Постанова

від 24.01.2019 по справі 818/261/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

24 січня 2019 року

справа №818/261/14

адміністративне провадження №К/9901/41536/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у складі судді Соп'яненка О.В.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року

у складі суддів Калитки О.М., Кононенко З.О., Калиновського В.А.

у справі №818/261/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Білопольський елеватор

до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

23 січня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Білопольський елеватор (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 13 січня 2014 року №0000012201, №00000022201, №00000042201, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово, предметом цього судового розгляду є судові рішення прийнятті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 серпня 2016 року, якою залишені без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог Товариства та скасовано в частині, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

22 листопада 2016 року постановою Сумського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017року, позов Товариства задоволений, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення податкового органу від 13 січня 2014 року №0000012201 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 686704 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 171676 грн., №0000022201 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1381708 грн.22 коп., №0000042201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 96756 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24189 грн.

06 квітня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акту перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Заявник касаційної скарги доводить, що задоволення позову відбулося без належної правової оцінки та перевірки усіх обставин справи, що свідчить про необґрунтованість судових рішень, при цьому доводи касаційної скарги не обмежує межами касаційного перегляду, а викладає всі висновки акту перевірки, які були раніше предметом касаційного перегляду у цій справі та за якими судовий розгляд завершений. Відповідач цитує положення частини першої статті 86 та статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Жодного аргументу на переконання порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права не наводить.

06 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 06 квітня 2017 року та витребувана справа №818/261/14 із Сумського окружного адміністративного суду.

Заперечення або відзив Товариства на касаційну скаргу податкового органу до Суду не надавались, що не перешкоджає її розгляду по суті.

26 липня 2017 року справа №818/261/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справа №818/261/14 разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/41536/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 35943861, перебуває на податковому обліку з 20 червня 2008 року, є платником податку на додану вартість з 23 червня 2008 року.

Податковим органом у листопаді-грудні 2013 року проведено виїзну планову перевірку Товариства, зокрема з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2013 року, результати якої викладені в акті перевірки від 23 грудня 2013 року №126/22/35943861/16 (далі - акт перевірки).

13 січня 2014 року керівником податкового органу прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням №0000042201 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 251710 грн. 41 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 62927 грн. 60 коп.

Податковим повідомленням-рішенням №0000032201 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 5125626 грн. 39 коп.

Податковим повідомленням-рішенням №0000022201 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2087991 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000012201 зменшено суму бюджетного відшкодування на додану вартість на суму 719621 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 179905 грн. 25 коп.

25 серпня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України постанова Сумського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі №818/261/14 залишені без змін.

Цими судовими рішеннями частково задоволений позов Товариства, внаслідок чого визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення податкового органу від 13 січня 2014 року:

- № 0000012201 в частині зменшено суму бюджетного відшкодування на додану вартість на суму 32917 грн. та застосовані штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8229 грн. 25 коп.;

- №0000022201 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 706282 грн. 78 коп.

- №0000042201 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 154954 грн. 41 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 38738 грн. 60 коп.

- №0000032201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на прибуток у розмірі 5125626 грн. 39 коп.

Ухвала суду касаційної інстанції набрала законної сили з моменту її проголошення, а саме з 25 серпня 2016 року, є остаточною, внаслідок чого спроби податкового органу здійснити повторний перегляд судових рішень у цій частині є не тільки порушенням конституційного принципу обов'язковості судових рішень, але й явним проявом неповаги до Суду.

Відтак, предметом цього касаційного перегляду є судові рішення ухвалені в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 серпня 2016 року, якою судові рішення скасовані в частині відмови у задоволені позовних вимог, при цьому висновки і мотиви з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої інстанції при розгляді справи відповідно до частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року та була чинною на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій предметом нового розгляду стало дослідження господарських операцій між Товариством та його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю Білопілля Агросвіт , Товариством з обмеженою відповідальністю Бахмач Агро , Товариством з обмеженою відповідальністю Кролевець Агро , правових та економічних наслідків помилки при заповненні декларації з податку на прибуток від 08 листопада 2013 року, яка за висновком податкового органу вплинула на розрахунки з бюджетом та призвела до донарахування (збільшення) грошового зобов'язання з податку на прибуток за три квартали 2013 року на 96756 грн.

