Рішення

від 08.12.2016 по справі 920/1046/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.12.2016 Справа № 920/1046/16

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5,

м. Суми,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумипромтехпостач", м. Суми,

про стягнення 656 140 грн. 00 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - адвокат Солошенко Л.Є. (договір про надання правових послуг адвоката);

Від відповідача - Гузенко Є.В. (довіреність від 02.11.2016);

При секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю.,

У судовому засіданні 14.11.2016 судом оголошено перерву до 24.11.2016 о 10 год. 20 хв.;

У судовому засіданні 24.11.2016 судом оголошено перерву до 08.12.2016 об 11 год. 20 хв.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 661 140 грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи відповідно до укладеного між сторонами договору № 25 від 25.04.2015.

Позивач подав заяву про забезпечення позову (вх. № 2840к від 24.10.2016), в якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача та в майбутньому можуть надходити на такі рахунки.

Позивач подав заяву № 03-11/16 від 03.11.2016 та додаткові докази в обґрунтування заяви про забезпечення позову.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 14.11.2016, в якому вказує на те, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 661 140 грн. 00 коп.

Відповідач подав заперечення на заяву про забезпечення позову від 14.11.2016, в якому просить суд відмовити у задоволенні відповідної заяви позивача за її необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідач подав клопотання від 14.11.2016 (вх. № 3026к), в якому вказує на наявність сумнівів щодо фактичного виконання позивачем робіт за укладеним між сторонами договором та необхідність пересвідчитися, чи має позивач технічну та кадрову можливість виконувати відповідні роботи, передбачені договором та належну компетентність, підтверджену відповідними державними структурами, у зв'язку з чим просить суд: 1) витребувати у ДП "Сумистандартметрологія" документальне підтвердження стосовно атестації вимірювальної лабораторії позивача з зазначенням видів метрологічних досліджень, що виконуються даною лабораторією; перелік повірених засобів вимірювальної техніки позивача та копій свідоцтв до кожної одиниці; 2) витребувати у позивача перелік повірених засобів вимірювальної техніки позивача та копій свідоцтв до кожної одиниці, документальне підтвердження списання позивачем зразків досліджень, отриманих від позивача на виконання умов договору № 25 від 25.04.2015 або інформацію про наявність залишків зразків.

Позивач подав заперечення на клопотання відповідача про витребування доказів (вх. № 10623 від 24.11.2016), в якому просить суд відмовити у задоволенні вищезгаданого клопотання, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Відповідач подав клопотання (вх. № 3319к від 08.12.2016), в якому просить суд зупинити провадження у справі № 920/1046/16 до прийняття судом рішення у справі № 920/1142/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУМИПРОМТЕХПОСТАЧ", м. Суми, до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Суми, про визнання недійсним договору № 25 від 25.04.2015.

У судовому засіданні 08.12.2016 представник відповідача заявив, що просить не розглядати клопотання (вх. № 3319к від 08.12.2016) про зупинення провадження у справі, тому суд залишає без розгляду вказане клопотання.

Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 3308к від 06.12.2016), в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 656 140 грн. 00 коп. заборгованості за виконані роботи відповідно до укладеного між сторонами договору № 25 від 25.04.2015.

Враховуючи передбачене ст. 22 Господарського процесуального кодексу України право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог (вх. № 3308к від 06.12.2016) до розгляду.

Позивач подав заяву (вх. № 11144 від 07.12.2016) про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Позивач підтримує позовні вимоги.

Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору, достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

25 квітня 2015 року між сторонами було укладено договір № 25, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується виконати за дорученням позивача дослідні роботи і надати позивачу супутні консультаційні послуги, прямо або побічно пов'язані з предметом дослідження, а позивач, в свою чергу, зобов'язується прийняти результат робіт і оплатити його в передбаченому цим договором порядку.

Метою дослідних робіт за цим договором є дослідження зразків відповідно до технічного завдання, що додається до договору (п. 1.2. договору).

Порядок виконання робіт визначено сторонами у розділі 2 договору.

Виконавець за актом прийому-передачі зобов'язаний прийняти у замовника, призначені для досліджень, дослідні зразки. Приймання зразків відбувається на складі замовника (п. 2.1. договору).

Виконавець зобов'язаний проводити дослідження в точній відповідності з предметом виданого замовником технічного завдання (п. 2.3. договору).

За умовами п. 2.4. договору, до виконання передбачених цим договором робіт виконавець має право залучати третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди замовника. До відносин між виконавцем і залученими ним до проведення передбачених цим договором досліджень і випробувань третіми особами застосовуються правила про генерального підрядника і субпідрядників.

Відповідно до п. 2.5. договору, результати виконаних виконавцем за дорученням замовника робіт оформлюються у вигляді протоколів досліджень.

