Постанова

від 01.03.2017 по справі 910/11562/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 910/11562/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіНєсвєтової Н.М. (доповідач), суддів:Вовка І.В., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 року у справі№ 910/11562/16 Господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" до 1. Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції 2. Державної казначейської служби України простягнення 137 561,48 грн за участю представників сторін:

позивача: Руденко А.В.,

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції та Державної казначейської служби України про стягнення 137 561,48 грн та судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.08.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів, товариство з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2016 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Волинської області від 03.06.2015 у справі № 903/530/15 за позовом ТОВ "АТ Укртойс" до ПП "Компанія Ескадра" про стягнення 136 027,24 грн позов задоволено повністю, а саме: стягнуто з ПП "Компанія Ескадра" на користь ТОВ "АТ Укртойс" 136 027,24 грн.

16.06.2015 на виконання вищевказаного рішення у справі № 903/530/15 було видано відповідний наказ.

Постановою заступника начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 02.07.2015 про відкриття виконавчого провадження було відкрито виконавче провадження №47979060 з виконання наказу № 903/530/15-1 від 16.06.2015.

Постановою заступника начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 02.07.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (виконавче провадження №47979060) накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно, що належить боржнику ПП "Компанія Ескадра" у межах суми звернення стягнення 138 747,78 грн.

Постановою заступника начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 06.08.2015 про арешт коштів боржника (виконавче провадження №47979060) накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках № 26004011391400, 26052011391429 у ПАТ "Укрсоцбанк" та №26007300003009, 26057300000698, 26040300000467 у ПАТ "Діамантбанк", що належать боржнику ПП "Компанія Ескадра" у межах суми звернення стягнення 152 722,55 грн.

25.09.2015 заступником начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №48822309 з виконання наказу №903/614/15-1 від 14.09.2015, виданого Господарським судом Волинської області, про стягнення з ПП "Компанія Ескадра" на користь ТОВ "АТ Укртойс" 85 808,30 грн та 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

15.10.2015 заступником начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №47979060 з виконання наказу № 903/530/15-1 від 16.06.2015, виданого Господарським судом Волинської області, до зведеного виконавчого провадження № 49018380; 15.10.2015 заступником начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №48822309 з виконання наказу № 903/614/15-1 від 14.09.2015, виданого Господарським судом Волинської області, до зведеного виконавчого провадження № 49018380.

15.10.2015 заступником начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції винесено постанову про арешт коштів боржника (виконавче провадження №48822309 з виконання наказу №903/614/15-1, виданого Господарським судом Волинської області), що містяться на рахунках № 26004011391400, 26052011391429 у ПАТ "Укрсоцбанк" та №26007300003009, 26057300000698, 26040300000467 у ПАТ "Діамантбанк", що належать боржнику ПП "Компанія Ескадра" у межах суми звернення стягнення 249 221,38 грн.

20.11.2015 заступником начальника другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції винесено постанову про арешт коштів боржника (виконавче провадження №48822309, що містяться на рахунках у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", що належать боржнику ПП "Компанія Ескадра" у межах суми звернення стягнення 249 221,38 грн.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.03.2016 у справі №903/530/15, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2016, при розгляді скарги ТОВ "АТ Укртойс" на бездіяльність другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, останню задоволено: визнано бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у ході виконавчого провадження № 47979060, щодо несвоєчасного накладення арешту на розрахункові рахунки боржника №26007300003009, 26057300000698, 26040300000467, що відкритті у ПАТ "Діамантбанк" (код фінансової установи 320854) та не направлення даної постанови від 06.08.2015 та реєстру платіжних вимог від 10.09.2015 до установи банку, визнано бездіяльність державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у ході виконавчого провадження № 47979060, щодо несвоєчасного накладення арешту на розрахункові рахунки боржника № 26004011391400, 26052011391429, що відкритті у ПАТ "Укрсоцбанк" (код фінансової установи 300023) та не направлення даної постанови від 06.08.2015 та реєстру платіжних вимог від 10.09.2015 до установи банку.

Вищевказана ухвала Господарського суду Волинської області від 22.03.2016 у справі №903/530/15 мотивована тими обставинами, що 06.08.2015 державним виконавцем в порушення норм Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 13 874,77 грн та постанову про арешт коштів боржника однак, дані постанови винесенні державним виконавцем з порушенням строків передбачених законом, оскільки боржник мав добровільно виконати рішення протягом семи днів з дня відкриття виконавчого провадження, а також обставинами не надіслання державним виконавцем даної постанови про арешт коштів боржника від 06.08.2015 в межах виконавчого провадження №47979060 до установ банків для виконання.

