Постанова

від 30.11.2011 по справі 2а-3635/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2011 р. № 2а-3635/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Гулкевич І.З.

за участю секретаря -Галійчук А.В.

за участю представників сторін :

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства ЕВТ-Центр до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

< Текст > < Текст > < Текст >

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 підприємство ЕВТ-Центр звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 15.03.2011 року №000011/2301.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що при проведенні планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2009 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2009 р. по 30.09.2010 р. відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 1.23. ст. 1, п. 5.1., пп. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.9. ст. 5, п. 8.3. ст. 8, п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник віповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з тих підстав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним і прийняте у відповідності з вимогами законодавства України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області було проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства ЕВТ-Центр (код ЄДРПОУ 36153200) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2009 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.06.2009 р. по 30.09.2010 р.

За результатами перевірки складено акт від 23.02.2011 року №49/23-0/36153200 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем п. 1.23. ст. 1, п. 5.1., пп. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.9. ст. 5, п. 8.3. ст. 8, п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього у сумі 97242,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 24992,00 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 208,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 21457,00 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 41961,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 8624,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Кам'янка-Бузькому районі Львівської області було прийнято податкове повідомлення-рішення №000011/2301 від 15.03.2011 р., яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 121 553,00 грн., з яких 97242,00 грн. - основного платежу та 24311,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Прийняття даного повідомлення - рішення мотивовано висновками акту перевірки про порушення позивачем п. 1.23. ст. 1, п. 5.1., пп. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.9. ст. 5, п. 8.3. ст. 8, п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин.

З акту перевірки вбачається, що перевіркою були встановлені порушення позивачем п. 1.23. ст. 1, п. 5.1., пп. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.9. ст. 5, п. 8.3. ст. 8, п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього у сумі 97242,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 24992,00 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 208,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 21457,00 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 41961,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 8624,00 грн.

Вказані порушення відповідач обґрунтував тим, що ОСОБА_3 підприємство ЕВТ-Центр здійснювало ряд сумнівних фінансово-господарських операцій, зокрема проводило розрахунки з наступними суб'єктами господарської діяльності: ОСОБА_3 підприємством Інформаційно-консультаційний центр Облік (код ЄДРПОУ 31215953), ОСОБА_3 підприємством Колгри (код ЄДРПОУ 35339189), Товариством з обмеженою відповідальністю Ізоспан (код ЄДРПОУ 36054375) та ОСОБА_3 підприємством Фінансово-промислова компанія Каскад (код ЄДРПОУ 35382611).

Так, в акті перевірки щодо взаємовідносин позивача та ПП Інформаційно-консультаційний центр Облік зазначено, що 01.05.2010 р. між позивачем та ПП Інформаційно-консультаційний центр Облік укладено договір купівлі-продажу №об0000217 на поставку продукції. В ході проведення перевірки встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку ПП ЕВТ-Центр та картки рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2010 р. реалізація товарів на ПП Інформаційно-консультаційний центр Облік становить 130000,00 грн. Згідно Центральної бази даних України ПП Інформаційно-консультаційний центр Облік перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Сихівському районі м. Львова, відомості про державну реєстрацію - №26256622 від 04.12.2000 року, вид діяльності -інші види оптової торгівлі, стан платника -платник за основним місцем обліку. Відповідно до листа ГВПМ №5821/26-51 від 19.04.2010 року та акту обстеження фактичної адреси від 14.07.2010 року встановлено, що платник не знаходиться за юридичною адресою. Згідно з даними податкової звітності, наданої ПП Інформаційно-консультаційний центр Облік до ДПІ у Сихівському районі м. Львова, чисельність працівників підприємства за період надання послуг -1 чоловік. Як зазначає відповідач в акті перевірки, це свідчить про відсутність у підприємства трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме - в частині отримання товарно-матеріальних цінностей. За даними податкової звітності основні засоби у ПП Інформаційно-консультаційний центр Облік відсутні. До декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період додаток К1 не доданий. Рядки 4.10 Витрати на поліпшення основних фондів та 07 Сума амортизаційних відрахувань декларацій з податку на прибуток підприємства прокреслені.Остання звітність з податку на прибуток подана за 1 квартал 2010 року. На думку відповідача, це свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Щодо взаємовідносин позивача з ОСОБА_3 підприємством Колгри в акті перевірки відповідачем зазначено, що між позивачем та ПП Колгри 01.04.2009 р. укладено договір купівлі-продажу № б/н на поставку продукції. В ході проведення перевірки встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку ПП ЕВТ-Центр та картки рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями та замовниками реалізація товарів на ПП Колгри становить 119865 грн. Згідно Центральної бази даних України ПП Колгри перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, відомості про державну реєстрацію - № 12241020000038446 від 15.08.2007 року, вид діяльності -неспецілізована оптова торгівля, стан платника -фактична адреса не встановлена, адреса масової реєстрації. Згідно з даними податкової звітності, наданої ПП Колгри до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, чисельність працівників підприємства за період надання послуг -3 чоловіки. Як зазначає відповідач в акті перевірки, це свідчить про відсутність у підприємства трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме - в частині отримання товарно-матеріальних цінностей. За даними податкової звітності основні засоби у ПП Колгри відсутні. До декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період додаток К1 не доданий. Рядки 4.10 Витрати на поліпшення основних фондів та 07 Сума амортизаційних відрахувань декларацій з податку на прибуток підприємства прокреслені. На думку відповідача, це свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг).

