Рішення

від 06.12.2016 по справі 926/2346/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016Справа №926/2346/16

За позовом: Приватного підприємства "Аскор Груп"

до відповідача-1: Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод"

та відповідача-2: Міністерства оборони України

за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради

третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці

про визнання права на користування земельними ділянками, визнання частково недійсним державного акта на право постійного користування землею та визнання права на зміну правовідносин щодо земельних ділянок

за участі Заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону

Суддя Комарова О.С.

Представники сторін:

від позивача Атаманюк А.І. (представник за довіреністю)

від відповідача-1 не з'явились

від відповідача-2 Полотняк Р.О. (представник за довіреністю)

від третьої особи-1 не з'явились

від третьої особи-2 не з'явились

від прокуратури не з'явились

В судовому засіданні 06 грудня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство "Аскор Груп", 12.08.2016 року звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою б/н від 08.08.2016 року до відповідача - 1, Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" та відповідача-2: Міністерства оборони України за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради та третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Квартирно - експлуатаційного відділу м. Чернівці про визнання права на користування земельними ділянками, визнання частково недійсним державного акта на право постійного користування землею та визнання права на зміну правовідносин щодо земельних ділянок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі свідоцтв про придбання майна з прилюдних торгів від 02.07.2012 року № 1308 та від 18.10.2012 року № 2131 став власником майна, що складається з нежитлової будівлі на вул. Заводській, за номером 33 В , що складається зі складу, літ. Д, площею 290,30 кв.м та майна, що складається з нежитлової будівлі на цеху випуску систем опалення літ. Г на вул. Заводській, за номером 33 Б , загальною площею 1644,7 кв.м. Позивач зазначає, що право власності на зазначене майно за позивачем зареєстроване Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації 18.07.2012 року за № 36429257, про що в книзі 166 зроблено запис № 1266/471 та 20.11.2012 року за № 36564475, про що в книзі 167 зроблено запис № 1511/10319. Проте, земля під спорудами, право власності на які перейшло до позивача, як нового набувача, перебуває в постійному користуванні у відповідача-1, а відповідачами-1, 2 добровільно не здійснюються процедури встановлені, земельним, господарським, цивільним та спеціальним законодавством, в частині регламентації діяльності відповідача-2 з питань землекористування на користь позивача. Позивач стверджує, що відповідачі-1, 2 протиправною бездіяльністю порушують право позивача у сфері реального набуття та реалізації права на виділення та користування земельними ділянками для здійснення господарської діяльності.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.08.2016 року порушено провадження у справі № 926/2346/16.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 20.09.2016 року справу № 926/2346/16 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Через відділ діловодства суду 23.09.2016 року супровідним листом Господарського суду Чернівецької області від 21.09.2016 року № 926/2346/16-792/16 надійшла справа № 926/2346/16 в одному томі на 131 арк.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2016 року, справу № 926/2346/16 передано на розгляд судді Комаровій О.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2016 року прийнято до провадження справу № 926/2346/16 та призначено розгляд справи на 18.10.2016 року.

Судом встановлено, через відділ діловодства Господарського суду Чернівецької області 08.09.2016 року від Заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону надійшло повідомлення № 2-2364вих.-16 від 08.09.2016 року про вступ у справу № 926/2346/16.

Відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Для участі у справі, провадження в якій уже порушено, прокурор подає до господарського суду відповідну заяву.

Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

З огляду на викладене, повідомлення Заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону № 2-2364вих.-16 від 08.09.2016 року про вступ у справу прийнято судом до уваги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 року судом, за клопотанням представника відповідача-2, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено на 15.11.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 року розгляд справи відкладено на 06.12.2016 року.

В судовому засіданні 06.12.2016 року представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог, підтримав та дав пояснення по суті спору.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 06.12.2016 року проти позовних вимог заперечив та дав пояснення по суті спору, а також заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні 06.12.2016 року заявлене відповідачем-2 клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Разом з цим, суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки останнє розцінюється судом як свідоме та безпідставне ухилення від розгляду справи, пошук шляхів для затягування судового процесу та обмеженістю процесуального строку вирішення спору, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши в судовому засіданні 06.12.2016 року подану позивачем в судовому засіданні 15.11.2016 року заяву про часткову відмову від позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За приписами ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується позивачем. До прийняття відмови позивача від позову суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

За змістом п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

З огляду на те, що в поданій заяві, підписаній уповноваженим представником Приватного підприємства "Аскор Груп" - Атаманюком А.І., позивач відмовився від частини позовних вимог, відмова позивача від частини позовних вимог викладена в адресованій господарському суду письмовій заяві; позивачу відомі наслідки відмови від позову, відмова позивача від частини позовних вимог не суперечить чинному законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає відмову Приватного підприємства "Аскор Груп" від частини позовних вимог, що є підставою для припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представники відповідача-1 та третіх осіб-1, 2 у судове засідання 06.12.2016 року не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, правами передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, суд,

ВСТАНОВИВ:

17 березня 1998 року рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 231/6 Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення Чернівецькому металообробному заводу № 70 надано в постійне користування земельну ділянку по вул. Заводській, 33 загальною площею 12,2577 га для виробничих потреб.

