Постанова

від 02.03.2017 по справі 920/1046/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2017 р. Справа №920/1046/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача (у режимі відеоконференції) - ОСОБА_1, згідно договору про надання правових послуг адвоката від 17.10.2016 року;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Сумипромтехпостач , м.Суми, (вх.№33С/1-40) на рішення господарського суду Сумської області від 08.12.2016 року по справі №920/1046/16,

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Суми,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сумипромтехпостач , м.Суми,

про стягнення 656140,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 08.12.2016 року по справі №920/1046/16 (суддя Жерьобкіна Є.А.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Сумипромтехпостач на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 656140,00 грн. заборгованості, 9842,10 грн. судового збору, 2500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про забезпечення позову №2840к від 24.10.2016 року - відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 08.12.2016 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідачем було подано через канцелярію суду клопотання про витребування у ДП Сумистандартметрологія та позивача певних документів, яке було відхилено без належного обґрунтування та у зв'язку з чим справа розглянута без з'ясування всіх обставин, без належного дослідження поданих позивачем доказів на підтвердження своїх вимог.

Скаржник також вказує, що позивач просить стягнути кошти за договором №25 від 25.04.2015 року, який є неукладеним. Так, згідно норм чинного законодавства, договір вважається укладеним, якщо сторони у передбачених законом порядку і формі досягли згоди з усіх істотних умов. Однак, між сторонами така істотна умова договору як ціна вартості послуг не була узгоджена, оскільки з наданих позивачем документів, а саме специфікації №1 до договору визначена саме вартість дослідження і підписана сторонами 27.02.2015 року, тобто до укладення самого договору і не може бути додатком до нього. Отже, на думку скаржника, фактично при підписанні сторонами договору не було досягнуто згоди з усіх його істотних умов.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.01.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сумипромтехпостач прийнято до провадження та призначено до розгляду в режимі відеоконференції.

27.01.2017 року від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№887), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

01.02.2017 року відповідач надав до суду клопотання (вх.№1140), в якому просить зупинити провадження у справі №920/1046/16 до розгляду судом справи №920/1142/16 за позовом ТОВ Сумипромтехпостач до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору №25 від 25.04.2015 року. Як вказує апелянт, пов'язаність даних справ полягає у тому, що вони об'єднані однією підставою для пред'явлення позову - господарськими відносинами, які випливають з договору №25 від 25.04.2015 року, укладеному між тими ж сторонами.

Ухвалою суду від 02.02.2017 року, враховуючи нез'явлення в судове засідання представників сторін, приймаючи до уваги заявлені клопотання про відкладення, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, а також дотримання принципів судочинства, розгляд справи було відкладено.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам рекомендованими листами 03.02.2017 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі і отримана ними 11.02.2017 року та 13.02.2017 року, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які долучено до матеріалів справи. Однак, відповідач у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Ухвалою суду від 02.02.2017 року суд попереджав сторони, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. Таким чином, враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала суду направлялась рекомендованою кореспонденцією, а також те, що явка представника відповідача, який є апелянтом по справі і в апеляційній скарзі викладено доводи з яких не погоджується з рішенням суду першої інстанції, у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за його відсутності.

01.03.2017 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№2342), в якому просить забезпечити участь ТОВ Сумипромтехпостач у судовому засіданні по справі, що призначене на 02.03.2017 року у режимі відео конференції та визначити господарський суд Сумської області відповідальним за проведення відео конференції.

Відповідно до ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь. Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання.

По-перше, відповідачем про проведення судового засідання 02.03.2017 року подано з порушенням приписів ст. 74-1 Господарського процесуального кодексу України. По-друге, ухвалою суду від 02.02.2017 року розгляд справи на 02.03.2017 року вже призначено в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 02.03.2017 року представник позивача пояснив, що заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги в повному обсязі і просить відмовити в її задоволенні. Крім того, представник позивача зазначив, що заперечує проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки на даний час правові підстави для таких дій відсутні і є судове рішення по справі №920/1142/16, яке набрало законної сили.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, 25.04.2015 року між сторонами було укладено договір №25, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виконати за дорученням позивача дослідні роботи і надати позивачу супутні консультаційні послуги, прямо або побічно пов'язані з предметом дослідження, а позивач, в свою чергу, зобов'язався прийняти результат робіт і оплатити його в передбаченому цим договором порядку.

