Рішення

від 01.12.2016 по справі 922/334/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2016 р.Справа № 922/334/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничої фірми "Техпроект", м. Дергачі до 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", м. Київ, 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерпромінвест", м. Дергачі 3-я особа , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_2 акціонерне товариство "Укргазвидобування", м. Київ про стягнення 1615751,96 грн. та визнання недійсними односторонні угоди за участю представників:

позивача - ОСОБА_3 за довіреністю від 29.02.2016 (після перерви не з'явився)

1 відповідача - ОСОБА_4 за довіреністю № 49 від 28.12.2015

2 відповідача - не з'явився

3-ї особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" у лютому 2016 року заявлений позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" 3% річних у сумі 683547,98 грн. та інфляційних витрат у розмірі 932203,98 грн. за період з 01.10.15 до 31.01.16; стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРПРОМІНВЕСТ" 10000,00 грн. заборгованості та визнання недійсними односторонніх угод, оформлених заявами Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про зарахування зустрічних однорідних вимог між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" від 19.10.15 № 493/19/10-1 та від 01.01.16 № 493/01/01-1.

Позов обґрунтовано тим, що в порушення умов договору №493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" не виплатило позивачеві частину прибутку в розмірі 47451375, 06 грн., що є підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат за заявлений період прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому, на підставі договору поруки від 01.04.14 №02/04 Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідерпромінвест" є поручителем за зобов'язаннями першого відповідача перед позивачем за спірним правочином в межах заявлених до стягнення 10 000, 00 грн. Окрім того, на думку позивача, вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" односторонній правочин із заліку зустрічних однорідних вимог є недійсним, оскільки не відповідає вимогам зустрічності та однорідності. Позов обґрунтовано приписами статей 203, 215, 530, 553, 601, 610, 625, 1130, 1131, 1139 Цивільного кодексу України, статей 176, 193 Господарського кодексу України.

Позивач надав до суду пояснення по справі (вх. № 38363 від 10.11.2016) відповідно до яких позовні вимоги підтримує в редакції позовної заяви та просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Вказані пояснення та додані до них документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 39000 від 16.11.2016) відповідно до якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив та додані до них документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Розгляд справи було відкладено на 24 листопада 2016 року.

В судовому засіданні, яке розпочалося 24 листопада 2016 року було оголошено перерву до 01 грудня 2016 року.

Представники другого відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися. Вимоги ухвал суду не виконали.

Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, в судові засідання з'являлися повноважні представники сторін які надавали письмові пояснення та заперечення, докази на підтвердження власних правових позицій, внаслідок чого справа може бути розглянута за результатами повного та всебічного розгляду спору.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З'ясувавши та оцінивши при новому розгляді справи в сукупності, усі допустили та належні докази у справі, врахувавши вказівки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 01.09.2016, всебічно і повно перевіривши доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Техпроект" (позивачем) та ОСОБА_2 акціонерним товариством "Укргазвидобування" (третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів) 24 березня 2004 року було укладено договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493, за яким впродовж тривалого часу позивач здійснював інвестування та вів спільні справи, здійснював поточне керівництво спільною діяльністю, був взятий на облік як управитель майна спільної діяльності (простого товариства) без створення юридичної особи, відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору. Рядом додаткових угод (№№1-8) до договору № 493 вносились зміни і доповнення до договору №493 за згодою сторін.

20 лютого 2014 року сторонами було укладено додаткову угоду № 8 до договору № 493, якою залучено до спільної діяльності, що здійснюється на підставі договору № 493, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (першого відповідача, оператора) та передано йому право ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю, а також зобов'язання щодо виплати сторонам нерозподіленого прибутку. На підставі укладеної додаткової угоди №8, державна податкова інспекція додатково взяла Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" на облік в якості управителя майна, відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність.

Згідно пункту 1.1. договору № 493, його предметом є об'єднання вкладів сторін та ведення спільної інвестиційної та виробничої діяльності з метою розвитку розробки Вишневського газоконденсатного родовища.

За твердженням позивача, реалізуючи договір №493, на виконання зазначеного пункту 4.9.9., за час ведення спільних справ та поточного керівництва спільною діяльністю, перший відповідач виплатив позивачу частину прибутку в розмірі 3 658 204,26 грн., що підтверджується випискою платежів на рахунок позивача.

Інша частина прибутку в розмірі 47 451 375, 06 грн. першим відповідачем не виплачена, що на думку позивача є порушенням обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" по виплаті частини прибутку, а також є підставою для нарахування 3% річних та інфляційних витрат.

Крім того, на думку позивача, вчинений першим відповідачем односторонній правочин із заліку зустрічних однорідних вимог є недійсним, оскільки не відповідає вимогам зустрічності та однорідності.

