Рішення

від 07.12.2016 по справі 910/20921/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2016Справа №910/20921/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БУДЕКО

до Товариства з обмеженою відповідальністю СМАРТ-БУД

про стягнення 51 811,93 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Куделя Д.Ю. - представник за довіреністю № 03/16 від 25.06.2016

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 07.12.2016 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю БУДЕКО до Товариства з обмеженою відповідальністю СМАРТ-БУД про стягнення 51 811,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в серпні відповідач придбав у позивача будівельні матеріали, а саме: блоки, цемент та цеглу, що підтверджується видатковими накладними № 1797 від 16.08.2016, № 1736 від 10.08.2016, № 1806 від 16.08.2016 та № 1782 від 15.08.2016 та товарно-транспортними накладними № Р1797, № Р1736, № Р1806 та № Р1782 відповідно. За доводами позивача, відповідач не оплатив отриманий товар, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 51 811,93 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20921/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 07.12.2016.

У судове засідання, призначене на 07.12.2016, з'явився представник позивача, надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав та надав свої пояснення по суті спору.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0200239641040, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 21.11.2016.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України .

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України ).

За змістом приписів статей 205 та 206 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Як вбачається з матеріалів справи позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується, зокрема:

- видатковою накладною № 1797 від 16.08.2016 на суму 3 686,00 грн та товарно-транспортною накладною № Р 1797 від 16.08.2016,

- видатковою накладною № 1736 від 10.08.2016 на суму 15 912,00 грн та товарно-транспортною накладною № Р 1736 від 10.08.2016,

- видатковою накладною № 1806 від 16.08.2016 на суму 16 272,00 грн та товарно-транспортною накладною № Р 1806 від 16.08.2016

- видатковою накладною № 1782 від 15.08.2016 на суму 45 593,97 грн та товарно-транспортною накладною № Р 1782 від 15.08.2016.

В матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами та скріплений печатками, з якого вбачається, що за відповідачем обліковується дебіторська заборгованість у розмірі 51 811,93

За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, відповідачем було отримано товар, однак не оплачено у повному обсязі.

З метою досудового врегулювання спору позивачем 07.09.2016 направлялася на адресу відповідача претензія № 14 з вимогою погасити борг. Проте, борг відповідачем не був погашений.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України , ст. 173 Господарського кодексу України , в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України , ст. 193 Господарського кодексу України , суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України ).

Дослідивши представлені позивачем документи, господарський суд вважає, що вони свідчать про вчинення позивачем та відповідачем правочину в усній формі, який за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар відповідачу на загальну суму 51 811,93 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін, та довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 07.09.2016 щодо погашення існуючої заборгованості, проте вказана претензія залишена без реагування з боку відповідача.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар на момент розгляду справи по суті настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 51 811,93 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 51 811,93 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за поставку товару.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СМАРТ-БУД (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, буд. 11, оф. 1207; ідентифікаційний код 38807295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БУДЕКО (04655, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 3Є; ідентифікаційний код 39700063) основну суму заборгованості у розмірі 51 811 (п'ятдесят одну тисячу вісімсот одинадцять) грн 93 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.12.2016

Суддя Пукшин Л.Г