Рішення

від 05.09.2017 по справі 922/334/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2017 р.Справа № 922/334/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Техпроект", м. Дергачі до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз", м. Київ, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерпромінвест", м. Дергачі, 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування", м. Київ про стягнення 1625751,96 грн. та визнання недійсними односторонніх угод за участю представників:

позивача - не з'явився;

1-го відповідача - ОСОБА_1, довіреність №8 від 10.01.2017;

2-го відповідача - не з'явився;

3-ої особи - не з'явилась

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Техпроект" (далі - ТОВ НВФ "Техпроект") звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (далі - ТОВ "Карпатигаз") 3% річних у розмірі 683 547,98 грн., інфляційних втрат у розмірі 932 203,98 грн. за період з 01.10.2015 по 31.01.2016; стягнення солідарно з ТОВ "Карпатигаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерпромінвест" (далі - ТОВ "Лідерпромінвест") 10 000,00 грн. заборгованості; визнання недійсними односторонніх угод, оформлених заявами ТОВ "Карпатигаз" про зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ НВФ "Техпроект" від 19.10.2015 № 493/19/10-1 та від 01.01.2016 № 493/01/01-1.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.03.2016 у справі №922/334/16 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Карпатигаз" на користь ТОВ НВФ "Техпроект" заборгованість з виплати 3% річних та інфляційних витрат за період 01.10.2015 по 31.01.2016 у розмірі 1 615 751,96 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ "Лідерпромінвест" на користь ТОВ НВФ "Техпроект" заборгованість у розмірі 6 330,00 грн. Визнано недійсними односторонні угоди, оформлені заявами ТОВ "Карпатигаз" про зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ НВФ "Техпроект" від 19.10.2015 № 493/19/10-1 та від 01.01.2016 № 493/01/01-1.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2016 у справі № 922/334/16 змінено в частині суми стягнення 3% річних, інфляційних втрат. Стягнуто з ТОВ "Карпатигаз" на користь ТОВ НВФ "Техпроект" заборгованість з виплати 3% річних та інфляційних витрат за період 01.10.2015 по 31.01.2016 у розмірі 1 123 934,55 грн. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.09.2016 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2016 у справі № 922/334/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2016 у справі №922/334/16 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Карпатигаз" на користь ТОВ НВФ "Техпроект" заборгованість з виплати 3% річних та інфляційних витрат за період 01.10.2015 по 31.01.2016 у розмірі 1 123 934,55 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ "Лідерпромінвест" на користь ТОВ НВФ "Техпроект" заборгованість у розмірі 6 330,00 грн. Визнано недійсними односторонні угоди, оформлені заявами ТОВ "Карпатигаз" про зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ НВФ "Техпроект" від 19.10.2015 № 493/19/10-1 та від 01.01.2016 № 493/01/01-1. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення солідарно з відповідачів 3 670,00 грн. заборгованості. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 (колегія суддів у складі: ОСОБА_2 - головуючий, ОСОБА_3, ОСОБА_4О.) рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2016 у справі № 922/334/16 в частині стягнення з ТОВ "Карпатигаз" на користь ТОВ НВФ "Техпроект" заборгованості з виплати 3% річних та інфляційних витрат у розмірі 1123934,55 грн., стягнення солідарно з ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ "Лідерпромінвест" на користь ТОВ НВФ "Техпроект" заборгованості у розмірі 6 330,00 грн. та в частині припинення позовних вимог щодо стягнення солідарно з ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ "Лідерпромінвест" 3 670,00 грн. скасовано. Прийнято в цих частинах нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2016 у справі № 922/334/16 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2016 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 у справі № 922/334/16, ТОВ "Карпатигаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило суд скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення про відмову у позові повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 червня 2017 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 та рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2016 у справі № 922/334/16 скасовано та справу № 922/334/16 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

18.07.2017 автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області для розгляду справи визначено суддю Чистякову І.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 липня 2017 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 31 липня 2017 р. о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 липня 2017 року розгляд справи відкладено на 05 вересня 2017 р. о 10:30 год. год.

1-ий відповідач 04 вересня 2017 р. надав письмові пояснення (вх. №28349), які судом долучено до матеріалів справи.