Зазначене стало підставою для звернення з позовною заявою.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 березня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою "Техпроект" та Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яке в подальшому було реорганізовано в ОСОБА_2 акціонерне товариство "Укргазвидобування", (третя особа) укладений договір №493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність, за умовами якого сторони зобов'язались об'єднати свої вклади та вести спільну інвестиційну та виробничу діяльність з метою розвитку розробки Вишневського газоконденсатного родовища.

За приписами статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України (стаття 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність").

Відповідно до статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

За змістом частини 4 статті 176 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов'язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.

Згідно статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Відповідно до частини 2 статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Статтею 1139 Цивільного кодексу України встановлено, що прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.

Згідно п. 3.1 договору вкладом позивача у спільну діяльність є грошові кошти, які вносяться у відповідності з програмами спільної діяльності в строки, необхідні для виконання програм, а згідно п. 3.2 договору вкладом третьої особи у справі у спільну діяльність є право користування майном, згідно додатку №1 до договору.

За умовами договору (пункти 4.1, 4.3) для координації спільних дій сторони створюють комітет управління спільною діяльністю, при цьому ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює оператор.

За приписами п. 4.4 договору комітет управління приймає рішення в тому числі і щодо розподілу прибутку та покриття збитків спільної діяльності.

До обов'язків та компетенції оператора відноситься в тому числі і виплата сторонам належних їм згідно цього договору частин прибутку, отриманого за результатами спільної діяльності.

Відповідно до п. 6.1 договору розгляд та визначення фінансових результатів спільної діяльності здійснюється комітетом управління щоквартально, у відповідності до законодавства та на підставі звіту про спільну діяльність. Прибуток, одержаний учасниками договору в результаті їх спільної та інвестиційної діяльності розподіляється між сторонами пропорційно вартості вкладів сторін (п. 6.3 договору).

Згідно п. 6.2 договору оператор зобов'язаний здійснювати перерахування сум грошових коштів, що становлять прибуток відповідної сторони, з окремого поточного рахунку спільної діяльності на поточні рахунки сторін не пізніше 5 днів від дати затвердження розподілу прибутку.

До договору №493 від 24 березня 2004 року сторонами неодноразово вносились зміни та доповнення, зокрема додатковою угодою №1 від 01 лютого 2011 року змінено кількісний склад комітету управління спільною діяльністю, викладено в новій редакції пункти щодо обов'язків та компетенції оператора спільної діяльності, також додатковими угодами затверджувались різні програми робіт спільної діяльності.

20 лютого 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничою фірмою "Техпроект" ОСОБА_2 акціонерним товариством "Укргазвидобування") та Товариством з обмеженою відповідальністю. "Карпатигаз" укладено додаткову угоду №8 до договору №493 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24 березня 2004 року.

За умовами додаткової угоди №8 позивач за первісним позовом та третя особа за первісним позовом вирішили залучити до спільної діяльності та включити до складу сторін договору 1-го відповідача.

Вкладами ТОВ НВФ "Техпроект" та ТОВ "Карпатигаз" у спільну діяльність є грошові кошти, які вносяться згідно з програмами спільної діяльності у строки, необхідні для виконання програм. ТОВ "Карпатигаз" вносить свій вклад до 31 грудня 2015 року.

Сторони домовились про створення комітету управління спільної діяльності, також погодили, що ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює ТОВ "Карпатигаз" - оператор. При цьому оператор діє в межах, обумовлених цим договором, програмами спільної діяльності та рішеннями комітету управління.

Додатковою угодою №9 від 17 квітня 2014 року сторони погодили програму робіт в рамках спільної діяльності на 2013-2015 роки.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що 01 жовтня 2014 року проведено засідання комітету управління спільною діяльністю по договору №493 від 24 березня 2004 року, на якому затверджені результати спільної діяльності за 1 квартал 2014р. та за 2 квартал 2014 року, а також здійснений розподіл прибутку, про що складені протоколи №48 від 01 жовтня 2014 року та №49 від 01 жовтня 2014 року відповідно.

Протоколом №50 від 10 листопада 2014 року, який складений за результатами засідання комітету управління спільною діяльністю по договору №493 від 24 березня 2004 року, затверджені результати спільної діяльності за 3 квартал 2014 року та розподілений прибуток від результатів спільної діяльності.

Протоколом №52 від 27 березня 2014 року, який складений за результатами засідання комітету управління спільною діяльністю по договору №493 від 24 березня 2004 року, затверджені результати спільної діяльності за 4 квартал 2014 року та розподілений прибуток від результатів спільної діяльності.

За результатами спільної діяльності за 2014 року за умовами договору №493 від 24 березня 2004 року позивачу за первісним позовом до сплати належала частина прибутку в загальному розмірі 51109579,32 грн., яка повинна бути сплачена протягом 5 днів з дня складання відповідних протоколів.

В той же час 1-им відповідачем, як оператором спільної діяльності, було перераховано на рахунок позивача за первісним позовом 3658204,26 грн., що не оспорюється та визнається сторонами. Залишок несплаченої частини прибутку склав 47 451 375,06 грн.