Виконавець зобов'язується негайно повідомити замовника про закінчення виконання робіт будь-яким доступним способом, що дозволяє отримати підтвердження отримання такого повідомлення замовником. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний протягом 10 календарних днів з моменту отримання від Виконавця актів досліджень, а також Акту здачі-приймання робіт направити виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання результатів виконаних робіт (п. 2.6. договору).

Згідно з п. 2.7. договору, у разі вмотивованої відмови замовника від приймання робіт сторони складають і підписують двосторонній акт, в якому вказують недоліки, що підлягають усуненню і терміни їх усунення. При цьому такі недоліки повинні бути усунені виконавцем своїми силами і за свій рахунок.

Відповідно до п. 2.8. договору, роботи вважаються виконаними після підписання обома сторонами акту здачі-приймання робіт. За погодженням із замовником виконавець має право здавати результати робіт окремими етапами. В цьому випадку сторонами оформлюються акти здачі-приймання окремих етапів робіт.

Доручена замовником виконавцю робота повинна бути виконана останнім протягом 10 днів. Виконавець має право виконувати і здавати роботу достроково (п. 3.1. договору).

Умови оплати робіт узгоджені сторонами у п. 5 договору. Загальна вартість договору 3500000,00 (три мільйони п'ятсот тисяч) гривен. Оплата за цим договором здійснюється протягом 30 днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт за ціновим прейскурантом, що вказаний у специфікації, що є додатком до договору, будь-якими способами, що не суперечать законам України

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив у повному обсязі виконані позивачем та прийняті відповідачем згідно з актами приймання-передачі робіт (надання послуг) роботи, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 656140 грн. 00 коп.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову вказує на наявність сумнівів щодо фактичного виконання позивачем робіт за укладеним між сторонами договором та необґрунтованість розрахунку суми боргу. Відповідач зазначає, що протягом тривалого часу від численних покупців отримує претензії щодо якості поставленої продукції, що дозволяє поставити під сумнів взагалі факт виконання позивачем робіт за договором і створює передумови для об'єктивного припущення про те, що позивач лише друкував протоколи випробувань без фактичного здійснення аналізу матеріалів.

Статтями 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Статтею 627 та частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільні в укладені договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч.ч.2 та 3 ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами цивільно-правового договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 892 Цивільного кодексу України, за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Згідно зі ст. 897 Цивільного кодексу України, виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний: 1) виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором; 2) додержувати вимог, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності; 3) утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт; 4) вживати заходів для захисту одержаних при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника; 5) своїми силами та за свій рахунок усувати допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або в договорі; 6) негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

В свою чергу, за приписами статті 898 Цивільного кодексу України, замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний: 1) видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт; 2) передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію; 3) прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Судом встановлено, що договір № 25 від 25.04.2015 укладений між сторонами з додержанням вимог чинного законодавства щодо такого виду договору, сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору (предмету, порядку та строків виконання робіт, вартості робіт, умов оплати та інше), договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. Сторонами підписано технічне завдання до договору від 25.04.2015 (з урахуванням змін відповідно до додаткової угоди № 1 від 06.10.2015), в якому визначені зразки для дослідження, а також специфікації № 1 та № 2 щодо визначення вартості дослідницьких робіт згідно з технічним завданням.

Наявними в матеріалах справи доказами, а саме актами приймання-передачі виконаних робіт № 72 від 29.05.2015, № 75 від 29.05.2015, № 84 від 16.06.2015, № 97 від 20.07.2015, № 124 від 12.08.2015, № 175 від 26.08.2015, № 193 від 08.09.2015, № 225 від 28.10.2015, № 283 від 12.11.2015, № 307 від 19.11.2015, № 317 від 03.12.2015, № 382 від 18.12.2015, № 397 від 21.12.2015, № 9 від 14.01.2016, № 14 від 19.01.2016, № 23 від 02.02.2016, № 41 від 10.03.2016, № 43 від 11.03.2016, № 64 від 06.04.2016, № 68 від 08.04.2016, № 81 від 12.05.2016, № 93 від 10.06.2016, № 102 від 28.06.2016, № 128 від 20.07.2016, № 152 від 25.08.2016, № 152 від 31.08.2016, актами прийому-передачі зразків, протоколами досліджень, підтверджується факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за договором № 25 від 25.04.2015 на загальну суму 3 099 018 грн. 00 коп. Акти приймання-передачі виконаних робіт підписані сторонами та скріплені печатками.