До того ж, в акті перевірки відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено відсутність відвантаження товару саме на вищевказаних контрагентів позивача, що свідчить про укладення позивачем договорів без мети настання реальних наслідків. На думку відповідача, в зв'язку з тим, що вищезазначені договори є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок, тому вони не створюють інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. В обгрунтування нікчемності правочинів між позивачем та ПП Інформаційно-консультаційний центр Облік та ПП Колгри відповідач посилається на положення ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

В акті перевірки щодо взаємовідносин позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю Ізоспан зазначено, що 21.09.2009 р. між позивачем та ТОВ Ізоспан укладено договір №21/09-01 на поставку обладання. В ході проведення перевірки встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку ПП ЕВТ-Центр та картки рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2010 р. вартість отриманого обладнання становить - 411922,80 грн. Отримання обладнання оформлено прихідними накладними на загальну суму 411922,80 грн. Дане обладнання в грудні 2009 року оприбутковано на балансовий рахунок 15.21. Згідно Центральної бази даних України ТОВ Ізоспан перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі районі м. Дніпропетровська, відомості про державну реєстрацію - №122410001043586 від 05.08.2008 року, вид діяльності -надання інших комерційних послуг, стан платника -місцезнаходження не встановлено. Згідно з даними податкової звітності, наданої ТОВ Ізоспан до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, чисельність працівників товариства за період проведених взаєморозрахунків становить - 3 чоловіки. Відповідач в акті перевірки зазначає, що це свідчить про відсутність у товариства трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме - в частині доставки товарно-матеріальних цінностей. За даними податкової звітності основні засоби у ТОВ Ізоспан відсутні. До декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період додаток К1 не доданий. Рядки 4.10 Витрати на поліпшення основних фондів та 07 Сума амортизаційних відрахувань декларацій з податку на прибуток підприємства прокреслені. Тому, за твердженням відповідача, це свідчить про відсутність у товариства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Також відповідачем в акті перевірки вказано на те, що у ТОВ Ізоспан відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, а тому, на думку відповідача, відсутній факт доставки товарів на склади позивача від вказаного контрагента.