У наданих до суду письмових поясненнях 1-ий відповідач заперечує проти задоволення позову, зокрема посилаючись на те, що в рішенні господарського суду міста Києва від 19.12.2016 у справі № 910/15238/16 встановлено, що грошовий внесок ТОВ НВФ "Техпроект" повинно було внести протягом 2013-2015 років та не пізніше 31.12.2015 року. Окрім цього, господарський суд встановив, що вимоги ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ НВФ "Техпроект" є зустрічними, оскільки випливають з двох різних зобов'язань (перерахування прибутку, внесення грошових внесків); вимоги є однорідними, оскільки, в обох зобов'язаннях речі одного роду, а саме грошові кошти, вимоги є існуючими, так як факт наявності зустрічного зобов'язання підтверджено документально; вимоги є такими, строк виконання щодо яких настав (ТОВ "Карпатигаз" зобов'язано перерахувати прибуток протягом п'яти днів з моменту складання відповідного протоколу (протокол від 01.10.2014 № 48; 01.10.2014 № 49; 10.11.2014 № 50; 27.03.2015 № 52); ТОВ НВФ "Техпроект" зобов'язаний здійснити грошовий внесок до 31.12.2015 року.

Крім того, 1-ий відповідач повідомляє про анулювання спірних заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ НВФ "Техпроект" від 19.10.2015 № 493/19/10-1 та від 01.01.2016 № 493/01/01-1, у зв'язку з наявністю заяви № 493/04/07-1 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.07.2016 року, про що повідомлено ТОВ НВФ "Техпроект" листом за вих. 493/27/07-01 від 27.07.2017. Також, 1-ий відповідач зазначає, що рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.2017 по справі № 922/5661/15 припинено провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 47 451 375,06 грн., на тій підставі, що за заявою № 493/04/07-1 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.07.2016 року на суму 47 451 375,06 грн. здійснено таке зарахування зустрічних однорідних вимог, що також встановлено в рішенні господарського суду міста Києва від 19.12.2016 у справі № 910/15238/16. Також, рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.2017 по справі № 922/5661/15 відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з ТОВ "Карпатигаз" інфляційних втрат в сумі 11757449,12 грн. та 3% річних у сумі 1022247,56 грн. за період прострочення з 01.10.2014 р. по 30.09.2015 р. на тій підставі, що з урахуванням характеру правовідносин, які виникли у сторін в результаті підписання договору про спільну діяльність, неперерахування оператором спільної діяльності та одночасно стороною спільної діяльності ТОВ "Карпатигаз" частини прибутку, не підпадає під зобов'язальні відносини боржник-кредитор, наявність яких необхідна для застосування положень ст. 625 ЦК України.

1-ий відповідач 05 вересня 2017 р. надав супровідним листом (вх. №28528) додаткові документи, зазначені у додатку, які судом долучено до матеріалів справи.

1-ий відповідач в судовому засіданні 05.09.2017 заперечував проти позову, з підстав викладених у письмових поясненнях.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно діючого законодавства.

2-ий відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно діючого законодавства.

Щодо належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання, то суд зазначає наступне.

На момент розгляду вказаної справи в матеріалах справи відсутні докази вручення позивачу копії ухвали суду про відкладення розгляду справи №922/334/16 від 31.07.2017, проте ухвала суду, винесена при новому розгляді цієї справи, зокрема, ухвала суду про призначення справи до розгляду від 19.07.2017 направлена на адресу позивача зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, але була повернута до суду з довідкою пошти "за незапитом".

Щодо належного повідомлення 2-го відповідача про час та місце судового засідання, то суд зазначає наступне.

Копія ухвали суду про відкладення розгляду справи №922/334/16 від 31.07.2017, направлена на адресу 2-го відповідача зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та була повернута до суду з довідкою пошти "за незапитом".

У п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, приймаючи до уваги, що ухвали суду у даній справі, направлені позивачу та 2-ому відповідачу на адресу зазначену у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, суд вважає, що вказані особи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Представник другого відповідача у наданому до суду відзиві на позовну заяву не заперечував проти виконання взятих на себе зобов'язань за договором поруки № 02/04 та пояснив, що здійснив часткову оплату за договором поруки на користь позивача, а тому просить врахувати це при винесенні рішення.

Третя особа в судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника 1-го відповідача, суд встановив наступне.

В лютому 2016 року ТОВ науково-виробнича фірма "Техпроект" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з: ТОВ "Карпатигаз" 3% річних у розмірі 683 547,98 грн та інфляційних витрат у розмірі 932 203,98 грн. за період з 01.10.2015 до 31.01.2016; солідарно з ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ "Лідерпромінвест" 10000,00 грн. заборгованості; визнання недійсними односторонніх угод, оформлених заявами ТОВ "Карпатигаз" про зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ науково-виробничою фірмою "Техпроект" від 19.10.2015 № 493/19/10-1 та від 01.01.2016 № 493/01/01-1.

