Рішення

від 07.12.2016 по справі 903/771/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 грудня 2016 р. Справа №903/771/16

за позовом: Колективного підприємства В«ГосподарникВ» , м. Рівне

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФОРЕСТЕР РКВ» , м. Луцьк

про стягнення 438049,31 грн.

Суддя Вороняк А. С.

секретар судового засідання Чорний С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 , довіреність б/н від 08.11.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2 , виписка є ЄДРПОУ від 30.12.2015р., ОСОБА_3 , довіреність №377 від 06.12.216р..

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Колективне підприємство В«ГосподарникВ» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФОРЕСТЕР РКВ» про стягнення 438049,31 грн., з них 350000,10 грн. - основного боргу, 67504,09 грн. - пені, 14382,44 грн. - 3% річних та 6162,68 грн. - інфляційних втрат. Також просять покласти судові витрати на відповідача.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір купівлі-продажу №01-ВП від 25.07.2014р., акт прийому-передачі від 24.08.2014р., претензію №1/12 від 02.12.2014р., відповідь на претензію за №80/15 від 05.01.2015р..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 21.10.2016р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 09.11.2016р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 09.11.2016р. розгляд справи відкладено на 23.11.2016р. через неподання сторонами всіх витребуваних ухвалою суду документів.

В судовому засіданні 23.11.2016р. було оголошено перерву до 07.12.2016р. для подання відповідачем витребуваних судом документів.

У судовому засіданні 07.12.2016р. представник відповідача подав суду заяву про залучення до у часті у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - ДП «Підприємство Замкової виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№58)».

Вказана заява обґрунтована тим, що товар, який був придбаний по договору купівлі-продажу №01-ВП від 25.07.2014р. поставлений та використовується ДП «Підприємство Замкової виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№58)». Вважають, що залучення до страви в якості третьої особи ДП «Підприємство Замкової виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№58)» допоможе об'єктивно дослідити всі обставини справи.

Суд розглянувши вказану заяву представника відповідача, зазначає таке.

Згідно ст.27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Згідно абз.5 п.1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому .

Суд дійшов висновку, що відповідачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами та судом не встановлено, яким чином у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи ДП «Підприємство Замкової виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№58)» буде наділено новими правами чи покладено нові обов'язки, або змінено їх наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому щодо однієї з сторін по справі, а відтак відсутня необхідність залучення останніх до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Крім того, у вказаній заяві не зазначено на стороні кого(позивача чи відповідачів) слід залучити до участі у справі ДП «Підприємство Замкової виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№58)».

У судовому засіданні 07.12.2016р. представник позивача зазначив, що договірних відносин між позивачем та ДП «Підприємство Замкової виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№58)» не існує, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні 07.12.2016р. просили у задоволені позовних вимог відмовити, оскільки товар, який передавався їм по договору купівлі-продажу №01-ВП від 25.07.2014р. в них відсутній(переданий ДП «Підприємство Замкової виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№58)».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

встановив:

25.07.2014р. між Колективним підприємством В«ГосподарникВ» (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ФОРЕСТЕР РКВ» (далі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №01-ВП (далі - Договір)(а.с.11-13).

Згідно п.1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов'язується передати Покупцю, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити наступний товар: бувші у використанні вуглевипалювальні печі в кількості 2 шт.: УП «ЕВРО» МИК 1803/12/104ПС та УП «ЕВРО» МИК 2904/12/116ПС (далі - товар).

Згідно п.2.1 Договору, ціна однієї одиниці товару складає 175000,05 грн. без ПДВ. Загальна вартість товару за цим Договором складає 350000,10 грн. без ПДВ.

Згідно п.2.2 Договору, товар передається Покупцю з умовою розстрочення платежу. Покупець з моменту підписання даного Договору зобов'язується щомісячно сплачувати по 19444,45 грн. до моменту повної виплати загальної вартості товару, вказаної у п.2.1 даного Договору згідно встановленого графіку.

Згідно п.5.2.1 Договору, товар приймається згідно з актом приймання-передачі та/або відповідними накладними.

Згідно п.9.1 Договору, перший платіж повинен надійти на рахунок Продавця не пізніше ніж 07.09.2014р. відповідно до графіку платежів обумовленого в п.2.2 даного Договору. Надалі Покупець зобов'язується сплачувати Продавцеві щомісячний обов'язковий платіж відповідно до п.2.2. даного Договору, шляхом переказу відповідних грошових коштів на банківський рахунок Продавця, який визначений у цьому Договорі не пізніше ніж до 07 (сьомого) числа поточного місяця за попередній місяць.

Згідно п.13.1 Договору, останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Згідно п.13.2 Договору, строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.13.1 цього Договору, та закінчується після остаточного розрахунку між сторонами.

Даний Договір підписано сторонами, підписи скріплені печатками продавця та Покупця.

Позивачем було передано відповідачу визначений Договором товар, що стверджується актом прийому-передачі від 24.08.2014р. (а.с.14).

02.12.2014р. на адресу відповідача позивач направив претензію №1/12 від 02.12.2014р. про оплату заборгованості(а.с.15-16).

У відповідь на вказану претензію відповідач направив позивачу лист за №80/15 від 05.01.2015р., в якому зазначив, що через складну фінансову ситуацію не має можливості здійснити розрахунок за товар, проте має намір виконати умови укладеного Договору(а.с.17).

