Постанова

від 22.11.2016 по справі 818/261/14

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 р. Справа № 818/261/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп'яненка О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Білопільський елеватор" до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2013 року. За наслідками перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 13.01.2014, якими зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість, збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток, застосовано штрафні (фінансові) санкції. Вважає податкові повідомлення-рішення протиправними.

Відповідачем безпідставно зроблено висновок про збитковість операцій з реалізації позивачем товарів на експорт. При цьому порівнювалась ціна придбання в Україні з урахуванням ПДВ з ціною реалізації за зовнішньоекономічними контрактами без ПДВ. Відповідач безпідставно відносить ПДВ, який є непрямим податком, що підлягає відшкодуванню, до складу собівартості. Фактично ціна реалізації сої позивачем була вищою за ціну її придбання. Законодавством право на віднесення сплаченого в ціні товару ПДВ до складу податкового кредиту не ставиться в залежність від розміру націнки та не встановлено будь-яких обмежень в зв'язку з цим. Такі операції не були і безтоварними, оскільки факт укладення позивачем зовнішньоекономічних контрактів та постачання товарів за цими контрактами підтверджується належними документами. Крім того, в акті перевірки відповідачем зроблено висновок про збитковість операцій, а не про їх безтоварність, тобто саме з цієї підстави були винесені податкові повідомлення-рішення.

09 серпня 2013 року позивачем подано декларацію з податку на прибуток за 1 півріччя, якою задекларовано зобов'язання в розмірі 115 438 грн. За рахунок авансових внесків зобов'язання зменшилось до 96 756 грн. Ця сума податку фактично була позивачем сплачена. 09 вересня та 30 жовтня 2013 року позивачем подано уточнюючі податкові декларації, якими зменшувалось зобов'язання з податку на прибуток на 96756 грн., в їх прийнятті відповідачем було відмовлено. 07 листопада 2013 року позивачем знову подано уточнюючу декларацію, якою знову зменшено зобов'язання з податку на прибуток за 1 півріччя на 96756 грн. в зв'язку з уточненням показника витрат, що мають враховуватися при визначенні об'єкта оподаткування. 08 листопада 2013 року позивачем подано звітну податкову декларацію в якій відображено зменшення зобов'язання попереднього періоду (1 півріччя) на 96756 грн., при цьому позивачем не було враховано показники поданої уточнюючої декларації. Така помилка не вплинула на розрахунки позивача з бюджетом та на показники витрат, доходу та податкового зобов'язання за 3 квартал 2013 року. У позивача не було підстав збільшувати зобов'язання позивача податковим повідомленням-рішенням та застосовувати штрафну (фінансову) санкцію. Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.01.2014 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, №0000042201 в частині, що не була скасована попереднім судовим рішенням.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали із зазначених підстав. Пояснили, що позивач намагався подати уточнення до декларації з податку на прибуток за 1 півріччя, але відповідачем двічі уточнююча декларація не приймалась. Третій раз уточнення було подано 7 листопада, а 08 листопада 2013 року подано декларацію за 3 квартал. На момент подання декларації за 3 квартал позивачу не було відомо чи прийнята уточнююча декларація, а тому він здійснив коригування показників, які намагався уточнити в поточній декларації. Відповідачем же уточнююча декларація буда прийнята, в зв'язку з цим виникла помилка, але вона ніяким чином не вплинула на розрахунки позивача з бюджетом та не призвела до заниження сум податку на прибуток і могла бути виправлена. Ніяких підстав для винесення повідомлення-рішення за яким позивач змушений був сплатити вдруге податок у відповідача не було.

Представник відповідача позов не визнав. Пояснив, що позивачем в декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2013 року, задекларовано зобов'язання в розмірі 96756 грн. 07 листопада 2013 року самостійно уточнено помилки шляхом подання уточнюючої декларації. Витрати значно збільшено, зменшено зобов'язання на 96756 грн. 08 листопада 2013 року позивачем подано декларацію з податку на прибуток за 3 квартал в якій знову зменшено податкові зобов'язання, нараховані за результатами останнього календарного кварталу на 96756 грн., тобто позивачем двічі проведено зменшення зобов'язань та тим самим збільшено суму переплати. Податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, оскільки таке заниження зобов'язання впливає на розрахунки позивача з бюджетом.