Позов обґрунтовано тим, що 24.03.2004 між ТОВ науково-виробничою фірмою "Техпроект" (позивачем) та ПАТ "Укргазвидобування" (третьою особою) укладено договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність № 493, згідно з яким сторони зобов'язались об'єднати свої вклади та вести інвестиційну та виробничу діяльність з метою розвитку розробки Вишневського газоконденсатного родовища.

Відповідно до п.3.1. договору вкладом позивача у спільну діяльність є грошові кошти, які вносяться у відповідності з програмами спільної діяльності в строки, необхідні для виконання програм.

Відповідно до п.3.2. договору вкладом третьої особи у спільну діяльність є право користування майном, згідно додатку №1 до договору.

Відповідно до умов п. 4.1. договору для координації спільних дій сторони створюють комітет управління спільною діяльністю.

Відповідно до п.4.3. договору ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює позивач (далі оператор). При цьому, оператор діє в межах, обумовлених даним договором, програмами спільної діяльності та рішеннями комітету управління.

За приписами п.4.4. договору комітет управління приймає рішення, зокрема, щодо розподілу прибутку та покриття збитків спільної діяльності.

Відповідно до п.4.9. договору до обов'язків та компетенції оператора відноситься, зокрема, виплата сторонам належних їм згідно цього договору частин прибутку, отриманого за результатами спільної діяльності.

Відповідно до п.6.1. договору розгляд та визначення фінансових результатів спільної діяльності здійснюється комітетом управління щоквартально, у відповідності до законодавства та на підставі звіту про спільну діяльність.

Відповідно до п.6.2. договору прибуток, одержаний учасниками договору в результаті їх спільної та інвестиційної діяльності розподіляється між сторонами пропорційно вартості вкладів сторін.

Відповідно до п.6.3. договору оператор зобов'язаний здійснювати перерахування сум грошових коштів, що становлять прибуток відповідної сторони, з окремого поточного рахунку спільної діяльності на поточні рахунки сторін не пізніше 5 днів від дати затвердження розподілу прибутку.

Впродовж тривалого часу позивач здійснював інвестування та вів спільні справи, здійснював поточне керівництво спільною діяльністю, був взятий на облік як управитель майна спільної діяльності (простого товариства) без створення юридичної особи, відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору. Рядом додаткових угод (№№1-8) до договору № 493 вносились зміни і доповнення до договору №493 за згодою сторін.

Так, зокрема, додатковою угодою №1 від 01.02.2011 змінено кількісний склад комітету управління спільною діяльністю, викладено в новій редакції пункти щодо обов'язків та компетенції оператора спільної діяльності. Також додатковими угодами затверджувались різні програми робіт спільної діяльності.

20.02.2014 року між ТОВ Науково-виробничою фірмою "Техпроект", ПАТ "Укргазвидобування" та ТОВ "Карпатигаз" укладено додаткову угоду №8 до договору №493, якою залучено до спільної діяльності, що здійснюється на підставі договору №493, ТОВ "Карпатигаз".

Відповідно до п.5. додаткової угоди №8 вкладами ТОВ НВФ "Техпроект" та ТОВ "Карпатигаз" у спільну діяльність є грошові кошти, які вносяться згідно з програмами спільної діяльності у строки, необхідні для виконання програм. ТОВ "Карпатигаз" вносить свій вклад до 31.12.2015.

Пунктом 7 додаткової угоди №8 сторони домовились про створення комітету управління спільної діяльності, також погодили, що ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює ТОВ "Карпатигаз" - оператор. При цьому, оператор діє в межах, обумовлених цим договором, програмами спільної діяльності та рішеннями комітету управління.

Відповідно до п.18 додаткової угоди №8 сторони домовились п.6.2. договору викласти в наступній редакції: 6.2. Прибуток розподіляється між сторонами в такому співвідношенні: сторона -1 (позивач)- 40%, сторона - 2 (третя особа) - 50%, сторона - 3 (перший відповідач) - 10% .

На підставі укладеної додаткової угоди №8, державна податкова інспекція додатково взяла ТОВ "Карпатигаз" на облік в якості управителя майна, відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність.

