Постанова

від 08.12.2016 по справі 915/1982/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2016 р.Справа № 915/1982/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Лисенко В.А.

(Склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження в. о. керівника апарату суду №942 від 02.12.2016 року щодо повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку з перебуванням судді - члена колегії Колоколова С.І. у відпустці з 05.12.2016 по 13.12.2016)

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача: Гусак О.М., довіреність № б/н, дата видачі : 05.02.15;

від відповідача: не з'явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений;

від третьої особи: не з'явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Луб'янське"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.03.2016р.

по справі №915/1982/15

за позовом Приватного підприємства "Луб'янське"

до Фермерського господарства "Горизонт"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фізичної особи ОСОБА_3

про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 17.11.2014р.,

В С Т А Н О В И В :

26.11.2015р. Приватне підприємство "ЛУБ'ЯНСЬКЕ" (далі - ПП "ЛУБ'ЯНСЬКЕ") звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фермерського господарства "ГОРИЗОНТ" (далі - ФГ"ГОРИЗОНТ") про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки від 17.11.2014р., кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вищевказаний договір суборенди земельної ділянки в силу ст. 203, 207, 215 ЦК України є недійсним, оскільки позивач, від імені якого на час укладення оспорюваного договору діяла директор ОСОБА_4, не підписувала вищевказаний договір суборенди із відповідачем, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення орендаря на передачу в суборенду земельної ділянки, а також про порушення вимог законодавства щодо письмової форми. Вказані обставини на думку позивача підтверджуються висновком експерта № 458 від 28.04.2015р., в якому зазначено, що підписи від імені ОСОБА_4 в договорах суборенди ( в тому числі і в спірному) виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.11.2015 року порушено провадження у справі за даним позовом та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - фізичну особу - ОСОБА_3 .

16.03.2016 року від позивача до господарського суду Миколаївської області надійшло клопотання про призначення у даній справі почеркознавчої експертизи, для з'ясування чи підписувався спірний договір суборенди земельної ділянки від 17.11.2014 року ОСОБА_4, яке судом було відхилено як безпідставне, з огляду на те, що в судовому засіданні 16.03.2016 ОСОБА_4 вказала, що спірний договір підписаний за її дорученням ОСОБА_5, печатка проставлена особисто ОСОБА_4, а також те, що кожна сторінка договору суборенди засвідчена підписом ОСОБА_4

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.03.2016р. (суддя Фролов В.Д.) в позові відмовлено повністю.

Суд 1 інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем у справі не доведено належними та допустимими доказами факту недійсності спірного договору суборенди земельної ділянки від 17.11.2014р. Оспорюваний договір суборенди укладений у письмовій формі, скріплений печатками юридичних осіб, містить усі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України „Про оренду землі" та пройшов державну реєстрацію. В наданому відповідачем примірнику вказаного договору суборенди земельної ділянки та акту приймання - передачі міститься підпис особи - ОСОБА_4 та печатка юридичної особи. До матеріалів справи додано довіреність від 01.12.2014р., відповідно до якої директор ПП "ЛУБ'ЯНСЬКЕ" ОСОБА_4 надала право підпису на бухгалтерській звітності та на договорі суборенди землі пайщиків ПП "ЛУБ'ЯНСЬКЕ" до кінця 2014р. ОСОБА_6. Доказів недійсності чи скасування вказаної довіреності не надано. В судовому засіданні 16.03.2015р. ОСОБА_4 вказала, що сама вела перемовини з ФГ "ГОРИЗОНТ" щодо суборенди спірної ділянки, проте оригінал договору суборенди та акт приймання - передачі земельної ділянки не підписувала, але печатку сама проставила на ньому. Скріплення печаткою оспорюваного договору та акту приймання - передачі земельної ділянки свідчать про волевиявлення позивача як юридичної особи щодо надання в суборенду земельних ділянок. Таким чином, спірний договір суборенди укладався від імені ПП "ЛУБ'ЯНСЬКЕ" директором ОСОБА_4, але підпис на договорі суборенди за її дорученням проставлено ОСОБА_6. Господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для тверджень, що усі примірники договорів суборенди земельних ділянок та актів приймання - передачі підписано не уповноваженою особою позивача (директором ПП "ЛУБ'ЯНСЬКЕ"). Посилання позивача на те, що ОСОБА_4, як свідок в кримінальному проваджені зазначила про не підписання нею спірного договору суборенди не взято до уваги, оскільки не відповідає нормам ГПК України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПП "Луб'янське"

