Постанова

від 08.12.2016 по справі 813/7022/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2016 року № 813/7022/13-а

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Присташ І.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український стандарт» до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» «Український стандарт» (надалі по тексту - ТзОВ «Будівельна компанія «Український стандарт», позивач) до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівської області (надалі по тексту - ДПІ у Залізничному районі ГУ Міндоходів у Львівської області, відповідач) про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень

Свої позовні вимоги в даній справі позивач обґрунтовує тим, що на його думку, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки прийняті на підставі висновків, які ґрунтуються не на первинних облікових звітних документах, а виключно на припущеннях.

Так, позивач відзначає, що господарські операції з контрагентами, вказаними в акті перевірки були оформлені первинними документами, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позовних вимог заперечив та вказав на законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень. На переконання відповідача, під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність господарських операцій. Окрім цього, господарську операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу на здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» «Український стандарт», задоволено частково.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2014 року, було скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 року та прийнято нову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український стандарт» було відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2015 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український стандарт» було задоволено частково. Указаною ухвалою суду касаційної інстанції скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.11.2013 року й постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2014 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 05.08.2016 року дану справу було прийнято суддею Сакалошем В.М. до свого провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду.

У судовому засіданні, яке відбулося 01.11.2016 року протокольною ухвалою суду було здійснено заміну відповідача на належного - Залізничну об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області (надалі по тексту - Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, відповідач).

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, письмових поясненнях, додаткових поясненнях. Загалом, позивач просив суд позов задовольнити повністю й визнати протиправними дії посадових осіб ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області щодо зміни визначених ТзОВ «Будівельна компанія «Український стандарт» показників задекларованих доходів на суму 212958,58грн. у 4-му кварталі 2011 року, та показників податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44991,72грн. за листопад 2011 року, січень, лютий, грудень 2012 року та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001672210/3404 від 04.09.2013 року, №0001682210/3403 від 04.09.2013 року та №0001692210/3402 від 04.09.2013 року.

Представник відповідача проти позову заперечила, надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях, письмових поясненнях, додаткових запереченнях, вважає, що позивачем було допущено порушення податкового законодавства, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український стандарт» зареєстрована 21.02.2003 року у Виконавчому комітеті Львівської міської ради, (свідоцтво про державну реєстрацію від 21.02.2003 року №14151200000003072). Взято на облік в органах державної податкової служби 25.03.2003 року за №32409719. Станом на 21.02.2011 року перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області. У період, за який проводилася перевірка, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.06.2005 року №17743855, виданого ДПІ у Залізничному районі м. Львова, індивідуальний податковий номер - 324097113030, був зареєстрований платником ПДВ з 18.04.2003 року по 12.08.2013 року.

Як підтверджується матеріалами справи, працівниками ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Будівельна компанія «Український стандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «АРС Трейд» (ЄДРПОУ 37451200) за період квітень, червень 2011 року, з ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» (ЄДРПОУ 36757122) за період серпень, листопад, грудень 2011 року, ПП «Біко Агротрейд» (ЄДРПОУ 36677875) за період - лютий 2012 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки №270/22-10/32409719 від 19.08.2013 року, яким встановлено порушення:

-вимог п.135.1, п.135.2, п.135.3 ст.135 Податкового кодексу України, встановлено завищення доходів по безтоварних операціях всього в сумі 212958,58 грн., у тому числі за 2-4 квартал 2011 року на 212958,58 грн., у тому числі за 4 квартал 2011 року на 212958,58 грн.;

-вимог пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ТзОВ «БК «Український стандарт» завищено витрати по безтоварних операціях всього в сумі 297284,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року в сумі 3801,58 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 8433,03 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 223162,45 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 12495,54 грн., 2 квартал 2012 року в сумі 17078,88 грн., 3 квартал 2012 року в сумі 17078,88 грн., 4 квартал 2012 року в сумі 15233,64 грн.;

