Ухвала

від 09.03.2017 по справі 818/261/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2017 р.Справа № 818/261/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2016р. по справі № 818/261/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопільський елеватор"

до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білопільський елеватор", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.01.2014 року № 0000012201, № 0000022201, №0000042201 в частині, що не була скасована попереднім судовим рішенням.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2013 року. За наслідками перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 13.01.2014, якими зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість, збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток, застосовано штрафні (фінансові) санкції. Вважав податкові повідомлення-рішення протиправними.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2015 у даній справі визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000012201 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 32917 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 8229 грн. 25 коп.; податкове повідомлення-рішення №0000022201 в частині зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість на 706282 грн. 78 коп.; №0000042201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 154 954 грн. 41 коп. за основним платежем та на 38738 грн. 60 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000032201 про зменшення суми від'ємного значення з податку на прибуток у розмірі 5 125 626 грн. 39 коп. В задоволення іншої частини позовних вимог відмовлено (т. 5 а.с. 203-222). Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.08.2016 постанова Сумського окружного адміністративного суду Сумської області від 21.10.2015 та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 залишена без змін в частині задоволення позовних вимог та скасована в частині, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ "Білопільський елеватор" відмовлено (т. 6 а.с. 155-160).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 у справі № 816/216/17 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Білопільський елеватор" до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, Білопільським відділенням Сумської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Сумській області проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2013. За наслідками перевірки 13.01.2014 винесено податкові повідомлення-рішення: №0000042201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 251710,41 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 62927,6 грн.; № 0000032201, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств на 5125626,39 грн.; № 0000022201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2087991 грн.; № 0000012201 , яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 719621 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 179905, 25 грн. (т. 2 а.с. 80-83).

З акту перевірки встановлено, що в ході її проведення позивачем зроблено висновок про безпідставне зменшення позивачем суми зобов'язання по податку на прибуток підприємств на 96756 грн. Судом встановлено, що 09.08.2013 позивачем подано звітну декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 півріччя 2013 року. Задекларовано зобов'язання в сумі 115438 грн., частина якого на суму 18682 грн. погашена за рахунок авансових платежів, а 96756 грн. сплачено позивачем до бюджету.

В ході перевірки встановлено, що позивачем задекларовано постачання сої та сої нестандартної за зовнішньоекономічними контрактами. Відповідачем зроблено висновок, що реалізація товарів проведена позивачем за ціною, що є значно нижчою від ціни придбання цих товарів, операції не мали ділової мети і вчинялись лише з метою отримання податкової вигоди.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що закон не пов'язує виникнення права платника податку на додану вартість на віднесення сплачених сум податку до податкового кредиту ні з початком подальшого використання придбаних товарів, ні з прибутковістю операцій з подальшої їх реалізації.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 198, п.п. 198.1-198.3 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 139 п. 139.1 п.п. 139.1.6 ПК України (в редакції на момент виникнення правовідносин) не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до вимог "Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999, первісною вартістю запасів, що придбавались за плату, є собівартість запасів, яка серед іншого включає суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству.

Відповідно до ст. 1 п. 14.1.178 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Встановленим ПК України порядком нарахування та сплати податку на додану вартість передбачено можливість для платника ПДВ його відшкодування у вигляді зменшення зобов'язань на суми сплаченого податку чи отримання бюджетного відшкодування.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач безпідставно відносить податок на додану вартість до податків, які не відшкодовуються платнику та враховує його в складі собівартості товарів.

Як встановлено матеріалами справи, в періоді, який перевірявся, позивачем здійснювалось постачання сої та сої нестандартної за зовнішньоекономічними контрактами від 18.01.2013 № 510/14311050 з "ALFRED C/TOEPFER INTERNATIONAL GMBH" за ціною 510 дол. США за тону, на загальну суму 3945576,60 грн.

За контрактом від 02.08.2012 № С040/12 з "OLAM INTERNATIONAL LIMITED" за ціною 555 доларів США за тону. Задекларовано експортні операції за лютий 2013 року на загальну суму 4984862,43 грн., в березні 2013 року на суму 1427000,60 грн.

Як встановлено в ході перевірки самим відповідачем, факт переміщення товарів через митний кордон України підтверджується вантажними митними деклараціями, оплата отримана позивачем в безготівковій формі на рахунок в банку. Операції відображені в бухгалтерському обліку підприємства (т. 1 а.с. 19-49).

Як встановлено в ході перевірки відповідачем, соя та соя нестандартна, що постачалась за зовнішньоекономічними контрактами, була придбана ТОВ "Білопільский елеватор" у ТОВ "Кролевець-Агро", ТОВ "Бахмач-Агро" та ТОВ "Білопілля-Агросвіт". При цьому податковим органом зроблено висновок про збитковість операцій з придбання та подальшої реалізації сої, відсутність в зв'язку з цим ділової мети в діях позивача та відсутність у позивача права віднесення сплачених при придбанні сум ПДВ до складу податкового кредиту та відображення витрат в складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Разом з тим, факт переміщення товару за межі України підтверджується вантажними митними деклараціями, а отримання оплати повідомленням банківської установи про зарахування коштів на рахунок позивача. Відповідачем не подано будь-яких доказів, що спростували б інформацію, яка міститься у вказаних документах.

Так, придбання сої здійснювалось позивачем зі сплатою в ціні товару податку на додану вартість, який був віднесений ним до складу податкового кредиту. Реалізація товарів на експорт здійснювалась за нульовою ставкою ПДВ, тобто отримані позивачем суми не включали податок на додану вартість. Відповідачем безпідставно проводилось порівняння ціни придбання з врахуванням ПДВ з ціною реалізації без ПДВ.

Також, позивачем придбано у наведених вище контрагентів сою та сою нестандартну на загальну суму (без ПДВ) 10342057,55 грн., а реалізовано товари за зовнішньоекономічними контрактами на суму 10357439,63 грн., тобто отримана сума є більшою від сплаченої за товар при його придбанні, а тому висновки відповідача про збитковість операцій є безпідставними.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 13.01.2014 року № 0000012201, № 0000022201, №0000042201є необґрунтованимм та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги, з урахуванням вище викладеного, висновків суду не спростовують.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 у справі № 818/261/14 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.11.2016р. по справі № 818/261/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М. Судді (підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 14.03.2017 р.