Метою дослідних робіт за цим договором є дослідження зразків відповідно до технічного завдання, що додається до договору (п. 1.2. договору).

Порядок виконання робіт визначено сторонами у розділі 2 договору.

Виконавець за актом прийому-передачі зобов'язаний прийняти у замовника, призначені для досліджень, дослідні зразки. Приймання зразків відбувається на складі замовника (п. 2.1. договору).

Виконавець зобов'язаний проводити дослідження в точній відповідності з предметом виданого замовником технічного завдання (п. 2.3. договору).

За умовами п. 2.4. договору, до виконання передбачених цим договором робіт виконавець має право залучати третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди замовника. До відносин між виконавцем і залученими ним до проведення передбачених цим договором досліджень і випробувань третіми особами застосовуються правила про генерального підрядника і субпідрядників.

Відповідно до п. 2.5. договору, результати виконаних виконавцем за дорученням замовника робіт оформлюються у вигляді протоколів досліджень.

Виконавець зобов'язався негайно повідомити замовника про закінчення виконання робіт будь-яким доступним способом, що дозволяє отримати підтвердження отримання такого повідомлення замовником. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний протягом 10 календарних днів з моменту отримання від виконавця актів досліджень, а також акту здачі-приймання робіт направити виконавцю підписаний акт або мотивовану відмову від приймання результатів виконаних робіт (п. 2.6. договору).

Згідно з п. 2.7. договору, у разі вмотивованої відмови замовника від приймання робіт сторони складають і підписують двосторонній акт, в якому вказують недоліки, що підлягають усуненню і терміни їх усунення. При цьому такі недоліки повинні бути усунені виконавцем своїми силами і за свій рахунок.

Відповідно до п. 2.8. договору, роботи вважаються виконаними після підписання обома сторонами акту здачі-приймання робіт. За погодженням із замовником виконавець має право здавати результати робіт окремими етапами. В цьому випадку сторонами оформлюються акти здачі-приймання окремих етапів робіт.

Доручена замовником виконавцю робота повинна бути виконана останнім протягом 10 днів. Виконавець має право виконувати і здавати роботу достроково (п. 3.1. договору).

Умови оплати робіт узгоджені сторонами у п. 5 договору. Загальна вартість договору 3500000,00 (три мільйони п'ятсот тисяч) гривен. Оплата за цим договором здійснюється протягом 30 днів після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт за ціновим прейскурантом, що вказаний у специфікації, що є додатком до договору, будь-якими способами, що не суперечать законам України.

У п.6.2. договору сторони погодили, що договір вступає в силу з дати його підписання повноважними представниками обох сторін і діє до 31.12.2016 року.

Матеріали справи свідчать, що договір №25 підписано 25.04.2015 року представниками сторін, а підписи скріплені печатками підприємств.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 та частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільні в укладені договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч.ч.2 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України істотними умовами цивільно-правового договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 892 Цивільного кодексу України, за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Згідно зі ст. 897 Цивільного кодексу України, виконавець за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний: 1) виконати роботи відповідно до погодженої із замовником програми (техніко-економічних показників) або тематики і передати замовникові результат у строк, встановлений договором; 2) додержувати вимог, пов'язаних з охороною прав інтелектуальної власності; 3) утримуватися від публікації без згоди замовника науково-технічних результатів, одержаних при виконанні робіт; 4) вживати заходів для захисту одержаних при виконанні робіт результатів, що підлягають правовій охороні, та інформувати про це замовника; 5) своїми силами та за свій рахунок усувати допущені з його вини недоліки у технічній документації, які можуть спричинити відступи від техніко-економічних показників, передбачених у технічному завданні замовника або в договорі; 6) негайно інформувати замовника про виявлену неможливість одержати очікувані результати або недоцільність продовжувати роботу.