На виконання зазначеного рішення 17 серпня 1998 року Чернівецькою міською радою народних депутатів видано Чернівецькому металообробному заводу № 70, правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" (відповідач-1), Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ № 001088.

04 липня 2012 року Приватним підприємством Аскор Груп на підставі Акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого старшим державним виконавцем Садгірського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції від 02 липня 2012 року, як переможцем торгів, було придбано нерухоме майно - нежитлову будівлю - складу, загальною площею 290,30 кв.м, що розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-В.

Право власності на зазначене майно за позивачем зареєстроване Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації 18.07.2012 року за № 36429257, про що в книзі 166 зроблено запис № 1266/471.

Позивач вказує, що 03 вересня 2012 року відповідно до Акту приймання-передачі об'єкта нерухомості Державне підприємство Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" (відповідач-1) передав, а позивач прийняв нежитлову споруду - склад площею 290,30 кв.м разом з земельною ділянкою, згідно з кадастровим планом загальною площею 0, 3737 га, що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-В.

19 жовтня 2012 року Приватним підприємством Аскор Груп на підставі Акта про реалізацію нерухомого майна з прилюдних торгів, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області від 18 жовтня 2012 року, як переможцем торгів було придбано нерухоме майно - нежитлові будівлі цеху випуску систем опалення, загальною площею 1644,7 кв.м, що розташований, що розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-Б.

Право власності на зазначене майно за позивачем зареєстроване Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації 20.11.2012 року за № 36564475, про що в книзі 167 зроблено запис № 1511/10319.

15 листопада 2012 року відповідно Акту приймання-передачі об'єкта - нерухомості Державне підприємство Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" (відповідач-1) передав, а позивач прийняв нежитлову споруду - склад площею 1 644,7 кв.м разом з земельною ділянкою, згідно з кадастровим планом загальною площею 0,4252 га, що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-Б.

Як зазначає позивач, 24 липня 2013 року директором Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" - ОСОБА_3 у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно, а саме: на цех випуску систем опалення, розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-Б та на склад, розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-В були надані згоди від імені Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" на вилучення з постійного користування земельних ділянок площею 0,4984 га та 03808 га, які знаходяться під даними нерухомими об'єктами, згідно кадастрових планів, розроблених 18.06.2013 року на користь Приватного підприємства Аскор Груп , що викладені у заявах, посвідчених державним нотаріусом Другої чернівецької державної нотаріальної контори - Суружіу Н.Д. (копії містяться в матеріалах справи).

Позивач вказує, що спірні земельні ділянки є частинами земельної ділянки, наданої відповідачу-1 відповідно до рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 17 березня 1998 року №231/6 і виданим ним Державним актом на право постійного користування землею від 17 серпня 1998 року серії І-ЧВ №001088, загальною площею 12, 2517 га і відносяться до земель оборони.

Так, позивач зазначає, що з метою упорядкування земельних відносин в порядку, передбаченому чинним законодавством України та правильного нарахування і сплати земельного податку, щодо належного позивачеві нерухомого майна, останній звертався до Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецької міської ради, Міністерства оборони, Головного управління Держземагентства у Чернівецькій області, Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин з проханням про вилучення земельних ділянок у користувача, про надання дозволу на складання проектів відведення земельних ділянок несільськогосподарського призначення, передачу їх в оренду позивачу для обслуговування нежитлових виробничих приміщень на 49 років, присвоєння цим земельним ділянкам кадастрових номерів, оформлення відповідних правовстановлюючих правочинів, зокрема, договорів оренди землі, розрахунки по сплаті орендної плати та відповідно податків до бюджету.

Втім, листами-відповідями Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецької міської ради, Міністерства оборони, Головного управління Держземагентства у Чернівецькій області, Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин позивачу було відмовлено у вилученні земельних ділянок у користувача, наданні дозволу на складання проектів відведення земельних ділянок несільськогосподарського призначення, передачу їх в оренду позивачу для обслуговування нежитлових виробничих приміщень на 49 років, присвоєння спірним земельним ділянкам кадастрових номерів, оформлення відповідних правовстановлюючих правочинів з підстав того, що відповідачем-1 не виготовлена реєстраційна справа по присвоєнню кадастрового номеру на земельну ділянку по вул. Заводській, 33 у місті Чернівці відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, а також статус земельної ділянки, яка відноситься до земель оборони носить особливий характер щодо порядку та способу вилучення земельних ділянок на користь третіх осіб. Копії листів-відповідей містяться в матеріалах справи.

