Постанова

від 30.11.2016 по справі 816/1233/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 р. Справа № 816/1233/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2016р. по справі № 816/1233/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення та рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_5, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві № НОМЕР_1 від 04.04.2016р. про сплату податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 27 238,12 грн., у тому числі: в сумі 21 790,49 грн. - за податковими зобов'язаннями та штрафних (фінансових) санкцій - в сумі 5 447,63 грн. та рішення від 04.04.2016р. № НОМЕР_2 про застосування фінансових санкцій за донарахування фіскальним органом своєчасного не нарахованого єдиного внеску в сумі 4899,77 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2016р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 04.04.2016 № НОМЕР_2.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати в цій частині оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов, проти апеляційної скарги відповідача заперечували.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, проти апеляційної скарги позивача заперечували.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційних скарг постанову суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_5 (ідентифікаційний код 263350479) зареєстрований як фізична особа-підприємець 25.01.2010р. (а.с. 12).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ФОП ОСОБА_5 за КВЕД є: 47.61 роздрібна торгівля книгами в спеціалізованих магазинах (а.с. 14).

У період з 12.02.2016р. по 03.03.2016р. (на підставі наказу від 29.01.2016р. № 106, термін проведення перевірки було продовжено на 5 робочих днів з 26.02.2016р. по 03.03.2016р.) працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014р. по 31.12.2015р., за результатами якої складено акт від 04.03.2016р. № 647/16-01-13-05-10/НОМЕР_3 (т.1 а.с. 27-66)

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

-п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.3 п. 139.1 ст. 139, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України ( надалі по тексту - ПКУ), у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 21 790,49, у т.ч. по періодам: за 2014 рік - у сумі 19 733,70 грн. та за 2015 рік - у сумі 2056,79 грн.;

-п. 2 ч. 1 ст. 7 та ч. 11 ст.8 Закону України В«Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняВ» , у результаті чого занижено єдиний внесок за 2014 рік на загальну суму 48 997,67 грн.;

-пп.16.1.2 п. 16.1 ст.16, п.177.10, п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України, п. 6 ст.128 Господарського кодексу України, а саме неналежне ведення книги обліку доходів та витрат за 2014 рік, що призвело до включення до декларації про майновий стан і доходи неправдивих даних, що не підтвердженні первинними документами.

ФОП ОСОБА_5, не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки від 04.03.2016р. № 647/16-01-13-05-10/НОМЕР_3, подав заперечення на акт, за результатами розгляду яких висновки акту контролюючим органом залишено без змін (т.1 а.с. 67-73).

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення - рішення від 04.04.2016 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 27 238,12 грн., в тому числі: в сумі 21 790,49 грн. - за податковими зобов'язаннями та штрафних (фінансових) санкцій - в сумі 5 447,63 грн. (а.с. 93).

- рішення від 04.04.2016 № НОМЕР_2 про застосування фінансових санкцій за донарахування фіскальним органом своєчасного не нарахованого єдиного внеску в сумі 4 899,77 грн. (т.1 а.с. 79).

ФОП ОСОБА_5 скористався правом адміністративного оскарження та звернувся з відповідними скаргами до Головного управління ДФС у Полтавській області та Державної фіскальної служби України. (т.1 а.с. 87-92, 95-100).

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби в Полтавській області від 13.05.2016р. №474/3/16-31-10-05-11 залишено без змін рішення ДПІ у м. Полтаві №0013141701 від 04.04.2016р. про застосування фінансових санкцій за донарахування фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 4899,77 грн., а скаргу ФОП ОСОБА_5 без задоволення. (т.1 а.с. 101-103).

Рішенням Головного управління ДФС в Полтавській області від 03.06.2016р. №530/3/16-31-10-05-11, залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві №0013291701 від 04.04.2016р. про сплату податку на доходи фізичних осіб в сумі 21790,49 грн. і штрафних санкцій в сумі 5447,63 грн., а загалом на суму 27238,12 грн., а скаргу ФОП ОСОБА_5 без задоволення. (т.1 а.с. 113-116)

Рішенням Державної фіскальної служби України від 29.06.2016р. №6857/3/99-99-11-02-02-25 повторна скарга ФОП ОСОБА_5 від 27.05.2016р. вих.№07 на рішення ДПІ у м. Полтаві №0013141701 від 04.04.2016р. про застосування фінансових санкцій за донарахування фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 4899,77 грн. та рішення від 13.05.2016р. № 474/3/16-31-10-05-11 Головного управління ДФС в Полтавській області про результати розгляду первинної скарги - направлена на повний розгляд до ГУ ДФС України в Полтавській області. (т.1 а.с. 107-108).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 05.07.2016р. №7112/3/99-99-11-02-01-14 залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві №0013291701 від 04.04.2016р. про сплату податку на доходи фізичних осіб в сумі 21790,49 грн. і штрафних санкцій в сумі 5447,63 грн., а скаргу без задоволення. (т.1 а.с. 104-106)

Рішенням Головного управління ДФС в Полтавській області від 27.07.2016р. №773/3/16-31-10-05-11 залишено без змін рішення ДПІ у м. Полтаві №0013141701 від 04.04.2016р. про застосування фінансових санкцій за донарахування фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 4899,77 грн., а скаргу ФОП ОСОБА_5 без задоволення. (т.1 а.с. 109-111).