У свою чергу, за приписами ст. 898 Цивільного кодексу України, замовник за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт зобов'язаний: 1) видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт; 2) передати виконавцеві необхідну для виконання робіт інформацію; 3) прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Як встановлено судом першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, договір №25 від 25.04.2015 року укладений між сторонами з додержанням вимог чинного законодавства щодо такого виду договору; сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору (предмету, порядку та строків виконання робіт, вартості робіт, умов оплати та інше), договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками. Сторонами підписано технічне завдання до договору від 25.04.2015 року (з урахуванням змін відповідно до додаткової угоди №1 від 06.10.2015 року), в якому визначені зразки для дослідження, а також специфікації №1 та №2 щодо визначення вартості дослідницьких робіт згідно з технічним завданням.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неукладеності вищевказаного правочину, оскільки вони вчинені на довільному тлумаченні норм права та спростовуються матеріалами справи. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду справи №920/1142/16 за позовом ТОВ Сумипромтехпостач до ФОП ОСОБА_2, досліджувалося питання дійсності правочину - договору №25 від 25.04.2015 року. Так, господарським судом Сумської області 08.12.2016 року по справі №920/1142/16 було прийнято рішення про відмову в задоволені позовних вимог щодо визнання недійсним договору №25 від 25.04.2015 року. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. В межах вказаної справи місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що договір укладено у відповідності до вимог чинного законодавства, а правові підстави для визнання його недійсним - відсутні.

У матеріалах справи наявні докази в підтвердження факту належного виконання позивачем своїх обов'язків за договором, а саме: акти приймання-передачі виконаних робіт №72 від 29.05.2015, №75 від 29.05.2015, №84 від 16.06.2015, №97 від 20.07.2015, №124 від 12.08.2015, №175 від 26.08.2015, №193 від 08.09.2015, №225 від 28.10.2015, №283 від 12.11.2015, №307 від 19.11.2015, №317 від 03.12.2015, №382 від 18.12.2015, №397 від 21.12.2015, №9 від 14.01.2016, №14 від 19.01.2016, №23 від 02.02.2016, №41 від 10.03.2016, №43 від 11.03.2016, №64 від 06.04.2016, №68 від 08.04.2016, №81 від 12.05.2016, №93 від 10.06.2016, №102 від 28.06.2016, №128 від 20.07.2016, №152 від 25.08.2016, №152 від 31.08.2016 (на загальну суму 3099018,00); акти прийому-передачі зразків, протоколи досліджень. Акти приймання-передачі виконаних робіт підписані сторонами та скріплені печатками.

Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, а саме лише частково розрахувався за надані позивачем послуги в сумі 2442878,00 грн., що підтверджується копіями платіжним доручень. Таким чином, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 656140,00 грн. Матеріали справи не містять доказів, а відповідачем не доведено того, що він виконав своє зобов'язання за договором і сплатив кошти у належному розмірі, порядку та строки і що заборгованість за договором є меншою ніж заявлено позивачем.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 892 Цивільного кодексу України прямо визначено обов'язок замовника здійснити оплату виконаної роботи.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, прийнятого у Парижі 20 березня 1952 pоку, гарантовано захист права власності. Згідно з нею кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Європейський суд розширено тлумачить поняття майна . Так, в постанові по справі Бейелер проти Італії (5 січня 2000 р.) зазначено, що …поняття майно в ст. 1 має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, можуть розглядатися як право власності і, таким чином, як майно в контексті цього положення .