В подальшому, Приватне підприємство Аскор Груп звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України Чернівецький металообробний завод про зобов'язання виготовити реєстраційну справу по присвоєнню кадастрового номеру земельної ділянки по вул. Заводський, 33, м. Чернівці, та надання згоди на вилучення (відчуження) на користь ПП Аскор Груп земельних ділянок, розташованих по вул. Заводській, 33-Б та 33-В, м. Чернівці, згідно кадастрових планів їх відведення.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.06.2016 року у справі № 926/775/16 відмовлено в позові Приватного підприємства Аскор Груп до Державного підприємства Міністерства оборони України Чернівецький металообробний завод про зобов'язання виготовити реєстраційну справу по присвоєнню кадастрового номеру земельної ділянки по вул. Заводський, 33, м. Чернівці, та надання згоди на вилучення (відчуження) на користь ПП Аскор Груп земельних ділянок, розташованих по вул. Заводській, 33-Б та 33-В, м. Чернівці, згідно кадастрових планів їх відведення.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що земля під спорудами, право власності на які перейшло до позивача, як нового набувача, перебуває в постійному користуванні у відповідача-1, а відповідачами-1, 2 добровільно не здійснюються процедури, встановлені земельним, господарським, цивільним та спеціальним законодавством, в частині регламентації діяльності відповідача-2 з питань землекористування на користь позивача. Позивач стверджує, що відповідачі-1, 2 протиправною бездіяльністю порушують право позивача у сфері реального набуття та реалізації права на виділення та користування земельними ділянками для здійснення господарської діяльності.

Відповідач-2 у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що визнання судом права ПП Аскор Груп на користування (оренду) спірними земельними ділянками порушуватиме статтю 627 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Також, відповідач-2 просив суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог ПП Аскор Груп та відмовити у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Тобто, зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

За змістом статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

За приписами ст. 1 Закону України Про державний земельний кадастр , кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України, надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Отже, земельна ділянка є сформованою, й чинним законодавством в даному випадку не вимагається розроблення проекту землеустрою щодо її відведення.

Положеннями ст. 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому при застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою статті 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Аналогічна позиція викладена у п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин .

Як вже було встановлено судом, 17 березня 1998 року рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 231/6 Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення Чернівецькому металообробному заводу № 70 надано в постійне користування земельну ділянку по вул. Заводській, 33 загальною площею 12,2577 га для виробничих потреб.

17 серпня 1998 року Чернівецькою міською радою народних депутатів видано Чернівецькому металообробному заводу № 70, правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" (відповідач-1), Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЧВ № 001088.

04 липня 2012 року Приватним підприємством Аскор Груп на підставі Акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого старшим державним виконавцем Садгірського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції від 02 липня 2012 року, як переможцем торгів, було придбано нерухоме майно - нежитлову будівлю - складу, загальною площею 290,30 кв.м, що розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-В.

Матеріалами справи підтверджено, що право власності на зазначене майно за позивачем зареєстроване Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації 18.07.2012 року за № 36429257, про що в книзі 166 зроблено запис № 1266/471.

03 вересня 2012 року відповідно до Акту приймання-передачі об'єкта нерухомості Державне підприємство Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" (відповідач-1) передав, а позивач прийняв нежитлову споруду - склад площею 290,30 кв.м разом з земельною ділянкою, згідно з кадастровим планом загальною площею 0, 3737 га, що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-В.

19 жовтня 2012 року Приватним підприємством Аскор Груп на підставі Акта про реалізацію нерухомого майна з прилюдних торгів, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області від 18 жовтня 2012 року, як переможцем торгів було придбано нерухоме майно - нежитлові будівлі цеху випуску систем опалення, загальною площею 1644,7 кв.м, що розташований, що розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-Б.

Також, матеріалами справи підтверджено, що право власності на зазначене майно за позивачем зареєстроване Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації 20.11.2012 року за № 36564475, про що в книзі 167 зроблено запис № 1511/10319.