Таким чином, відповідач встановленого договором обов'язку щодо сплати частини прибутку у розмірі 47 451 375,06 грн. на користь позивача не виконав. Вказана обставина не заперечується й з боку першого відповідача.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність обов'язку оператора (першого відповідача) щодо виплати учасникам спільної діяльності належних їм згідно договору № 493 частин прибутку, отриманого за результатами спільної діяльності, в силу положень п. 4.9.9 договору про спільну діяльність № 493 та підписаних сторонами протоколів рішень Комітету з управління, які наявні в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями пункту 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року №14 визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20 грудня 2010 року №10/25, від 04 липня 2011 року №13/210/10, від 12 вересня 2011 року №6/433-42/183, від 14 листопада 2011 року №12/207, від 23 січня 2012 року №37/64.

Враховуючи факт прострочення перерахування частини суми прибутку за результатами спільної діяльності за договором про спільну діяльність № 493 за період 2014 року, відсутність доказів здійснення розрахунків суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з першого відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Представник позивача при новому розгляді справи підтримував розрахунок в редакції позовної заяви.

Проте суд не погоджується з такою позицією позивача, та зазначає на неправомірності обрання в основу розрахунку суми заборгованості в розмірі 20 162 449, 90 грн., оскільки з вказаної суми заборгованості позивачем не було вирахувано суму 3 658 204, 96 грн. (суму прибутку яка була виплачена першому відповідачу). Відтак загальна сума заборгованості яка повинна бути повернута позивачеві та з розрахунку якої останній має право на отримання 3 % річних та інфляційних втрат складає 47 451 375,06 грн.

Здійснивши власний розрахунок суми 3 % річних за період прострочення заборгованості з 01 жовтня 2015 року по 31 січня 2016 року, суд зазначає, що розмір 3% річних від простроченої суми

- 16 504 245,64 грн. складає 166 851,14 грн.,

- 351 215,30 грн. складає 3550,64 грн.,

- 1 169 868,24 грн. складає 11826,89 грн.,

- 29 426 045,88 складає 297 485,23 грн.

Отже загальна сума 3 % річних за період прострочення заборгованості 47 451 375,06 грн. з 01 жовтня 2015 року по 31 січня 2016 року складає 479 713,90 грн., замість 683547,98 грн., визначеної позивачем в позовній заяві.

Здійснивши власний розрахунок суми інфляційних втрат за період прострочення заборгованості з 01 жовтня 2015 року по 31 січня 2016 року, суд зазначає, що розмір інфляційних втрат від простроченої суми

- 16 504 245,64 грн. складає 378 133, 14 грн.,

- 351 215,30 грн. складає 8 046,79 грн.,

- 1 169 868,24 грн. складає 26 803,16грн.,

- 29 426 045,88 складає 674 187,92 грн.

Водночас, виходячи з того, що положеннями статті 83 Господарського процесуального кодексу України, передбачена можливість виходу господарського суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог виключно за умови, що це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат виключно в межах заявлених позивачем в позовній заяві сум інфляційних втрат від простроченої суми

-16 504 245,64 грн. в сумі 227 547, 01 грн.,

-351215,30 грн. в сумі 4 842,27 грн.,

-1 169 868,24 грн. в сумі 16129, 18 грн.,

-29 426 045,88 в сумі 405 702, 19 грн.,

Відтак загальна сума інфляційних втрат за період прострочення заборгованості 47451375,06 грн. з 01 жовтня 2015 року по 31 січня 2016 року складає 654 220, 65 грн., замість 932 203,98 грн., визначеної позивачем в позовній заяві.

Щодо позовних вимог про стягнення солідарно з Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРПРОМІНВЕСТ" суми заборгованості в межах 10 000, 00 грн. судом встановлено наступне.

Договором поруки № 02/04 від 01 квітня 2014 року поручитель - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРПРОМІНВЕСТ" (другий відповідач) поручився перед позивачем за виконання першим відповідачем власних зобов'язань за договором № 493, в частині обов'язку щодо сплати суми майнової шкоди, пені, інфляційних витрат, 3% річних, спричинених невиконанням першим відповідачем власних обов'язків по договору № 493 по виплаті розподіленого прибутку та усіх зобов'язань, що виникають щодо його виконання першим відповідачем, в межах 10 000, 00 грн.

У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку за договором, поручитель зобов'язується в строк до 30 календарних днів з дня настання строку виконання зобов'язань за договором, сплатити позивачу визначену договором поруки грошову суму.

Згідно статті 553 Цивільного кодексу України - за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Позивачем не надано суду доказів того, що другий відповідач в повному обсязі виконав власні зобов'язання за договором поруки.

Матеріали справи свідчать про те, що разом з відзивом другого відповідача було надано платіжне доручення про сплату Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРПРОМІНВЕСТ" на користь позивача частини грошової суми за договором поруки у розмірі 3670,00 грн.

