Постанова

від 08.12.2016 по справі 910/11562/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2016 р. Справа№ 910/11562/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Руденко А.В. - представник за дов. №196 від 17.10.2016 року;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року

у справі № 910/11562/16 (судя: Отрош І.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс"

до другого відділу Державної виконавчої служби Луцького міськогоуправління юстиції

Державної казначейської служби України

про стягнення 137561,48 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби Луцького міськогоуправління юстиці (далі - відповідач 1) та Державної казначейської служби України (далі - відповідач 2) про стягнення 137561,48 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані завданням відповідачем 1 шкоди позивачу у зв'язку з невиконанням рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2015 року у справі №903/530/15 щодо стягнення з Приватного підприємства "Компанія Ескадра" на користь позивача 136027,24 грн та 2720,54 грн судового збору, у зв'язку з бездіяльністю відповідача у вигляді несвоєчасного накладення арешту на грошові кошти, розміщені на рахунках боржника. За таких обставин, з урахуванням лише часткового виконання рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2015 року у справі №903/530/15 у розмірі 1170,73 грн та 15,57 грн, позивач просить суд стягнути з відповідача 137561,48 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року у справі №910/11562/16 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" до другого відділу Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області та Державної казначейської служби України про стягнення 137561,48 грн шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року у справі №910/11562/16 скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права,

Так, скаржник вказав, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку щодо відсутності причинного зв'язку між завданою шкодою та бездіяльністю державного виконавця. Так, на думку скаржника матеріали справи підтверджують а позивачем доведено завдання відповідачем 1 при здійсненні виконавчого провадження шкоди позивачу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 року у справі № 910/11562/16 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" прийнята до провадження.

Розгляд справи здійснювався різними колегіями суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2016 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 08.12.2016 року позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача 1 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року по справі №910/11562/16 залишити без змін а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" без задоволення.

Представники відповідачів 1, 2 у судове засідання 08.12.2016 року не з'явились. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням ухвали від 10.11.2016 року на відповідні адреси.

Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідачі не скористалася належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 08.12.2016 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників відповідачів за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 03.06.2015 року у справі № 903/530/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" до Приватного підприємства "Компанія Ескадра" про стягнення 136027,24 грн позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" задоволено повністю, а саме: стягнуто з Приватного підприємства "Компанія Ескадра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" 136027,24 грн, з яких: 94569,92 грн сума основної заборгованості, 17104,94 грн пеня, 23179,22 грн інфляційні втрати, 1173,16 грн 3% річних, а також витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2720,54 грн.

16.06.2015 року на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2015 року у справі № 903/530/15 було видано відповідний наказ про стягнення з Приватного підприємства "Компанія Ескадра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" 136027,24 грн, з яких: 94569,92 грн сума основної заборгованості, 17104,94 грн пеня, 23179,22 грн інфляційні втрати, 1173,16 грн 3% річних, а також витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 2720,54 грн.

Постановою заступника начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 02.07.2015 року про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження №47979060 з виконання наказу № 903/530/15-1 від 16.06.2015 року, виданого Господарським судом Волинської області, про стягнення з Приватного підприємства "Компанія Ескадра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" 136027,24 грн, а також витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2 720,54 грн.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2015 у справі № 903/530/15 про стягнення з Приватного підприємства "Компанія Ескадра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" 136027,24 грн, станом на час подання даного позову та розгляду справи судом першої інстанції в повному обсязі не виконано (за вирахуванням 1170,73 грн та 15,57 грн).

В той же час, позивач вказує, що протягом періоду часу з моменту відкриття провадження у справі з виконання наказу № 903/530/15-1 від 16.06.2015, виданого Господарським судом Волинської області, про стягнення з Приватного підприємства "Компанія Ескадра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" 136027,24 грн та витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, в розмірі 2 720,54 грн (постанова від 02.07.2015 року) по дату фактичного накладення державним виконавцем арешту на грошові кошти боржника у межах зазначеної суми (постанова від 15.10.2015 року), боржник здійснював операції з розрахунку зі своїми контрагентами, що свідчить про наявність у нього грошових коштів у розмірі, достатньому для виконання наказу № 903/530/15-1 від 16.06.2015 року, однак станом на 15.10.2015 року та в подальшому грошові кошти на рахунках боржника відсутні, що, на думку позивача, унеможливлює виконання наказу № 903/530/15-1 від 16.06.2015 року. За таких обставин, позивач вважає, що саме бездіяльність відповідача 1 стала наслідком неможливості фактичного виконання наказу № 903/530/15-1 від 16.06.2015 року, виданого Господарським судом Волинської області, про стягнення з Приватного підприємства "Компанія Ескадра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" 136027,24 грн та витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2 720,54 грн., в повному обсязі

Так, обґрунтовуючи бездіяльність відповідача 1, позивач, зокрема, посилається на ухвалу Господарського суду Волинської області від 22.03.2016 року у справі №903/530/15, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року, щодо невинесення відповідачем 1 у строк, встановлений Законом України "Про виконавче провадження", постанови про накладення арешту на грошові кошти боржника, а формально винесена 06.08.2015 року (з порушенням строків) постанова про арешт коштів боржника (виконавче провадження №47979060) не була направлена до установ банків для виконання. Так, як вказує позивач, лише за наслідками винесення 15.10.2015 року постанови про арешт коштів боржника, остання була направлена до установ банків для виконання, і лише з цього моменту у боржника була відсутня можливість для виведення належних йому коштів у обсязі, достатньому для здійснення розрахунків з позивачем, зі своїх рахунків, однак станом на 15.10.2015 року коштів на рахунках боржника не було.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

За змістом ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

При цьому, заходи примусового виконання рішень визначені ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", яка передбачає такі заходи: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що примусове виконання рішень полягає у вжитті передбачених законом заходів, спрямованих на задоволення вимог стягувача за рахунок коштів чи іншого майна боржника у разі їх наявності.

Постановою заступника начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 02.07.2015 року про відкриття виконавчого провадження відкрито виконавче провадження №47979060 з виконання наказу № 903/530/15-1 від 16.06.2015 року, виданого Господарським судом Волинської області, про стягнення з Приватного підприємства "Компанія Ескадра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" 136027,24 грн, а також витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, в розмірі 2720,54 грн.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Як вбачається з матеріалів справи, одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження №47979060 з виконання наказу № 903/530/15-1 від 16.06.2015 року, виданого Господарським судом Волинської області, державним виконавцем не було накладено арешту на кошти боржника. Водночас, постановою заступника начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 02.07.2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (виконавче провадження №47979060) накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить боржнику Приватному підприємству "Компанія Ескадра" у межах суми звернення стягнення 138747,78 грн. При цьому, у постанові про відкриття виконавчого провадження №47979060 з виконання наказу № 903/530/15-1 від 16.06.2015 року вказано про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Доказів самостійного виконання боржником наказу № 903/530/15-1 від 16.06.2015 року, виданого Господарським судом Волинської області, про стягнення з Приватного підприємства "Компанія Ескадра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" 136027,24 грн, а також витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, в розмірі 2 720,54 грн ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

За таких обставин, з огляду на невиконання боржником у семиденний строк із дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №47979060 (від 02.07.2015 року) обов'язку зі сплати заборгованості за рішенням суду самостійно, наведене є підставою для накладення арешту на майно боржника шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника наступного робочого дня, після спливу семиденного строку на добровільне виконання рішення, тобто 10.07.2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, постанову про арешт коштів боржника (виконавче провадження №47979060), якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках № 26004011391400, 26052011391429 у ПАТ "Укрсоцбанк" та №26007300003009, 26057300000698, 26040300000467 у ПАТ "Діамантбанк", що належать боржнику Приватному підприємству "Компанія Ескадра" у межах суми звернення стягнення 152722,55 грн, було винесено заступником начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції 06.08.2015 року.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" звернулось до Господарського суду Волинської області зі скаргою на бездіяльність другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, за результатами розгляду якої ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.03.2016 року у справі №903/530/15, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року, скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" задоволено: визнано бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у ході виконавчого провадження № 47979060, щодо несвоєчасного накладення арешту на розрахункові рахунки боржника №26007300003009, 26057300000698, 26040300000467, що відкритті у ПАТ "Діамантбанк" (код фінансової установи 320854) та ненаправлення даної постанови від 06.08.2015 року та реєстру платіжних вимог від 10.09.2015 року до установи банку; визнано бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у ході виконавчого провадження № 47979060, щодо несвоєчасного накладення арешту на розрахункові рахунки боржника № 26004011391400, 26052011391429, що відкритті у ПАТ "Укрсоцбанк" (код фінансової установи 300023) та ненаправлення даної постанови від 06.08.2015 року та реєстру платіжних вимог від 10.09.2015 року до установи банку.