Відповідно до п.21 додаткової угоди №8 сторони домовились п.7.1. договору викласти в наступній редакції: 7.1. Внески сторін у спільну діяльність, а також створене та придбане в процесі спільної діяльності майно, є спільною частковою власністю сторін з наступним визначенням часток: сторона -1 (позивач)- 40%, сторона - 2 (третя особа) - 50%, сторона - 3 (перший відповідач) - 10% .

17.04.2014 між ТОВ Науково-виробничою фірмою "Техпроект", ПАТ "Укргазвидобування" та ТОВ "Карпатигаз" укладено додаткову угоду №9 до договору №493, якою, зокрема, сторони домовились прийняти до виконання нову Програму робіт в рамках спільної діяльності, яка визначена додатком №3 до даної додаткової угоди та який є її невід'ємною частиною. Термін виконання робіт за програмою робіт в рамках спільної діяльності по договору встановлено 2013-2015 роки.

01.10.2014 проведено засідання комітету управління спільною діяльністю по договору №493 від 24.03.2004, на якому затверджені результати спільної діяльності за 1 квартал 2014 року та за 2 квартал 2014 року, а також здійснений розподіл прибутку, про що складені протоколи №48 та №49.

Протоколом №50 від 10.11.2014 затверджені результати спільної діяльності за 3 квартал 2014 року та розподілений прибуток від результатів спільної діяльності.

Протоколом №52 від 27.03.2014 затверджені результати спільної діяльності за 4 квартал 2014 року та розподілений прибуток від результатів спільної діяльності.

За результатами спільної діяльності за 2014 рік за умовами договору №493 позивачу до сплати належала частина прибутку в загальному розмірі 51 109 579,32 грн, яка повинна була бути сплачена протягом 5 днів з дня складання відповідних протоколів. ТОВ Карпатигаз , як оператором спільної діяльності, було перераховано на рахунок позивача 3 658 204,26 грн., що не оспорюється та визнається сторонами. Залишок несплаченої частини прибутку склав 47 451 375,06 грн.

Як зазначив позивач, враховуючи наявність зазначеної суми заборгованості у розмірі 47 451 375,06 грн., він звернувся до суду з відповідним позовом.

01.04.2014 між ТОВ Лідерпромінвест , поручителем, та ТОВ НВФ "Техпроект", кредитором, укладено договір поруки №02/04, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання ТОВ Карпатигаз , боржником, обов'язку щодо розподілу та виплати належного кредитору частини прибутку, отриманого за результатами спільної діяльності за договором №493 від 24.03.2004, а також суми майнової шкоди, пені, 3% річних, інфляційних збитків, спричинених невиконанням договору та усіх зобов'язань, що виникають щодо його виконання боржником в межах 10 000,00 грн.

Відповідно до п.3. договору поруки вимоги за цим договором можуть бути пред'явлені до 31.12.2015 (включно).

Відповідно до п.4. договору поруки після закінчення строку, зазначеного у п.3., порука втрачає силу.

Враховуючи те, що частина прибутку в розмірі 47 451 375,06 грн. першим відповідачем не виплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з ТОВ Карпатигаз 3% річних та інфляційних витрат за період з 01.10.2015 по 01.02.2016, а також про солідарне стягнення з ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ "Лідерпромінвест" 10000,00 грн заборгованості.

Крім того, як зазначає позивач, 08.01.2016 ним було отримано лист вих. № 493/01/01-1 від 01.01.2016 ТОВ "Карпатигаз", як оператора спільної діяльності за договором № 493, під назвою "заява про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог", яким перший відповідач повідомив про зарахування зустрічних однорідних вимог. В даному листі перший відповідач посилався також на попередній лист про зарахування однорідних вимог від 19.10.2015, який позивач не отримував. Відповідно до даних листів, перший відповідач вчинив односторонній правочин по зарахуванню зустрічних однорідних вимог.

