Рішення

від 05.12.2016 по справі 922/3668/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р.Справа № 922/3668/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Каюков Ю.В.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків до ПАТ "Київська будівельна компанія "Київбудком", м. Київ , ТОВ Консалтингова група "Осіріс", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 193 857,83 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 особисто

першого відповідача - не з'явився

другого відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до першого відповідача, приватного акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком", другого відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова група "Осіріс", про солідарне стягнення інфляційних втрат у розмірі 174 125,04 грн., 3% річних у розмірі 19 732,79 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням умов договорів про надання юридичних послуг № 2/12-10/А від 10.12.2010 року та № 1/08-12А від 04.10.2012 року, договору поруки від 04 жовтня 2012 року та рішення господарського суду Харківської області від 25 липня 2013 року у справі № 922/2364/13.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 жовтня 2016 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/3668/16 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 21 листопада 2016 року.

21 листопада 2016 року ухвалою господарського суду Харківської області відкладено розгляд даної справи до 05 грудня 2016 року.

Судом долучено до матеріалів справи документи. які надійшли через канцелярію суду від позивача, а саме: заява про уточнення позовних вимог (вх. № 39920 від 23 листопада 2016 року); супровідним листом пакет документів (вх. № 41012 від 01 грудня 2016 року).

В призначене судове засідання 05 грудня 2016 року з'явився представник позивача, який підтримав свою заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 39920 від 23 листопада 2016 року), просив суд прийняти її до провадження та продовжити подальший розгляд справи з її урахуванням.

Суд, розглянувши заяву позивача (вх. № 39920 від 23 листопада 2016 року) про уточнення позовних вимог, зазначає наступне.

Як зазначено в п. 3.11 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, статтею 22 ГПК України, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотання) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог. Тому в разі надходження відповідної заяви та конкретних обставин справи, суд повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову; збільшення або зменшення позовних вимог; об'єднання позовних вимог; зміну предмету або підстав позову. У будь якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Господарсько процесуальним кодексом України. Право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшення або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яка була заявлена в позовній заяві.

Суд, проаналізувавши заяву позивача (вх. № 39920 від 23 листопада 2016 року) про уточнення позовних вимог, встановив, що дана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог внаслідок зменшення суми, на яку проводилось нарахування інфляційних втрат та 3% річних, та здійснення перерахунку заявлених до стягнення сум.

З огляду на зазначене та дослідивши заяву позивача (вх. № 39920 від 23 листопада 2016 року) про уточнення позовних вимог судом встановлено, що вказана заява підписана уповноваженою особою; позивачем дотримано правила вчинення процесуальної дії - надано докази направлення заяви про уточнення позовних вимог відповідачам, в зв'язку з чим заява підлягає прийняттю до розгляду, подальший розгляд справи здійснюється з її урахуванням.

Представник позивача в судовому засіданні 05 грудня 2016 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням уточнень.

Відповідачі своїх уповноважених представників в судове засідання не направили про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення та Витягами відстеження пересилання поштових відправлень та поданими до суду документами (арк. спр. 19, 22-26, 60).