Слід враховувати, що до майнових прав належить, зокрема, право вимоги, що виникає з приводу володіння, користування та розпорядження майном (наприклад права вимоги особи за зобов'язаннями, за якими вона є кредитором).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем прийнятого на себе зобов'язання по сплаті у належні строки та розмірі за договором №25 від 25.05.2015 року. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення 656140,00 грн. боргу є обґрунтованими, документально підтвердженими і підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо клопотання відповідача зупинити провадження у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У пункті 3.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Пов'язаність справи полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини мають бути такими, що мають значення для даної справи. При цьому, неможливість розгляду конкретної справи до вирішення іншим судом іншої справи полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Як свідчить зміст клопотання відповідача, він просить зупинити дану справу у зв'язку з розглядом іншої справи, предметом спору якої є визнання недійсним договору №25 від 25.04.2017 року, укладеного між сторонами.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи приписи наведених правових норм, господарський суд зобов'язаний перевірити законність договору, на якому ґрунтуються позовні вимоги та у випадку, якщо суд дійде висновку про незаконність договору, він має право визнати цей договір недійсним. Тобто, у суду є можливість розглянути дану справу до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.

Отже, наразі відсутня необхідна умова та правові підстави для зупинення провадження у справі №920/1046/16 до вирішення судом справи №920/1142/16, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання ТОВ Сумипромтехпостач .

Також колегія суддів зазначає, що станом на момент розгляду справи №920/1046/16 справа №920/1142/16 є розглянутою по суті і Харківським апеляційним господарським судом винесено постанову, яка набула законної сили. Вказане повторно свідчить про відсутність правових підстав для зупинення провадження у справі і задоволення клопотання відповідача.

Щодо доводів скаржника про необґрунтовану відмову місцевого господарського суду у задоволені клопотання про витребування доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідач заперечуючи проти вимог позивача, посилався на невиконання позивачем фактично робіт за договором. Колегія суддів зазначає, що факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за договором №25 від 25.04.2015 року, підтверджується належними та допустимими доказами, а доказів заявлення будь-яких претензій щодо виконаних позивачем робіт, обґрунтованої відмови від приймання робіт відповідач не подав. При цьому, в матеріалах справи містяться платіжні доручення, які підтверджують часткову оплату виконаних робіт.

Також слід зазначити, що умови укладеного між сторонами договору не містять жодних посилань чи застережень щодо необхідності наявності у позивача атестованих засобів вимірювання, атестованої вимірювальної лабораторії, для виконання робіт визначених оспорюваним договором. За умовами п. 2.4. договору, до виконання передбачених цим договором робіт виконавець має право залучати третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди замовника. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами неможливості фактичного виконання позивачем робіт за договором, за відсутності акредитованої лабораторії.

Колегія суддів вважає, що доводи, які були викладені у клопотанні про витребування доказів та докази на дослідженні яких наполягав відповідач не стосуються предмета доказування по даній справі і суд правомірно відмовив у його задоволенні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем по даній справі всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження належного виконання ним умов договору №25 від 25.04.2015 щодо своєчасного розрахунку у встановленому порядку та розмірі.

ФОП ОСОБА_2 у своїй позовній заяві просила суд стягнути з відповідача на свою користь 5000,00 грн. витрат на надання правових послуг згідно договору про надання правових послуг адвоката б/н від 17.10.2016 року.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частина 3 ст. 48 Господарського кодексу України встановлює, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у ст.1 вказаного Закону, за якою адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом

Витрати, пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Згідно ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відшкодування витрат на послуги адвоката здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України №7 від 21.02.2013 року) .

Позивачем надано до матеріалів справи докази в підтвердження витрат на оплату послуг адвоката, зокрема, свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги, квитанцію про сплату за договором 5000,00 грн. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, адвокат ОСОБА_1 представляла інтереси позивача у цій справі, брала участь у судових засіданнях, надавала пояснення та документи на виконання вимог суду щодо розгляду цієї справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, правомірно, приймаючи оскаржуване судове рішення в частині стягнення сум оплати послуг адвоката встановив, що сплачені витати порівняно з ціною позову та складністю справи, є неспіврозмірними у зв'язку з чим обмежив заявлену до стягнення суму до 2500,00 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Сумипромтехпостач не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Сумської області від 08.12.2016 року по справі №920/1046/16 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сумипромтехпостач залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 08.12.2016 року по справі №920/1046/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 03 березня 2017 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Россолов В.В.