На думку позивача, вчинений першим відповідачем односторонній правочин із заліку зустрічних однорідних вимог є недійсним, оскільки не відповідає вимогам зустрічності та однорідності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.03.2016 у справі №922/334/16 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Карпатигаз" на користь ТОВ НВФ "Техпроект" заборгованість з виплати 3% річних та інфляційних витрат за період 01.10.2015 по 31.01.2016 у розмірі 1 615 751,96 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ "Лідерпромінвест" на користь ТОВ НВФ "Техпроект" заборгованість у розмірі 6 330,00 грн. Визнано недійсними односторонні угоди, оформлені заявами ТОВ "Карпатигаз" про зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ НВФ "Техпроект" від 19.10.2015 № 493/19/10-1 та від 01.01.2016 № 493/01/01-1.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 рішення Господарського суду Харківської області від 28.03.2016 змінено в частині суми стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та в частині стягнення судових витрат, а саме: стягнуто з ТОВ "Карпатигаз" на користь ТОВ науково-виробничої фірми "Техпроект" заборгованість з виплати 3% річних та інфляційних витрат за період з 01 жовтня 2015 року - 31 січня 2016 року у розмірі 1 123 934,55 грн. Стягнуто з ТОВ "Карпатигаз" на користь ТОВ науково-виробничої фірми "Техпроект" 18 237,01 грн судового збору за подання позовної заяви. Стягнуто з ТОВ "Лідерпромінвест" на користь ТОВ науково-виробничої фірми "Техпроект" 47,47 грн судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 28.03.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.09.2016 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 28.03.2016 у справі № 922/334/16 скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2016 у справі №922/334/16 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Карпатигаз" на користь ТОВ НВФ "Техпроект" заборгованість з виплати 3% річних та інфляційних витрат за період 01.10.2015 по 31.01.2016 у розмірі 1 123 934,55 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ "Лідерпромінвест" на користь ТОВ НВФ "Техпроект" заборгованість у розмірі 6 330,00 грн. Визнано недійсними односторонні угоди, оформлені заявами ТОВ "Карпатигаз" про зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ НВФ "Техпроект" від 19.10.2015 № 493/19/10-1 та від 01.01.2016 № 493/01/01-1. Припинено провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення солідарно з відповідачів 3 670,00 грн. заборгованості. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 (колегія суддів у складі: ОСОБА_2 - головуючий, ОСОБА_3, ОСОБА_4О.) рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2016 у справі № 922/334/16 в частині стягнення з ТОВ "Карпатигаз" на користь ТОВ НВФ "Техпроект" заборгованості з виплати 3% річних та інфляційних витрат у розмірі 1123934,55 грн., стягнення солідарно з ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ "Лідерпромінвест" на користь ТОВ НВФ "Техпроект" заборгованості у розмірі 6 330,00 грн. та в частині припинення позовних вимог щодо стягнення солідарно з ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ "Лідерпромінвест" 3 670,00 грн. скасовано. Прийнято в цих частинах нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2016 у справі № 922/334/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 27 червня 2017 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 та рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2016 у справі № 922/334/16 скасовано та справу № 922/334/16 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

У постанові Вищого господарського суду України від 27 червня 2017 року касаційна інстанція зазначає, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою всі вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 01 вересня 2016 року. Зокрема, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що Вищий господарський суд України у постанові від 01.09.2016 у даній справі погодився з апеляційною інстанцією, що спірні зобов'язання є однорідними, також судами не наведено підстав, з яких вони не оцінили наявний у матеріалах справи лист позивача від 16.02.2016 адресований 1-ому відповідачу щодо згоди на взаємозалік. Крім того, касаційна інстанція зазначає, що під час нового розгляду справи, слід взяти до уваги обставини, встановлені у рішенні господарського суду м. Києва від 19.12.2016 у справі № 910/15238/16.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 01 вересня 2016 року та від 27 червня 2017 року по справі № 922/334/16, суд, вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України (стаття 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність").

Відповідно до статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

За змістом частини 4 статті 176 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право разом здійснювати господарську діяльність для досягнення спільної мети, без утворення єдиного суб'єкта господарювання, на умовах, визначених договором про спільну діяльність. У разі якщо учасники договору про спільну діяльність доручають керівництво спільною діяльністю одному з учасників, на нього може бути покладено обов'язок ведення спільних справ. Такий учасник здійснює організаційно-управлінські повноваження на підставі доручення, підписаного іншими учасниками.

Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Таким чином, законодавець розмежовує спільну діяльність, що здійснюється без об'єднання вкладів учасників та на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство).

Так, статтею 1132 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Внесення учасником простого товариства вкладу у спільну діяльність є тією особливістю, яка відрізняє цей договір від договору про спільну діяльність, який не передбачає такої умови.

Виходячи із змісту укладеного між сторонами Договору № 493 від 24.03.2004р., за умовами якого сторони зобов'язались об'єднати свої вклади та вести спільну інвестиційну та виробничу діяльність з метою розвитку розробки газоконденсатних родовищ шляхом, зокрема, отримання прибутку в інтересах сторін, він за своєю правовою природою є договором простого товариства, а відносини, що з нього виникають регулюються положеннями статей 1132-1143 Цивільного кодексу України та умовами вказаного договору.