Стосовно взаємовідносин позивача та Приватного підприємства Фінансово-промислова компанія Каскад в акті перевірки відповідачем зазначено, що 05.05.2010 р. між позивачем та ПП Фінансово-промислова компанія Каскад укладено договір №дг-00229 на поставку товарів. В ході проведення перевірки встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку ПП ЕВТ-Центр та картки рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2010 р. вартість отриманого товару становить - 138200,00 грн. Отримання товару оформлено прихідними накладними на загальну суму 138200,00 грн. Даний товар оприбутковано в травні 2010 року на балансовий рахунок 26. Станом на 30.09.2010 р. заборгованість за вказаний товар по рахунку 631 відсутня. Згідно Центральної бази даних України ПП Фінансово-промислова компанія Каскад перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Франківському районі м. Львова, відомості про державну реєстрацію - №26256622 від 29.08.2007 року, вид діяльності -будівництво будівель, інші види оптової торгівлі, стан платника -визнано банкрутом, знято з обліку 11.01.2011 року №28/143. Згідно з даними податкової звітності, наданої ПП Фінансово-промислова компанія Каскад до ДПІ у Франківському районі м. Львова, чисельність працівників підприємства за період проведених взаєморозрахунків становить - 1 чоловік. Відповідачем в акті перевірки зазначено, що це свідчить про відсутність у підприємства трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме - в частині доставки товарно-матеріальних цінностей. За даними податкової звітності основні засоби у ПП Фінансово-промислова компанія Каскад відсутні. До декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період додаток К1 не доданий. Рядки 4.10 Витрати на поліпшення основних фондів та 07 Сума амортизаційних відрахувань декларацій з податку на прибуток підприємства прокреслені. Тому, за твердженням відповідача, це свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на зазначене, відповідачем був зроблений висновок, що в ході перевірки встановлена відсутність поставок товарів, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків і зазначені договори відповідно до ст.ст. 203, 215, Цивільного кодексу України є нікчемними і в силу ст.216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Враховуючи викладене, суд вбачає, що висновок відповідача та податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, які не відповідають нормам законодавства з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_3 підприємством Інформаційно-консультаційний центр Облік укладено угоду №ОБ-0000217 від 01.05.2010 р. Відповідно до умов вказаної угоди (п. 1.1.) позивач зобов'язався поставити Приватному підприємству Інформаційно-консультаційний центр Облік товар, а останній зобов'язався прийняти і оплатити товар. На виконання своїх зобов'язань позивач поставив ПП Інформаційно-консультаційний центр Облік товар (тушка бройлера 1 кат. охолоджена вагов.) на загальну суму 130000,00 грн. в тому числі ПДВ - 21666,67 грн., що підтверджується видатковою накладною № 161 від 11.05.2010 р. Згідно до банківської виписки від 11.05.2010 р. ПП Інформаційно-консультаційний центр Облік сплачено на користь ПП ЕВТ-Центр загальну суму у розмірі 130000,00 грн. в тому числі ПДВ - 21666,67 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ОСОБА_3 підприємством Колгри укладено угоду №01/02-1 від 01.02.2009 р. Відповідно до умов вказаної угоди (п. 1.1.) позивач зобов'язався поставити Приватному підприємству Колгри товар, а останній зобов'язався прийняти і оплатити товар. На виконання своїх зобов'язань позивач поставив ПП Колгри товар асортименті (тушка бройлера морож. 15 кг, четверть куряча морож. 15 кг, гомілка куряча морож. 12 кг, бедро куряче морож 12 кг, філе куряче морож. 