За таких обставин, стягненню солідарно з відповідачів підлягає не заявлена позивачем у позові сума в розмірі 10 000,00 грн., а з урахуванням вже здійсненої другим відповідачем оплати - сума в розмірі 6 330,00 грн.

А отже, підлягає зменшенню в межах визначеної договором поруки -10 000, 00 грн., сума 3 % річних та інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з першого відповідача, та складає відповідно 1 123 934, 55 грн.

В частині солідарного стягнення з першого та другого відповідачів грошової суми в розмірі сума в розмірі 3670,00 грн. провадження по справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

В задоволенні позову щодо стягнення 491817,41 грн. річних та інфляційних слід відмовити у зв'язку з невірним розрахунком.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсними односторонніх угод, оформлених заявами першого відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог між ним та позивачем, від 19 жовтня 2015 року вих. № 493/19/10-1, та від 01 січня 2016 року вих. № 493/01/01-1, суд встановив наступне.

ТОВ "Карпатигаз" зазначає про те, що позивач винен йому як оператору спільної діяльності суму коштів (розміру вкладу) яка не була внесена останнім на виконання договору №493 в сумі 83 668 000,00 грн. За таких обставин, посилаючись на існування заборгованості ТОВ "Карпатигаз" перед Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Техпроект" в сумі невиплаченого розміру прибутку та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Техпроект" перед ТОВ "Карпатигаз" у вигляді невиплаченого розміру вкладу на виконання договору №493 першим відповідачем було здійснено взаємозалік зустрічних вимог.

Так 08 січня 2016 року позивачем було отримано лист вих. № 493/01/01-1 від 01 січня 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", як оператора спільної діяльності за ДСД № 493 від 24 березня 2004 року, під назвою "заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог", яким перший відповідач повідомив про зарахування зустрічних однорідних вимог. В даному листі перший відповідач посилався також на попередній лист про зарахування однорідних вимог від 19 жовтня 2015 року, який позивач не отримував.

Відповідно до даних листів, перший відповідач вчинив односторонній правочин по зарахуванню зустрічних однорідних вимог.

Не погоджуючись з укладенням відповідних угод та зазначаючи на їх недійсності позивач наголошує на неможливості проведення зарахування зустрічних однорідних вимог враховуючи відмінність суб'єктного складу таких зобов'язань. За твердженням останнього Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "Техпроект" як учасник спільної діяльності має зобов'язання зі сплати інвестиційних внесків виключно перед учасниками спільної діяльності, а не перед оператором в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз". Поряд з цим, за переконанням позивача, вимоги, які були предметом зарахування спірних угод, не є однорідними, оскільки зобов'язання позивача полягало у проведенні робіт, в той час як зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" є грошовим, бо передбачає надання коштів.

Таким чином, до предмету дослідження з боку суду відноситься встановлення правомірності проведення першим відповідачем взаємозаліку, як правової підстави для невиплати останнім загальної суми заборгованості, а відтак і не можливості стягнення з останнього 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Частина 2 цієї ж статті закріплює, що припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частина 2 зазначеної статті допускає можливість зарахування зустрічних вимог за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Відповідно до частини 2 зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу України щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України).

Подібної думки дотримується і Вищий господарський суд України, який зазначає, що "за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін. (постанови ВГСУ від 23 листопада 2011 року в справі № 5010/665/2011-9/24, від 05 грудня 2012 року в справі № 5011-36/3422-2012)

Судом встановлено, що програма робіт в рамках спільної діяльності по договору № 493, на яку в якості підстави для взаємозаліку зроблено посилання у листі першого відповідача про взаємозалік, прийнята до виконання згідно додаткової угоди № 3 до договору № 493, підписаних між трьома сторонами - Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект", ОСОБА_2 акціонерним товариством "Укргазвидобування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз".

Матеріали справи не містять жодних доказів або матеріалів, що свідчили б про факт укладення будь-яких договорів між спільною діяльністю за договором № 493 в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (першого відповідача) та Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" (позивача). За таких обставин суд приходить до висновку, що зобов'язання з виконання даної програми робіт несуть сторони, що підписали дану програму робіт та договір № 493 разом з додатковими угодами до нього, один перед одним, а не окремі сторони перед спільною діяльністю без створення юридичної особи як суб'єктом правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Жодних доказів наявності цивільних зобов'язань (договорів, завдання майнової шкоди тощо), або заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" перед спільною діяльністю по договору № 493 - в матеріалах справі не міститься. За таких обставин, взаємозалік зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 Цивільного кодексу України між спільною діяльністю (оператором якої на сьогоднішній день є Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз") та Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" - не може бути здійснено, оскільки такі вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності за договором № 493 до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" не є зустрічними.