Таким чином, ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.03.2016 року у справі №903/530/15, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року було встановлено обставини несвоєчасного накладення постановою відповідача від 06.08.2015 року арешту на грошові кошти боржника в межах виконавчого провадження №47979060, а також обставини ненадіслання відповідачем даної постанови про арешт коштів боржника від 06.08.2015 року в межах виконавчого провадження №47979060 до установ банків для виконання.

Відтак, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що постанова, винесена заступником начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 06.08.2015 року (виконавче провадження №47979060), якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках № 26004011391400, 26052011391429 у ПАТ "Укрсоцбанк" та №26007300003009, 26057300000698, 26040300000467 у ПАТ "Діамантбанк", що належать боржнику Приватному підприємству "Компанія Ескадра", у межах суми звернення стягнення 152722,55 грн, не була направлена до установ банків для виконання, доказів протилежного ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2015 року заступником начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48822309 з виконання наказу №903/614/15-1 від 14.09.2015 року, виданого Господарським судом Волинської області, про стягнення з Приватного підприємства "Компанія Ескадра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" 85808,30 грн та 1827,00 грн витрат по сплаті судового збору (копія постанови долучена до пояснень позивача, поданих 26.07.2016 року, та пояснень відповідача 1, поданих 29.07.2016 року).

15.10.2015 року заступником начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №47979060 (спірне виконавче провадження) з виконання наказу № 903/530/15-1 від 16.06.2015 року , виданого Господарським судом Волинської області, до зведеного виконавчого провадження № 49018380; 15.10.2015 заступником начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №48822309 з виконання наказу № 903/614/15-1 від 14.09.2015 року, виданого Господарським судом Волинської області, до зведеного виконавчого провадження № 49018380.

15.10.2015 року заступником начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції винесено постанову про арешт коштів боржника (виконавче провадження №48822309 з виконання наказу №903/614/15-1, виданого Господарським судом Волинської області), що містяться на рахунках № 26004011391400, 26052011391429 у ПАТ "Укрсоцбанк" та №26007300003009, 26057300000698, 26040300000467 у ПАТ "Діамантбанк", що належать боржнику Приватному підприємству "Компанія Ескадра" у межах суми звернення стягнення 249221,38 грн.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що винесеною 15.10.2015року заступником начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції постановою про арешт коштів боржника (виконавче провадження №48822309) накладено арешт на суму коштів 249221,38 грн, що включає як суму за спірним наказом № 903/530/15-1 від 16.06.2015 року (136027,24 грн, 2 720,54 грн та виконавчий збір), так і за наказом №903/614/15-1 від 14.09.2015 року (85808,30 грн та 1827,00 грн та виконавчий збір), оскільки виконавчі провадження з виконання даних виконавчих документів об'єднані у зведене виконавче провадження.

Так, вказана постанова про арешт коштів боржника від 15.10.2015 року (виконавче провадження №48822309) була направлена до установ банків (ПАТ "Діамантбанк" та ПАТ "Укрсоцбанк"), що підтверджується долученими до пояснень відповідача 1 листами ПАТ "Укрсоцбанк" №10.5-186/37-147/3 від 21.10.2015 року та ПАТ "Діамантбанк" №14583/25.1/3-01 від 27.10.2015 року.

При цьому, як вбачається з виписки про рух коштів рахунку №26007300003009 за період з 02.07.2015 року по 15.10.2015 року, боржником (Приватним підприємством "Компанія Ескадра") протягом вказаного періоду було здійснено 150 проводок на суму 398053,00 грн; вхідний залишок станом на 15.10.2015 року становить 0,00 грн.

Крім того, як вбачається з виписки по рахунку №26004011391400 за період з 02.07.2015 року по 15.10.2015 року, боржником (Приватним підприємством "Компанія Ескадра") протягом вказаного періоду було здійснено банківські операції на суму 1113204,87 грн; вихідний залишок станом на 15.10.2015 року становить 1573,31 грн.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що протягом періоду з 02.07.2015 року по 15.10.2015 року у боржника були наявні грошові кошти у розмірі, достатньому для виконання рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2015 року у справі № 903/530/15 про стягнення з Приватного підприємства "Компанія Ескадра" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" 136027,24 грн, а також витрат пов'язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2 720,54 грн, в повному обсязі.

