Постанова

від 13.05.2009 по справі 12/223пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2009 р. № 12/223пн

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кривди Д.С.,

суддів: Жаботиної Г.В.,

Уліцького А.М.

розглянувши касаційну ска ргу Приватного підприємця О СОБА_2. та Приватного підпри ємця ОСОБА_3.

на рішення від 26.01.09

у справі №12/223пн

господарського суду Донецької області

за позовом Приватного підприємцяО СОБА_1.

до Міського комунального під приємства "Маріупольське бюр о технічної інвентаризації"

про визнання права власності

за участю представників ст орін

від позивача: Куліков Г.І., дов.

від відповідача: у засідання не прибули

від скаржників: Бубнова Л.В., Климов О.В., дов. ; ОСОБА_2.;

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець Ішков О.Є. звернувся до господ арського суду Донецької обла сті з позовом до Міського ком унального підприємства "Марі упольське бюро технічної інв ентаризації" про визнання пр ава власності на нежитлове п риміщення - магазин (літера А-1), розташований за адресою: п л. Леніна, 85 у м. Маріуполі, зага льною площею 82,4 м2.

Позовна заява мотивована п осиланням на положення ст. 376 Ц К України та обставини безпі дставної відмови відповідач а від реєстрації права власн ості на спірне майно, яке відп овідає будівельно-технічним нормам та правилам.

Рішенням від 26.01.09 господарсь кий суд Донецької області (су ддя Склярук О.І.) позов задовол ьнив на підставі ч.ч. 3, 5 ст. 376 ЦК У країни.

Ухвалою від 09.04.09 Вищий господ арський суд України призначи в до розгляду клопотання про прийняття до провадження ка саційної скарги Приватного п ідприємця ОСОБА_2. та Прив атного підприємця ОСОБА_3 ., в якій заявлено вимоги про с касування рішення в справі т а направлення її на новий роз гляд до суду першої інстанці ї.

Згідно з вимогами ст. 107 Госпо дарського процесуального ко дексу України право касаційн ого оскарження рішення місце вого господарського суду, що набрало законної сили, та пос танови апеляційного господа рського суду мають сторони у справі, прокурор, а також особ и, які не були залучені до учас ті у справі, якщо суд прийняв р ішення або постанову, що стос ується їх прав та обов' язкі в.

Звертаючись з касаційною с каргою, скаржники доводять, щ о рішення в справі стосуєтьс я їх прав і обов'язків, оскільк и Маріупольською міською рад ою узгоджено реконструкцію т имчасових торгівельних об'єк тів у капітальну споруду на п ідставі спільного звернення позивача і скаржників; надан ня в оренду відповідної земе льної ділянки на підставі рі шення ради здійснено також п озивачу і скаржникам з уклад енням одного договору оренди . Стосовно ж збудованого пози вачем об'єкту скаржники поси лаються на обставини самочин ного його будівництва без пр оектної документації та прий няття в експлуатацію, а його н аявність перешкоджає скаржн икам у здійсненні будівництв а відповідного об'єкту.

Як вбачається з мотивуваль ної частини оскаржуваного рі шення, підставою для його при йняття судом першої інстанці ї зазначено, зокрема, рішення виконавчого комітету Маріуп ольської міської ради №5/12-1823 ві д 24.04.03, копію якого доданого до к асаційної скарги на підтверд ження обставин надання дозво лу одночасно позивачу та ска ржникам. Але зміст цього ріше ння судом першої інстанції н е досліджувався щодо узгодже ння розміщення капітального двоповерхового будинку на в ідповідній земельній ділянц і виключно позивачу, копію рі шення взагалі не приєднано д о матеріалів справи.

З огляду на викладене судов а колегія дійшла висновку пр о прийняття касаційної скарг и до провадження та розгляд ї ї по суті.

Заслухавши суддю-доповід ача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріа ли справи, судова колегія вва жає, що касаційна скарга підл ягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору по зивачем у позовній заяві до М іського комунального підпри ємства "Маріупольське бюро т ехнічної інвентаризації" виз начено визнання права власно сті на нежитлове приміщення - магазин (літера А-1), розташо ваний за адресою: пл. Леніна, 85 у м. Маріуполі, загальною площе ю 82,4 м2.

Розглядаючи справу, суд пер шої інстанції встановив, що 17. 07.96 між Маріупольською місько ю радою та позивачем укладен о договір оренди земельної д ілянки площею 0,003 га строком на 5 років для установки торгіве льного кіоску типу "Бровари" п о пр. Леніна, 85 у Жовтневому рай оні м. Маріуполь; а 14.04.2000 - догов ір оренди земельної ділянки площею 0,0045 га.