-вимог пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.135.1, п.135.2, п.135.3, пп. 135.5.4 п.135.5, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.1, п.146.4, п.146.5 ст.146 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток всього на 129795,30 грн., у тому числі за 2 квартал 2011р. в сумі 59202,4 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 13669,6 грн., за 4 квартал 2011 року в сумі 2346,9 грн., 1 квартал 2012 року в сумі 2624,1 грн., 2 квартал 2012 року в сумі 45166,6 грн., 3 квартал 2012 року в сумі 3586,6 грн., 4 квартал 2012 року в сумі 3199,06 грн.;

-вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, завищено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за рахунок безтоварних операцій на загальну суму 44991,72 грн., у тому числі за листопад 2011 року в сумі 15700,28 грн., січень 2012 року в сумі 26641,44 грн., лютий 2012 року в сумі 250,00 грн., грудень 2012 року в сумі 2400,00 грн.;

-вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ТзОВ «БК «Український стандарт» завищено податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок безтоварних операцій на загальну суму 126358,39 грн., у тому числі за квітень 2011 року на 31933,34 грн., за червень 2011 року на 10333,33 грн., за серпень 2011 року на 35141,44 грн., за листопад 2011 року на 15700,00 грн., за грудень 2011 року на 250,00 грн., за лютий 2012 року на 33000,00 грн.;

-вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, занижено податок на додану вартість всього в сумі 81366,67 грн., у тому числі за квітень 2011 року в сумі 31933,34 грн., червень 2011 року в сумі 7933,33 грн., серпень 2011 року в сумі 8500,00 грн., лютий 2012 року в сумі 33000,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення:

-від 04.09.2013 року №0001672210/3404 на суму 102117,67 грн., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на 81366,67грн. та штрафними санкціями на 20751,00 грн.;

-від 04.09.2013 року №0001682210/3403 на суму 147372,20 грн., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем на 123321,10 грн. та штрафними санкціями на 24051,10 грн.;

-від 04.09.2013 року №0001692210/3402, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2012 рік у розмірі 30829,00 грн.

Не погоджуючись із рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивачем було заявлено означений позов, у якому ТзОВ «Будівельна компанія «Український стандарт» стверджує про відсутність підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 04.09.2013 року №0001672210/3404, від 04.09.2013 року №0001682210/3403 та від 04.09.2013 року №0001692210/3402, а відтак, про їх протиправність.

Вирішуючи даний спір, керуючись принципом змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд оцінює доводи й докази позивача, які ним подані на спростування висновків відповідача щодо нереальності господарських операцій та на підтвердження їх фактичного здійснення сторонами.

Як свідчать матеріали справи та зазначено в акті перевірки ревізорам ДПС, що перевірка проведено на підставі наданих ТзОВ «БК «Український стандарт», зокрема таких документів: оборотно-сальдові відомості; договорів; актів здачі-приймання виконаних робіт; податкові накладні; видаткові накладні; реєстр виданих та отриманих накладних; банківські виписки по особовому рахунку; податкові декларації з ПДВ; картки рахунки 631, 131, 10 і.т.д. по контрагентах ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд».

Перевірками встановлено, що ТзОВ «БК «Український стандарт» за період перевірки у вказаний період часу придбавало товари роботи послуги у ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд», та відповідно сформувало на підставі первинних документів бухгалтерського обліку податковий кредит з ПДВ (відповідають даним додатку №5 до податкової декларації по ПДВ) та валові витрати, зокрема:

01.04.2011 року між ТзОВ «БК «Український стандарт» (покупець) та ТзОВ «АРС Трейд» (продавець) укладено договір поставки, згідно якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві товар (будівельні вироби, матеріали та вироби з ПВХ, будівельне обладнання), надалі товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього договору. Загальна вартість договору складає 191600,00 грн., у тому числі ПДВ. На виконання умов вказаного договору, продавцем були виписані податкові накладні: від 29.04.2011 року №256 на суму 191600,00 грн, в.т.ч. ПДВ 31933,34 грн., від 03.06.2011 року №442 на суму 62000,00 грн., в.т.ч. ПДВ 10333,33 грн., та передано ТМЦ, а ТзОВ «БК «Український стандарт» отримало ТМЦ (бетонозмішувачі автомобільні СБ-92 в кількості 2 шт., колія підкранова L 6 м/пог в кількості 10 шт.) від ТзОВ «АРС Трейд» через посадову особу за довіреностями від 29.04.2011р. №73 та від 01.06.2011 року №123. Розрахунки за отримані ТМЦ покупцем проведено у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи, платіжними дорученнями.

ТзОВ «БК «Український стандарт» понесено витрати на придбання товарів у ТзОВ «АРС Трейд», та відповідно були задекларовані позивачем та включені в Декларацію на прибуток підприємства на 2-4 квартали 2011 року та 2-4 квартали 2012 року, а суми податку на додану вартість включені до податкового кредиту у відповідних періодах та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, що підтверджено висновками акта перевірки.

В подальшому, що підтверджується перевіркою та зафіксовано в акті перевірки, ТзОВ «БК «Український стандарт» відповідно до договору купівлі-продажу від 26.11.2012 року №261112/01, укладного з ПрАТ «Ірокс», продало останньому колію підкранову в кількості 4 шт., що підтверджується видатковою накладною від 22.05.2013 року №000001 на суму 14400,00 грн., в.т.ч.ПДВ 2400,00 грн.

01.08.2011 року між ТзОВ «БК «Український стандарт» (покупець) та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» (продавець) укладено договір поставки, згідно якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві товар (будівельні матеріали, вироби, матеріали та вироби з ПВХ, будівельне обладнання), надалі товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього договору. Загальна вартість договору складає 500 000,00 грн., в.т.ч. ПДВ. На виконання умов вказаного договору, продавцем були виписані податкові накладні: від 05.08.2011 року №136 на суму 159848,62 грн., в.т.ч. ПДВ 26641,44 грн.; від 31.08.2011 року №717 на суму 51000,01 грн., в.т.ч. ПДВ 8500,00грн.; від 09.11.2011 року №311 на суму 94201,68 грн., в.т.ч. ПДВ 15700,28 грн.; від 05.12.2011 року №123 на суму 1500,00 грн., в.т.ч. ПДВ 250,00 грн.;, та передано ТМЦ, а ТзОВ «БК «Український стандарт» отримало ТМЦ (вікна ПВХ, двері, водовідливи, опалубка колона, поковка, бруски обрізні, дошки, труби, шурупи) від ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» через осіб за довіреностями від 02.08.2011 року №226 - ОСОБА_3 та від 31.08.2011 року №267 - ОСОБА_4 Розрахунки за отримані ТМЦ покупцем проведено у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджено, долученими до матеріалів справи, платіжними дорученнями.

ТзОВ «БК «Український стандарт» було понесено витрати на придбання товарів у ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» та відповідно були задекларовані нами та включені в Декларацію на прибуток підприємства, суми податку на додану вартість включені нами до податкового кредиту у відповідних періодах та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, що підтверджено висновками акта перевірки.

В подальшому, що підтверджується перевіркою та зафіксовано в акті перевірки, ТзОВ «БК «Український стандарт», товарно-матеріальні цінності були використані у виконанні робіт для Львівського державного університету безпеки життєдіяльності в сумі 161243,33 грн., на підставі договору будівельного підряду від 12.04.2007 року №65 та для реконструкції незавершеного будівництва дитячого садочка для Тернопільської сільської ради Миколаївського району на загальну суму 225 522,90 грн., на підставі договору підряду від 19.08.2010 року №09/08/10, що підтверджується податковими накладними від 30.11.2011 року №301106 та від 27.01.2012 року №270102, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю використаних ресурсів, довідками про вартість виконаних будівельних робіт.