Судом встановлено, що загальний строк виконання сторонами програми робіт встановлено до 31 грудня 2019 року, тому 19 жовтня 2015 року та 01 січня 2016 року, коли першим відповідачем було заявлено вимоги про зарахування, строк виконання програми робіт ще не настав.

З аналізу програми робіт в рамках спільної діяльності по договору № 493, на яку зроблено посилання у спірному листі, слідує, що вона не передбачає внесення позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект") будь-яких грошових коштів. Натомість, дана програма робіт передбачає здійснення та проведення робіт Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" разом з Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" по оснащенню об'єктів видобутку певними приладами, проведення водоізоляційних, науково-дослідних, інтенсифікаційних, геофізичних, ловильних робіт, загальною вартістю 88888000,00 грн. в період 2011 - 2019 роки. При цьому, згідно даної програми робіт, виконання частини робіт на загальну суму 23600000,00 грн. повинно здійснюватися спільно з Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" та ТОВ "Карпатигаз".

За таких обставин суд встановив, що згідно програми робіт в рамках спільної діяльності по договору № 493, позивач (ТОВ науково-виробничої фірми "Техпроект") не має зобов'язань перед іншими учасниками спільної діяльності (ПАТ "Укргазвидобування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз") із внесення коштів. Зважаючи на вищевикладене, заявлені у спірному листі вимоги не є однорідними та не підлягають зарахуванню.

Сплата коштів, що є зобов'язанням спільної діяльності перед позивачем на суму 47451375,06 грн., та виконання робіт, яке згідно програми має здійснити позивач до 2019 року спільно з Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" - є різними за господарським змістом зобов'язаннями, тому не є однорідними та не можуть підлягати взаємозаліку згідно чинного законодавства.

Правовий аналіз змісту договору №493 з відповідними змінами та доповненнями до нього, дає підстави для висновку про погодження сторонами - учасниками спільної діяльності розмежування компетенції Комітету управління та оператора спільної діяльності в сфері розподілу прибутку та укладення угод.

В межах пункту 4.4 договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493 (Том 1 а.с.25) було визначено, що Комітет управління приймає рішення з наступних питань:

- контролює розподіл прибутку та покриття збитків спільної діяльності,

- приймає рішення щодо розпорядження спільним майном,

- приймає рішення щодо укладання договорів (угод) не передбачених Програмою спільною діяльності,

- у разі необхідності приймає інші рішення щодо ведення спільної діяльності.

У додатковій угоді №1 від 01 лютого 2011 року було визначено повноваження оператора спільної діяльності та визначено, що до обов'язків та компетенції оператора відноситься:

- представляти інтереси спільної діяльності у взаємовідносинах з органами державної влади та управління, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, різними особами з питань, що стосуються Спільної діяльності,

- складати необхідні угоди від імені Спільної діяльності, пов'язані з спільною діяльністю,

- визначати та залучати підрядні та субпідрядні організації для здійснення робіт, спрямованих на досягнення мети Спільної діяльності,

- виконувати інші дії, передбачені чинним законодавством та цим договором, спрямовані на досягнення мети Спільної діяльності,

- здійснювати поточне управління Спільною діяльністю, ведення балансу Спільної діяльності, бухгалтерського та податкового обліку Спільної діяльності згідно чинного законодавства,

- відкривати та розпоряджатись окремим поточним рахунком Спільної діяльності,

- надавати фінансову, податкову та іншу звітність в контролюючі органи,

- сплачувати за результатами Спільної діяльності передбачені чинним законодавством податки, збори, інші обов'язкові платежі,

- за рішеннями Комітету Управління спільною, діяльністю розподіляти та виплачувати належні сторонам частини прибутку, отриманого за результатами Спільної діяльності, шляхом щоквартального перерахування грошових коштів, належних стороні цього договору, з окремого поточного рахунку Спільної діяльності на розрахунковий рахунок відповідної сторони,

- здійснювати організацію та поточний контроль виконання Програм спільної діяльності,

- щоквартально на планових засіданнях звітувати перед Комітетом управління Спільною діяльністю про результати виконання цього Договору,

- виконувати інші дії по здійсненню фінансово-господарської діяльності Спільної діяльності в межах цього Договору,

- представляти інтереси Спільної діяльності та вчиняти дії від імені Спільної діяльності у взаємовідносинах з будь-якими державними органами і органами місцевого самоврядування, банками, нотаріальними конторами, органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні і поза її межами (державними і приватними), фізичними особами, а також у податкових, правоохоронних і судових органах України і інших держав з питань, що стосуються Спільної діяльності, діяти у зазначених взаємовідносинах виключно на підставі цього Договору без надання Сторонами відповідних окремих довіреностей згідно з ч. 2 ст. 1135 Цивільного кодексу України.