Разом з тим, як зазначає позивач та підтверджується поданими відповідачем 29.07.2016 документами, рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2015 року у справі №903/530/15 виконано лише частково, у розмірі 1170,73 грн та 15,57 грн, а отже невиконаним дане рішення є на суму 137561,48 грн.

У вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.

Аналогічних правових висновків дійшов Вищий арбітражний суд України у п.п. 6, 9 Роз'яснення "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 № 02-5/215 в редакції від 29.12.2007 року.

З огляду на викладене та як правильно встановлено судом першої інстанції, в період з моменту пред'явлення наказу №903/530/15-1, виданого Господарським судом Волинської області 16.06.2015 року, до виконання, до моменту фактичного накладення арешту на грошові кошти боржника (із надісланням такої постанови від 15.10.2015 року про накладення арешту до установ банків для виконання) рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2015 року у справі №903/530/15 могло бути виконаним в повному обсязі, з огляду на наявність в цей період у боржника коштів у достатньому розмірі, що підтверджується виписками по його рахунку із відомостями про оборот коштів у розмірі, що перевищує спірний.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 1166 Цивільного кодексу України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, за приписами вказаної статті, для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки;

- шкоди;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою;

- вини.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

.Так, дана норма є спеціальною, тобто в ній передбачені особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності. До таких особливостей відносяться: а) суб'єктний склад заподіювачів шкоди: органи державної влади, яка відповідно до ст. 6 Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, органи влади Автономної республіки Крим та органи місцевого самоврядування, якими відповідно до положень ст. 140 Конституції України є сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; б) завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень:

1) діяння, які можуть мати різноманітні види та форми (накази, розпорядження, вказівки або інші владні приписи, які підлягають обов'язковому виконанню фізичними та юридичними особами, яким вони адресовані),

2) протиправна бездіяльність; в) завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю; г) відсутність необхідності доведення вини.

Так, незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.03.2016 року у справі №903/530/15, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року, при розгляді скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" на бездіяльність другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, останню задоволено: визнано бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у ході виконавчого провадження № 47979060, щодо несвоєчасного накладення арешту на розрахункові рахунки боржника №26007300003009, 26057300000698, 26040300000467, що відкритті у ПАТ "Діамантбанк" (код фінансової установи 320854) та не направлення даної постанови від 06.08.2015 року та реєстру платіжних вимог від 10.09.2015 року до установи банку. Визнано бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у ході виконавчого провадження № 47979060, щодо несвоєчасного накладення арешту на розрахункові рахунки боржника № 26004011391400, 26052011391429, що відкритті у ПАТ "Укрсоцбанк" (код фінансової установи 300023) та не направлення даної постанови від 06.08.2015 року та реєстру платіжних вимог від 10.09.2015 року до установи банку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Згідно ч. 1 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа (ч. 2 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження").

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент подання позову до суду та розгляду справи судом виконавче провадження з виконання наказу № 903/530/15-1 від 16.06.2015 року, виданого Господарським судом Волинської області триває: даний виконавчий документ в порядку п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачу не повернуто у зв'язку з відсутністю у боржника майна, зазначене виконавче провадження не закінчено, а отже позивач не втратив права та можливості на отримання належних йому сум за вказаним виконавчим документом під час здійснення відповідачем виконавчого провадження з його примусового виконання.

20.11.2015 року за наслідками виявлення заступником начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції інших рахунків боржника, ним винесено постанову про арешт коштів боржника (виконавче провадження №48822309), що містяться на рахунках у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", що належать боржнику Приватному підприємству "Компанія Ескадра" у межах суми звернення стягнення 249221,38 грн.

За таких обставин, за умови існування відкритого виконавчого провадження з виконання наказу № 903/530/15-1 від 16.06.2015 року, виданого Господарським судом Волинської області, в межах якого існує імовірна можливість виконання боржником свого зобов'язання, зокрема, у випадку виявлення державним виконавцем майна такого боржника чи надходження на його рахунки грошових коштів, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин завдання йому шкоди внаслідок незаконної бездіяльності відповідача, а позов є передчасним, оскільки завдання органом державної виконавчої служби шкоди стягувачеві у виконавчому провадженні (з огляду на заявлені підстави позову) може мати місце виключно у разі відсутності будь-яких умов для можливості виконання в межах такого виконавчого провадження боржником своїх зобов'язань, підтверджених відповідним судовим рішенням, зокрема, за наслідками закінчення виконавчого провадження/встановлення відсутності будь-якого майна та повернення виконавчого документу стягувачеві тощо (аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 07.10.2015 року у справі №906/270/15).

