Рішення

від 06.12.2016 по справі 916/2674/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2016 р.Справа № 916/2674/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача-1: Оксенчук С.С., довіреність від 30.12.2015р. №220/839/д

від позивача-2: Турченко О.В., довіреність від 04.01.2016р. №5

від відповідача: Карпов О.О., довіреність від 11.11.2016р. №29/2737

від третьої особи ( ОСОБА_1 ): Артеменко О.В., довіреність від 21.09.2016р.

від третьої особи (Кабінету Міністрів України): Клепиков М.С., довіреність від 04.01.2016р. №03-39/22, довіреність від 28.12.2015р. №907/9/32-15

від третьої особи (Відділу Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському Одеської області): не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: 1. Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022);

2. Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району (67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Лікарняна, буд. 1, код ЄДРПЛУ 08124865)

до відповідача: Білгород-Дністровської міської ради (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Михайлівська, буд. 56, код ЄДРПОУ 26275763)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: 1. Відділ Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському Одеської області (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Олімпійська, буд. 25, код ЄДРПОУ 39870986);

2. Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вулиця Грушевського, буд. 12/2)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про: визнання незаконним та скасування рішення, -

Суть спору: Міністерство оборони України та Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району звернулись до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Білгород-Дністровської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської міської ради від 03.10.2014р. №1074-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 », яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0640 га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за кадастровим номером 5110300000:01:003:0373.

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 , яка є складовою частиною земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , - відноситься до земель оборони; Білгород-Дністровська міська рада під час прийняття спірного рішення безпідставно та незаконно розпорядилась земельною ділянкою, яка відноситься до земель оборони, що належить державі в особі Кабінету Міністрів України на праві власності та Міністерству оборони України на праві постійного користування.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.10.2016р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 24.10.2016р. о 12:00; витребувано додаткові документи.

21.10.2016р. за вх.№25918/16 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення позову в повному обсязі, просить відмовити у його задоволенні з підстав прийняття відповідачем спірного рішення в межах компетенції, відповідно до норм чинного законодавства та жодним чином не порушуючи права та інтереси позивачів; відсутності у позивачів правовстановлюючих документів; а також із посиланням на те, що спірне рішення відповідача є ненормативним правовим актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.

24.10.2016р. за вх.№2-5630/16 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Судове засідання 24.10.2016р. не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Ю.С. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.10.2016р. розгляд справи призначено на 15.11.2016р. о 12:00; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); витребувано додаткові документи.

08.11.2016р. за вх.№2-5876/16 до суду від позивача-2 надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які судом залучено до матеріалів справи. У письмових поясненнях позивач-2 вказав на те, що в акті інвентаризації 1993 року був зафіксований факт постійного користування військовою частиною НОМЕР_1 земельною ділянкою військового містечка площею 0,181 га і використання її за цільовим призначенням; відомості про припинення права користування Міністерства оборони України в особі Білгород-Дністровської КЕЧ району земельною ділянкою військового містечка №31 площею 0,181 га в акті інвентаризації відсутні; відповідно до відомостей щодо розбіжностей в обліку площі земельних ділянок, які рахуються за Міністерством оборони України по Білгород-Дністровській КЕЧ району станом на 01.05.2013р. за Білгород-Дністровською КЕЧ району рахується земельна ділянкам площею 0,1813 за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Кишинівська, 10; розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007р. №896-р «Про затвердження переліку нерухомого військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено» територію військового містечка № НОМЕР_2 за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Кишинівська, 10, включено до переліку нерухомого військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено. Окрім того, у письмових поясненнях позивач-2 посилається на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. у справі №1570/6771/2012, залишену без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013р., якою визнано протиправним та скасовано п.1.1 рішення Білгород-Дністровської міської ради №183-VІ від 11.08.2011р. «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України в м. Білгород-Дністровському», яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 0,0992 га за адресою: АДРЕСА_2 .

15.11.2016р. за вх.№27761/16 до суду від позивача-2 надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

15.11.2016р. за вх.№27762/16 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

15.11.2016р. за вх.№27764/16 до суду від третьої особи ( ОСОБА_1 ) надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У письмових поясненнях третя особа заперечила проти задоволення позову з підстав правомірності спірного рішення відповідача та відсутності у позивачів правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.

15.11.2016р. за вх.№2-6008/16 до суду від позивача-2 надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Відділу Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському Одеської області, а також додаткові документи, які судом залучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.11.2016р. розгляд справи відкладено на 28.11.2016р. об 11:30; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Відділ Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському Одеської області (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Олімпійська, буд. 25, код ЄДРПОУ 39870986); залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вулиця Грушевського, буд. 12/2); витребувано додаткові документи.

