Рішення

від 07.12.2016 по справі 915/1121/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Справа № 915/1121/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді ВасильєвоїЛ.І. при секретарі судового засідання Матвєєвій А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

За позовом: Комунальне підприємство Миколаївської міської ради В«Міське ринкове господарствоВ» 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20

до відповідача 1: Миколаївська міська рада, 54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20

до відповідача 2: Товариство з обмеженою відповідальністю В«КРИСТМАС.В» 54055, м. Миколаїв, проспект Центральний, 101

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_1 Анатоліївна 54001, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська,1

про: визнання недійсним договору про встановлення суперфіцію та договору про внесення змін до нього, скасування рішення про державну реєстрацію.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність №257/1 від 15.11.2016 року

Від відповідача 1: ОСОБА_3, довіреність №827/02.02.01-28/01/14/16 від 07.04.2016 року

Від відповідача 2: ОСОБА_4, довіреність від 16.11.2016 року

Від 3 особи: представник не з'явився

Комунальне підприємство Миколаївської міської ради В«Міське ринкове господарствоВ» звернулося до господарського суду із позовними вимогами про визнання недійсним договору про встановлення суперфеція від 06.03.2014 року та договору про внесення змін №1 від 01.12.2014 року до договору про встановлення суперфеція від 06.03.2014 року, укладених між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю В«КРИСТМАСВ» по земельній ділянці площею 4 га з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 11444664 від 06.03.2014 року, прийнятого приватним нотаріусом ОСОБА_1, Миколаївський міський нотаріальний округ, Миколаївська область.

Ухвалою від 21.10.2016 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Позивач використовує земельну ділянку площею 4 га з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003, що розташована за адресою Миколаїв, вул. Восьма Поздовжня, 2-в, і належить територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради (відповідач 1).

Право користування вищевказаною земельною ділянкою набуто на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 93867 від 27.09.2012 року та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.10.2016 року № 69759240.

06.03.2014 року між Миколаївською міською радою та ТОВ В«Кристмас.В» по земельній ділянці з кадастровим номером 1136900:02:009:0003 було укладено договір про встановлення суперфіція, який було посвідчено нотаріально строком на 5 років з моменту дії права суперфіція, та підписано акт приймання-передачі.

01.12.2014р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір про внесення змін № 1 до вищевказаного договору, яким строк дії договору змінено і встановлено 10 (десять) років з моменту державної реєстрації права суперфіція.

Позивач зазначає, що станом на момент подання позову по земельній ділянці з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003 існує договір про встановлення суперфіція від 2014 року разом зі змінами до нього, який незаконно надав право суперфіція відповідачу 2 під час відсутності законного припинення права позивача, що порушує право позивача на користування земельною ділянкою.

Посилається на те, що з моменту отримання позивачем державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 193867 від 27.09.2012 відповідач-1 не мав права володіння та користування вказаною земельною ділянкою, а отже не міг його передати відповідачу-2 за оскаржуваним договором, сторонами договору недодержані вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, а саме зміст правочину суперечить Цивільному кодексу України та Земельному кодексу України та порушує майнове (речове) право позивача, як користувача земельної ділянки.

З вищенаведених підстав просить договір про встановлення суперфеція від 06.03.2014 року разом із змінами визнати недійсним, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 11444664 від 06.03.2014 року.

Відповідач-1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Відповідач-2 позовні вимоги не визнає. Заперечення обґрунтовує наступним.

10.06.2012 року, між позивачем та ТОВ «КРИСМАС.», було укладено інвестиційний договір, за умовами п.1.1 якого сторони зобов'язались здійснити спільне інвестування у будівництво з реконструкції нежитлового об'єкту для розміщення муніципального ринку по вул. 8 Повздовжній 2-В у м.Миколаєві. Сторони за договором домовились, що створене в результаті даного інвестиційного проекту (проекту будівництва) новий Об'єкт перша, друга, третя та четверта черга є власністю сторони 2, п'ята та шоста черга є власністю територіальної громади м. Миколаєва.

В подальшому 16.12.2013р. сумісним листом ТОВ «КРИСМАС.» та позивач, на ім'я в.о. Миколаївського міського голови, вказані особи звернулись щодо надання дозволу на оформлення договору суперфіцій для реконструкції та будівництва нежитлових приміщень муніципального торгового комплексу на всю земельну ділянку загальною площею 4.000 га. по вул. 8 Повздовжній 2-В в Ленінському районі м.Миколаєва.