15 листопада 2012 року відповідно Акту приймання-передачі об'єкта - нерухомості Державне підприємство Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" (відповідач-1) передав, а позивач прийняв нежитлову споруду - склад площею 1 644,7 кв.м разом з земельною ділянкою, згідно з кадастровим планом загальною площею 0,4252 га, що розташована за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-Б.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 липня 2013 року директором Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" - ОСОБА_3 у зв'язку з переходом права власності на нерухоме майно, а саме: на цех випуску систем опалення, розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-Б та на склад, розташований за адресою: м. Чернівці, вул. Заводська, 33-В були надані згоди від імені Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" на вилучення з постійного користування земельних ділянок площею 0,4984 га та 03808 га, які знаходяться під даними нерухомими об'єктами, згідно кадастрових планів, розроблених 18.06.2013 року на користь Приватного підприємства Аскор Груп , що викладені у заявах, посвідчених державним нотаріусом Другої чернівецької державної нотаріальної контори - Суружіу Н.Д. (копії містяться в матеріалах справи).

Як стверджує позивач, спірні земельні ділянки є частинами земельної ділянки, наданої відповідачу-1 відповідно до рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 17 березня 1998 року №231/6 і виданим ним Державним актом на право постійного користування землею від 17 серпня 1998 року серії І-ЧВ №001088, загальною площею 12, 2517 га і відносяться до земель оборони.

Судом встановлено, що позивач звертався до Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецької міської ради, Міністерства оборони, Головного управління Держземагентства у Чернівецькій області, Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин з проханням про вилучення земельних ділянок у користувача, про надання дозволу на складання проектів відведення земельних ділянок несільськогосподарського призначення, передачу їх в оренду позивачу для обслуговування нежитлових виробничих приміщень на 49 років, присвоєння цим земельним ділянкам кадастрових номерів, оформлення відповідних правовстановлюючих правочинів, зокрема, договорів оренди землі, розрахунки по сплаті орендної плати та відповідно податків до бюджету.

В свою чергу, листами-відповідями Чернівецької обласної державної адміністрації, Чернівецької міської ради, Міністерства оборони, Головного управління Держземагентства у Чернівецькій області, Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин позивачу було відмовлено у вилученні земельних ділянок у користувача, наданні дозволу на складання проектів відведення земельних ділянок несільськогосподарського призначення, передачу їх в оренду позивачу для обслуговування нежитлових виробничих приміщень на 49 років, присвоєння спірним земельним ділянкам кадастрових номерів, оформлення відповідних правовстановлюючих правочинів з підстав того, що відповідачем-1 не виготовлена реєстраційна справа по присвоєнню кадастрового номеру на земельну ділянку по вул. Заводській, 33 у місті Чернівці відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, а також статус земельної ділянки, яка відноситься до земель оборони носить особливий характер щодо порядку та способу вилучення земельних ділянок на користь третіх осіб.

Як було встановлено судом, Приватне підприємство Аскор Груп звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України Чернівецький металообробний завод про зобов'язання виготовити реєстраційну справу по присвоєнню кадастрового номеру земельної ділянки по вул. Заводський, 33, м. Чернівці, та надання згоди на вилучення (відчуження) на користь ПП Аскор Груп земельних ділянок, розташованих по вул. Заводській, 33-Б та 33-В, м. Чернівці, згідно кадастрових планів їх відведення.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.06.2016 року у справі № 926/775/16 відмовлено в позові Приватного підприємства Аскор Груп до Державного підприємства Міністерства оборони України Чернівецький металообробний завод про зобов'язання виготовити реєстраційну справу по присвоєнню кадастрового номеру земельної ділянки по вул. Заводський, 33, м. Чернівці, та надання згоди на вилучення (відчуження) на користь ПП Аскор Груп земельних ділянок, розташованих по вул. Заводській, 33-Б та 33-В, м. Чернівці, згідно кадастрових планів їх відведення.

Частиною 1 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; ) застосування інших, передбачених законом, способів.

Як визначено в ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці .

Таким чином, сам факт набуття права власності на нерухомість є підставою для набуття новим власником нерухомості права на земельну ділянку, що не залежить від волевиявлення органу, уповноваженого розпоряджатись земельною ділянкою, і не потребує згоди попереднього землекористувача на вилучення у нього такої земельної ділянки.

Пунктом 2.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 Про деякі питання практики вирішення господарських справ у спорах, що виникають із земельних відносин передбачено, що відповідно до частини другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я в установленому законом порядку, в тому числі з додержанням вимог згаданих Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" і статті 125 ЗК України, яка пов'язує виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права. Він за необхідності може звернутися до господарського суду також з позовом про визнання за ним права користування земельною ділянкою (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Таким чином, з огляду на те, що на спірних земельних ділянках розташоване нерухоме майно позивача, позивач з моменту придбання нерухомого майна є фактичним користувачем цих земельних ділянок, суд дійшов висновку, що право на користування спірними земельними ділянками перейшло до позивача в порядку ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України і відповідний факт переходу/набуття позивачем права користування земельною ділянкою є безумовною підставою для оформленням за позивачем відповідного права в установленому чинним законодавством порядку.

