Постанова

від 17.12.2019 по справі 816/1233/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 грудня 2019 року

м. Київ

справа №816/1233/16

касаційне провадження №К/9901/27184/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 (головуючий суддя - Курило Л.В., судді: Русанова В.Б., Присяжнюк О.В.) у справі № 816/1233/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2016 № 0013291701 та рішення від 04.04.2016 № 0013141701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 25.08.2016 адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення від 04.04.2016 № 0013141701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 30.11.2016 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.08.2016 скасував та прийняв нову - про задоволення позову. Визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 04.04.2016 № 0013291701 та рішення від 04.04.2016 № 0013141701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 138.1, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.3 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 2 частини першої статті 7, частини одинадцятої статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 11, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).

Зокрема, наголошує на правомірності прийняття оспорюваних актів індивідуальної дії.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, результати якої оформлено актом від 04.03.2016 № 647/16-01-13-05-10/2633504079.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2016 № 0013291701, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 21790,49 грн. за основним платежем та 5447,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та рішення від 04.04.2016 № 0013141701, згідно з яким застосовано штрафні санкції за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 4899,77 грн.

Перевіркою встановлено недотримання позивачем вимог пунктів 138.1, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.3 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 21790,49 грн., що, в свою чергу, призвело до порушення пункту 2 частини першої статті 7, частини одинадцятої статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, з`ясовано, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Дистрибьюшен сервісиз Україна укладено дилерський договір від 10.07.2012 № 7D на поставку періодичних видань друкованих засобів масової інформації.

На виконання цього правочину, відповідно до видаткових накладних на отримання друкованої продукції та накладних на її повернення підприємцем придбано в Товариства з обмеженою відповідальністю Дистрибьюшен сервісиз Україна друковану продукцію на суму 1854795,73 грн. Згідно з банківськими виписками про рух коштів по рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за періодичні видання та друковану продукцію перераховано постачальнику грошові кошти в сумі 1932700,00 грн.

Дебіторська заборгованість по покупцям у 2014 році не зменшилась, у той час як позивачем здійснено погашення кредиторської заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю Дистрибьюшен сервісиз Україна в розмірі 77904,27 грн.

Так, відповідно до видаткових накладних на отримання друкованої продукції та накладних на її повернення підприємцем реалізовано друковану продукцію Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 на суму 152175,18 грн., а згідно з банківськими виписками про рух коштів по розрахунковому рахунку отримано від неї кошти за поставлену продукцію в розмірі 183500,00 грн.

Отже, покупцем на адресу позивача перераховано коштів на 31324,82 грн. більше, ніж відвантажено останнім продукції. Фактично здійснено попередню оплату за товар, яка станом на 31.12.2014 рахується як кредиторська заборгованість.

Також, на підставі видаткових накладних на отримання та накладних на повернення друкованої продукції підприємцем реалізовано друковану продукцію Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на суму 180905,81 грн., а відповідно до банківських виписок про рух коштів по розрахунковому рахунку отримано грошові кошти за друковану продукцію від неї в розмірі 187665,00 грн.

Тобто, покупцем перераховано позивачу на 6759,19 грн. більше, ніж вартість відвантаженої ним продукції. Фактично здійснено попередню оплату за товар, яка станом на 31.12.2014 рахується як кредиторська заборгованість.

Крім того, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 відповідно до видаткових накладних на отримання продукції та накладних на її повернення реалізовано друковану продукцію Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 на суму 101129,12 грн., в той час як отримано від неї в оплату постановленого товару 103250,00 грн., що підтверджується банківськими виписками про рух коштів по розрахунковому рахунку.

Таким чином, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на адресу позивача перераховано коштів на 2120,88 грн. більше, ніж відвантажено останнім продукції. Фактично здійснено попередню оплату за товар, яка станом на 31.12.2014 рахується як кредиторська заборгованість.

Поміж іншого, відповідно до банківських виписок про рух коштів на розрахунковий рахунок підприємця надійшли грошові кошти на загальну суму 11349,00 грн., у тому числі в розмірі 9348,00 грн. від ОСОБА_5 (документ від 27.02.2014 № 9717087) та в сумі 2001,00 грн. від ОСОБА_6 (документ від 07.05.2014 № 10620448).

Водночас згідно з первинними документами не встановлено факту реалізації та відвантаження друкованої продукції вищезазначеним покупцям. При цьому станом на 01.01.2014 дебіторська/кредиторська заборгованість між підприємцем та вказаними особами відсутня.

З огляду на зазначені невідповідності суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 04.04.2016 № 0013291701 відповідає критеріям правомірності, а тому не підлягає скасуванню.

Натомість суд апеляційної інстанції, визнаючи протиправним та скасовуючи названий акт індивідуальної дії, виходив із того, що кінцевий розрахунок податку на прибуток здійснювався позивачем на підставі Книги обліку доходів і витрат; для визначення загального оподатковуваного доходу застосовувався касовий метод , а при визначенні витрат враховувались тільки ті витрати (в момент їх фактичної оплати), що пов`язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними документами про їх оплату; Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи всі первинні документи, які підтверджують походження товару та надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємця, а також які відображені в Книзі обліку доходів і витрат.

Наведене, на переконання Харківського апеляційного адміністративного суду, обумовлює й протиправність рішення від 04.04.2016 № 0013141701 про застосування штрафних санкцій, яке прийняте за наслідками встановлення податковим органом заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок, за 2014 рік у розмірі 141203,76 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії, слід враховувати таке.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, врегульовано статтею 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481.

Підпунктом 2 пункту 6 цього Порядку передбачено, що сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності відображається із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 зазначеного Порядку документами, які підтверджують понесені витрати, безпосередньо пов`язані з отриманим доходом, є платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвічують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Отже, фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування заповнює Книгу обліку доходів і витрат на підставі первинних документів.

У свою чергу, вимоги частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді першої інстанції), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Утім, визнаючи необґрунтованими доводи суду першої інстанції щодо об`єктивності висновків органу доходів і зборів про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб у розмірі 21790,49 грн. та визнаючи правильними відображені ним у Книзі обліку доходів і витрат показники, суд апеляційної інстанції достеменно не вставив, на підставі яких саме первинних документів підприємцем сформовано в охоплений перевіркою період доходи та витрати, безпосередньо пов`язані з отриманим доходом, у Книзі обліку доходів і витрат, та яким чином ці показники нівелюють ті, що встановлені відповідачем під час здійснення контрольного заходу.

Згідно з частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлене у справі рішення Харківського апеляційного адміністративного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суд апеляційної інстанції на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 у справі № 816/1233/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк