Ухвала

від 07.12.2016 по справі 466/4369/12

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

07 грудня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем 'яносова М.В.,

суддів: Іваненко Ю.Г., Коротуна В.М.,

Ситнік О.М., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Кортумівка» Львівського комунального підприємства «Зелений Львів» про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Львівського комунального підприємства «Зелений Львів» на рішення апеляційного суду Львівської області від 03 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що із 11 березня 2003 року вона працювала на посаді директора Дочірнього підприємства «Кортумівка» Львівського комунального підприємства «Зелений Львів» (далі - ДП «Кортумівка» ЛКП «Зелений Львів»). 05 вересня 2005 року вона як засновник ДП «Кортумівка» уклала із ЛКП «Зелений Львів» контракт, відповідно до якого її призначено на посаду директора ДП «Кортумівка». Строк дії контракту встановлено до 05 вересня 2009 року. У липні 2009 року вона отримала листа від ЛКП «Зелений Львів», в якому її було повідомлено про майбутнє звільнення з посади директора ДП «Кортумівка» 04 вересня 2009 року у зв'язку із закінченням строку дії контракту, а наказом від 04 вересня 2009 року № 110-К її звільнено з роботи. Зазначила, що звільнення мало місце в період тимчасової непрацездатності, що підтверджується листками непрацездатності, а тому вважає своє звільнення незаконним. Також зазначила, що під час звільнення з нею не було проведено розрахунку, а саме: не виплачено заробітну плату за квітень - вересень 2009 року, не оплачено листки непрацездатності, не виплачено компенсацію за невикористану відпустку, а тому просила стягнути з ЛКП «Зелений Львів» невиплачену заробітну плату включно із середнім заробітком із врахуванням індексації в сумі 95 320 грн 11 коп., компенсацію за невикористану відпустку із врахуванням індексації в сумі 19 349 грн 88 коп. та оплату листків непрацездатності в сумі 1 136 грн 56 коп., 20 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а також зобов'язати відповідача внести зміни в трудову книжку.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 03 березня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції, указаний позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Кортумівка» ЛКП «Зелений Львів» на користь ОСОБА_3 16 200 грн 37 коп. заборгованості із заробітної плати, 23 578 грн 73 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 3 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, а всього - 42 779 грн 10 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ЛКП «Зелений Львів» просить скасувати рішення апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Проте рішення апеляційного суду зазначеним нормам процесуального права не відповідає.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_3 перебувала у трудових відносинах із ДП «Кортумівка» ЛКП «Зелений Львів». 05 вересня 2005 року між ЛКП «Зелений Львів» як засновником ДП «Кортумівка» та ОСОБА_3 укладено контракт про призначення ОСОБА_3 на посаду директора (керівника) ДП «Кортумівка» строком до 05 вересня 2009 року. Оплату праці керівника проводило ДП «Кортумівка».

Наказом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 23 березня 2009 року № 66 директору ЛКП «Зелений Львів» наказано розпочати роботу із реорганізації шляхом приєднання ДП «Кортумівка» до ЛКП «Зелений Львів» та завершити процес приєднання до 10 вересня 2009 року.

Наказом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 14 серпня 2009 року № 46 «Про реорганізацію ДП «Кортумівка» ЛКП «Зелений Львів» визначено, що проводиться реорганізація цього дочірнього підприємства шляхом його приєднання до ЛКП «Зелений Львів». Процедура реорганізації не завершена, працює ліквідаційна комісія, котрій передано документи ДП «Кортумівка». Реєстрація підприємства не припинена, підприємство знаходиться в стані припинення.

У липні 2009 року ЛКП «Зелений Львів» надіслало ОСОБА_3 повідомлення із попередженням про майбутнє звільнення 04 вересня 2009 року відповідно до п. 6.1 контракту та згідно з п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії контракту.

Наказом ЛКП «Зелений Львів» від 01 вересня 2009 року № 110-К позивача звільнено із займаної посади з 04 вересня 2009 року у зв'язку із закінченням строку строкового трудового договору-контракту відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, п. 6.1 контракту від 05 вересня 2005 року. Копію наказу надіслано на адресу позивача поштою.

Відповідно до наданих позивачем листків непрацездатності її непрацездатність тривала з 04 до 24 вересня 2009 року.