У подальшому 27.09.01 між позивач ем та Маріупольською міською радою укладено договір орен ди земельної ділянки площею 0,0075 га (0,003 га і 0,0045 га) для експлуата ції та обслуговування торгів ельного кіоску і майданчика виносної торгівлі строком на 5 років. Обставини щодо поновл ення цього договору після за кінчення строку його дії або укладення нового договору с удом не досліджувались.

Також судом першої інстанц ії встановлено, що призначен ою рішеннями виконавчого ком ітету Маріупольської місько ї ради №19 від 21.01.04 та №175/3 технічно ю комісією 09.03.06 складено акт пр о прийняття стаціонарної мал ої архітектурної форми в екс плуатацію.

Рішенням виконавчого комі тету Маріупольської міської ради №5/12-1823 від 24.04.07 позивачеві уз годжено місце для розміщення капітального двоповерховог о будинку під магазин продов ольчих та непродовольчих тов арів, офісних приміщень, заку сочних з майданчиком літньої виносної торгівлі та надано дозвіл на розробку проекту в ідводу земельної ділянки по пр. Леніна, 85 у Жовтневому райо ні м. Маріуполя. Жодне із зазна чених рішень судом до матері алів справи не приєднано.

У відповідності з поясненн ями представника позивача бу дівництво спірного об'єкту з дійснено позивачем. Зазначен ня про надання позивачем пев них доказів таких обставин у судовому рішенні відсутнє.

Згідно з висновком від 08.02.08 сп еціаліста Бюро технічних екс пертиз м. Маріуполь спірний в справі магазин відповідає Д БН В.2.2-9-99 "Громадські будівлі і с поруди", СНіП 3.03.01-87 "Несучі і захи щаючі конструкції".

За таких обставин суд першо ї інстанції дійшов висновку про задоволення позову, посл авшись на положення ст.ст. 328, 376, 392 ЦК України.

Відповідно до роз'яснень Пл енуму Верховного суду Україн и, викладених у пункті 1 Постан ови від 29.12.1976 № 11 "Про судове ріше ння", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимог и процесуального законодавс тва і всебічно перевіривши в сі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нор мами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Переглянувши справу в каса ційному порядку, судова коле гія вважає що рішення суду пе ршої інстанції не відповідає вказаним вимогам з огляду на наступне.

Визнання права є одним із сп особів захисту цивільних пра в та інтересів, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цив ільного права у разі його пор ушення, невизнання або оспор ювання. Стаття 1 ГПК України пе редбачає право відповідних о сіб звертатися до господарсь кого суду за захистом своїх п орушених або оспорюваних пра в і охоронюваних законом інт ересів.

Відповідно до ст. 392 ЦК Україн и власник майна може пред' я вити позов про визнання його права власності, якщо це прав о оспорюється або не визнаєт ься іншою особою, а також у раз і втрати ним документа, який з асвідчує право власності.

Згідно з п. 5 Розділу V Закону України "Про державну реєстр ацію речових прав на нерухом е майно та їх обмежень" комуна льні підприємства бюро техні чної інвентаризації здійсню ють реєстрацію прав власност і на нерухоме майно.

В силу ст. 1 цього Закону відп овідна державна реєстрація - офіційне визнання і підтверд ження державою фактів виникн ення, переходу або припиненн я речових прав на нерухоме ма йно та їх обмежень, що супрово джується внесенням даних до Державного реєстру речових п рав на нерухоме майно та їх об межень.

Отже, комунальні підприємс тва бюро технічної інвентари зації можуть бути відповідач ами за позовами про офіційне визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.

Проте при вирішенні спору з а позовом до комунального пі дприємства бюро технічної ін вентаризації, заявленим на п ідставі ст. 392 ЦК України, суду н еобхідно дослідити обставин и справи щодо того, чи полягає сутність спору саме в офіцій ному визнанні права власност і, тобто встановити обставин и власне виникнення такого п рава та відсутність фактів й ого оспорювання чи невизнанн я з боку інших осіб.

Задовольняючи позов до Бюр о технічної інвентаризації С імферопольського району, суд першої інстанції вищевиклад ені обставини не досліджував . Як вбачається з рішення в спр аві, висновки суду першої інс танції засновані лише на вст ановленні обставин користув ання позивачем відповідною з емельною ділянкою на момент звернення до суду та володін ня ним спірним майном. Тобто р ішення суду не засновано на в становленні обставин виникн ення у позивача права власно сті на спірне майно на законн их підставах та наявності сп ору лише стосовно його держа вної реєстрації.

Навпаки, підставою для задо волення позову суд першої ін станції визначив положення ч .ч. 3, 5 ст. 376 ЦК України, яка регулю є самочинне будівництво.

З аналізу ч. 1 ст. 376 ЦК України вбачається, що ця норма перед бачає три самостійні підстав и для визнання нерухомого ма йна самочинним будівництвом : побудова на земельній ділян ці, не відведеній для цієї мет и; відсутність дозволу чи нал ежно затвердженого проекту; істотні порушення будівельн их норм і правил.