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що існування вказаної можливості виконання рішення суду у даному випадку слід розглядати саме в межах відкритого виконавчого провадження, водночас у випадку повернення виконавчого документу стягувачу у разі, коли у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, та відповідно потенційне право стягувача на повторне звернення до державної виконавчої служби не може бути перешкодою для реалізації права стягувача на відшкодування шкоди, завданої державним виконавцем у разі, якщо в межах виконавчого провадження, яке було таким чином закінчене, державним виконавцем було допущено дії чи бездіяльність, внаслідок яких примусове виконання рішення стало неможливим (у межах такого виконавчого провадження). Тобто, мова йде, про можливість примусового виконання рішення суду в межах відкритого виконавчого провадження (яке повинне бути здійснене протягом встановлених законом строків), а не про безкінечну ймовірність такого виконання у майбутньому при повторних звернення до державного виконавця стягувачем.

Крім того, законом визначені строки здійснення виконавчого провадження, а отже винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у разі, коли у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, є обов'язком виконавця, та відповідна бездіяльність останнього може бути предметом оскарження.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що з ПП «Компанія Ескадра» було стягнуто 500,00 грн, які платіжним дорученням №12802 від 18.10.2016 року (наявне в матеріалах справи) перераховано апелянту. У зв'язку з чим залишок нестягнутого боргу по виконавчому провадженні №47979060 зменшився.

Враховуючи викладене, скаржником не доведено наявності складу цивільного правопорушення у діях Другого відділу ДВС міста Луцьк, зокрема не доведено, що відповідачем заподіяно шкоду та не доведено, що заподіяння шкоди позивачеві перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з діями відповідача 1.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку щодо відсутності причинного зв'язку між завданою шкодою та бездіяльністю державного виконавця. Так, на думку скаржника матеріали справи підтверджують а позивачем доведено завдання відповідачем 1 при здійсненні виконавчого провадження шкоди позивачу.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що за змістом п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", у розгляді позовів про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1174 Цивільного кодексу України, маючи на увазі, що в таких випадках відповідачами можуть бути відповідні органи Державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державної казначейської служби України, і враховуючи викладене в роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 01.04.94 № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 року N 04-5/239), зокрема в пункті 9 цього роз'яснення.

Згідно з п. 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 року № 02-5/215 в редакції від 29.12.2007 року, шкода, завдана державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави. Отже, при вирішенні зазначених спорів господарському суду слід залучати до участі у справі відповідні державні органи, які здійснюють розпорядження бюджетними коштами, як іншого відповідача.

В той же час, за змістом ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно з п. 38, 39 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року N 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 року № 45) для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, відбувається шляхом стягнення з державного бюджету відповідної суми відшкодування, а не з рахунку органу Державної казначейської служби України.

За таких обставин, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, фактично є лише виконавцем судового рішення про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, який не є, у випадку доведення позивачем обставин неправомірності рішень, дій, бездіяльності органу державної влади (в даному випадку орган державної виконавчої служби), особою, яка таку шкоду завдала.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 року № 02-5/215 викладено в редакції від 29.12.2007 року, тоді як Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників прийнято значно пізніше, а отже наведені вище Роз'яснення Вищого арбітражного суду України не враховують специфіки механізму відшкодування шкоди за ст. 1173 Цивільного кодексу України в порядку більш пізнього Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене та враховуючи недоведеність викладених у позові обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" до Другого відділу Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області про стягнення 137561,48 грн шкоди не підлягають задоволенню.

Крім того, враховуючи, що позовні вимоги у даній справі про стягнення шкоди обґрунтовано незаконною бездіяльністю Другого відділу Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, що мала наслідком невиконання рішення суду в повному обсязі, будь-яких доводів щодо дій/бездіяльності/тощо саме Державної казначейської служби України, до якої позивачем також заявлено позов та яку позивач визначив співвідповідачем у даній справі, позивачем суду не надано, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до відповідача 2.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року у справі №910/11562/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року у справі №910/11562/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/11562/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Гаврилюк