Вважаючи протиправними податкове повідомлення - рішення від 04.04.2016р. № НОМЕР_1 та рішення від 04.04.2016р. № НОМЕР_2 про застосування фінансових санкцій, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів суду, що при прийнятті спірного рішення від 04.04.2016р. № НОМЕР_2 про застосування фінансових санкцій за донарахування фіскальним органом своєчасного не нарахованого єдиного внеску в сумі 4 899,77 грн. він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Разом із цим, позивач довів наявність факту порушення відповідачем його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове - повідомлення - рішення від 04.04.2016р. № НОМЕР_1 відповідає критеріям правомірності, а тому не підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

В силу положень пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Абзацом другим пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України визначено, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Тобто, наведена норма є бланкетною та вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницькою діяльністю, формуються у тому ж порядку, як у платників податку на прибуток.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому згідно з підпунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З 01.01.2015р. норму пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, відповідно до якої до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Отже, підставою для зменшення платником податків об'єкта оподаткування на суму витрат з придбання (виготовлення) товарів (послуг) є будь-які витрати платника податку, визначені на підставі первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та здійснені для провадження господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.

Судовим розглядом встановлено, що у спірний період позивач здійснював торгівлю друкованими матеріалами.

З матеріалів справи убачається, що між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ В«Дистрибьюшен сервісиз УкраїнаВ» (ЄДРПОУ 38218641) укладено дилерський договір від 10 липня 2012 року № 7D на поставку періодичних видань друкованих засобів масової інформації (т.1 а.с. 132-138).

Відповідно до пп. 4.3 Договору оплата поставленої партії продукції здійснюється дилером шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (т. 1 а.с. 134).

Судом встановлено, що позивачем придбано друковану продукцію у ТОВ В«Дистрибьюшен сервісиз УкраїнаВ» (ЄДРПОУ 38218641) відповідно видаткових накладних на отримання друкованої продукції та накладних на її повернення на суму 1 854 795,73 грн.

Відповідно до банківських виписок про рух коштів по рахунку позивача із розрахункового рахунку № 260087297801 відкритого у Полтавському РУ ВАТ В«Банк В«Фінанси та КредитВ» , МФО 331832, за періодичні видання та друковану продукцію перераховано грошові кошти на рахунок ТОВ В«Дистрибьюшен сервісиз УкраїнаВ» у сумі 1 932 700,00 грн.

Позивачем реалізовано друковану продукцію ФОП ОСОБА_6 (рахунок НОМЕР_4) відповідно до видаткових накладних на отримання друкованої продукції та накладних на її повернення на суму 152 175,18 грн.

Відповідно до банківських виписок про рух коштів по розрахунковому рахунку, на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_5 за № 260087297801, відкритого у Полтавському РУ ВАТ В«Банк В«Фінанси та КредитВ» , МФО 331832, надійшли грошові кошти за друковану продукцію від ФОП ОСОБА_6 на суму 183 500,00 грн.

ФОП ОСОБА_5 реалізовано друковану продукцію ФОП ОСОБА_7 (рахунок НОМЕР_5) відповідно до видаткових накладних на отримання та накладних на повернення друкованої продукції на суму 180 905, 81 грн.

Відповідно до банківських виписок про рух коштів по розрахунковому рахунку встановлено, що на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_5 за № 260087297801, відкритий у Полтавському РУ ВАТ В«Банк В«Фінанси та КредитВ» , МФО 331832, надійшли грошові кошти за друковану продукцію від ФОП ОСОБА_7 на суму 187665,00 грн.

Крім того, ФОП ОСОБА_5 реалізовано друковану продукцію ФОП ОСОБА_8 (рахунок НОМЕР_6), відповідно до видаткових накладних на отримання продукції та накладних на її повернення на суму 101 129, 12 грн.

Відповідно до наданих на перевірку банківських виписок про рух коштів по розрахунковому рахунку встановлено, що на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_5 за № 260087297801, відкритий у Полтавському РУ ВАТ В«Банк В«Фінанси та КредитВ» , МФО 331832, надійшли грошові кошти за друковану продукцію від ФОП ОСОБА_8 на суму 103 250,00 грн.

Відповідно до банківських виписок про рух коштів по розрахунковому рахунку позивача встановлено, що на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_5 за № 260087297801, відкритий у Полтавському РУ ВАТ В«Банк В«Фінанси та КредитВ» , МФО 331832, надійшли грошові кошти на загальну суму - 11349,00 грн., у т.ч. у сумі 9348,00 грн. від ОСОБА_9 (документ від 27.02.2014р. № 9717087) та у сумі 2001,00 грн. від ОСОБА_10 документ від 07.05.2014р. № 10620448).

