Постанова

від 23.03.2017 по справі 910/20921/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2017 р. Справа№ 910/20921/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Куделя Д.Ю. - представник, дов. № 03/16 від 25.02.2017;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Смарт-Буд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016

у справі № 910/20921/16 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будеко"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Смарт-Буд"

про стягнення 51 811,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Будеко" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Смарт-Буд" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлені будівельні матеріали у сумі 51 811,93 грн.

Рішенням від 07.12.2016 Господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю „Смарт-Буд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будеко" основну суму заборгованості у розмірі 51 811,93 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, звернулося ТОВ „Смарт-Буд" до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 у справі № 910/20921/16 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ „БУДЕКО" відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 у складі колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), судді: Гончаров С.А., Разіна Т.І., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ Смарт-Буд" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 у справі № 910/20921/16 було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників сторін на 09.03.2017.

У зв'язку з перебуванням судді-учасника колегії Разіної Т.Г. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.03.2017, визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), судді: Сулім В.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 прийнято матеріали справи № 910/20921/16 з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Смарт-Буд" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 до свого провадження.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/20921/16 відкладено на 23.03.2017 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Представник відповідача в судове засідання 23.03.2017 не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

У судовому засіданні 23.03.2017 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу; апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі; в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши докази, що є у справі, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Факт постачання позивачем відповідачу та одержання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними: № 1736 від 10.08.2016 на суму 15 912,00 грн., № 1782 від 15.08.2016 на суму 45 593,97 грн., № 1797 від 16.08.2016 на суму 3 686,00 грн., № 1806 від 16.08.2016 на суму 16 272,00 грн., підписаними обома сторонами, належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем у повному обсязі переданого позивачем товару згідно із зазначеними вище видатковими накладними, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем склала суму у розмірі 51 811,93 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч. 1 ст. 530 ЦК України зазначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію про виплату заборгованості за поставлений товар на суму 51 811,94 грн., від 07.09.2016 за № 14, отриману відповідачем 08.09.2016, за вхідним № 17, відповідно до якої, позивач просив перерахувати на рахунок позивача заборгованість в розмірі 51 811,94 грн. у добровільному порядку.

Відповіді на зазначену претензію, а також доказів повної оплати за поставлений позивачем товар згідно із наявними у матеріалах справи видатковими накладними, відповідачем не надано.

Таким чином, апеляційний господарський суд, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 51 811,94 грн., за поставлений товар згідно із видатковими накладними, є такою, що підтверджена матеріалами справи, є обґрунтованою та відповідає чинному законодавству.

Апеляційний господарський суд зазначає, що первинним документом є документ, який фіксує факт здійснення господарських операцій (ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"); для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, отже, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності, а тому даний акт не може слугувати належним та допустимим доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Отже, первинним документом, який відображає постачання позивачем та прийняття відповідачем товару є саме видаткова накладна.

Слід зазначити, що відповідачем частково сплачувались грошові кошти за поставлений позивачем товар згідно із видатковими накладними, а саме: № 1736 від 10.08.2016, № 1782 від 15.08.2016, № 1797 від 16.08.2016, № 1806 від 16.08.2016.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, як із такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовують викладених у рішенні висновків суду.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Смарт-Буд" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 у справі № 910/20921/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 у справі № 910/20921/16 залишити без змін.

3. Справу № 910/20921/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді В.В. Сулім

С.А. Гончаров