У відповідності із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Щодо заяви Міністерства оборони України про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Заява про застосування строків позовної давності обґрунтована тим, що до 2011 року у Цивільному кодексі України діяв п.4 ч. 1 ст.268, яким було передбачено, що позовна давність не поширювалась на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, проте вищевказаний п.4.ч.1 ст.268 Цивільного кодексу був виключений на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законів України, щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства № 4176-VI від 20 грудня 2011 року. Так, у відповідності до пп. З п.5 Розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Відповідач-2 зазначає, що строк позовної давності позивачем пропущено, а його посилання на норму закону, яка втратила свою юридичну силу майже два роки оцінюються відповідачем-2 досить критично. При цьому, питання про поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем не подано, поважність її пропуску не вказано.

Водночас, суд звертає увагу, що позивачем в судовому засіданні 15.11.2016 року було подано заяву про відмову від позовних вимог в частині визнання недійсним та припинити дію Державного акта серії І-ЧВ №001088 на право постійного користування землею від 17 серпня 1998 року виданого за рішенням виконкому Чернівецької міської ради від 17 березня 1998 року за №231/6 в частині земельних ділянок розташованих за адресо: місто Чернівці, вулиця Заводська, №33-Б та №33-В у відповідності до кадастрових планів зазначених земельних ділянок та визнання права ПП Аскор Груп на зміну правовідносин щодо користування земельними ділянками, розташованими за адресою: місто Чернівці, вулиця Заводська, №33-Б та №33-В згідно кадастрових планів зазначених земельних ділянок у відповідності до статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, яку було прийнято судом, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про залишення без розгляду вказаної заяви.

За приписами п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України від 21.02.2013 року № 7, статтею 7 Закону України Про судовий збір передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі зазначено закриття (припинення) провадження (стаття 80 ГПК), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Враховуючи спосіб формулювання даного положення, поняття закриття та припинення слід вважати тотожними. У разі припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову, коли таку відмову прийнято господарським судом (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК), сплачені суми судового збору не повертаються .

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів-1, 2 в рівних долях.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 926/2346/16 за позовом Приватного підприємства "Аскор Груп" до відповідача-1: Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод", відповідача-2: Міністерства оборони України, за участю третьої особи-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, третьої особи-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Квартирно-експлуатаційного відділу про визнання права на користування земельними ділянками, визнання частково недійсним державного акта на право постійного користування землею та визнання права на зміну правовідносин щодо земельних ділянок, припинити в частині позовних вимог про : визнання недійсним та припинення дії Державного акта серії І-ЧВ №001088 на право постійного користування землею від 17 серпня 1998 року, виданого за рішенням виконкому Чернівецької міської ради від 17 березня 1998 року за №231/6 в частині земельних ділянок, розташованих за адресо: місто Чернівці, вулиця Заводська, №33-Б та №33-В у відповідності до кадастрових планів зазначених земельних ділянок; визнання права ПП Аскор Груп на зміну правовідносин щодо користування земельними ділянками, розташованими за адресою: місто Чернівці, вулиця Заводська, №33-Б та №33-В згідно кадастрових планів зазначених земельних ділянок у відповідності до статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Визнати право Приватного підприємства Аскор Груп на передачу в користування (оренду) земельними ділянками для обслуговування виробничих приміщень та будівель, які розташовані за адресою: м. Чернівці, вулиця Заводська, №33-Б та №33-В у відповідності до складених кадастрових планів зазначених земельних ділянок.

4. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Чернівецький металообробний завод" (код ЄДРПОУ 14263499, адреса: 58007, м. Чернівці, вул. Заводська, 33) на користь Приватного підприємства "Аскор Груп" (код ЄДРПОУ 37978205, адреса: 58007, м. Чернівці, вул. Заводська, 33Б) судовий збір - 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять гривень). Видати наказ.

5. Стягнути з Міністерства оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, адреса: 03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6) на користь Приватного підприємства "Аскор Груп" (код ЄДРПОУ 37978205, адреса: 58007, м. Чернівці, вул. Заводська, 33Б) судовий збір - 689,00 грн. (шістсот вісімдесят дев'ять гривень). Видати наказ.

6. Копію даного рішення направити відповідачу-1 та третім особам-1, 2 у справі № 926/2346/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 07.12.2016 року.

Суддя О.С. Комарова