12 кг) на загальну суму 47865,00 грн. в тому числі ПДВ - 7977,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №167 від 28.07.2009 р., товар асортименті (лапи курячі морож. 15 кг, четверть куряча морож. 15 кг, крило куряче морож. 15 кг, печінка куряча фас. 1 кг, тушка бройлера морож. 15 кг) на загальну суму 50000,00 грн. в тому числі ПДВ - 8333,33 грн., що підтверджується видатковою накладною №170 від 30.07.2009 р., товар в асортименті (тушки курячі морож. 15 кг., тушки бройлера морож. 15 кг) на загальну суму 22000,00 грн. в тому числі ПДВ - 3666,67 грн., що підтверджується видатковою накладною №175 від 11.08.2009 р. Згідно до банківської виписки від 29.07.2009 р. ПП Колгри сплачено на користь ПП ЕВТ-Центр загальну суму у розмірі 47865,00 грн. в тому числі ПДВ - 7977,50 грн.; згідно до банківської виписки від 30.07.2009 р. ПП Колгри сплачено на користь ПП ЕВТ-Центр загальну суму у розмірі 50000,00 грн. в тому числі ПДВ - 8333,33 грн.; згідно до банківської виписки від 12.08.2009 р. ПП Колгри сплачено на користь ПП ЕВТ-Центр загальну суму у розмірі 22000,00 грн. в тому числі ПДВ - 3666,67 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 05.05.2010 р. між ОСОБА_3 підприємством Фінансово-промислова компанія Каскад та ПП ЕВТ-Центр укладено угоду №ДГ-00229. Відповідно до умов вказаної угоди (п. 1.1.) ПП Фінансово-промислова компанія Каскад зобов'язалося поставити позивачу товар, а останній зобов'язався прийняти і оплатити товар. На виконання своїх зобов'язань ПП Фінансово-промислова компанія Каскад поставило позивачу товар (тушка курки) на загальну суму 123500,00 грн. в тому числі ПДВ - 20583,33 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН5-0600007 від 06.05.2010 р., та товар (тушка курки) на загальну суму 14700,00 грн. в тому числі ПДВ - 2450,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН5-1000001 від 10.05.2010 р. Також ПП Фінансово-промислова компанія Каскад виписало ПП ЕВТ-Центр податкову накладну №5060000007 від 06.05.2010 р. на загальну суму з ПДВ - 123500,00 грн. в тому числі ПДВ - 20583,33 грн. та податкову накладну №5100000001 від 10.05.2010 р. на загальну суму з ПДВ - 14700,00 грн. в тому числі ПДВ - 2450,00 грн. Згідно до банківських виписок від 27.05.2010 р., від 28.05.2010 р., від 25.06.2010 р., від 30.06.2010 р. позивачем сплачено на користь ПП Фінансово-промислова компанія Каскад загальну суму у розмірі 138200,00 грн. в тому числі ПДВ - 23033,33 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Ізоспан та ПП ЕВТ-Центр укладено угоду №21/09-1. Відповідно до п. 1.1. вказаної угоди ТОВ Виробниче підприємство Ізоспан зобов'язалося передати позивачу обладнання в кількості згідно специфікації, а останній зобов'язався прийняти обладнання та оплатити його вартість. Також 21.09.2009 р. між ТОВ Виробниче підприємство Ізоспан та позивачем укладено специфікацію до зазначеної угоди. На виконання своїх зобов'язань ТОВ Виробниче підприємство Ізоспан поставило позивачу товар (сандвіч плита пінопластова; двері морозильні VISSMAN; компресор KAPELLAN 22 кВт холоду/год.; конденсатор GHUNTER, 40 кВт холоду/год.; випаровник KIBA, 25 кВт холоду/год.) на загальну суму 411922,80 грн. в тому числі ПДВ - 68653,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №5/10-4 від 05.10.2009 р. Також ТОВ Виробниче підприємство Ізоспан виписало ПП ЕВТ-Центр податкову накладну №5/10-4 від 05.10.2009 р. на загальну суму з ПДВ - 411922,80 грн. в тому числі ПДВ - 68653,80 грн. Згідно до банківських виписок від 19.01.2010 р., від 20.01.2010 р., від 22.01.2010 р., від 25.01.2010 р., від 26.01.2010 р., від 27.01.2010 р., від 29.01.2010 р., від 04.02.2010 р., від 15.02.2010 р. позивачем сплачено на користь ТОВ Виробниче підприємство Ізоспан загальну суму у розмірі 343150,13 грн. в тому числі ПДВ - 57191,72 грн. Факт перерахування позивачем на рахунок ТОВ Виробниче підприємство Ізоспан зазначеної суми відповідачем не заперечується.