Судом перевірено адресу відповідачів: згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходження першого відповідача, приватного акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" - 01010,м. Київ, вул. Андрія Іванова, буд. 10; другого відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю консалтингова група "Осіріс" - 61070,м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, корпус 7, саме на ці адреси судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - позовна заява із додатками. Відповідно до вимог частини 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справі та про відкладення) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідачі не з'явилися у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідачів про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 05 грудня 2016 року представник позивача не вияв наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10 грудня 2010 року та 04 жовтня 2013 року між позивачем та першим відповідачем було укладено договори про надання юридичних послуг № 2/12-10/А та № 1/08-12/А; 04 жовтня 2012 року між позивачем та другим відповідачем було укладено договір поруки б/н. Вказані договори були предметом судового розгляду у справі № 922/2364/13 за наслідками розгляду якої рішенням господарського суду Харківської області від 25 липня 2013 року позовні вимоги позивача задоволено частково шляхом солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості у розмірі 335 934,47 грн., інфляційних втрат у розмірі 668,40 грн., 3% річних у розмірі 5 061,78 грн. та 6 833,30 грн. судового збору. Вказане рішення суду залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами здійснено розрахунки з позивачем в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: № 6074 від 07 березня 2014 року на суму 22 715,12 грн.; № 111 від 02 вересня 2014 року на суму 15 000,00 грн.; № 483 від 27 жовтня 2014 року на суму 15 000,00 грн.; № 656 від 11 листопада 2014 року на суму 10 000,00 грн.; № 7591 від 21 січня 2015 року на суму 15 000,00 грн.; № 7871 від 18 лютого 2015 року на суму 15 000,00 грн.; № 174 від 19 березня 2015 року на суму 15 000,00 грн.; № 503 від 05 травня 2015 року на суму 15 000,00 грн.; № 985 від 19 червня 2015 року на суму 15 000,00 грн.; № 1240 від 24 липня 2015 року на суму 15 000,00 грн.; № 1529 від 31 серпня 2015 року на суму № 15 000,00 грн.; № 1898 від 12 жовтня 2015 року на суму 15 000,00 грн.; № 2194 від 13 листопада 2015 року на суму 15 000,00 грн.; № 2399 від 11 грудня 2015 року на суму 10 000,00 грн.; № 2681 від 29 січня 2016 року на суму 20 000,00 грн.; № 16 від 04 квітня 2016 року на суму 15 000,00 грн.; № 254 від 20 травня 2016 року на суму 15 000,00 грн.; № 505 від 16 червня 2016 року на суму 15 000,00 грн.; № 699 від 11 липня 2016 року на суму 15 000,00 грн.; № 4745 від 21 вересня 2016 року на суму 58 896,15 грн.; № НОМЕР_1 від 27 жовтня 2016 року на суму 1 886,68 грн.

Позивач, посилаючись на вказане вище рішення суду та на прострочення виконання відповідачами грошових зобов'язань за договорами, керуючись ст. 625 ЦК України, звернуся з даним позовом до суду про солідарне стягнення з відповідачів інфляційних втрат у розмірі 173 604,51 грн. та 3% річних у розмірі 19 590,32 грн. (заява позивача про уточнення, прийнята судом).

Надаючи правову кваліфікацію суд виходить з наступного.

По-перше, згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

По-друге, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з правової природи ст. 625 ЦК України, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В пунктах 3.1, 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що: інфляційні нарахування на суму бору, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційні процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так cамо як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові; день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Як з'ясовано судом, відповідачами допущено порушення своєчасного виконання грошових зобов'язань за договорами (факт неналежного виконання договорів першим та другим відповідачами встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 25 липня 2013 року по справі № 922/2364/13), розрахунки здійснено з певною періодичністю та поза межами строків, встановлених в договорах. З'ясовані судом обставини є підставою для сплати відповідачами інфляційних втрат та 3% річних (інший розмір не передбачено умовами договору) внаслідок прострочення відповідачами виконання грошового зобов'язання, які (інфляційні та річні) нараховані позивачем з моменту прострочення (з врахуванням рішення у справі № 922/2364/13), періодичних оплат та по час проведення остаточного розрахунку.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок в частині нарахування 3% річних та інфляційних зроблений невірно внаслідок врахування дня фактичної оплати до періоду часу, за який здійснено нарахування інфляційних та річних, водночас вказана помилка позивача не призвела до невірного обрахунку суми інфляційних втрат. З огляду на викладене - позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 173 604,51 грн. інфляційних втрат та 19 257,75 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В решті позову про солідарне стягнення з відповідачів 332,57 грн. 3% річних суд відмовляє, як в безпідставно заявлених, про що вказане вище в рішенні суду (внаслідок невірного обрахунку).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає судовий збір на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 509, 534, 543, 625, 626, 627 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з приватного акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10, код ЄДРПОУ 24934463) та товариства з обмеженою відповідальністю консалтингова група "Осіріс" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд.1, корпус 7, код ЄДРПОУ 32951377) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61037, АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_2) інфляційні втрати у розмірі 173 604,51 грн., 3% річних 19 257,75 грн. та 2 892,93 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 12.12.2016 р.

Суддя Н.В. Калініченко