Сторонами Оператору надається право:

- укладати від імені Спільної діяльності договори (контракти), необхідні для досягнення цілей Спільної діяльності, у тому числі на виконання робіт (надання послуг) реалізацію продукції Спільної діяльності, придбання матеріально-технічних ресурсів, палива, електроенергії;

- приймати рішення про пред'явлення претензій, позовів, апеляційних та касаційних скарг від імені Спільної діяльності і підписувати їх. вести справи у всіх судових інстанціях із правом здійснення всіх процесуальних дій. повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладання мирової угоди, оскарження рішення ухвали і постанови судів, державного виконавця, пред'явлення виконавчих документів де виконання, одержання присудженого майна і грошей, а також брати учать у процедур банкрутства суб'єктів підприємницької діяльності, ставити підпис, подавати клопотання та здійснювати всі інші дії, пов'язанні з виконанням даних повноважень;

- підписувати документи податкової, фінансової, статистичної та інших видів обов'язкової звітності, що складається по спільній діяльності за Договором;

- забезпечувати ведення бухгалтерського обліку майна, цінностей, зобов'язань та операції, пов'язаних з виконанням Договору та обліку фінансових результатів Спільне діяльності на окремому балансі, забезпечувати повноту і своєчасність перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету та державних цільових фондів;

- підписувати документи з питань Спільної діяльності за Договором: акти виконаних робіт (наданих послуг), акти приймання-передачі, претензії, листи та інше,

- викривати (закривати) та бути розпорядником (мати право розпорядчого підпису під час проведення грошових операцій) поточних рахунків, відкритих для забезпечення Спільної діяльності і за Договором:

- підписувати платіжні документи, необхідні для здійснення готівкових та готівкових розрахунків,

- виконувати інші дії, пов'язані з веденням спільних справ за Договором.

Згідно до пункту 6.1 договору розгляд та визначення фінансових результатів спільної діяльності здійснюється Комітетом управління щоквартально, у відповідності до законодавства та на підставі звіту про спільну діяльність.

За змістом частини 6.3 оператор зобов'язаний здійснювати перерахування сум грошових коштів, що становлять прибуток відповідної сторони з окремого поточного рахунку спільної діяльності на поточні рахунки Сторін не пізніше 5 днів від дати затвердження розподілу прибутку.

Отже до виключної компетенції Комітету управління відноситься питання контролю розподілу прибутку, яке охоплюється не тільки визначенням та погодженням фактичного розміру сум прибутку учасників, що дорівнюють їх долі у загальному прибутку спільної діяльності, а й у встановленні чіткого механізму отримання учасниками відповідних сум, шляхом складання відповідного протокольного рішення з визначеним для оператора алгоритмом дій (зазначенням сторони, якій повинен бути нарахований прибуток, суми перерахування, терміну такого перерахування).

Відтак в процедурі розподілу прибутку повноваження оператора зводяться до практичного виконання рішення Комітету управління у вигляді перерахування сум прибутку на відповідні рахунки учасників, тобто фактично обмежуються виконавчими діями по реалізації вже прийнятого повноважним органом рішення.

Крім того, суд звертає увагу, що жоден пункт договору не передбачає у оператора спільної діяльності права як утриматись від виконання покладеного на останнього обов'язку так і прийняття фактично іншого рішення, яке йде врозріз з прийнятим рішенням Комітету управління, та обмежує учасника спільної діяльності в можливості отримання прибутку, не зважаючи на безпосередні цілі таких дій.

Наведеним підтверджується відсутність у оператора саме контрольно розпорядчих повноважень в сфері розподілу прибутку спільної діяльності, у зв'язку з чим останній не наділений компетенцією щодо розпорядження прибутком учасника спільної діяльності, а безпосередньо можливістю самостійного обмеження сторони договору в праві на отримання прибутку шляхом проведення взаємозаліку.

При цьому у відповідності до наданих Комітету управління повноважень останнім було здійснено розпорядження відповідними коштами, зобов'язано оператора здійснити зарахування суми прибутку ТОВ НВФ "Техпроект" у січні - лютому 2014 року в сумі 2 098 506, 85 грн. (Протокол №48 засідання Комітету управління спільною діяльністю Том 1 а.с.43-44), за ІІ квартал 2014 року в сумі 351 215, 30 грн. (Протокол №49 засідання Комітету управління спільною діяльністю Том 1 а.с.45-46), за ІІІ квартал 2014 року в сумі 1 169 868, 24 грн. (Протокол №50 засідання Комітету управління спільною діяльністю Том 1 а.с.47-48), за ІV квартал 2014 року в сумі 29 426 045,88 грн. (Протокол №52 засідання Комітету управління спільною діяльністю Том 1 а.с.49-50) на розрахунковий рахунок ТОВ НВФ "Техпроект".

Отже, повноважним органом було прийнято рішення про розпорядження відповідними коштами у вигляді цільового направлення відповідних сум виключно на розрахунковий рахунок ТОВ НВФ "Техпроект", а не в рахунок погашення його заборгованості за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493.

