Постанова

від 13.02.2017 по справі 922/3668/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2017 р. Справа № 922/3668/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І. , суддя Россолов В.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

1-го відповідача: не з'явився

2-го відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу ПрАТ "Київська будівельна компанія "Київбудком" (вх. № 117Х1) на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2016 р. у справі № 922/3668/16

за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків до 1. ПрАТ "Київська будівельна компанія "Київбудком", м. Київ 2. ТОВ Консалтингова група "Осіріс", м. Харків про стягнення коштів у розмірі 193 857,83 грн. ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2016 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) солідарно стягнути з приватного акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" та товариства з обмеженою відповідальністю Консалтингова група "Осіріс" інфляційні втрати у розмірі 173 604,51 грн., 3% річних у розмірі 19590,32 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням умов договорів про надання юридичних послуг № 2/12-10/А від 10.12.2010 року та № 1/08-12А від 04.10.2012 року, договору поруки від 04 жовтня 2012 року та рішення господарського суду Харківської області від 25 липня 2013 року у справі № 922/2364/13.

ТОВ Консалтингова група "Осіріс" 18.11.2016 р. надано заяву, в якій зазначено про те, ним визнаються позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.12.2016 р. у даній справі (суддя Калініченко Н.В.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто солідарно з приватного акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком" (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10, код ЄДРПОУ 24934463) та товариства з обмеженою відповідальністю консалтингова група "Осіріс" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд.1, корпус 7, код ЄДРПОУ 32951377) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код РНОКПП НОМЕР_1) інфляційні втрати у розмірі 173 604,51 грн., 3% річних 19 257,75 грн. та 2 892,93 грн. судового збору.

В решті позову відмовлено.

ПАТ "Київська будівельна компанія "Київбудком" із даним рішенням суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права., та на невідповідність висновків суду обставинам справи. Судові витрати покласти на позивача у справі.

Так, в своїй апеляційній скарзі заявник зазначає, що позивачем всупереч вимог ст. 57 ГПК України не було надіслано разом з доданими до позовної заяви документами копії платіжних доручень, наданих позивачем в обгрунтування позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.02.2017 р.

Позивачем 13.02.2017 р. надано відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги 1-го відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

ТОВ Консалтингова група "Осіріс" надало заяву від 13.02.2017 р. за вх. № 1526, в якій, зокрема, зазначило про те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка, в зв'язку з цим, вважає рішення законним та обґрунтованим.

В судове засідання, призначене на 13.02.2017 р. представники відповідачів не з'явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Натомість, до канцелярії Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ПрАТ "Київська будівельна компанія "Київбудком" за вхідним № 1174 від 02.02.2017 року про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням представника в службовому відрядженні у м. Кам'янець-Подільский Хмельницької області, на підтвердження чого надано копію наказу про відрядження.

Розглянувши заявлене 1-м відповідачем клопотання, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки воно є необґрунтованим. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому 1-й відповідач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника чи вирішити питання про направлення у відрядження іншого представника. Разом з тим, у будь-якому випадку 1-й відповідач повинен був на виконання ухвали апеляційного господарського суду про порушення провадження по справі надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обгрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів зазначає, що на час направлення свого представника у відрядження (наказ від 30.01.2017 р.) відповідач був повідомлений про те, що його апеляційна скарга призначена до розгляду (відповідну ухвалу отримав 20.01.2017 р.), однак, жодних дій щодо надання необхідних доказів на обгрунтування своєї апеляційної скарги не здійснив, доказів на спростування заявлених до стягнення грошових коштів не надав, а натомість заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Крім того, ТОВ Консалтингова група "Осіріс" була надана заява від 13.02.2017 р. про розгляд справи без участі його представника.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі зазначеного представника за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та запереченнях на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 грудня 2010 року та 04 жовтня 2013 року між позивачем та першим відповідачем було укладено договори про надання юридичних послуг № 2/12-10/А та № 1/08-12/А; 04 жовтня 2012 року між позивачем та другим відповідачем було укладено договір поруки б/н. Вказані договори були предметом судового розгляду у справі № 922/2364/13 за наслідками розгляду якої рішенням господарського суду Харківської області від 25 липня 2013 року позовні вимоги позивача задоволено частково шляхом солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості у розмірі 335 934,47 грн., інфляційних втрат у розмірі 668,40 грн., 3% річних у розмірі 5 061,78 грн. та 6 833,30 грн. судового збору. Вказане рішення суду залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2013 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідачами здійснено розрахунки з позивачем в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень: № 6074 від 07 березня 2014 року на суму 22 715,12 грн.; № 111 від 02 вересня 2014 року на суму 15 000,00 грн.; № 483 від 27 жовтня 2014 року на суму 15 000,00 грн.; № 656 від 11 листопада 2014 року на суму 10 000,00 грн.; № 7591 від 21 січня 2015 року на суму 15 000,00 грн.; № 7871 від 18 лютого 2015 року на суму 15 000,00 грн.; № 174 від 19 березня 2015 року на суму 15 000,00 грн.; № 503 від 05 травня 2015 року на суму 15 000,00 грн.; № 985 від 19 червня 2015 року на суму 15 000,00 грн.; № 1240 від 24 липня 2015 року на суму 15 000,00 грн.; № 1529 від 31 серпня 2015 року на суму № 15 000,00 грн.; № 1898 від 12 жовтня 2015 року на суму 15 000,00 грн.; № 2194 від 13 листопада 2015 року на суму 15 000,00 грн.; № 2399 від 11 грудня 2015 року на суму 10 000,00 грн.; № 2681 від 29 січня 2016 року на суму 20 000,00 грн.; № 16 від 04 квітня 2016 року на суму 15 000,00 грн.; № 254 від 20 травня 2016 року на суму 15 000,00 грн.; № 505 від 16 червня 2016 року на суму 15 000,00 грн.; № 699 від 11 липня 2016 року на суму 15 000,00 грн.; № 4745 від 21 вересня 2016 року на суму 58 896,15 грн.; № 1001683917 від 27 жовтня 2016 року на суму 1 886,68 грн.