Крім того, враховуючи, що просте товариство є договірним об'єднанням осіб без створення юридичної особи, у даному випадку застосовуються норми Цивільного кодексу України про зобов'язання, а не про юридичні особи.

Відповідно до ст. 1133 ЦК України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника проводиться за погодженням між учасниками.

Отже, вклад у спільну діяльність може вноситись як у діяльність, так і у майно, тобто учасник може брати участь у простому товаристві своїми діями, а може й речами та майном.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору (з урахуванням змін відповідно до Додаткової угоди № 8 від 20.02.2014р.), вкладами ТОВ НВФ «Техпроект» та ТОВ «Карпатигаз» у спільну діяльність є грошові кошти, які вносяться згідно з Програмами спільної діяльності у строки, необхідні для виконання Програм, а вкладом ПАТ "Укргазвидобування" - право користування майном, згідно додатку №1 до даного договору, оцінка якого проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Додатковою угодою №9 від 17 квітня 2014 року сторони погодили нову Програму робіт в рамках спільної діяльності на 2013-2015 роки. Відповідно до вказаної програми робіт орієнтована сума вкладень ТОВ НВФ «Техпроект» та ТОВ «Карпатигаз» за період 2011-2019 роки - 88 888 000,00грн.

Відповідно до частини 2 статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Статтею 1139 Цивільного кодексу України встановлено, що прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2016 у справі № 910/15238/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Техпроект" та до товариства з обмеженою відповідальністю "Капітал Ойл Україна"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" про стягнення 42 059 729,72 грн., вимоги ТОВ "Карпатигаз" задоволені у повному обсязі, стягнуто з ТОВ НВФ "Техпроект" 36 506 624,94 грн. заборгованість з перерахування внеску за договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 №493; 1 387 824,26 грн. 3% річних та 4 155 280,52 грн. втрат від інфляції; а також 8 888,88 грн. заборгованості з перерахування внеску за Договором, яка підлягає стягненню солідарно з ТОВ НВФ "Техпроект" та ТОВ "Капітал Ойл Україна" як поручителя.

Цим рішенням встановлено наявність у ТОВ "Карпатигаз", як оператора спільної діяльності та ТОВ НВФ "Техпроект" як сторони договору про спільну діяльність зустрічних однорідних вимог, строк виконання по яких настав (ТОВ "Карпатигаз" як оператор спільної діяльності за договором був зобов'язаний перерахувати ТОВ НВФ "Техпроект" прибуток у сумі 47451375,06 грн., а ТОВ НВФ "Техпроект", у свою чергу, була зобов'язана внести грошовий внесок у спільну діяльність у сумі 83968000,00 грн.) та встановлено факт здійснення ТОВ "Карпатигаз", шляхом направлення до ТОВ НВФ "Техпроект" заяви № 493/04/07-1 від 04.07.2016 р. у порядку ст. 601 ЦК України, зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 47451375,06 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Згідно з частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.

При цьому, судом враховано приписи ст. 204 ЦК України, якою унормовано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є односторонньою угодою, яка оформляється заявою однієї сторони. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, та обґрунтовуючи наявність непогашеної заборгованості першого відповідача перед ним у розмірі 47 451 375,06 грн, посилався на наявність рішення Господарського суду Харківської області від 04.01.2016 у справі №922/5661/15 за позовом ТОВ НВФ Техпроект до: 1) ТОВ Картатигаз , 2) ТОВ Лідерпромінвест , третя особа ПАТ Укргазвидобування , про стягнення 77 731 021,96 грн, та за зустрічним позовом ТОВ Карпатигаз до: 1) ТОВ НВФ Техпроект , 2) ТОВ Лідерпромінвест , про визнання недійсним договору поруки, яким первісні позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ТОВ Карпатигаз на користь ТОВ НВФ Техпроект розподілену частку прибутку за 2014 рік у розмірі 47 451 375,06 грн, 992 042,83 грн 3% річних та 11 752 449,12 грн інфляційних втрат. Стягнуто солідарно з ТОВ Карпатигаз та ТОВ Лідерпромінвест на користь ТОВ НВФ Техпроект 1330,00 3% річних та 5000,00 грн інфляційних втрат. В частині стягнення пені у розмірі 17 499 950,22 грн, 3% річних у розмірі 25 204,73 грн в задоволенні позовних вимог відмовлено. В частині стягнення 3% річних у розмірі 3670,00 грн провадження у справі припинено. Зазначив, що станом на теперішній час рішення у справі №922/5661/15 не виконано, в зв'язку з чим він має право на нарахування інфляційних нарахувань та 3% річних за наступний період.