29.02.2012 року між ТзОВ «БК «Український стандарт» (покупець) та ПП «Біко Агротрейд» (продавець) укладено договір б/н поставки, згідно якого постачальник зобов'язується постачати покупцеві товар (будівельні матеріали, вироби, будівельне обладнання), надалі товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього договору. Загальна вартість договору становить 198 000,00 грн., в.т.ч. ПДВ. На виконання умов вказаного договору, продавцем були виписано податкову накладну від 29.02.2012 року №894 на суму 198 000,00 грн., в.т.ч. ПДВ 33000,00 грн., та передано ТМЦ, а ТзОВ «БК «Український стандарт» отримало ТМЦ (металоформи). Розрахунки за отримані ТМЦ покупцем проведено у безготівковій формі у повному обсязі, що підтверджено, долученими до матеріалів справи, платіжними дорученнями,

ТзОВ «БК «Український стандарт» понесено витрати на придбання товарів у ПП «Біко Агротрейд» та відповідно були задекларовані та включені в Декларацію на прибуток підприємства, суми податку на додану вартість включені позивачем до податкового кредиту у відповідних періодах та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, що підтверджено висновками акта перевірки.

Слід зазначити, що ТзОВ «БК «Український стандарт» усі придбані у контрагентів товарно-матеріальні цінності були перепродані, оприбутковані, введені в експлуатацію з нормою амортизації, та відповідно до актів приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів експлуатуються нашим підприємством на різних будівельних майданчиках, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами бухгалтерського та податкового обліку.

Судом встановлено, що під час перевірок ТзОВ «БК «Український стандарт» придбало товари (будівельні вагончики в кількості 3 штуки), сплатило ПДВ, тобто товар придбавався для використання в господарській діяльності товариства, а тому підприємством було правомірно включено до складу валових витрат, податкового кредиту (відображалось у податковій декларації з ПП та ПДВ у відповідний звітний період), оскільки в період що перевірявся, податок на додану вартість сплачений продавцеві ТМЦ, що підтверджується податковою накладною, видатковою накладною, рахунком фактурою, платіжним дорученням, деклараціями з ПП та ПДВ, тобто документами бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно Податкового кодексу України (надалі по тексту - ПК України), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України , під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Господарською діяльністю в розумінні п.14.1.36 ст.14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно ч.1 та 2 ст.9 Закону України від 16.07.99 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Тобто, Законом чітко визначено, які обов'язкові реквізити та інформацію повинен містити первинний документ, в тому числі акт виконаних робіт, для того щоб фіксувати факти здійснення господарських операцій та відображати в бухгалтерському обліку господарських операцій.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року, №996-XIV (із змінами та доповненнями), бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Як стверджує, сам позивач, під час проведення перевірки, ТзОВ «БК «Український стандарт» надавало працівникам ДПІ оригінали усіх первинних документів, що підписувалися посадовими особами підприємств, на підставі яких формувався бухгалтерський облік та визначались валовий дохід, валові витрати, для визначення сума чистого прибутку та відповідно сплати податку на прибуток, податку на додану вартість до державного бюджету України, і жодних зауважень до оформлення вказаних документів у працівників органів ДПС не виникло.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.138.3, п.138.8 ст.138 ПК України, у цілях цього розділу суми, відображені у складі витрат платника податку, у тому числі в частині амортизації необоротних активів, не підлягають повторному включенню до складу його витрат.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України передбачено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну);

Згідно пп.138.8.5 п.138.8 ст.138 ПК України, до складу загальновиробничих витрат включаються:

а)витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи, визначені статтею 143 цього розділу; медичне страхування, страхування відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», страхування за довгостроковими договорами страхування життя в межах, визначених абзацами другим і третім пункту 142.2 статті 142 цього Кодексу, працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо);

б)амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення;

и)інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів із складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими центральними органами виконавчої влади та погодженими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, нормативами.

Слід зазначити, що жодної із перелічених вище норм ТзОВ «БК «Український стандарт» не було порушено, а навпаки відповідно до вказаних вище норм позивачем було правомірно сформовано валові витрати.