Посилання відповідача на невиконання позивачем фактично робіт за договором, посилання на листи контрагентів відповідача, в яких останніми висловлено претензії щодо придбаної у позивача продукції, стосовно якості, не приймаються судом до уваги, оскільки факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за договором № 25 від 25.04.2015, підтверджується належними та допустимими доказами. При цьому, доказів заявлення будь-яких претензій щодо виконаних позивачем робіт, обґрунтованої відмови від приймання робіт відповідач не подав, згідно з платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, відповідачем частково оплачені виконані роботи.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що умови укладеного між сторонами договору не містять жодних посилань чи застережень щодо необхідності наявності у позивача атестованих засобів вимірювання, атестованої вимірювальної лабораторії, для виконання робіт визначених оспорюваним договором. За умовами п. 2.4. договору, до виконання передбачених цим договором робіт виконавець має право залучати третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди замовника. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами неможливості фактичного виконання позивачем робіт за договором, за відсутності акредитованої лабораторії.

З цих підстав, за встановлених обставин, суд вважає клопотання відповідача від 14.11.2016 (вх. № 3026к) про витребування доказів на підтвердження технічної можливості відповідача виконувати роботи за договором, необґрунтованим та безпідставним.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 цього ж Кодексу визначено, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952 p., гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Європейський суд розширено тлумачить поняття «майна». Так, в постанові по справі Бейелер проти Італії (5 січня 2000 р.) зазначено, що «…поняття «майно» в ст. 1 має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, можуть розглядатися як право власності і, таким чином, як «майно» в контексті цього положення».

Слід враховувати, що до майнових прав належить, зокрема, право вимоги, що виникає з приводу володіння, користування та розпорядження майном (наприклад права вимоги особи за зобов'язаннями, за якими вона є кредитором).

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за договором № 25 від 25.04.2015, оскільки відповідачем не подано доказів оплати виконаних робіт у повному обсязі, належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову, враховуючи презумпцію правомірності договору № 25 від 25.04.2015, який є чинним та не визнаний недійсним в судовому порядку, а тому повинен виконуватись сторонами належним чином, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 656 140 грн. 00 коп. заборгованості.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 жовтня 2016 року між позивачем та адвокатом Солошенко Л.С. було укладено договір про надання правових послуг б/н, відповідно до умов якого позивач доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання на представництво інтересів позивача в цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справах з усіма правами захисника у справі. Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт за договором від 21.10.2016, адвокатом виконані роботи у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумипромтехпостач", м. Суми, про стягнення суми боргу на загальну суму 5000 грн. 00 коп., в тому числі вивчення документів, що стали підставою для звернення за правовою допомогою, надання консультацій, направлення на адресу відповідача акту звірки розрахунків, надання рекомендацій щодо отримання банківських виписок по взаємовідносинам з відповідачем, складання позовної заяви, копіювання документів, складання пакету документів, сплата судового збору та направлення копії позову та доданих документів господарському суду та відповідачу, наступне приймання участі у судових засіданнях господарського суду Сумської області.

Факт сплати позивачем 5000 грн. 00 коп. за правову допомогу підтверджується матеріалами справи, зокрема квитанцією № 39 від 18.10.2016. Позивачем надано суду копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 601 від 24.11.2011.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до правової позиції викладеної у п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У порядку встановленому процесуальним законом (частина п'ята статті 49 ГПК України) юридичній особі відшкодовуються витрати на послуги адвоката, пов'язані з розглядом справи саме у господарському судочинстві.

Зважаючи на те, що ГПК не передбачено застосування господарським судом закону за аналогією (у здійсненні господарського судочинства), при визначенні згаданих сум не підлягають застосуванню за аналогією приписи Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 N 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави".

На підставі викладеного, суд вважає розумною та співрозмірною суму витрат позивача на послуги адвоката, що підлягає відшкодуванню в розмірі 2500 грн. 00 коп., з огляду на те, що спір є майновим розрахунковим, предметом спору є стягнення суми основного боргу.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору в сумі 9842 грн. 10 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2500 грн. 00 коп.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що керівництво відповідача вчиняє протиправні дії щодо відчуження статутного капіталу товариства, а також дії щодо виведення активів з товариства.

Згідно зі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову (вх. № 2840к від 24.10.2016) та надані останнім докази, суд відмовляє у задоволенні заяви за її необґрунтованістю, оскільки позивачем не подано належних та достатніх доказів, з урахуванням викладеного, на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумипромтехпостач" (вул. Псільська, будинок 26, м. Суми, 40000, код 34743390) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 656 140 грн. 00 коп. заборгованості, 9842 грн. 10 коп. судового збору, 2500 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про забезпечення позову № 2840к від 24.10.2016 - відмовити.

Повне рішення складено 12.12.2016.

Суддя Є.А. Жерьобкіна