04.03.2014 року нотаріально посвідченим листом позивач сам надав згоду на укладення з ТОВ «КРИСМАС.» вищевказаного договору відносно земельної ділянки площею 4,00 га., розташованої за адресою м.Миколаїв, вул. 8 Повздовжня 2- в. Тобто позивач зі своєї волі вчиняв дії на укладення спірного договору.

В подальшому на виконання вищевказаних інвестиційного договору та листів, тобто волевиявлення в тому числі й позивача, Миколаївська міська рада п.3 рішення №37/43 від 04.02.2014р. - п.1.3. розділу 1 рішення міської ради від 21.08.2012 року №19/42 виклала в наступній редакції: « 1.3. Надати комунальному підприємству Миколаївської міської ради «Міське ринкове господарство» в постійне користування земельну ділянку загальною площею 40 000 кв.м. для реконструкції та подальшого обслуговування нежитлових приміщень під муніципальний торговий комплекс по вул. 8 Повздовжній 2-В, з правом укладення договору суперфіцію з товариством з обмеженою відповідальністю «КРИСМАС.».

Відповідач вказує, що спірний договір про встановлення суперфіцію було укладено з метою реального отримання територіальною громадою у власність п'ятої та шостої черги будівництва, а позивач сам бажав укладення спірного договору.

Від третьої особи пояснень щодо позову не надходило.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд -

встановив:

06.03.2014р. між Миколаївською міською радою та ТОВ В«Кристмас В» було укладено Договір про встановлення суперфіція відносно земельної ділянці з кадастровим номером 1136900:02:009:0003, який було посвідчено нотаріально строком на 5 років з моменту дії права суперфіція та підписано акт приймання - передачі(а.с.15-21).

Приватним нотаріусом ОСОБА_1 Миколаївського міського нотаріального округу право суперфіція зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права(а.с.25).

Пунктом 1.1. вищевказаного договору передбачено, що суперфіціар - відповідач-1, встановлює право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), а суперфіціарій- відповідач-2 приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим № 4810136900:02:009:0003.

01.12.2014р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір про внесення змін № 1 до вищевказаного договору, яким строк дії договору змінено і встановлено на 10 років з моменту державної реєстрації права суперфіція.

Вказані договори позивач просить визнати недійсними, як такі, що укладені в порушення приписів чинного законодавства.

Суд вважає позов таким, що задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідачами надано господарському суду докази, які підтверджують існування фактичних обставин, які не вказані позивачем.

Так, 10.06.2012 року між позивачем та відповідачем-2 укладено інвестиційний договір, за умовами якого сторони зобов'язались здійснити спільне інвестування у будівництво з реконструкції нежитлового об'єкту для розміщення муніципального ринку по вул. 8 Повздовжній 2-В у м. Миколаєві.

Відповідно пункту 2.1 вказаного договору інвестиційним вкладом позивача є інвестування у вигляді права користування об'єктом, а також правом на проведення проектування та реконструкції нежитлового об'єкту для розміщення муніципального ринку по вул. Восьма Поздовжня, 2-в у м. Миколаєві.

Вартість права користування об'єктом згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності - ПП «Консалтингова фірма «Снейл» від 31.03.2012р., становить 279571, 00 грн.

Пунктом 2.2. інвестиційного договору передбачено, що для досягнення мети, визначеної цим договором, відповідач-2 вносить інвестиції у будівництво об'єкту шляхом фінансування всього комплексу робіт з виготовлення проекту землеустрою та оформлення документів на право користування земельною ділянкою, проектування, отримання документів дозвільного характеру на будівництво (виконання будівельних робіт з реконструкції), проведення будівельних робіт на умовах визначених цим договором та чинним законодавством у сфері містобудівної діяльності, введення об'єкта в експлуатацію.

Сторони домовились, що створений в результаті даного інвестиційного проекту (проекту будівництва) новий об'єкт - перша, друга, третя та четверта черга є власністю Сторони 2 (відповідача-2 ), п'ята та шоста черга є власністю територіальної громади м. Миколаєва.

Право власності на частини збудованого об'єкту кожна із сторін оформляє самостійно після прийняття в експлуатацію об'єкту, в порядку встановленому законодавством у сфері містобудівної діяльності, та складання акту розподілу будівель та споруд у складі об'єкту.