Звертаючись до суду, позивач вказував, що відповідачем 1 було завдано позивачеві шкоду у зв'язку з невиконанням рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2015 у справі №903/530/15 щодо стягнення з ПП "Компанія Ескадра" на користь позивача 136 027,24 грн та 2 720,54 грн судового збору, у зв'язку з бездіяльністю відповідача у вигляді несвоєчасного накладення арешту на грошові кошти, розміщені на рахунках боржника. Позивач зазначав, що з урахуванням лише часткового виконання рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2015 у справі №903/530/15 у розмірі 1 170,73 грн та 15,57 грн, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача 137 561,48 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив, що позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення в діях відповідача 1, а саме не доведено, що відповідачем 1 заподіяно шкоду та не доведено, що заподіяння шкоди позивачеві перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з діями відповідача 1.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Норми ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" передбачають такі заходи: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що доказів самостійного виконання боржником наказу № 903/530/15-1 від 16.06.2015, виданого Господарським судом Волинської області, про стягнення з ПП "Компанія Ескадра" на користь ТОВ "АТ Укртойс" 136 027,24 грн, судового збору в сумі 2 720,54 грн не надано.

Відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Також, судами правомірно встановлено, що у зв'язку з невиконання боржником у семиденний строк із дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №47979060 (від 02.07.2015 року) обов'язку зі сплати заборгованості за рішенням суду самостійно, наведене є підставою для накладення арешту на майно боржника шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника наступного робочого дня, після спливу семиденного строку на добровільне виконання рішення, тобто 10.07.2015 року.

Як вбачається із матеріалів справи, постанова про арешт коштів боржника від 15.10.2015 (виконавче провадження №48822309) була направлена до установ банків (ПАТ "Діамантбанк" та ПАТ "Укрсоцбанк"), що підтверджується долученими до пояснень відповідача 1 листами ПАТ "Укрсоцбанк" №10.5-186/37-147/3 від 21.10.2015 та ПАТ "Діамантбанк" №14583/25.1/3-01 від 27.10.2015.

Як вбачається з виписки по рахунку №26004011391400 за період з 02.07.2015 по 15.10.2015, ПП "Компанія Ескадра" протягом вказаного періоду було здійснено банківські операції на суму 1 113 204,87 грн; вихідний залишок станом на 15.10.2015 становить 1 573,31 грн.

Колегія судді касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що протягом періоду з 02.07.2015 по 15.10.2015 у боржника були наявні грошові кошти у розмірі, достатньому для виконання рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2015 у справі № 903/530/15 про стягнення з ПП "Компанія Ескадра" на користь ТОВ "АТ Укртойс" 136 027,24 грн та судовий збор в сумі 2 720,54 грн, в повному обсязі.

Відтак, в період з моменту пред'явлення наказу №903/530/15-1, виданого Господарським судом Волинської області 16.06.2015, до виконання, до моменту фактичного накладення арешту на грошові кошти боржника (із надісланням такої постанови від 15.10.2015 року про накладення арешту до установ банків для виконання) рішення Господарського суду Волинської області від 03.06.2015 у справі №903/530/15 могло бути виконаним в повному обсязі, з огляду на наявність в цей період у боржника коштів у достатньому розмірі, що підтверджується виписками по його рахунку із відомостями про оборот коштів у розмірі, що перевищує спірний.

Нормами ст. 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); ) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 1166 ЦК України визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме, протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Дана норма є спеціальною, тобто в ній передбачені особливості, які відрізняють її від загальних правил деліктної відповідальності. До таких особливостей відносяться: а) суб'єктний склад заподіювачів шкоди: органи державної влади, яка відповідно до ст. 6 Конституції України здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, органи влади Автономної республіки Крим та органи місцевого самоврядування, якими відповідно до положень ст. 140 Конституції України є сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; б) завдання шкоди при здійсненні владно-адміністративних повноважень: 1) діяння, які можуть мати різноманітні види та форми (накази, розпорядження, вказівки або інші владні приписи, які підлягають обов'язковому виконанню фізичними та юридичними особами, яким вони адресовані), 2) протиправна бездіяльність; в) завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю; г) відсутність необхідності доведення вини.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Судами правомірно встановлено, що станом на момент подання позову до суду та розгляду справи судом виконавче провадження з виконання наказу № 903/530/15-1 від 16.06.2015, виданого Господарським судом Волинської області триває: даний виконавчий документ в порядку п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачу не повернуто у зв'язку з відсутністю у боржника майна, зазначене виконавче провадження не закінчено, а отже позивач не втратив права та можливості на отримання належних йому сум за вказаним виконавчим документом під час здійснення відповідачем виконавчого провадження з його примусового виконання.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення у діях відповідача 1, зокрема не доведено, що відповідачем 1 заподіяно шкоду та не доведено, що заподіяння шкоди позивачеві перебуває у причинно-наслідковому зв'язку з діями відповідача 1.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову про стягнення з відповідача збитків в розмірі 137 561,48 грн, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності вини як відповідача 1 так і відповідача 2, а також прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача 1 та сумою збитків, тому суди прийшли до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АТ Укртойс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 у справі № 910/11562/16 - без змін.

ГоловуючийН. Нєсвєтова Судді:І. Вовк Л. Стратієнко