через господарський суд Миколаївської області звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в який просило скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 23.03.2015р. та прийняти нове, яким задовольнити позов, оскільки вказане рішення суду прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначив про безпідставність посилання господарського суду на те, що ОСОБА_6 є уповноваженою особою позивача на укладення спірного договору суборенди земельної ділянки за довіреністю, оскільки договір суборенди підписано 17.11.2014р., а довіреність на ім'я ОСОБА_6 була видана лише 01.12.2014р., тобто, через 13 днів після підписання оскаржуваного договору суборенди земельної ділянки;

На думку скаржника висновок господарського суду щодо факту скріплення печаткою оспорюваного договору та акту приймання - передачі, як доказу на підтвердження волевиявлення позивача, як юридичної особи, на надання в суборенду земельних ділянок, суперечить чинному законодавству (Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу "). З 06.11.2016 р. печатка суб'єкта господарювання не є обов'язковою, а її проставлення обумовлюється письмовою домовленістю сторін. Отже, правове значення для встановлення факту вчинення договору у письмовій формі має саме підпис сторони.

Також скаржник зазначив, що господарським судом 1 інстанції не досліджено, чи проводилася державна реєстрація оскаржуваного договору суборенди.

Крім того, скаржник вважає, що не прийняття додаткових пояснень позивача разом із належним чином засвідченою копією протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_4 є незаконним та необґрунтованим та суперечить нормам ст. 32 ГПК України

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2016р. (колегія суддів: Величко Т.А., Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.) апеляційну скаргу ПП "Луб'янське" задоволено, рішення господарського суду Миколаївської області від 23.03.2016 у справі №915/1982/15 скасовано, позовні вимоги ПП "Луб'янське" задоволено, визнано недійсним договір суборенди земельної ділянки від 17.11.2014, кадастровий номер НОМЕР_2, укладений між ПП "Луб'янське" та ФГ "Горизонт", з огляду на те, що оспорюваний позивачем договір суборенди підписаний від імені позивача невстановленою особою, не уповноваженою належним чином на укладення договору.

Крім того, суд апеляційної інстанції, посилаючись на ст. 241 ЦК України, зазначив, що позивач особисто свою волю на укладення оскаржуваного договору суборенди не виявляв, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про подальше схвалення позивачем оспорюваного договору, оскільки докази отримання позивачем плати від відповідача за користування орендованою земельною ділянкою відсутні. Лист від 25.12.2014р., на який посилався відповідач, як на підтвердження подальшого схвалення оспорюваного договору, визнано судом апеляційної інстанції неналежним та недопустимим доказом, у зв'язку з тим, що в ньому не зазначено, що він стосується оспорюваного правочину, має загальний характер, не містить періодів та переліку земельних ділянок, за які передбачаються виплати за договором суборенди, які зазначені у листі як орендна плата за договором оренди землі, укладеним з позивачем.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2016р. касаційну скаргу Фермерського господарства "Горизонт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2016р. у справі № 915/1982/15 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.06.2016р. у справі № 915/1982/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

При цьому у вказаній постанові Вищий господарський суд зазначив про передчасність висновків суду апеляційної інстанції щодо підтвердження матеріалами справи обґрунтованості вимог позивача для визнання спірного правочину недійсним, зроблених з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

07.11.2016р. справа отримана Одеським апеляційним господарським судом та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на новий розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Петрова М.С., суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.11.2016р. у складі колегії суддів головуючого судді Петрова М.С., суддів Разюк Г.П., Колоколова С.І. справу прийнято до провадження та призначено до розгляду апеляційну скаргу на 08.12.2016р.

Склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження в. о. керівника апарату суду №942 від 02.12.2016 року щодо повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку з перебуванням судді - члена колегії Колоколова С.І. у відпустці з 05.12.2016 по 13.12.2016 р. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.16 р. справа прийнята до провадження судовою колегією у складі головуючого судді Петрова М.С., суддів Разюк Г.П., Лисенко В.А.

Відповідач та третя особа відзиви на апеляційну скаргу не надали, в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, про причини неявки не повідомили, клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги не заявляли, тобто без поважних причин не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні, тому апеляційна скарга розглянута за відсутністю їх представників.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії МК № 047618 фізичній особі ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 8,75 га. в межах Луб'янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с.10).

15.03.2010 року між ОСОБА_3 (орендодавець) та Приватним підприємством "Луб'янське" (орендарем) укладено договір оренди землі (надалі-Договір), відповідно до умов якого в оренду передана земельна ділянка загальною прощею 8,75 гектара, у тому числі рілля - 8,75 га., пасовища - 0 га, яка належить орендодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії МК № 047618 виданого Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області та зареєстрованого у книзі записів державних актів(п. 2 договору).