Також позивачем долучено до матеріалів справи нотаріально посвідчений договір оренди автомобілю марки SCANIA між фізичною особою ОСОБА_4 та ПП ЕВТ-Центр ; довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які підтверджують те, що вищевказані контрагенти позивача - ТОВ Виробниче підприємство Ізоспан , ПП Фінансово-промислова компанія Каскад , ПП Колгри та ПП Інформаційно-консультаційний центр Облік були зареєстровані у вказаному реєстрі станом на період господарських взаємовідносин між ними та позивачем; докази подальшого руху та фактичного використання придбаних товарів.

Враховуючи викладене, не находять свого підтвердження доводи відповідача щодо порушення позивачем п. 1.23. ст. 1, п. 5.1., пп. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.9. ст. 5, п. 8.3. ст. 8, п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток всього у сумі 97242,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 24992,00 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 208,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 21457,00 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 41961,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 8624,00 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України Про систему оподаткування від 25.06.1991 р. № 1251, який діяв на час існування спірних правовідносин, ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно до п. 4.1. Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до п. 5.1. Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п. 5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, наведений перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат та визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, передбачені правила ведення податкового обліку де не передбачається жодних вимог до форми документів та їх переліку на підставі яких здійснюється податковий облік валових доходів та валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

З акту перевірки та наданих письмових доказів вбачається, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ Виробниче підприємство Ізоспан , ПП Фінансово-промислова компанія Каскад , ПП Колгри та ПП Інформаційно-консультаційний центр Облік здійснювались на підставі договорів купівлі-продажу, перелік яких наведений в акті перевірки, факт здійснення господарських операцій з придбання товарів підтверджується: товарними накладними, що засвідчують факт здачі-прийомки товару та містять підписи та відтиски печаток продавця та покупця; банківськими виписками, які підтверджують розрахунки за придбаний товар; податковими накладними, які відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість , який був чинний на момент здійснення правовідносин.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивач виконав всі вимоги зазначених законів і правомірно на підставі даних бухгалтерського обліку, відобразив у деклараціях з податку на прибуток підприємств валові витрати на суму вартості отриманого та оплаченого товару, а також правомірно відобразив розмір валових доходів.

Суд констатує, що висновки відповідача про те, що господарські операції позивача з його контрагентами - ТОВ Виробниче підприємство Ізоспан , ПП Фінансово-промислова компанія Каскад , ПП Колгри та ПП Інформаційно-консультаційний центр Облік , є нікчемними, зокрема, що вони суперечать інтересам держави та суспільства чи порушують публічний порядок спростовуються матеріалами справи.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін угоди і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін угоди у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Для визнання зобов'язання вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування. Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялось з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Судом не вбачається належних та допустимих доказів на підтвердження того, що укладаючи угоди, позивач та його контрагенти ТОВ Виробниче підприємство Ізоспан , ПП Фінансово-промислова компанія Каскад , ПП Колгри та ПП Інформаційно-консультаційний центр Облік діяли з метою, яка суперечила б інтересам держави та суспільства. Навпаки, факти (фактична поставка товару, його оплата і т. ін.) свідчать про те, що сторони в межах взятих на себе зобов'язань, виконали умови угод.

Також суд не може погодитись з твердженням відповідача про те, що наявністю фіктивності правочину є відсутність у контрагента позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки, в чинному законодавстві України відсутні посилання на те, що для здійснення основного виду діяльності необхідно мати вище перелічені ресурси, натомість однією з головних умов здійснення підприємницької діяльності є державна реєстрація підприємництва, а контрагенти позивача - ТОВ Виробниче підприємство Ізоспан , ПП Фінансово-промислова компанія Каскад , ПП Колгри та ПП Інформаційно-консультаційний центр Облік зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що позивачем долучено до матеріалів справи довідки, і що не заперечується відповідачем по справі.

Згідно ч. 2 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Крім того, погодитись з твердженням відповідача про фіктивний характер вищевказаних угод не можна, оскільки згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно. Ознака фіктивності повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо навіть одна із сторін намагалася досягти правового результату, то такий правочин не визнається і не може бути визнаний фіктивним.

Суд також звертає увагу на те, що як на час укладення вищевказаних угод між позивачем та його контрагентами - ТОВ Виробниче підприємство Ізоспан , ПП Фінансово-промислова компанія Каскад , ПП Колгри та ПП Інформаційно-консультаційний центр Облік , так і під час їх виконання, сторони були належним чином зареєстрованими та були платниками податку на додану вартість, ні установчі документи контрагентів позивача, ні їх свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість не визнані в установленному порядку недійсними.

Крім того, суд зазначає, що невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язань по подачі звітності до податкових органів тягне відповідальність та негативні наслідки саме для них, і не є підставою для визнання фіктивними угод, укладених між позивачем та ТОВ Виробниче підприємство Ізоспан , ПП Фінансово-промислова компанія Каскад , ПП Колгри та ПП Інформаційно-консультаційний центр Облік .

Також суд не погоджується з доводами відповідача щодо нікчемного характеру правочинів, так як цивільне законодавство України ґрунтується на визнанні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договори (чи утриматися від укладення договору) та визначати їх зміст за власним розсудом відповідно досягнутої з контрагентом домовленості, тобто свобода договору, яка закріплена у п. 3 ст. 3 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог чинного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

При дослідженні угод, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ Виробниче підприємство Ізоспан , ПП Фінансово-промислова компанія Каскад , ПП Колгри та ПП Інформаційно-консультаційний центр Облік вбачається, що їх зміст становлять погоджені ними умови, які є обов'язковими, визначені відповідно до актів цивільного законодавства, що цілком відповідає приписам ст.628 Цивільного кодексу України.