Крім того, як зазначалось вище за умовами договору питання укладення угоди не передбаченою Програмою спільною діяльності, а саме угод, які не пов'язані з проведенням робіт в рамках Спільної діяльності по договору №493 від 24 березня 2004 року - проведення капітального ремонту свердловини, оснащення об'єктів видобутку приладами для безперебійного комерційного обліку товарних обсягів видобутих вуглеводів, тематичних робіт, капітального ремонту та робіт на свердловинах ГПУ "Полтавагазвидобування" оснащення об'єктів видобутку приладами для безперебійного комерційного обліку товарних обсягів видобутих вуглеводів, вирішується виключно Комітетом управління.

Відтак, передумовою укладення односторонньої угоди якою, зобов'язання спільної діяльності перед позивачем на суму 47 451 375,06 грн. було погашено в рахунок зобов'язання позивача за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493, повинно бути рішення Комітету управління, яким було б безпосередньо надано згоду на відповідне зарахування.

Оскільки матеріали справи не містять рішення Комітету управління, яким було б погоджено проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", як оператор спільної діяльності, не було наділено повноваженнями на укладення такої угоди в односторонньому порядку.

У зв'язку з чим суд приходить до висновку, що самостійне укладення оператором спільної діяльності угоди про зарахування вимог було здійснено з перевищенням повноважень останнього, а саме з порушенням пункту 1, 3 частини 4.4 договору та є підставою для визнання угод недійсними.

В силу статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

В силу статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

До такого висновку прийшов зокрема ВГС України при розгляді справи № 11/42 пн у власній постанові від 11 липня 2006 року.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статей 202, 203 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Пунктом 5 статті 602 Цивільного кодексу України передбачено, що зарахування зустрічних вимог не допускається у випадках, встановлених договором або законом.

Зважаючи на те, що стаття 601 Цивільного кодексу України прямо передбачає неможливість припинення зобов'язання зарахуванням, якщо вимоги не є зустрічними; якщо вимоги не є однорідними; або строк виконання яких не настав - суд приходить до висновку, що односторонній правочин, вчинений першим відповідачем із зарахування вимог, повинен бути визнаний недійсним як такий, що суперечить статті 601 Цивільного кодексу України.

Поряд з цим суд наголошує на безпідставності посилання першого відповідача в своїх запереченях на постанову Вищого господарського суду від 19 жовтня 2009 року по справі №47/70, якою сторона підтверджує існування судової практики, щодо встановлення наявності повноважень у оператора на самостійне укладення угод про зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Проаналізувавши відповідне судове рішення суд зазначає, що за умовами обставин в справі №47/70, Комітет управління не був наділений виключними повноваженнями на вирішення питання щодо укладення угод не передбачених Програмою спільною діяльності, що виключає аналогічність спору та можливість прийняття вказаного судового рішення в якості належного доказу.

Крім того, стосовно односторонньої угоди, оформленої заявою першого відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог між ним та позивачем, від 19 жовтня 2015 року вих. № 493/19/10-1 слід зазначити наступне.

Зі змісту договору про спільну діяльність № 493 вбачається, що в момент підписання угоди сторонами було взято обов'язок з об'єднання вкладів та ведення спільної інвестиційної та виробничої діяльність з метою розвитку розробки Вишневського газоконденсатного родовища.

Домовившись про об'єднання вкладів та ведення спільної інвестиційної та виробничої діяльність, з визначенням в подальшому сум таких інвестицій, сторони такого договору саме як учасники спільної діяльності набули обсяг прав та обов'язків, в тому числі право вимоги виконання іншою стороною договірних зобов'язань зі своєчасного проведення фінансування предмету спільної діяльності. Тобто правом вимоги до сторони спільної діяльності про виконання договірних зобов'язань наділені виключно учасники спільної діяльності з огляду на існування такого обов'язку у останніх виключно один перед одним.

При цьому, такий обов'язок випливає з правової природи участі особи в спільній діяльності, положення щодо якої регламентовані статтями 1130-1139 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що договір про спільну діяльність № 493 та програма робіт в рамках спільної діяльності по договору № 493, на яку в якості підстави для взаємозаліку зроблено посилання у листі першого відповідача про взаємозалік, прийнята до виконання згідно додаткової угоди № 3 до договору № 493, підписані між трьома сторонами - Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект", ОСОБА_2 акціонерним товариством "Укргазвидобування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз".

З зазначеного випливає, що зобов'язання з виконання даної програми робіт несуть сторони, що підписали дану програму робіт та договір № 493 разом з додатковими угодами до нього, один перед одним, а не перед оператором спільної діяльності. Отже і правом вимоги щодо виконання позивачем договору та сплати інвестиційних коштів наділені Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект", ОСОБА_2 акціонерне товариство "Укргазвидобування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз саме як учасники договору, а не оператор спільної діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

За таких обставин, взаємозалік зустрічних однорідних вимог на підставі статті 601 Цивільного кодексу України між спільною діяльністю (оператором якої на сьогоднішній день є Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз") та Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" - не може бути здійснено, оскільки такі вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" як оператора спільної діяльності за договором № 493 до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" не є зустрічними.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що при укладанні відповідних угод першим відповідачем було порушено вимоги законодавства, оскільки укладено з перевищенням повноважень оператором; за угодою від 19 жовтня 2015 року вих. № 493/19/10-1 до строку настання вимоги; відповідні вимоги не є зустрічними, у зв'язку з чим останні підлягають визнанню недійсними.

Крім того, суд враховує, що спірні односторонні угоди із зарахування відповідач вчинив після подання позивачем до нього позову про стягнення суми розподіленого прибутку (який розглядався по справі № 922/5661/15).

по даній справі, яка на сьогоднішній день вже розглянута Харківським Апеляційним господарським судом, факт незаконності даних односторонніх угод із взаємозаліку судом було вже встановлено у відповідній постанові від 04.10.2016р.

Згідно даної постанови, суд апеляційної інстанції встановив ряд фактів та прийшов до висновку про незаконність спірних односторонніх угод відповідача-1 про взаємозалік від 19.10.2015р. та від 01.01.2016р., а саме:

- згідно Програми робіт від 17.04.2014р. встановлено термін виконання робіт з 2013 року до 2015 року, а орієнтована сума вкладень розрахована за період 2011-2019 роки.;

- ТОВ "Карпатигаз" не доведено, що на час виникнення спору позивачем за первісним позовом порушено зобов'язання з внесення вкладів у спільну діяльність, а тому позбавлення ТОВ НВФ "Техпроект" його розподіленого прибутку не відповідає умовам та меті договору простого товариства;

- Колегія судців зазначає, що вимоги, про зарахування яких заявляє ТОВ "Карпатигаз", не можна вважати зустрічними, оскільки відповідно до положень Цивільного кодексу України та умов договору простого товариства обов'язки оператора зводяться до представництва спільних інтересів та діє він від імені всіх учасників, зокрема, від імені та в інтересах ТОВ НВФ "Техпроект", у зв'язку з чим внесення розподіленої частини прибутку учасників простого товариства в якості вкладу в спільну діяльність всупереч їх волевиявленню не відповідає встановленому порядку введення спільних прав.

Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції при розгляді іншої справи № 922/5661/15 між тими ж сторонами (ТОВ НВФ Техпроект та ТОВ Карпатигаз ) постановив судове рішення, що набрало законної сили (постанова від 04.10.2016р.), де зазначив про незаконність взаємозаліків відповідача-1 від 19.10.2015р. та від 01.01.2016р. - зазначені обставини незаконності даних взаємозаліків не доказуються, оскільки вже встановлені судом.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з першого відповідача як оператора спільної діяльності за договором № 493 заборгованості по сплаті трьох відсотків річних та інфляційних витрат, а також в частині солідарного стягнення з першого та другого відповідачів грошової суми в розмірі 6330,00 грн. та задоволенню позову в частині визнання недійсними односторонніх угод, оформлених заявами першого відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог між ним та позивачем, від 19 жовтня 2015 року вих. № 493/19/10-1 та від 01 січня 2016 року вих. № 493/01/01-1. В частині солідарного стягнення з першого та другого відповідачів грошової суми в розмірі сума в розмірі 3670,00 грн. провадження по справі підлягає припиненню за відсутністю предмету спору, а в решті позовних вимог слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно вимог пункту 4.1 постанови Вищого господарського суду України 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином господарським процесуальним законодавством не передбачено можливість солідарного стягнення суми судових витрат, а судові витрати в таких випадках розподіляються між відповідачами порівну.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, пунктом 1-1, частини 1, статті 80, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19, код ЄДРПОУ 30162340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" (62300, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 31154312) заборгованість з виплати 3% річних та інфляційних витрат за період 01 жовтня 2015 року - 31 січня 2016 року у розмірі 1 123 934,55 грн.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19, код ЄДРПОУ 30162340), а також з його поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРПРОМІНВЕСТ" (62300, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Лозівська, 96, код ЄДРПОУ 37981631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" (62300, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 31154312) заборгованість у розмірі 6330,00 (шість тисяч триста тридцять) грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19, код ЄДРПОУ 30162340), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" (62300, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 31154312) 18 237,01 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРПРОМІНВЕСТ" (62300, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Лозівська, 96, код ЄДРПОУ 37981631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" (62300, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 31154312) 47,47 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Визнати недійсними односторонні угоди, оформлені заявами Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19, код ЄДРПОУ 30162340) про зарахування зустрічних однорідних вимог між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" від 19 жовтня 2015 року вих. № 493/19/10-1 та від 01 січня 2016 року вих. № 493/01/01-1

В частині позовних вимог щодо стягнення солідарно з відповідачів 3670,00 грн. заборгованості провадження у справі припинити.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 06.12.2016 р.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя ОСОБА_1