Відповідно до п. 8 Договору його укладено на 15 (пятнадцять) років, починаючи з дати державної реєстрації.

Договір зареєстрований у Веселинівському реєстраційному окрузі "Центр ДЗК" в Миколаївській області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.07.2010 року за № 0410480002.

17.11.2014 року між Приватним підприємством "Луб'янське" (орендар) та Фермерським господарством "Горизонт" (суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки (надалі-Договір суборенди), відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка загальною прощею 8,75 гектарів, у тому рахунку 8,75 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах території Луб'янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, яка належить гр. ОСОБА_3, орендодавцю за основним договором, на праві приватної власності на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії МК № 047618, виданого Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області 21 квітня 2003 та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Кадастровий номер земельної ділянки 4821782000:00:000:0058 (п. 2 договору суборенди).

Відповідно до п. 8 Договору договір укладено на строк 10 років і 7 місяців, та діє до дня припинення дії основного договору: до 02 липня 2025 року.

Згідно з витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, договір суборенди земельної ділянки від 17.11.2014 пройшов державну реєстрацію. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 183/3905 від 24.12.2014.

З договору суборенди вбачається, що зі сторони позивача він укладався і підписувався директором ОСОБА_4 Відповідно до п. 42 Договору суборенди цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря, другий в суборендаря, третій в органі, який провів державну реєстрацію права суборенди.

Факт передачі земельної ділянки в суборенду підтверджується Актом приймання-передачі земельної ділянки, підписаним та скріпленим печатками сторін (а.с. 56).

Позивач заперечує укладення Договору суборенди з ФГ "Горизонт" та особисте підписання цього договору і акту приймання-передачі земельної ділянки в суборенду директором ПП "Луб'янське" ОСОБА_4, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом. ПП "Луб'янське" зазначено, що відповідно до висновку експерта від 28.04.2015 № 458, здійсненого за результатами проведення експертизи, призначеної в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015150180000195 від 30.03.2015, підпис від імені ОСОБА_4 в примірнику оспорюваного договору суборенди, який знаходиться в реєстраційній справі, виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України (в редакції від 06.09.2014 року) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 93 ЗК України (в редакції від 06.09.2014 року) орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відповідно до ч. 8 ст. 93 ЗК України (в редакції від 06.09.2014 року) відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ГК України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки. Підставою позову зазначено обставини, які полягають у тому, що від імені позивача договори підписано невідомою особою (не керівником позивача), що свідчить про відсутність волевиявлення орендаря на передачу земельних ділянок в суборенду.

Відповідно до п. 30 договору оренди орендар має право передавати земельну ділянку або її частину в суборенду без зміни цільового призначення, на умовах даного договору та не суперечити йому.

Відповідно до п. 42 договору суборенди земельної ділянки договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря, другий - в суборендаря, третій - в органі, який провів державну реєстрацію права суборенди.

Оспорюваний договір суборенди укладений у письмовій формі, скріплений печатками юридичних осіб, містять усі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України "Про оренду землі", та пройшов державну реєстрацію.

Як вказано вище, висновком експерта № 458 від 28.04.2015 року та № 532 від 19.05.2015 року, за результатами судової почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВ України в Миколаївській області, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4 у оспорюваному договорі суборенди земельної ділянки від 17.11.2014 року та акті приймання - передачі земельної ділянки виконано не ОСОБА_4, а іншою особою.

Натомість, відповідачем ФГ "Горизонт" подано суду примірник власного договору суборенди земельної ділянки та акту приймання-передачі (примірники для орендаря згідно п. 42 договорів), на якому в графі "Орендар" директор ПП "Луб'янське" ОСОБА_4 міститься підпис особи та печатка юридичної особи.

Судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно того, що наявність печатки підприємства на оспорюваному договорі є підтвердженням його дійсності, оскільки наявність печатки на договорі не є обов'язковою, та наявність її не може бути свідченням укладення спірного договору, однак приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази приходить до наступного висновку.

Так, під час розгляду справи в суді 1 інстанції, а саме в судовому засіданні 16.03.2016р. було встановлено, що на той час діючий директор ПП «Лубянське» - ОСОБА_4 вела перемовини з відповідачем щодо суборенди спірної земельної ділянки та встановлено, що спірний договір суборенди земельної ділянки від 17.11.2014р. укладений між ПП «Лубянське» та ФГ «Горизонт», як юридичними особами, від імені позивача (ПП "Луб'янське") укладався директором ОСОБА_4, підпис на договорі суборенди, за її дорученням, проставлено ОСОБА_6.