Як свідчать матеріали справи, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 дане рішення Господарського суду Харківської області від 04.01.2016 у справі №922/5661/15 залишено без змін.

Однак, постановою Вищого господарського суду від 19.04.2016 постанову Харківського апеляційного господарського суді від 03.03.2016 та рішення Господарського суду Харківської області від 04.01.2016 у справі №922/5661/15 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.07.2016 у справі №922/5661/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.10.2016, первісні позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ТОВ Карпатигаз на користь ТОВ НВФ Техпроект розподілену частку прибутку за 2014 рік у розмірі 47 451 375,06 грн, 992 042,83 грн 3% річних та 11 752 449,12 грн інфляційних втрат. В частині стягнення пені у розмірі 17 499 950,22 грн, 3% річних у розмірі 25 204,73 грн в задоволенні позовних вимог відмовлено. В частині позовних вимог про солідарне стягнення з ТОВ Карпатигаз та ТОВ Лідерпромінвест 10000,00 грн провадження у справі припинено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016 постанову Харківського апеляційного господарського суді від 04.10.2016 та рішення Господарського суду Харківської області від 19.07.2016 у справі №922/5661/15 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.2017 по справі № 922/5661/15 припинено провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 47 451 375,06 грн., на тій підставі, що за заявою № 493/04/07-1 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.07.2016 року на суму 47 451 375,06 грн. здійснено таке зарахування зустрічних однорідних вимог, що також встановлено в рішенні господарського суду міста Києва від 19.12.2016 у справі № 910/15238/16. Також, рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.2017 по справі № 922/5661/15 відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з ТОВ "Карпатигаз" інфляційних втрат в сумі 11757449,12 грн. та 3% річних у сумі 1022247,56 грн. за період прострочення з 01.10.2014 р. по 30.09.2015 р. на тій підставі, що з урахуванням характеру правовідносин, які виникли у сторін в результаті підписання договору про спільну діяльність, неперерахування оператором спільної діяльності та одночасно стороною спільної діяльності ТОВ "Карпатигаз" частини прибутку, не підпадає під зобов'язальні відносини боржник-кредитор, наявність яких необхідна для застосування положень ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п.8.1. договору №493 від 24.03.2004 за недотримання або неналежне дотримання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, дана стаття визначає особливості цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, тобто внаслідок неправомірного утримання грошових коштів, ухилення від їх повернення, безпідставного набуття чи збереження. Три проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності у вигляді плати за користування чужими грошовими коштами, а інфляційні нарахування здійснюються через знецінення зазначених коштів.

З огляду на що відповідальність у вигляді стягнення річних і інфляційних застосовується до зобов'язальних відносин де є боржник і кредитор, та інтереси контрагентів протилежні і взаємно направлені. У даному спорі ж йдеться про спільну діяльність.

Виходячи з положень ст.1130, 1131 Цивільного кодексу України договір про спільну діяльність визначає, що за таким договором діяльність повинна бути спільною, тобто такою, що виконується та досягається всіма учасниками. І мета у договорі характеризується єдністю і спільністю для всіх учасників та правомірністю. Наявність спільної мети відмежовує зазначений договір від інших правочинів, оскільки інтереси контрагентів не є протилежними і взаємно направленими, позаяк інтереси сторін спірного договору завжди збігаються і задовольняються за допомогою спільних дій на основі об'єднаної майнової бази. Єдність інтересів обумовлена спільністю мети, досягнення якої рівною мірою важливе для всіх учасників. При цьому, спільною у договорі є не тільки мета, а й інтерес учасників до її досягнення. Конкретність мети спільної діяльності пов'язана із єдністю і знаходить свій вияв у специфічному характері права вимоги виконання за цим договором.

З урахуванням характеру правовідносин, які виникли у сторін в результаті підписання договору про спільну діяльність, неперерахування оператором спільної діяльності та одночасно стороною спільної діяльності ТОВ Карпатигаз частини прибутку, не підпадає під зобов'язальні відносини боржник-кредитор, наявність яких необхідна для застосування положень ст.625 ЦК України.