21 серпня 2012 року відповідачем -1 прийнято рішення №19/42, відповідно якого позивачу надано у постійне користування земельну ділянку площею 4000 кв.м .(кадастровий № 4810136900:02:009:0003) для реконструкції та подальшого обслуговування нежитлових приміщень під муніципальний торговий комплекс по вул.. 8 Повздовжній, 2В(а.с.48, 84).

16.12.2013р. позивач та відповідач-2 звернулись до відповідача-1 з клопотанням щодо надання дозволу на оформлення договору суперфіція для реалізації інвестиційного договору (реконструкції та будівництва нежитлових приміщень муніципального торгового комплексу на всю земельну ділянку загальною площею 4.000 га. по вул. 8 Повздовжній 2-В в Ленінському районі м.Миколаєва (а.с.49).

04.03.2014р. нотаріально посвідченим листом позивач надав згоду на укладення з відповідачем-2 вищевказаного договору стосовно земельної ділянки площею 4000 кв.м, розташованої за адресою м.Миколаїв, вул. 8 Повздовжня 2- в.

У відповідності до ст.12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад відноситься розпорядження землями територіальних громад.

З огляду на звернення позивача та відповідача-2(учасників інвестиційного договору) рішенням відповідача-1 від 04.02.2014р. №37-43 внесено зміни до пункту 3.3. розділу 1 рішення від 2108.2012р. №19/42, яким передбачено укладання договору суперфіцію з відповідачем-2 земельної ділянки площею 4000 кв.м, розташованої за адресою м.Миколаїв, вул. 8 Повздовжня 2- в. Вказане рішення в судовому порядку не визнане невідповідним закону, тобто є чинним.

У подальшому між відповідачами були укладені спірні договори від 06.03.2014р. та 01.12.2014р.

Приписом ст. 102-1 Земельного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України.

Стаття 413 Цивільного кодексу України передбачає, що лише власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально- культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.

Укладені договори суперфіцію в повній мірі відповідають вимогам, передбаченим Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України для даного виду договорів.

Таким чином, оспорювані договори укладені в межах повноважень, наданих відповідачу-1 п.34 ч.І ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.12, 102-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 413-417 Цивільного кодексу України.

Стосовно посилання позивача на порушення ст. ст.116 Земельного кодексу України, то вказані доводи суд вважає помилковими, оскільки позивачу надано земельну ділянку в постійне користування з цільовим призначенням - для реконструкції та подальшого обслуговування нежитлових приміщень під муніципальний торговий комплекс по вул.. 8 Повздовжній, 2В.

Фактично договір суперфіцію від 06.03.2014р. укладено для реалізації інвестиційного договору від 06.03.2014р.( відповідно до якого відповідач-2 є забудовником), він встановлює право користування земельною ділянкою для забудови.

Тобто, відповідач-2 набув інше речове право, яке не змінює право позивача, як постійного землекористувача.

Цивільним кодексом України(ст.215) визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення чинного законодавства при укладанні оспорюваних договорів.

Отже, в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору про встановлення суперфеція від 06.03.2014 року та договору про внесення змін №1 від 01.12.2014 року до договору про встановлення суперфеція від 06.03.2014 року слід відмовити.

Провадження у справі стосовно вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 11444664 від 06.03.2014 року, прийнятого приватним нотаріусом ОСОБА_1, Миколаївський міський нотаріальний округ, Миколаївська область підлягає припиненню відповідно до п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки згідно ст. 12 цього кодексу такий спір не підвідомчий господарським судам України.

Судові витрати у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, п.1 ст.80, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору про встановлення суперфеція від 06.03.2014 року та договору про внесення змін №1 від 01.12.2014 року до договору про встановлення суперфеція від 06.03.2014 року, укладених між Миколаївською міською радою (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код 26565573) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«КРИСТМАСВ» (54055, м. Миколаїв, проспект Центральний, 101, код 36621953), по земельній ділянці площею 4 га з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003 відмовити.

В частині позовних вимог стосовно скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним № 11444664 від 06.03.2014 року, прийнятого приватним нотаріусом ОСОБА_1, Миколаївський міський нотаріальний округ, Миколаївська область - провадження у справі припинити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 12.12.2016 р.

Суддя Л.I. Васильєва