Згідно з випискою про застраховану особу - ОСОБА_3, яка подана до Пенсійного фонду України, та довідкою про виплату заробітної плати у 2009 році, перед звільненням у 2009 році сума заробітку позивача у лютому становила 3 097 грн 88 коп., у березні - 3 211 грн 17 коп.

Згідно з довідкою ДП «Кортумівка» ЛКП «Зелений Львів» від 11 травня 2009 року № 14 позивач прийнята на роботу 11 березня 2003 року, її невикористана відпустка становить 5,2 місяців, проте в довідці не зазначено періоду невикористаної відпустки та її тривалості.

Установлено, що позивач у 2010 році зверталася з аналогічним позовом до ЛКП «Зелений Львів», проте рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 лютого 2011 року у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що ЛКП «Зелений Львів» є неналежним відповідачем, оскільки як засновник ДП «Кортумівка» не відповідає за зобов'язаннями юридичною особи - ДП «Кортумівка».

Відповідно до складеного працівниками ЛКП «Зелений Львів» акта від 19 квітня 2010 року цього дня ОСОБА_3 відмовилася отримати розрахункову виплату.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що причиною невиплати позивачеві заробітної плати і затримки розрахунку при її звільненні стало невиконання нею (позивачем) трудових обов'язків керівника підприємства, яке є відповідачем, оскільки саме вона була відповідальною за нарахування і виплату заробітної плати, вини відповідача не встановлено.

Задовольняючи частково зазначений позов і стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати, середній заробіток за час затримки розрахунку та моральну шкоду, апеляційний суд виходив із доведеності фактів невиплати належних при звільненні позивачеві сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, а також наявності вини відповідача у невиплаті належного позивачу розрахунку з часу її звільнення до 19 квітня 2010 року, коли позивач відмовилася одержати нараховані їй суми, про що складено акт.

Дійшовши висновку про порушення відповідачем трудових прав позивача, апеляційний суд вважав наявними підстави, передбачені ст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування позивачу моральної шкоди, розмір якої суд визначив, враховуючи ступінь вини відповідача, тривалість порушення, виходячи із засад розумності та справедливості.

Висновки апеляційного суду у частині стягнення з відповідача на користь позивача 16 200 грн 37 коп. заборгованості із заробітної плати є законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та відповідають положенням ст. ст. 47, 94, 115 КЗпП України, адже, як установив суд, позивачу починаючи з травня 2009 року і до звільнення - 04 вересня 2009 року - заробітна плата на виплачувалася.

Однак колегія суддів не погоджується із висновками апеляційного суду у частині стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, за положеннями ст. 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ста. 61 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Так, установивши факт невиплати позивачу належних при звільненні сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст. 117 КЗпП України, для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку, адже за змістом указаної норми закону підставою для стягнення середнього заробітку повинно бути невиплата саме з вини власника або уповноваженого ним органу (роботодавця), проте таких фактів у справі не встановлено.

Натомість, установлено, що позивач працювала на посаді директора ДП «Кортумівка» ЛКП «Зелений Львів», проте суд не дослідив статуту ДП «Кортумівка» ЛКП «Зелений Львів» та не з'ясував, чи входило до повноважень позивача як фактичного керівника підприємства нарахування і виплата заробітної плати працівникам підприємства, у тому числі і собі.

Разом із тим апеляційний суд не надав належної оцінки висновкам Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зазначеним у попередній ухвалі від 10 вересня 2014 року, згідно з якими обставини невиконання позивачем трудових обов'язків як керівником підприємства не звільняють роботодавця від оплати працівнику виконаної ним роботи, а можуть лише свідчити про відсутність його вини у затримці розрахунку при звільненні.

Без з'ясування вищевказаних обставин передчасними є висновки апеляційного суду про наявність підстав, передбачених ст. 117 КЗпП України, для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також передбачених ст. 237-1 КЗпП України підстав для відшкодування моральної шкоди.

Оскільки на порушення вимог ст. ст. 303, 304, 316 ЦПК України апеляційний суд порушив норми процесуального права, не установив достатньо повно фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвалене у справі рішення апеляційного суду у частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Львівського комунального підприємства «Зелений Львів» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 03 березня 2016 року у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій оскаржуваній частині рішення апеляційного суду Львівської області від 03 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.В. Дем 'яносов

Судді: Ю.Г. Іваненко

В.М.Коротун

О.М.Ситнік

О.В.Ступак