Позивач, посилаючись на вказане вище рішення суду та на прострочення виконання відповідачами грошових зобов'язань за договорами, керуючись ст. 625 ЦК України, звернуся з даним позовом до суду про солідарне стягнення з відповідачів інфляційних втрат у розмірі 173 604,51 грн. та 3% річних у розмірі 19 590,32 грн. (заява позивача про уточнення, прийнята судом).

Надаючи правову кваліфікацію колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з правової природи ст. 625 ЦК України, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В пунктах 3.1, 4.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з метою однакового та правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, Вищій господарський суд України визначив, що: інфляційні нарахування на суму бору, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційні процесів за весь час прострочення в їх сплаті; сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так cамо як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові; день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.

Як встановлено колегією суддів, відповідачами допущено порушення своєчасного виконання грошових зобов'язань за договорами (факт неналежного виконання договорів першим та другим відповідачами встановлено рішенням господарського суду Харківської області від 25 липня 2013 року по справі № 922/2364/13), розрахунки здійснено з певною періодичністю та поза межами строків, встановлених в договорах.

Встановлені колегією суддів обставини є підставою для сплати відповідачами інфляційних втрат та 3% річних (інший розмір не передбачено умовами договору) внаслідок прострочення відповідачами виконання грошового зобов'язання, які (інфляційні та річні) нараховані позивачем з моменту прострочення (з врахуванням рішення у справі № 922/2364/13), періодичних оплат та по час проведення остаточного розрахунку.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, колегія суддів дійшла висновку, що наданий позивачем розрахунок в частині нарахування 3% річних та інфляційних зроблений невірно внаслідок врахування дня фактичної оплати до періоду часу, за який здійснено нарахування інфляційних та річних, водночас вказана помилка позивача не призвела до невірного обрахунку суми інфляційних втрат.

З огляду на викладене - позовні вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 173 604,51 грн. інфляційних втрат та 19 257,75 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В решті позову про солідарне стягнення з відповідачів 332,57 грн. 3% річних колегія суддів відмовляє, як в безпідставно заявлених, внаслідок невірного обрахунку.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору 1-й відповідач не надав ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції .

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо часткової обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що заперечення 1-го відповідача фактично зводяться до того, що позивачем всупереч вимог ст. 57 ГПК України не було надіслано разом з доданими до позовної заяви документами копії платіжних доручень, наданих позивачем в обгрунтування позовних вимог.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі твердження 1-го відповідача позбавлені належної переконливості, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а саме, з опису вкладення до цінного листа позивачем, в порядку ст. 57 ГПК України, на адресу 1-го відповідача було направлено копію позовної заяви та доданих до неї документів. Щодо копій платіжних доручень, про які йдеться в апеляційній скарзі, то вони були надані позивачем на виконання ухвали суду першої інстанції від 31.10.2016 р. про порушення провадження у справі та були залучені судом першої інстанції до матеріалів справи. В свою чергу, 1-й відповідач був обізнаний про порушення провадження у даній справі та мав змогу в порядку ст. 22 ГПК України ознайомитись з матеріалами справи. Крім того, оригінали даних платіжних доручень повинні матись у 1-го відповідача, оскільки саме він є платником за даними платіжними дорученнями

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження 1-го відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПрАТ "Київська будівельна компанія "Київбудком" на рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2016 р. у справі № 922/3668/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.12.2016 р. у справі № 922/3668/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Россолов В.В.