Крім того, відповідно до п.4.9. договору №493 до обов'язків та компетенції оператора відноситься, зокрема, виплата сторонам належних їм згідно цього договору частин прибутку, отриманого за результатами спільної діяльності. Відповідальності за несвоєчасне перерахування або неперерахування частин прибутку оператором умовами договору не передбачено.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ Карпатигаз 3% річних у розмірі 683 547,98 грн. та інфляційних витрат у розмірі 932 203,98 грн. за період з 01.10.2015 до 31.01.2016 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення солідарно з ТОВ Карпатигаз та ТОВ "Лідерпромінвест" суми заборгованості в межах 10 000, 00 грн. суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, 01.04.2014 між ТОВ Лідерпромінвест , поручителем, та ТОВ НВФ "Техпроект", кредитором, укладено договір поруки №02/04, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, поручитель поручається перед кредитором за виконання ТОВ Карпатигаз , боржником, обов'язку щодо розподілу та виплати належного кредитору частини прибутку, отриманого за результатами спільної діяльності за договором №493 від 24.03.2004, а також суми майнової шкоди, пені, 3% річних, інфляційних збитків, спричинених невиконанням договору та усіх зобов'язань, що виникають щодо його виконання боржником в межах 10 000,00 грн.

Відповідно до п.3. договору поруки вимоги за цим договором можуть бути пред'явлені до 31.12.2015 (включно).

Відповідно до п.4 договору поруки після закінчення строку, зазначеного у п.3., порука втрачає силу.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором, поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

Приписами ч. 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з даним позовом у лютому 2016 року, тобто після закінчення строку дії договору поруки, вимога позивача в цій частині є неправомірною та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсними односторонніх угод, оформлених заявами першого відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог між ним та позивачем від 19 жовтня 2015 року вих. № 493/19/10-1 у зв'язку з простроченням виконання обов'язку позивача з внесення вкладу на суму 27 425 365,89 грн., та від 01 січня 2016 року вих. № 493/01/01-1, як вкладу позивача у спільну діяльність та направлення на оплату робіт, передбачених Програмою спільної діяльності у розмірі 20 026 009,17 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У розумінні наведених приписів зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань.

Зарахування здійснюється за наявності наступних умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань; вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду; існуючими (тобто факт наявності зустрічного зобов'язання має бути доведеним), а також такими, строк виконання щодо яких настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Аналогічні положення містить і стаття 203 Господарського кодексу України.

Згідно з ч.1 ст. 214 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.12.2016 у справі №910/15238/16 було встановлено, що за заявою ТОВ Карпатигаз № 493/04/07-1 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.07.2016 року проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 47 451 375,06 грн.

У зв'язку з наявністю заяви ТОВ Карпатигаз № 493/04/07-1 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 04.07.2016 року та проведенням зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 47 451 375,06 грн. на підставі цієї заяви, 1-ий відповідач 28.07.2017 надіслав позивачу лист за вих. 493/27/07-01 від 27.07.2017 про анулювання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.10.2015 за вих. №493/19/10-1 на суму 27 425 365,89 грн. та про припинення зобов'язання зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.01.2016 за вих. №493/01/01-1 на суму 20 026 009,17 грн., а також повідомив про те, що заява про припинення зобов'язання зустрічних однорідних вимог від 04.07.2016 за вих. №493/04/07-1 на суму 47 451 375,06 грн. є чинною.

Згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, провадження у даній справі в частині визнання недійсними односторонніх угод, оформлених заявами ТОВ "Карпатигаз" про зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ "Карпатигаз" та ТОВ НВФ "Техпроект" від 19.10.2015 № 493/19/10-1 та від 01.01.2016 № 493/01/01-1 підлягає припиненню відповідно до приписів п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (відсутній предмет спору).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на позивача витрати по сплаті судового збору за подання заяви майнового характеру в розмірі 24386,28 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 11, 15, 204, 214, 541, 546, 548, 553, 554, 559, 598, 599, 601, 625, 610, 611, 1130, 1131, 1132, 1139 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність", ст.ст. 176, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 27, 33, 34, 43, 44, 49, 65, п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову частково.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" 3% річних у розмірі 683 547,98 грн., інфляційних втрат у розмірі 932 203,98 грн. за період з 01.10.2015 по 31.01.2016 та стягнення солідарно з ТОВ "Карпатигаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерпромінвест" 10 000,00 грн. заборгованості.

В решті частині позову провадження у справі припинити.

Повне рішення складено 11.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_5