Крім того, в ході перевірки встановлено, що позивачем декларувались операції з реалізації продукції за зовнішньоекономічними контрактами. При цьому реалізація товарів здійснювалась за ціною нижчою від ціни їх придбання. Вважає, що єдиною метою таких дій позивача було завищення податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Просить в задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що Білопільським відділенням Сумської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Сумській області проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2013. За наслідками перевірки 13.01.2014 винесено податкові повідомлення-рішення: №0000042201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 251710,41 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 62927,6 грн.; № НОМЕР_3, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на 5125626,39 грн.; № НОМЕР_2, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2087991 грн.; № НОМЕР_1 , яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 719621 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 179905, 25 грн. (т. 2 а.с. 80-83).

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, в зв'язку з чим просив їх скасувати. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 у даній справі визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000012201 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 32917 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 8229 грн. 25 коп.; податкове повідомлення-рішення №0000022201 в частині зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на 706282 грн. 78 коп.; №0000042201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 154 954 грн. 41 коп. за основним платежем та на 38738 грн. 60 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000032201 про зменшення суми від'ємного значення з податку на прибуток у розмірі 5 125 626 грн. 39 коп. В задоволення іншої частини позовних вимог відмовлено (т. 5 а.с. 203-222). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.08.2016 постанова Сумського окружного адміністративного суду Сумської області від 21.10.2015 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 залишена без змін в частині задоволення позовних вимог та скасована в частині, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ В«Білопільський елеваторВ» відмовлено (т. 6 а.с. 155-160).

З акту перевірки вбачається, що в ході її проведення позивачем зроблено висновок про безпідставне зменшення позивачем суми зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 96756 грн. Судом встановлено, що 09.08.2013 позивачем подано звітну декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 півріччя 2013 року. Задекларовано зобов'язання в сумі 115438 грн., частина якого на суму 18682 грн. погашена за рахунок авансових платежів, а 96756 грн. сплачено позивачем до бюджету. Ця обставина відповідачем не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 50 п. 50.1 ПК України (в редакції на момент подання декларації) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

09.09.2013 позивачем подано уточнюючу декларацію, якою збільшено показники витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2013 року, в результаті чого зобов'язання з податку на прибуток за вказаний період зменшено на 96756 грн. Ця декларація не була прийнята відповідачем, в зв'язку з чим ТОВ В«Білопільський елеваторВ» повторно подано уточнюючу декларацію такого ж змісту 30.10.2013, але ця декларація також не була прийнята. В повідомленнях про відмову в прийнятті уточнюючих податкових декларацій відповідач посилається на п. 49.11 ст. 49 ПК України відповідно до якого у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови. Відповідно до п.п. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 ПК України, у разі отримання контролюючим органом податкової декларації, надісланої засобами електронного зв'язку, як і було подано декларацію позивачем, таке повідомлення має бути направлено платнику протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

07.11.2013 позивачем знову подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток, якою збільшено витрати та зменшено податкове зобов'язання на 96756 грн. 08.11.2013 року позивачем подано звітну декларацію з податку на прибуток за 3 квартали 2013 року, в якій позивачем також задекларовано збільшення витрат попередніх періодів та зменшення зобов'язання на 96756 грн., тобто відомості, що були позивачем вказані в уточнюючий декларації від 07.11.2013. (т. 4 а.с. 16-35, 43-44). З наведеного вбачається, що на момент подання звітної декларації за 3 квартали 2013 року позивач не був обізнаний чи була прийнята відповідачем його уточнююча декларація за 1 півріччя 2013 року від 07.11.2013. Уточнююча декларація відповідачем була прийнята, в зв'язку з чим, позивач у звітній декларації повторно зменшив свої зобов'язання за 1 півріччя на 96756 грн. Разом з тим, суд не може погодитись з твердженням відповідача про те, що такі дії позивача вплинули на його розрахунки з бюджетом. Як було зазначено вище, задекларована сума податку на прибуток по декларації за 1 півріччя 2013 року в розмірі 96756 грн. була сплачена ТОВ В«Білопільский елеваторВ» до бюджету. Після уточнення показників декларації у позивача утворилась переплата з податку на прибуток на вказану суму. Після повторного зменшення зобов'язання в звітній декларації за 3 квартали 2013 року така переплата збільшилась. Суд погоджується з твердженням позивача про те, що помилка могла бути виправлена без винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення про збільшення зобов'язань позивача на вказану суму та покладення на нього обов'язку сплати її до бюджету. За поясненням позивача визначені податковим повідомленням-рішенням зобов'язання були підприємством оплачені до бюджету і таке твердження відповідачем не спростовано.

В ході перевірки встановлено, що позивачем задекларовано постачання сої та сої нестандартної за зовнішньоекономічними контрактами. Відповідачем зроблено висновок, що реалізація товарів проведена позивачем за ціною, що є значно нижчою від ціни придбання цих товарів, операції не мали ділової мети і вчинялись лише з метою отримання податкової вигоди. Суд вважає такі висновки протиправними.