23.11.2016р. за вх.№28483/16 до суду від позивача-2 надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

28.11.2016р. за вх.№28855/16 до суду від позивача-1 надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У письмових поясненнях позивач-1 послався на встановлення постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. у справі №1570/6771/2012 обставин того, що рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих від 21.09.1945р. №3/7 для потреб військових частин Білгород-Дністровського гарнізону була відведена земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 ; аналогічні висновки за посиланнями позивача-1 викладені у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2013р. у справі №1570/3661/2012 та в рішенні господарського суду Одеської області від 10.02.2014р. у справі №916/3327/14.

28.11.2016р. за вх.№28858/16 до суду від відповідача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

28.11.2016р. за вх.№28870/16 до суду від третьої особи ( ОСОБА_1 ) надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

28.11.2016р. за вх.№2-6290/16 до суду від позивача-1 надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів у зв`язку зі складністю справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2016р. задоволено клопотання позивача-1 та продовжено строк розгляду справи №916/2674/16 до 13.12.2016р.; розгляд справи відкладено на 06.12.2016р. о 10:00; витребувано додаткові документи.

02.12.2016р. за вх.№29330/16 до суду від третьої особи (Відділу Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському Одеської області) надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У письмових поясненнях третя особа вказала, що спірна земельна ділянка є складовою частиною земельної ділянки площею 0,1813 га за адресою: АДРЕСА_2 ; позивачі користуються земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 згідно з рішенням Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради трудящих від 21.09.1945р. №3/7; відповідно до даних програмного забезпечення Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровий номер 5110300000:01:003:0373, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , відноситься до земель житлової та громадської забудови, вид використання - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), власником земельної ділянки є ОСОБА_1 .

06.12.2016р. за вх.№29546/16 та за вх.№29552/16 до суду від третьої особи ( ОСОБА_1 ) надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

06.12.2016р. за вх.№29547/16 до суду від третьої особи (Кабінету Міністрів України) надійшов відзив. У відзиві третя особа підтримала позовні вимоги з підстав відсутності повноважень у відповідача під час прийняття спірного рішення на володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

06.12.2016р. за вх.№29551/16 до суду від позивача-1 надійшли письмові пояснення. У письмових поясненнях позивач-1 вказав на порушення спірним рішенням титульних прав позивача-1 на спірну земельну ділянку.

06.12.2016р. за вх.№29550/16 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення. У письмових поясненнях відповідач вказав на те, що наявність клопотань позивача-2 про відведення земельної ділянки по вул. Кишинівській, 10 свідчить про те, що позивач-2 не заперечує проти того, що дана земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, розпорядником яких є відповідач; звертаючись до суду з позовом про зобов`язання Білгород-Дністровську міську раду розглянути клопотання Білгород-Дністровської КЕЧ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачі фактично визнали, що земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності.

У судовому засіданні представник позивача-1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача-2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник третьої особи (Кабінету Міністрів України) у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник третьої особи (Ломаченка Василя Анатолійовича) у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа (Відділ Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському Одеської області) у судові засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.11.2016р. та витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень. Слід взяти до уваги, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв`язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. (така ж правова позиція викладена і у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (з наступними змінами та доповненнями). Окрім того, позиція третьої особи (Відділу Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському Одеської області) викладена у наданих до суду 02.12.2016р. за вх.№29330/16 письмових поясненнях.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників процесу, господарський суд встановив:

У 2010 році ОСОБА_1 (третя особа) звернувся до Білгород-Дністровської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0640 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 08.07.2010р. №1058-V «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України в м. Білгород-Дністровському» громадянину ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,064 га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з довідкою Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради від 09.09.2010р. №473 земельна ділянка площею 0,0640 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться в комунальній власності Білгород-Дністровської міської ради.

27.07.2012р. Білгород-Дністровським міжрайонним прокурором внесено протест №16-6272-12 на рішення Білгород-Дністровської міської ради від 08.07.2010р. №1058-V в частині, яка стосується гр. ОСОБА_1 .

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 27.12.2012р. №491-VI «Про розгляд протесту прокурора від 27.07.2012р. №16-672-12» протест Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора від 27.07.2012р. №16-6272-12 не задоволено.

11.11.2013р. Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Білгород-Дністровської міської ради про визнання незаконним та скасування п.1.4 рішення Білгород-Дністровської міської ради від 08.07.2010р. № 1058-V «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України в м. Білгород-Дністровському», яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,064 га за адресою: АДРЕСА_2 (справа №916/3133/13).