Судом першої інстанції не з азначено про те, з якої саме пі дстави або декількох підстав спірне в справі майно є самоч инним будівництвом. З цього п риводу в рішенні вказано лиш е про відповідність спірного об'єкту будівельним нормам. О бставини ж щодо наявності за твердженого проекту та його дотримання при будівництві с удом не досліджувались.

Також пославшись на положе ння ч. 3 ст. 376 ЦК України, яка пере дбачає визнання права власно сті на самочинно збудоване н ерухоме майно на земельній д ілянці, що не була відведена д ля цієї мети, за умови надання земельної ділянки під уже зб удоване майно, суд першої інс танції належним чином не дос лідив обставини правомірнос ті користування позивачем ві дповідною земельною ділянко ю. Як вже зазначалось, судом не з'ясовано обставини щодо пон овлення орендних правовідно син з радою або укладення нов ого договору оренди, а також з міни мети оренди - для будів ництва певного об'єкту.

До того ж вирішивши спір по суті та задовольнивши позов про визнання права власності на самочинно збудоване неру хоме майно, суд першої інстан ції не встановив власника ві дповідної земельної ділянки та не залучив його до участі у справі. Зважаючи на те, що згі дно з ч. 4 ст. 376 ЦК України наявні сть заперечень власника земе льної ділянки є перешкодою д ля визнання права власності на самочинно збудоване нерух оме майно, а ч. 5 цієї норми пере дбачає випадки визнання прав а власності на таке майно за в ласником земельної ділянки, спір про визнання права влас ності на самочинне будівницт во стосується прав та обов'яз ків власника земельної ділян ки, а відтак незалучення його до участі у справі відповідн о до вимог п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК Украї ни є в будь-якому випадку підс тавою для скасування рішення суду першої інстанції.

З цього приводу слід також з ауважити про невстановлення судом першої інстанції всіх обставин щодо користування відповідною земельною ділян кою певними особами та наявн ості в них певних прав щодо не ї. Зокрема, такі обставини щод о наявності права оренди та з абудови відповідної земельн ої ділянки доводять касатори , але встановлення нових обст авин та дослідження доказів виходить за межі розгляду сп рави в касаційній інстанції.

Більш того, при вирішенні да ного спору суд першої інстан ції залишив поза увагою поло ження ст. 331 ЦК України, згідно з ч.ч. 2, 3 якої якщо договором або законом передбачено прийнят тя нерухомого майна до експл уатації, право власності вин икає з моменту його прийнятт я до експлуатації; до заверше ння будівництва (створення м айна) особа вважається власн иком матеріалів, обладнання тощо, які були використані в п роцесі цього будівництва (ст ворення майна); в разі необхід ності особа, зазначена в абза ці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєс трується органом, що здійсню є державну реєстрацію прав н а нерухоме майно на підставі документів, що підтверджуют ь право власності або корист ування земельною ділянкою дл я створення об'єкта нерухомо го майна, проектно-кошторисн ої документації, а також доку ментів, що містять опис об'єкт а незавершеного будівництва .

Судом при розгляді справи н е досліджувались обставини п рийняття спірного об'єкту до експлуатації в установленом у порядку, але з огляду на викл адені вимоги закону визнання права власності позивача на спірне майно без уточнення й ого правового статусу як об'є кту завершеного або незаверш еного будівництва не можна в изнати таким, що засновано на повному та всебічному встан овленні обставин справи із з астосуванням усіх вимог зако ну, що регулюють спірні право відносини.

Зважаючи на вищевикладене , судова колегія дійшла висно вку про порушення судом перш ої інстанції норм матеріальн ого та процесуального права, зокрема, 43, 47, 43, 80, 84 ГПК України, а в ідтак рішення суду першої ін станції підлягає скасуванню як таке, що прийняте без встан овлення усіх суттєвих обстав ин у справі.

Оскільки касаційна інстан ція обмежена у праві оцінки д оказів та встановленні факти чних обставин справи, а право оцінки доказів належить до п овноважень судів першої та а пеляційної інстанцій з додер жанням принципу рівності сто рін у процесі, справа підляга є направленню на новий розгл яд до суду першої інстанції д ля встановлення на підставі відповідних доказів усіх сут тєвих обставин щодо правовід носин, які існують між сторон ами, із застосуванням норм за конодавства, що регулюють та кі правовідносини.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГП К України, Вищий господарськ ий суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу з адовольнити.

2. Рішення господарс ького суду Донецької області від 26.01.09 у справі №12/223пн скасува ти, а справу передати на новий розгляд до суду першої інста нції.

Головуючий Д.Кривда

Судді Г.Жаботина

А.Уліцький