З матеріалів справи убачається, що кінцевий розрахунок податку на прибуток здійснювався на підставі Книги обліку доходів і витрат підприємця, яка заповнюється на підставі наказу Мінфіна доходів і зборів України №481 від 16.09.2013р. "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи які проводять незалежну професійну діяльність, та порядку її ведення".

Для визначення загального оподаткованого доходу застосовувався "касовий метод", а при визначенні витрат враховувались тільки ті витрати (в момент їх фактичної оплати), що пов'язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними документами про їх оплату згідно ст.177.2 ПКУ.

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано до матеріалів справи всі первинні документи, які підтверджують походження товару та надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємця та відображені у Книзі обліку доходів і витрат підприємця.

Так, з матеріалів справи убачається, що сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності за 2014р. склала 1980245,57 грн., витрати пов'язані з господарською діяльністю за 2014р. склали 1958169,08 грн., сума чистого оподаткованого доходу склала 22076,44 грн.

Відповідно, сума єдиного внеску з доходу за 2014 рік, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% становить 7660,52 грн. згідно обліку підприємця.

Щодо податку на доходи фізичних осіб від впровадження господарської діяльності за 2014р. розмір становить 15% (гр.9) 3311, 47 грн. згідно книги обліку доходів і витрат та ст. 177.2 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності у Акті перевірки відомостей про не підтвердження необхідними бухгалтерськими документами окремих конкретних господарських операцій відсутні підстави стверджувати про завищення позивачем витрат за спірний період.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 04.04.2016р. позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 27 238,12 грн.

Щодо заниження позивачем суми єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування слід зазначити наступне.

Так, з матеріалів справи убачається, що на підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві від 04.03.2016р. № 647/16-01-13-05-10/НОМЕР_3 винесено ФОП ОСОБА_5 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2016р. № Ф-0003191701 у сумі 48 997,67 грн. (т.1 а.с. 81).

Позивач, не погодившись із вищезазначеною вимогою, подав скаргу в порядку адміністративного оскарження до Головного управління ДФС у Полтавській області (т.1, а.с. 82-86), яка згідно відмітки отримана відповідальною особою податкового органу 31.03.2016 року (т.1, а.с. 82).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки на момент звернення позивача до суду з цим позовом Головним управлінням ДФС у Полтавській області рішення з приводу вказаної скарги, рішення про продовження строків її розгляду не надходило та 23.08.2016 року відповідачем через канцелярію надано копію рішення від 28.04.2016р. № 419/3/16-31-10-05-11 про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_5 з доказами поштового направлення (т.5, а.с. 153-156), тому рішення за результатами розгляду скарги не прийнято в межах строків, визначених податковим законодавством, отже всі прийняті інші рішення на підставі вимоги є незаконними та протиправними.

Колегія суддів вважає помилковими дані висновки суду першої інстанції, з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 на платників збору покладений обов'язок по своєчасному та в повному обсязі нараховуванні, обчисленні і сплаті єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону).

За приписами пункту 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону № 2464-VI розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.2 ст.9 вказаного Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 названого Закону, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Скасовуючи рішення від 04.04.2016 р. №0013141701 про застосування фінансових санкцій за донарахування контролюючим органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску суд першої інстанції виходив з того, що рішення за результатами розгляду скарги не прийнято в межах строків, визначених податковим законодавством.

Разом з тим, відповідно до п. 1 розділу ІV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2015 р. №1124, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Під час розгляду справи встановлено, що контролюючим органом 28.04.2016 р. прийнято рішення №419/3/16-31-10-05-11 про результати розгляду скарги ФОП ОСОБА_5 з доказами щодо його направлення скаржнику ( т.5 а.с.153-156).

Отже, контролюючим органом не порушено спеціальний строк, передбачений Порядком розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2015 р. №1124 на розгляд скарги.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки за результатами розгляду справи не встановлено заниження позивачем сукупного оподатковуваного доходу, то підстави для донарахування позивачу єдиного соціального внеску у розмірі 4899,77 грн. відсутні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.04.2016р. № НОМЕР_2, прийнятого ДПІ у м. Полтаві, але з інших підстав.

Отже, податкове повідомлення-рішення від № НОМЕР_1 від 04.04.2016р. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04.04.2016р. № НОМЕР_2, прийняті ДПІ у м. Полтаві протиправно та підлягають скасуванню.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Враховуючи, що за результатами розгляду апеляційну скаргу позивача задоволено, тому судові витрати підлягають розподілу в порядку ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст.205, ст.207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2016р. по справі № 816/1233/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві № НОМЕР_1 від 04.04.2016р.

Визнати протиправним та скасувати рішення № НОМЕР_2 від 04.04.2016р. про застосування фінансових санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, прийняте ДПІ у м. Полтаві.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у м. Полтаві на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (НОМЕР_3) витрати зі сплати судового збору за подачу адміністративного позову та апеляційної скарги в загальній сумі 1157,54 грн. (одна тисяча сто п'ятдесят сім грн. 54 коп.)

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_11 Судді ОСОБА_12 ОСОБА_13 Повний текст постанови виготовлений 05.12.2016 р.