Справа №916/3133/13 розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2015р. у справі №916/3133/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2015р., у задоволенні позову відмовлено повністю з підстав того, що рішення Білгород-Дністровської міської ради від 08.07.2010р. № 1058-V «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України з м. Білгород-Дністровському» є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію під час його виконання, скасування якого не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки.

В матеріалах справи наявний акт інвентаризації земель Міністерства оборони України станом на 1993 рік, складений згідно з розпорядженням районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської Ради народних депутатів від 18.03.1993р., в якому містяться дані про земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 з наступними об`єктами: прачечна, контора, сушильна, котельна, склад, вугільний склад. З вказаного акту вбачається, що земельна ділянка перебувала у користуванні Військової частини НОМЕР_1 , використовувалась за цільовим призначенням; окрім того, вказано на необхідність розробити проект надання земельної ділянки для виготовлення державних актів про право постійного користування землею.

Позивачі в якості підтвердження права власності держави в особі Кабінету Міністрів України на спірну земельну ділянку також посилаються на рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих від 21.09.1945р. №3/7, яке в матеріалах справи відсутнє.

Посилання на вказане рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих містяться в постанові Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. у справі №1570/6771/2012, постанові Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2013р. у справі №1570/3661/2012 та в рішенні господарського суду Одеської області від 10.02.2014р. у справі №916/3327/13 із зазначенням про те, що вказаним рішенням для потреб військових частин Білгород-Дністровського гарнізону була відведена земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 .

Виходячи з цього позивачі вважають, що рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих від 21.09.1945р. №3/7 дійсно приймалось та що це може свідчити про належність спірної земельної ділянки до державної власності.

Проаналізувавши зміст постанови Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. у справі №1570/6771/2012, господарський суд зауважує, що при розгляді справи №1570/6771/2012 адміністративний суд серед іншого вказав на право постійного користування Міністерства оборони України іншою земельною ділянкою - площею 0,0992 га адресою: АДРЕСА_2 .

З наявних в матеріалах справи документів з Державного земельного кадастру, зокрема, з довідки Відділу Держкомзему у місті Білгород-Дністровський Одеської області від 09.08.2012р. №28-28-28/1556, вбачається, що станом на 09.08.2012р. виділена ОСОБА_1 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 належить до земель Білгород-Дністровської міської ради, водночас за формою 6-ЗЕМ враховується як землі Міністерства оборони (рядок 76), вид угідь - забудовані землі у тому числі як громадського призначення.

Таким чином, не зважаючи на ведення статистичної звітності за статистичною формою 6-ЗЕМ як земель Міністерства оборони (на даний час форма 6-ЗЕМ скасована наказом Державної служби статистики України від 19.08.2015р. №190), повноважним державним органом з питань земельних ресурсів на момент розпорядження відповідачем земельною ділянкою було визначено особу власника цієї земельної ділянки - Білгород-Дністровську міську раду.

Про належність земельної ділянки, якою за твердженням позивачів користувалась Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району, саме до комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровський в особі відповідача свідчить і те, що позивач-2 неодноразово звертався до відповідача із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, у задоволенні яких йому відмовлялось, що підтверджується обома сторонами. Окрім того, позивач-2 особисто посилається на звернення його до суду з позовом про зобов`язання відповідача розглянути клопотання позивача-2 в частині надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2013р. у справі №1570/3661/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.2014р., зобов`язано Білгород-Дністровську міську раду розглянути клопотання Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району від 15.03.2012р. №410 в частині надання згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. Кишинівська, 10 (військове містечко №31), в порядку та строки, передбачені Земельним кодексом України та прийняти відповідне рішення.

Натомість в подальшому відповідачем не надано дозвіл на розробку позивачем-2 проекту відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується обома сторонами.

У 2014 році ОСОБА_1 розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,064 га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 03.10.2014р. №1074-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 » затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0640 га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за кадастровим номером 5110300000:01:003:0373; зобов`язано гр. ОСОБА_1 згідно з п.1 цього рішення здійснити відповідні заходи щодо оформлення права на земельну ділянку у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, дотримуватись положень ст. 91 Земельного кодексу України; зобов`язано Відділ Держземагенство у м. Білгород-Дністровському Одеської області за встановленим законом порядком внести належні зміни до земельно-облікової документації; зобов`язано Білгород-Дністровську ОДПІ врахувати дане рішення у роботі.