Вказана обставина цілком визнана сторонами, відтак, згідно приписів ст. 35 ГПК України, доведенню не підлягає.

При цьому слід зазначити, що на момент підписання спірного договору ОСОБА_7 мала повноваження вчиняти від імені ПП"Луб'янське", правочини, оскільки з наявної в матеріалах справи довіреності від 01.09.2014 (а.с. 149), виданої ОСОБА_7 ПП "Луб'янське", в особі директора ОСОБА_4, вбачається надання вказаній уповноваженій особі повноваження, зокрема, розписуватись на необхідних документах, у тому числі підписувати від імені директора ПП "Луб'янське" договори оренди земельних ділянок, додаткові угоди до них, припинення договору шляхом розірвання за згодою сторін, акти прийому-передачі земельних ділянок. Зазначена довіреність мала чинність на момент підписання спірного правочину.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд 1 інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для тверджень, що договір суборенди укладено не уповноваженою особою позивача (директором ПП "Луб'янське").

Крім того, частиною першою статті 241 ЦК України визначено,що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Отже, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу), а відтак дії позивача з виконання спірного договору є підставою вважати правочин схваленим особою, на користь якої його було укладено (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №5013/492/12).

Згідно п. 9 договору оренди від 15.03.2010р., укладеного між ОСОБА_3 та ПП "Луб'янське", орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 2047,66грн. за календарний рік, в готівковій та безготівковій формі. За письмовою заявою Орендодавця орендна плата може виплачуватись в натуральній та відробітковій формі. Таким чином, основним договором передбачена оплата, тобто виконання договору орендарем у грошовій, натуральній та відробітковій формі.

Крім того в п.9.1 договору суборенди земельної ділянки від 17.11.2014р. зазначено, що орендна плата за Основним договором встановлена у грошовій формі та у розмірі 2047,66 грн. за календарний рік, в готівковій та безготівковій формі.

Відповідно до п. 10 договору суборенди земельної ділянки від 17.11.2014 внесення плати за суборенду передбачено грошовими коштами на р/р орендаря - ПП "Луб'янське". Отже, умовами зазначеного договору передбачено оплату в грошовій формі.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ПП "Луб'янське" направлено до ФГ "Горизонт" листа від 25.12.2014, в якому просило орендаря з метою уникнення непорозумінь щодо внесення орендної плати власникам земельних ділянок за договором оренди землі плату, належну ПП "Луб'янське" за користування земельними ділянками, що знаходяться у користуванні ФГ "Горизонт" за договорами суборенди, виплачувати безпосередньо власникам в якості орендної плати за договорами оренди землі, укладеними з ПП "Луб'янське".

При цьому з матеріалів справи вбачається, що протягом серпня - грудня 2015 від ФГ "Горизонт" ОСОБА_3 отримано в якості плати за користування земельною ділянкою сільськогосподарську продукцію: ячмінь - на 2700грн., пшениці - на 2700грн., кукурудзу - на 2400 грн., соняшника - на 1600грн., солому на суму 600 грн., а всього - отримано сільськогосподарської продукції на 10000,00 грн.

Отже, зазначені розрахунки здійснювалися в натуральній формі, яка була передбачена Основним договором оренди.

Вищевикладене свідчить про те, що відбувалось виконання спірного договору яке позивачем було схвалено, а тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним спірного договору суборенди земельної ділянки від 17.11.2014р.

Слід зазначити, що 12.05.2016 року Приватним підприємством "ЛУБ'ЯНСЬКЕ" під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції заявлялось письмове клопотання про призначення комплексної судової експертизи з метою вирішення питання щодо виконання підпису на кожній сторінці договору суборенди земельної ділянки від 17.11.2014р. гр. ОСОБА_4 та часу його виконання у разі якщо він належить гр. ОСОБА_4, однак колегія суддів не вбачає підстав для призначення комплексної судової експертизи з огляду на те, що в судовому засіданні 16.03.2016р. було встановлено, що кожна сторінка договору суборенди засвідчена підписом ОСОБА_4 та як вже зазначалось відбувалось виконання спірного договору яке позивачем було схвалено, а відтак судова колегія відхиляє клопотання ПП "ЛУБ'ЯНСЬКЕ" про призначення комплексної судової експертизи.

Інші доводи апеляційної скарги ПП "ЛУБ'ЯНСЬКЕ" судова колегія не приймає до уваги з підстав, наведених вище у мотивувальній частині цієї постанови.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ПП "ЛУБ'ЯНСЬКЕ" без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 23.03.16 р. - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЛУБ'ЯНСЬКЕ" залишити без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської області від 23.03.16 р. - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 09.12.2016 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Лисенко В.А.