Відповідачем не обґрунтовано, у чому саме полягає протиправний характер вищевказаних угод і в чому полягає порушення інтересів держави і суспільства, та чим саме порушено публічний порядок при їх укладанні.

Відповідач безпідставно та необґрунтовано посилається на ч.1, ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно якої визнання судом недійсним правочину, який учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не вимагається, оскільки відповідачем не проаналізовано положення ст.203 Цивільного кодексу України, згідно якої підставою для визнання правочину недійсним є недотримання в момент його здійснення стороною вимог правомірності правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. А тому суд вважає, що Відповідач не надав доказів порушення вимог закону при укладанні зазначених договорів з боку позивача та його контрагентів.

Причиною цього є помилкове трактування відповідачем ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і що у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а отже саме за таких обставин податковий орган має право визнати правочин недійсним.

За приписами ж ст.215 Цивільного кодексу України нікчемність правочину дозволяє сторонам, які уклали договір, без звернення до суду відмовитися від виконання правочину, а також без жодного доведення його недійсності вимагати від суду примусового вживання правових наслідків нікчемності правочину від іншої сторони.

Відповідачем не враховано також те, що за загальним правилом ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч. 1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч. 2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між яким полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст.236 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

До угод, що підпадають під ознаки угоди, яка суперечить інтересам держави і суспільства, належать, зокрема угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами, на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), - шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян. Відповідачем не надано доказів, а отже судом не може бути встановлено, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угод між позивачем та його контрагентами, вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала угоду від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Також відповідачем не надано доказів та не доведено відсутність волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У правочині зовнішнє волевиявлення особи має відповідати його внутрішній волі. Вона має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку, тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків. На цих підставах, зокрема, правочини, вчинені під впливом: помилки (ст. 229 ЦК України); обману (ст. 230 ЦК України); насильства (ст. 231 ЦК України); тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах (ст. 233 ЦК України), а також унаслідок зловмисної домовленості (ст. 232 ЦК України).

Відповідно до статей 229 - 233 Цивільного кодексу України правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Будь-яких доказів вищезазначеного відповідачем до суду не надано.

Суд не погоджується з позицією відповідача про те, що визнаючи правочин нікчемним, він посилається на ст. 228 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. При цьому відповідач не доводів чим саме вищевказані укладені угоди порушують публічний порядок, яким чином вони були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, або незаконне заволодіння ним.

Під час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що цивільна правоздатність та дієздатність позивача або його контрагентів - ТОВ Виробниче підприємство Ізоспан , ПП Фінансово-промислова компанія Каскад , ПП Колгри та ПП Інформаційно-консультаційний центр Облік на час укладання угод була обмежена рішенням будь-якого суду, чи підприємства не були зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку. Також в порядку, передбаченому чинним законодавством не надано суду судових рішень про визнання недійсними установчих документів на час укладання угод, чи будь-якого іншого рішення суду або іншого органу, до компетенції якого віднесено встановлення таких фактів.

Відповідно до ч.3 ст. 2 та до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, оскільки документи, що підтверджують вчинення господарських операцій між ПП ЕВТ-Центр та ТОВ Виробниче підприємство Ізоспан , ПП Фінансово-промислова компанія Каскад , ПП Колгри та ПП Інформаційно-консультаційний центр Облік були оформленні у відповідності до вимог законодавства, контрагенти позивача знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент здійснення господарських операцій, а отже відповідач безпідставно зробив висновок про заниження позивачем податку на прибуток і незаконно виніс податкове повідомлення-рішення від 15.03.2011 року №000011/2301.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №000011/2301 від 15.03.2011 року підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства ЕВТ-Центр 3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.7-14, 86, 143, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі №000011/2301 від 15.03.2011 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства ЕВТ-Центр 3,40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 02 грудня 2011 року.

Суддя Гулкевич І.З.

З оригіналом згідно

Суддя Гулкевич І.З.