23.10.2014р. ОСОБА_1 отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер: НОМЕР_3 щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110300000:01:003:0373, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,064 га.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про реєстрацію за третьою особою ( ОСОБА_1 ) права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер: 5110300000:01:003:0373; об`єкти нерухомого майна на земельній ділянці відсутні, про що свідчать відповідні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 23.10.2014р. та від 05.02.2016р.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.12.2016р. власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110300000:01:003:0373 є ОСОБА_1 .

Предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської міської ради від 03.10.2014р. №1074-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 », яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0640 га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за кадастровим номером 5110300000:01:003:0373.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно з ч.1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною другою ст. 19 Конституції України органи передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За приписами статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 77 Земельного кодексу України передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Застосовуючи відповідно до вимог ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи, ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982р., «Новоселецький проти України» від 11.03.2003р., «Федоренко проти України» від 01.06.2006р.). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Така ж правова позиція викладена і у постанові Верховного суду України від 18.09.2013р. у справі №6-92цс13, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до вимог ст. 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004р. категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес» (п.54 рішення).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.01.2012р. зазначено, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 08.04.2008р., і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15.09.2009р.). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010р., і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008р.) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п.128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п.119). Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п.73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, п.58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п.74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п.58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, п.40, від 13.12.2007р., та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, п.67, від 11.06.2009р.). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п.69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), п.53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п.38).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006р. Суд нагадує, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності (Pressos Compania

Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995р., п.31).

Так, з матеріалів справи вбачається, що на момент розпорядження відповідачем земельною ділянкою та винесення оспорюваного позивачами рішення - державним органом, який здійснює повноваження у сфері земельних ресурсів фактично було віднесено спірну земельну ділянку до земель комунальної власності, визначивши особою власника цієї земельної ділянки саме Білгород-Дністровську міську раду, що в тому числі вбачається з довідки Відділу Держкомзему у місті Білгород-Дністровський Одеської області від 09.08.2012р. №28-28-28/1556.

Отже, станом на момент прийняття відповідачем оспорюваного рішення ОСОБА_1 мав законні очікування, що спірна земельна ділянка знаходиться саме у комунальній власності територіальної громади м. Білгород-Дністровський в особі Білгород-Дністровської міської ради, а тому відповідач є повноважним органом на прийняття спірного рішення.

Як встановлено господарським судом, станом на даний час за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на спірну земельну ділянку.

Справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами особи полягає в тому, що тягар, спричинений особі втручанням у її права, має перебільшуватися або достатньо компенсуватися процедурами або певними формами чи заходами, направленими на послаблення тягаря.

Задоволення позовних вимог позивачів про визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської міської ради від 03.10.2014р. №1074-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 » на думку суду не призведе до справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами ОСОБА_1 як власника земельної ділянки, які гарантовані йому статтями 6, 13 Конвенції про захист прав й основоположних свобод.

Як вже зазначалось вище, оспорюваним рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 03.10.2014р. №1074-VI затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0640 га за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за кадастровим номером 5110300000:01:003:0373.

За своєю правовою суттю рішення відповідача є ненормативним актом індивідуальної дії, юридична сутність якого зводиться до одноразового застосування та який вичерпує свою дію фактом його виконання.

На даний час ОСОБА_1 отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110300000:01:003:0373; за ним зареєстровано право приватної власності на вказану земельну ділянку, про що свідчать відповідні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна від 23.10.2014р. та від 05.02.2016р.

Наявний в матеріалах справи Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.12.2016р. також свідчить про те, що власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110300000:01:003:0373 на даний час є ОСОБА_1 .

За таких обставин на даний час оспорюване позивачами рішення відповідача є виконаним.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16.04.2009р. №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв`язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

У разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб`єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Така ж правова позиція викладена і у постанові Верховного суду України від 11.11.2014р. у справі №21-405а14, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що рішення Білгород-Дністровської міської ради від 03.10.2014р. №1074-VI є ненормативним актом, який вже реалізований та вичерпав свою дію фактом його виконання, приймаючи до уваги те, що скасування спірного рішення не породжує наслідків для власника земельної ділянки, оскільки у нього вже виникло право власності на земельну ділянку і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Білгород-Дністровської міської ради від 03.10.2014р. №1074-VI «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ».

Водночас господарський суд бере до уваги, що відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, у задоволенні позову слід відмовити.

Іншого позивачами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на позивачів.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району відмовити.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області.

Повне рішення складено 12 грудня 2016 р.

Суддя Ю.С. Бездоля