Окрім цього, відповідно до вимог Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Платниками податку є будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку. Об'єктом оподаткування є операції платника податків з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно п.185.1. ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.186.1. ст.186 ПК України, місцем постачання товарів є: а)фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); б)місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в)місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Згідно з п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: -дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; -дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК УКраїни, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п.201.1 п.201.4 п.201.6 ст.201 ПК України , платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи придбані товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Під час перевірок встановлено, що ТзОВ «БК «Український стандарт» придбало товари у ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд» та сплатило ПДВ за надані ТМЦ які придбавався для використання в господарській діяльності товариства, а тому нашим підприємством було правомірно включено до складу податкового кредиту (відображалось у податковій декларації з ПДВ у відповідний звітний період), оскільки в період що перевірявся, податок на додану вартість сплачений продавцеві товарів, що підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями, деклараціями з ПДВ.

Зазначені послуги були надані, продані та передані у власність отримувачу ТзОВ «БК «Український стандарт» (покупцю), згідно виписаних ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд», податкових накладних, та отримали суму коштів за реалізовані товари, які були нами оприбутковані та згідно вимог чинного законодавства віднесено до валових витрат та податкового кредиту по ПДВ.

Враховуючи правомірність віднесення ТзОВ «БК «Український стандарт», до складу валових витрат, витрат за придбані товари, роботи і послуги, та правомірність формування податкового кредиту в період що перевірявся, у податкового органу відсутні правові підстави щодо висновку про порушенням позивачем вимог Податкового кодексу України щодо формування валового доходу і валових витрат по ПП, а також податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ.

Слід зазначити, що ТзОВ «БК «Український стандарт» не відповідає за будь-які дії ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд», щодо незалежної підприємницької діяльності, ведення бухгалтерського та податкового обліку, однак факт виконання даних двосторонніх зобов'язань (послуги, товари) відображені у бухгалтерському, податковому обліку нашого контрагента, задекларовані і сплачені відповідні податки до бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для донарахування позивачу податку на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинним на момент здійснення фінансово-господарських операцій законодавством не встановлено підстав для такого нарахування. Більше того, контрагентом позивача було задекларовано та сплачено податкові зобов'язання по податку на додану вартість, що відображено в акті перевірки.

Що стосується висновків з акта перевірки, податкового органу про безтоварність операцій між позивачем та контрагентами, в зв'язку із непредставленням до перевірки товаротранспортних накладних. Суд зазначає наступне, а саме, що відсутність товарно-транспортних накладних не є підтвердженням невиконання договорів поставки, а лише підтверджує факт доставки придбаного товару постачальником та, що договірна ціна включає усі витрати постачальника на доставку товару.

Відповідно до «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (із змінами та доповненнями), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Оскільки, ТзОВ «БК «Український стандарт» не виступало учасником транспортного процесу, тому і не може мати їх в наявності та представляти до перевірки.

Згідно п.13 вказаних Правил, перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Відтак, позивач отримувало ТМЦ за місцем призначення особисто керівником або іншими працівниками безпосередньо від постачальника, а не від інших найманих позивачем чи контрагентами перевізниками, і в порядку передачі товару надавались саме накладні на відпуск ТМЦ, податкові накладні, акти виконаних робіт, що підтверджували факт приймання нами ТМЦ за кількістю і якістю.

Що стосується посилань відповідача щодо відсутності поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків між позивачем та ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд», та визнання їх нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, суд зазначає наступне.

Згідно з постановою пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений Цивільним кодексом України, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Матеріалами справи підтверджено, що договори, укладені між позивачем та ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд» не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Крім того, в акті перевірки, в якості доказу нереальності господарських операцій, є твердження податкового органу про неможливість реального виконання позивачем з контрагентами договірних зобов'язань через відсутність у останнього необхідних умов для ведення господарської діяльності, вказана інформація містилась в акті про результати податкової перевірки відносно вказаного контрагента позивача.