Заборгованість в сумі 350000,10 грн. на час розгляду справи відповідачем не сплачена.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст.665 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України та ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В даному випадку, відносини купівлі-продажу товару між позивачем та відповідачем носять договірний характер, укладений між останніми Договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, відпуск позивачем відповідачу товару, отримання його відповідачем, не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку, що вимога позивача в частині стягнення основної заборгованості в сумі 350000,10 грн. підставна та підлягає до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 67504,09 грн., суд зазначає таке.

Згідно п.10.3.1 Договору, у випадку повторного порушення Покупцем термінів оплати за товар, які передбачені графіком платежів у п.2.2 даного Договору, Покупець зобов'язується сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від заборгованої суми за кожен день прострочки.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Згідно ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно п.1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунку пені в сумі 67504,09 грн., (а.с.23 на звороті) не погоджується з ним, оскільки позивач при обрахуванні пені дійшов хибного висновку щодо нарахування останньої на загальну суму основної заборгованості(350000,10 грн.). Згідно п.2.2 Договору, Покупець з моменту підписання даного Договору зобов'язується щомісячно сплачувати по 19444,45 грн. до моменту повної виплати загальної вартості товару, вказаної у п.2.1 даного Договору згідно встановленого графіку . Згідно графіку наведеному в Договорі відповідач зобов'язаний сплачувати конкретно визначену суму по 19444,45 грн. до чітко визначеного чиста(до 07 числа кожного визначеного місяця), отже заборгованість виникає окремо з кожного простроченого платежу.

Суд вважає за необхідне провести власний перерахунок пені за періоди прострочення оплати зазначені позивачем в розрахунку та розраховує пеню з врахуванням сум заборгованості(в яких не закінчився шестимісячний строк від дня коли зобов'язання мало було виконане та які існували на початок визначених позивачем періодів нарахування) в наступному порядку: за період прострочення з 08.02.2016р. по 06.03.2016р. на суму заборгованості 116666,70 грн., за період прострочення з 08.03.2016р. по 06.04.2016р. на суму заборгованості 97222,25 грн., за період прострочення з 08.04.2016р. по 06.05.2016р. на суму заборгованості 77777,80 грн., за період прострочення з 08.05.2016р. по 06.06.2016р. на суму заборгованості 58333,35 грн., за період прострочення з 08.06.2016р. по 06.07.2016р. на суму заборгованості 38888,90 грн., за період прострочення з 08.07.2016р. по 08.08.2016р. на суму заборгованості 19444,45 грн..

З огляду на вищенаведений розрахунок, суд прийшов до переконання, що пеня підставна в сумі 13352,92 грн., в решті частини стягнення пені в сумі 54151,17 грн. слід відмовити через безпідставність.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 14382,44 грн. - 3% річних та 6162,68 грн. - інфляційних втрат, суд зазначає таке.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд перевіривши методику та правильність розрахунків інфляційних втрат та 3% річних(а.с.23 на звороті - 25), приходить висновку, що інфляційні втрати в сумі 6162,68 грн. підставні та підлягають до задоволення, а 3% річних в сумі 14382,44 грн. підлягають до часткового задоволення в розмірі 14359,38 грн..

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Посилання відповідача на те, що товар, який передавався їм по Договору в них відсутній(переданий ДП «Підприємство Замкової виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області (№58)» та у зв'язку із цим не проводилися оплати, не приймаються судом, оскільки товар відповідачем отримано, що стверджується актом прийому-передачі від 24.08.2014р., а Договором чітко передбачено обов'язок Покупця щодо умов та порядку оплати отриманого товару. Належних та допустимих доказів на підтвердження доводів відповідача щодо передання товару третій особі чи інших обставин останнім не подано(в матеріалах справи відсутні).

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. З відповідача слід стягнути 350000,10 грн. - основної заборгованості, 13352,92 - пені, 14359,38 грн. - 3% річних, 6162,68 грн. - інфляційних втрат, а в частині стягнення 54151,17 грн. - пені та 23,06 грн. - 3% річних - слід відмовити через безпідставність.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 5758,13 грн. судового збору, в іншій частині(812,61 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФОРЕСТЕР РКВ» (43020, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Ніла Хасевича, буд. 35А, код ЄДРПОУ 28796446) на користь Колективного підприємства В«ГосподарникВ» (33001, Рівненська обл., місто Рівне, вул. Артилерійська, буд. 3А, код ЄДРПОУ 13983748) 350000,10 (триста п'ятдесят тисяч десять копійок) грн. - основної заборгованості, 13352,92 (тринадцять тисяч триста п'ятдесят дві гривні дев'яносто дві копійки) - пені, 14359,38 (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять гривень тридцять вісім копійок) грн. - 3% річних, 6162,68 (шість тисяч сто шістдесят дві гривні шістдесят вісім копійок) грн. - інфляційних втрат та 5758,13 (п'ять тисяч сімсот п'ятдесят вісім гривень тринадцять копійок) грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

3. У позовних вимогах Колективного підприємства В«ГосподарникВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ФОРЕСТЕР РКВ» в частині стягнення 54151,17 грн. - пені та 23,06 грн. - 3% річних - відмовити .

Повний текст рішення складено

12.12.2016

Суддя А. С. Вороняк