Судом встановлено, що в періоді, який перевірявся, позивачем здійснювалось постачання сої та сої нестандартної за зовнішньоекономічними контрактами від 18.01.2013 № 510/14311050 з В« ALFRED C/TOEPFER INTERNATIONAL GMBHВ» за ціною 510 дол. США за тону, на загальну суму 3945576,60 грн. За контрактом від 02.08.2012 № С040/12 з В« OLAM INTERNATIONAL LIMITEDВ» за ціною 555 доларів США за тону. Задекларовано експортні операції за лютий 2013 року на загальну суму 4984862,43 грн., в березні 2013 року на суму 1427000,60 грн. Як встановлено в ході перевірки самим відповідачем, факт переміщення товарів через митний кордон України підтверджується вантажними митними деклараціями, оплата отримана позивачем в безготівковій формі на рахунок в банку. Операції відображені в бухгалтерському обліку підприємства (т. 1 а.с. 19-49).

Як встановлено в ході перевірки відповідачем та не заперечується позивачем, соя та соя нестандартна, що постачалась за зовнішньоекономічними контрактами, була придбана ТОВ В«Білопільский елеваторВ» у ТОВ В«Кролевець-АгроВ» , ТОВ В«Бахмач-АгроВ» та ТОВ В«Білопілля-АгросвітВ» . При цьому податковим органом зроблено висновок про збитковість операцій з придбання та подальшої реалізації сої, відсутність в зв'язку з цим ділової мети в діях позивача та відсутність у позивача права віднесення сплачених при придбанні сум ПДВ до складу податкового кредиту та відображення витрат в складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Як було зазначено, факт переміщення товару за межі України підтверджується вантажними митними деклараціями, а отримання оплати повідомленням банківської установи про зарахування коштів на рахунок позивача. Відповідачем не подано будь-яких доказів, що спростували б інформацію, яка міститься у вказаних документах. Суд вважає висновки відповідача про безтоварність операцій безпідставними. Також суд вважає безпідставним висновок про збитковість операцій. Придбання сої здійснювалось позивачем зі сплатою в ціні товару податку на додану вартість, який був віднесений ним до складу податкового кредиту. Реалізація товарів на експорт здійснювалась за нульовою ставкою ПДВ, тобто отримані позивачем суми не включали податок на додану вартість. Відповідачем безпідставно проводилось порівняння ціни придбання з врахуванням ПДВ з ціною реалізації без ПДВ.

Відповідно до ст. 139 п. 139.1 п.п. 139.1.6 ПК України (в редакції на момент виникнення правовідносин) не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу. Як зазначає в акті перевірки сам відповідач, відповідно до вимог В«Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 В«ЗапасиВ» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999, первісною вартістю запасів, що придбавались за плату, є собівартість запасів, яка серед іншого включає суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству. Відповідно до ст. 1 п. 14.1.178 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Встановленим ПК України порядком нарахування та сплати податку на додану вартість передбачено можливість для платника ПДВ його відшкодування у вигляді зменшення зобов'язань на суми сплаченого податку чи отримання бюджетного відшкодування. Виходячи з викладеного, суд вважає, що відповідач безпідставно відносить податок на додану вартість до податків, які не відшкодовуються платнику та враховує його в складі собівартості товарів. Позивачем придбано у наведених вище контрагентів сою та сою нестандартну на загальну суму (без ПДВ) 10342057,55 грн., а реалізовано товари за зовнішньоекономічними контрактами на суму 10357439,63 грн., тобто отримана сума є більшою від сплаченої за товар при його придбанні, а тому висновки відповідача про збитковість операцій є безпідставними.

Крім того, відповідно до ст. 198, п.п. 198.1-198.3 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведених норм вбачається, що закон не пов'язує виникнення права платника податку на додану вартість на віднесення сплачених сум податку до податкового кредиту ні з початком подальшого використання придбаних товарів, ні з прибутковістю операцій з подальшої їх реалізації.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000012201 від 13.01.2014 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 686 704,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 171 676,00 грн.; №0000022201 від 13.01.2014 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 381 708,22 грн.; №0000042201 від 13.01.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 96 756,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24 189,00 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Білопільський елеватор" до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000012201 від 13.01.2014 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 686 704,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 171 676,00 грн.; №0000022201 від 13.01.2014 року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 381 708,22 грн.; №0000042201 від 13.01.2014 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 96 756,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24 189,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Соп'яненко