Однак, зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини суд, дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Тобто, порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не може спричиняти негативні наслідки для позивача.

Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), а також постановою ВАСУ від 11.02.2015 року в справі №К/9991/77465/11, постановою ВАСУ від 10.06.2015 року в справі №К/800/17762/13, постановою ВАСУ від 18.02.2015 року в справі №К/800/1547/13 та постановою ВАСУ від 03.06.2015 року в справі №К/800/43739/13.

Більше того, у багатьох рішеннях ВАСУ (зокрема, у справах №К/800/53402/14 від 01.10.2015 року та №К/800/4198/14 від 29.07.2015 року) доходить висновку, що несплата контрагентом ПДВ при фактичному здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупця і не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Також законодавство України не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та наявність в нього офісу перед тим, як відносити сплачені суми до витрат і суми ПДВ до податкового кредиту, про що чітко вказано в рішеннях ВАСУ №К/800/56444/14 від 27.01.2016 року та №К/800/30470/14 від 13.04.2016 року.

Податкове законодавство України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів або відсутності у контрагентів основних фондів чи кваліфікованого персоналу.

Вищий адміністративний суд України в постанові від 13.07.2015 року у справі №2А-16514/10/2070 висловив правову позицію, де вказано, що не можуть бути підставою для висновків податкової інспекції щодо нереальності господарських операцій ПП та ТОВ, з огляду на відсутність у них достатніх трудових ресурсів, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій у процесі виконання зобов'язань за договором. Таким чином, будь-які висновки податкового органу щодо безтоварності правочинів, вчинених підприємством, мають бути доведені належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях та внутрішніх документах цього органу.

Суд, вирішуючи спір у дані справі й беручи до уваги її попередній розгляд судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, відзначає наступне.

Так, відповідно до приписів ст.ст.223, 227, 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення. При цьому, нове рішення ухвалюється судом касаційної інстанції, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. На новий розгляд же справа скеровується в разі порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відтак, при новому розгляді справи слід встановити ті дійсні обставини спірних правовідносин, які не були встановлені при попередніх розглядах, що в свою чергу вимагає належного доказування таких фактичних обставин, в порядку й спосіб, які визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Так, згідно зі ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

При цьому, суд відзначає, що хоча ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (а саме таким є предмет даного спору) обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного, проте, це не звільняє й інші сторони адміністративного процесу від обов'язку доказування в інших аспектах, а зокрема, позивач, стверджуючи про реальність своєї господарської діяльності, також повинен довести такі обставини належними й допустимими доказами, - що в результаті надасть суду можливість ухвалити законне рішення, яке базуватиметься на повно й достовірно встановлених обставинах справи.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд вважає, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не вповні мірі дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Окрім цього, відповідач не представив жодного доказу який би спростовував реальність виконання господарських операцій, не представив жодного рішення яке б визнавало не дійсними цивільно-правові відносини між ТзОВ «БК «Український стандарт» та контрагентами ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», ПП «Біко Агротрейд»; не представлено жодного рішення про скасування свідоцтв платників ПДВ виданих контрагентам; не представлено жодного рішення суду про скасування державної реєстрації юридичних осіб.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії та висновки працівників ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області, що викладені в акті перевірки №270/22-10/32409719 від 19.08.2013 року, є необґрунтованими, незаконними, неправомірними, упередженими і такими що не відповідають дійсним фактичним обставинам справи, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 04.09.2013 року №0001672210/3404.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 04.09.2013 року №0001682210/3403.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 04.09.2013 року №0001692210/3402.

Визнати протиправними дії посадових осіб Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо зміни визначених Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Український стандарт» показників задекларованих доходів на суму 212958,58 грн. у 4-му кварталі 2011 року, та показників податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 44991,72 грн. за листопад 2011 року, січень, лютий, грудень 2012 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія» «Український стандарт» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 41 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 грудня 2016 року.