Щодо податку на прибуток.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 серпня 2013 року позивачем подано звітну декларацію з податку на прибуток підприємства за перше півріччя 2013 року, якою задекларовано зобов'язання в сумі 115438 грн., погашення якого відбулося Товариством, як платником цього податку за рахунок авансових платежів у сумі 18682 грн., а частина 96756 грн. шляхом безпосередньої сплати до бюджету.

Керуючись положеннями пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України позивачем 09 вересня 2013 року подано до податкового органу уточнюючу декларацію, якою збільшено показники витрат, які нараховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за перше півріччя 2013 року, в результаті чого зобов'язання за вказаний період зменшено на 96756 грн. Внаслідок не прийняття податковим органом цієї уточнюючої декларації позивачем 30 жовтня 2013 року та 07 листопада 2013 року подана повторна ця сама декларація, а 07 листопада 2013 року позивачем подана уточнююча декларація з податку на прибуток, якою збільшено витрати та зменшено податкове зобов'язання на 96756 грн.

08 листопада 2013 року при поданні звітної податкової декларації за три квартали 2013 року позивачем задекларовано збільшення витрат попередніх періодів та зменшення зобов'язань на 96756 грн., що виключає підстави збільшення грошового зобов'язання податковим повідомленням - рішенням.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для збільшення податковим органом грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за три звітні податкові періоди 2013 року у сумі 96756 грн., що обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 24189 грн., та доводить протиправність податкового повідомлення - рішення №0000042201 у цій частині.

Щодо податку на додану вартість.

За позицію податкового органу порушення формування податкового кредиту за взаємовідносинами Товариства та його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю Білопілля Агросвіт , Товариством з обмеженою відповідальністю Бахмач Агро , Товариством з обмеженою відповідальністю Кролевець Агро , полягає у тому, що подальша реалізація придбаного у цих контрагентів товару, реальність здійснення яких не ставиться під сумнів доводами касаційної скарги, полягає у подальшому продажу (постачанні) сої та сої нестандартної за ціною, що є значно нижчою від ціни придбання цих товарів.

За висновком податкового органу ці операції не мали ділової мети і учинялись лише з метою отримання податкової вигоди.

Оцінюючи спір у цій частині, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що правила формування податкового кредиту не ставлять право платника податку на віднесення сплачених сум податку на додану вартість при придбанні товару до складу податкового кредиту в залежність від початку подальшого використання придбаного товару або використання його виключно в прибуткових операціях при його подальшій реалізації.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, підпунктів 139.1.6 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, приписів Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 9 Запаси , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року №246, який зумовив встановлення того, що податок на додану вартість є непрямим податком, який як елемент собівартості включає його до первісної вартості запасів та умови формування податкового кредиту та витрат.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту, безпідставність зменшення податковим органом розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2013 року на 131708 грн. 22 коп., податковим повідомленням - рішенням №0000022201 та протиправним зменшенням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 686704 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 171676 грн. податковим повідомленням - рішенням №0000012201.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність збитковості операції при реалізації товару, за результатами якого сформований податковий кредит, та зазначає, що господарська діяльність в розумінні господарського та податкового законодавства має різне правове навантаження, прибутковість якої є ознакою виключно господарських правовідносин, де предметом дослідження є господарська компетенція.

Жодних доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій податковим органом не наведено.

Посилання на постанову прийняту Білопільським районним судом 11 лютого 2014 року у справі №573/305/14-п, є неприйнятним, з огляду на положення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суб'єкт владних повноважень, яким є відповідач у справі, не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Суд визнає, що податковим органом не доведений склад податкових правопорушень покладених в основу прийняття податкових повідомлень - рішень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права внаслідок чого, у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентами позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сумської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2017 року у справі №818/261/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер