Постанова

від 06.12.2016 по справі 923/2051/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р.Справа № 923/2051/15 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів : Величко Т.А., Мишкіної М.А.,

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю,

від відповідача-1 - не з'явився,

від відповідача-2 - не з'явився,

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська виробничо-будівельна компанія»

на рішення господарського суду Херсонської області від 01 березня 2016 року

у справі №923/2051/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська виробничо-будівельна компанія»

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона №23»;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАгроКом»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Крост»

про стягнення 1004162,42 грн.

встановив:

У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Херсонська виробничо-будівельна компанія» (далі-позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Спеціалізована механізована колона №23» (далі-відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «УкрАгроКом» (далі-відповідач-2) про стягнення солідарно з відповідачів 384976,00 грн. основного боргу та три відсотки річних в сумі 619186,42 грн. на підставі укладеного 31.05.2011р. між ТОВ «Херсонська виробничо-будівельна компанія» та ТОВ «УкрАгроКом» договору генерального підряду №41 на будівництво молочнотоварного комплексу «Петриківське молоко», за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Нова Прага, укладеного 15.08.2012р. між ТОВ «Херсонська виробничо-будівельна компанія» та ТОВ «Крост» договору субпідряду №62, а також укладеного30.05.2014р. між ТОВ «Херсонська виробничо-будівельна компанія» та ТОВ «Спеціалізована механізована колона №23» договору поруки.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 26.01.2016р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 товариство з обмеженою відповідальністю «Крост» (далі-третя особа).

Рішенням господарського суду Херсонської області від 01.03.2016р. (суддя Гридасов Ю.В.) в задоволенні позову ТОВ «Херсонська виробничо-будівельна компанія» відмовлено.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення солідарно з відповідачів 384976,00 грн. основного боргу мотивоване наступним.

Пунктом 48 договору генерального підряду №41 від 31.05.2011р. сторони встановили, що Генпідрядник (позивач) визначає обсяги та вартість робіт, виконаних за звітний місяць та готує акти виконаних робіт не пізніше ніж 25 числа поточного звітного місяця і 25 числа поточного звітного місяця подає їх для підписання Замовнику (відповідачу-2).

Позивач направив на адресу відповідача-2 вимогу №7/12-1 про підписання акту виконаних робіт за жовтень 2012 року на суму 384976,00 грн. лише 07.12.2015р.

Частиною 5 ст.261 Цивільного кодексу (ЦК) України встановлено, що за зобов'язанням з визначеним строком виконання робіт перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, позивач, звертаючись 07.12.2015р. до відповідача-2 з вимогою щодо підписання акту виконаних робіт за жовтень 2012 року на суму 384976,00 грн., пропустив визначений ст.257 ЦК України загальний трирічний строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права, що, в свою чергу, дає правові підстави для відмови у задоволенні позову згідно до ч.4 ст.267 ЦК України, про що також було заявлено і відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву.

Крім того, 29.08.2014р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір про припинення зобов'язання шляхом прощення, який за своєю правовою природою є новацією, згідно з умовами якого сторони визначили нове зобов'язання ТОВ «УкрАгроКом» перед ТОВ «Херсонська виробничо-будівельна компанія», нові строки та порядок його виконання замість зобов'язання за договором генерального підряду №41 від 31.05.2011р.

Позивачем при зверненні з позовом нараховано відповідачам солідарно за період з 01.12.2012р. року по 10.11.2014р. три відсотки річних в сумі 619186,42 грн.

Суд першої інстанції також відмовив у задоволенні позову в цій частині, зазначивши, що позивач помилково просив застосувати до відповідачів наслідки порушення ними грошового зобов'язання, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки для цього необхідно, щоб мало місце невиконання (прострочення) існуючого грошового зобов'язання, наявність якого, на думку суду, у відповідачів відсутня.

Суд дійшов такого висновку з огляду на укладення між сторонами Договору про припинення зобов'язання шляхом прощення від 29.08.2014р., на підставі якого, на думку суду, прострочення заборгованості припинилося з моменту його укладення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його змінити, а саме: стягнути солідарно з ТОВ «Спеціалізована механізована колона №23» та ТОВ «УкрАгроКом» на користь ТОВ «Херсонська виробничо-будівельна компанія» три відсотки річних в сумі 429672,36 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з відповідачів солідарно судові витрати пропорційно задоволеним вимогам (42,79%) в сумі 8491,62 грн., у тому числі: 4246,43 грн. судового збору, 4245,19 грн. витрат на послуги адвоката. Стягнути з відповідачів солідарно судові витрати: 7089,59 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Господарським судом при прийнятті оскарженого рішення надана неправильна оцінка змісту договору від 29.08.2014 та, внаслідок цього, невірно застосовано ч.2 ст.604 ЦК України.

Пунктом 1.1. вищезазначеного договору сторони визнали наявність простроченої заборгованості за основним договором та мотивували укладення договору прощення приписами норм ст.ст.604, 605 ЦК України. При чому, сторони керувалися саме ст.605 ЦК України, якою встановлено, що зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Тобто, застосування цієї статті не передбачає новації зобов'язання. Крім того, договір не передбачає прощення зобов'язань зі сплати 3% річних.

Пунктом 2 ОСОБА_2 угоди від 07.08.2014р. передбачено строк погашення першої частини боргу - до 15.08.2014р. Ухвалою Суворовського районного суду вказана ОСОБА_2 угода затверджена в установленому порядку, а 29.08.2014р. остання набула законної сили. Таким чином, строк виконання відповідачами обов'язку зі сплати першої частини боргу до 15.08.2014р. витікав саме з мирової угоди.

Станом на 29.08.2014р., тобто на дату укладання Договору про припинення зобов'язання шляхом прощення, строк його погашення боргу до 15.08.2014р. вже сплив, борг в сумі 5085399,03 грн. був сплачений на підставі мирової угоди та ухвали суду, яка набула законної сили. Отже, новації відносно простроченого боргу в сумі 5085399,03 грн. на дату укладення договору вже не могло бути, у зв'язку з припиненням вказаного зобов'язання шляхом його виконання, проведеним належним чином.

Як далі зазначає скаржник, відповідно до ч.2 ст.631 ЦК України, договір набирає чинності з моменту його укладення. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Але, розділ 3 договору прощення «Строк договору та інші умови» не містить такого застереження, а напроти, встановлює набуття ним чинності з моменту його укладення, тобто з 29.08.2014р. Отже, вказана умова договору самостійно підтверджує про відсутність зв'язку між укладенням договору прощення та новацією зобов'язання про погашення частини боргу до 15.08.2014р.

Також, на думку скаржника, не є новацією і укладення мирової угоди від 15.08.2014р. з огляду на те, що остання за своєю суттю є судовим рішенням, оскільки мирова угода є підставою для виконання у примусовому порядку та ні в якому разі не є правочином у розумінні цивільного кодексу, яким змінюються, припиняються чи виникають цивільно-правові зобов'язання. Отже, мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК України.

За твердженнями скаржника не можна вважати припиненням прострочених зобов'язань факт укладення мирової угоди та затвердження її судом, оскільки відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється лише виконанням, проведеним належним чином.

Зобов'язання відповідача зі сплати простроченого боргу в сумі 5085399,03 грн. припинилися саме проведенням належного виконання та підтверджується належним чином посвідченими виписками банку.

Отже, умова договору про новацію зобов'язань, які припинилися самі по собі, є нікчемною угодою. Якщо і можливо погодитися з новацією основного договору, то лише з дати укладення договору прощення та фактичного залишку боргу - 3000000,00 грн.

З огляду на викладене, сума нарахованих 3% річних за період з 24.12.2012р. по 29.08.2014р. за мінусом залишку боргу в розмірі 3000000,00 грн., відносно якого мала місце новація, становить 429672,36 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «УкрАгроКом» вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Предметом позову у даній справі, у тому числі, є вимога про стягнення 3% річних від простроченої суми заборгованості за договором генерального підряду №41 від 31.05.2011р., яка існувала станом на 01.12.2012р. Але, на думку відповідача-2, відсутні правові підстави для застосування відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, а саме стягнення 3% річних, оскільки між позивачем та відповідачем-2 було укладено мирову угоду в цивільній справі №668/10356/14ц, яка визнана ухвалою Суворовського районного суду м. Херсону від 07.08.2014р., а також договір про припинення зобов'язання шляхом прощення від 29.08.2014р. Таким чином, сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за виконанні згідно договору генерального підряду №41 від 31.05.2011р. будівельні роботи.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Крост» зазначив, що відсутні підстави для скасування рішення господарського суду, оскільки наданий позивачем розрахунок стягуваної суми є таким, що не ґрунтується на доказах, а вказані у розрахунку періоди прострочки документально не підтверджені, що не дає можливості визначити базис для нарахування 3% річних та достовірність розрахунку сум, які позивач просить стягнути з відповідачів.

В процесі апеляційного перегляду справи ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2016р. було призначено судову економічну експертизу та зупинено апеляційне провадження у справі.

14.07.2016р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання судового експерта ОСОБА_3 про надання ТОВ «Херсонська виробничо-будівельна компанія» додаткових документів, необхідних для проведення судової економічної експертизи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2016р. було поновлено апеляційне провадження та призначено розгляд клопотання судового експерта в засідання суду на 27.07.2016р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 27.07.2016р. клопотання судового експерта про надання додаткових документів, необхідних для виконання експертизи задоволено, апеляційне провадження у справі зупинено.

27.10.2016р. до Одеського апеляційного господарського суду від Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок судової економічної експертизи №261/262 від 13.10.2016р. разом із матеріалами справи №923/2051/15.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.11.2016р. апеляційне провадження у справі №923/2051/15 було поновлено та призначено до розгляду на 06.12.2016р.

В судових засіданнях представник скаржника наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в останній.

Представники відповідача-2 та третьої особи в засіданнях суду апеляційної інстанції заперечували проти задоволення апеляційної скарги, виклавши свої доводи у відзивах на апеляційну скаргу.

ТОВ «Спеціалізована механізована колона №23» не скористалося своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу та не забезпечило явку свого представника в засідання суду апеляційної інстанції,хоча про час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача, відповідача-2 та третьої особи, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 31.05.2011р. між ТОВ «Херсонська виробничо-будівельна компанія» та ТОВ «УкрАгроКом» було укладено договір генерального підряду №41 на будівництво молочнотоварного комплексу «Петриківське молоко», за адресою Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Нова Прага.

Пунктом 1 договору генпідрядник (позивач) прийняв на себе зобов'язання забезпечити відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт з будівництва молочнотоварного комплексу «Петриківське молоко».

Склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Генпідряднику, визначені договірною ціною (додаток 6), що є невід'ємною частиною Договору (п.3 договору).

Відповідно до умов п.10 договору договірна ціна робіт визначається на основі приблизного кошторису, що є невід'ємною частиною договору і складає 26362886,00 грн.

Відповідно до актів приймання виконаних робіт виконані роботи за договором були прийняті у встановленому порядку, підписані повноважними представниками.

За період з липня 2011 року по травень 2013 року ТОВ «ХВБК» виконало основні та додаткові роботи на загальну суму 54241497,49 грн.

Оплата за виконані роботи відповідачем-2 здійснювалася нерегулярно, з затримками, у зв'язку з чим станом на 01.06.2014р. за відповідачем рахувався основний борг в сумі 9155399,03 грн.

У липні 2014 року позивач звернувся до Суворовського районного суду м. Херсона з позовною заявою до ОСОБА_4 та ТОВ «УкрАгроКом» про стягнення основного боргу за договором генерального підряду №41 від 31.05.2011р. та договором поруки від 20.01.2015р. в сумі 9155399,03 грн..

В подальшому позивачем була подана заява про збільшення розміру позовних вимог на розмір інфляційних збитків за період з 01.12.2013р. по 31.05.2014р. в сумі 998372,30грн. та 3% річних в сумі 761951,95 грн. за період з 04.08.2011 р. по 31.07.2014р.

07.08.2014р. між сторонами у справі №668/10356/14ц в порядку ст.ст.31, 175 ЦПК України було укладено ОСОБА_2 угоду, якою сторони визнали станом на момент укладення цієї ОСОБА_2 угоди загальну суму боргу в розмірі 9083771,33 грн. у тому числі: 8085399,03 грн. основного боргу, який рахувався станом на 07.08.2014р. та 998372,30 грн. інфляційних збитків за період з 01.12.2013 по 31.05.2014. ОСОБА_2 угода визнана ухвалою Суворовського районного суду м. Херсона від 07.08.2014.

Також ухвалою Суворовського районного суду м.Херсона від 07.08.2014 позовну заяву ТОВ «ХВБК» до ОСОБА_4 та ТОВ «Украгроком» про стягнення з відповідачів трьох відсотків річних в сумі 761951,95 грн. залишено без розгляду.

Крім того, 29.08.2014р. між ТОВ «ХВБК» та ТОВ «УкрАгроКом», був укладений Договір про припинення зобов'язань шляхом прощення, відповідно до якого сторони домовились про умови припинення зобов'язання щодо сплати інфляційних збитків в сумі 998372,30грн.

На протязі серпня-листопада 2014 року «УкрАгроКом» виконало свої зобов'язання у повному обсязі, сплативши у строк до 10.11.2014р., визначений мировою угодою від 07.08.2014р. основний борг у сумі 8085399,03 грн.

За твердженнями позивача у ТОВ «УкрАгроКом» існує основний борг перед ним в сумі 384976,00 грн., який не був заявлений останньому через збіг обставин, що не залежали від позивача.

Умовами договору генерального підряду №41 від 31.05.2011р. передбачено право генпідрядника (позивача) залучати до виконання будь-яких робіт субпідрядників. Залучення субпідрядників здійснюється підрядником без погодження із замовником (п.29 договору підряду).

15.08.2012р. між ТОВ «ХВБК» та ТОВ «Крост» було укладено договір субпідряду №62.

ТОВ «Крост» виконало робіт на загальну суму 641759,00 грн. (за серпень 2012р. на суму 256783 грн. та за жовтень 2012р. на суму 384976 грн.), що підтверджується актами приймання виконаних робіт.

12.05.2015р. рішенням господарського суду Херсонської області у справі №923/324/15, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.08.2015р. та ухвалою Вищого господарського суду України від 29.10.2015р. стягнуто з ТОВ «ХВБК» на користь ТОВ «Крост» 641759,00 грн.

Позивач вважає, що оскільки даний борг виник в рамках виконання позивачем умов договору генерального підряду №41, та кінцевим вигодоотримувачем (Замовником) є саме ТОВ «УкрАгроКом», останній має його відшкодувати.

01.03.2016р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу залишити без розгляду.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині стягнення суми основного боргу у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.

В частині відмови у задоволенні позову про стягнення трьох відсотків річних судова колегія не погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення про відмову у задоволенні позову, дійшов такого висновку з огляду на те, що позивач помилково просив застосувати до відповідачів наслідки порушення ними грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки, враховуючи укладення 29.08.2014р. між ТОВ «ХВБК» та ТОВ «УкрАгроКом» договору про припинення зобов'язання шляхом прощення, прострочення заборгованості припинилося з моменту його укладення.

На думку суду, вказаний договір від 29.08.2014р. за своєю правовою природою є новацією.

Апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Судова колегія вважає, що безпідставним є застосування до спірних правовідносин вказаної вище норми права, оскільки згідно з договором про припинення зобов'язання шляхом прощення від 29.08.25014 не відбулося заміни зобов'язання щодо сплати основного боргу за договором генерального підряду №41 від 31.05.2011р.

07.08.2014р. між ТОВ «ХВБК» та ТОВ «УкрАгроКом» в порядку ст.ст.31, 175 ЦПК укладено мирову угоду про те, що сторони визнали загальну суму боргу в розмірі 9083771,33 грн., у тому числі: 8085399,03 грн. основного боргу, який рахувався станом на 07.08.2014р. та 998372,30 грн. інфляційних збитків за період з 01.12.2013р. по 31.05.2014р.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Херсона від 07.08.2014 позовна заява ТОВ «ХВБК» в частині стягнення з відповідачів трьох відсотків річних залишена без розгляду.

Таким чином, в Суворовському суді м.Херсона не розглядались по суті позовні вимоги про стягнення з відповідачів трьох відсотків річних, а мирова угода стосувалась лише умов прощення заборгованості зі сплати інфляційних збитків та не змінювала умови договору.

Відповідно до умов Договору про припинення зобов'язання шляхом прощення, укладеного між ТОВ «ХВБК» та ТОВ «УкрАгроКом» 29.08.2014р., ТОВ «УкрАгроКом» також звільнялось від обов'язку сплати інфляційних збитків у сумі 998372,30 грн. за період з 01.12.2013р. по 31.05.2014р. ОСОБА_2 угода жодним чином не стосувалась трьох відсотків річних та не змінювала умови основного договору.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що договір про припинення зобов'язання шляхом прощення, укладений між ТОВ «ХВБК» та ТОВ «УкрАгроКом» 29.08.2014, є новацією судова колегія вважає помилковим.

Загальна сума заборгованості ТОВ «УкрАгроКом» перед ТОВ «ХВБК», узгоджена сторонами станом на 07.08.2014р., складає 8085399,03 грн.

ОСОБА_2 факт підтверджений висновком Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №261/262 від 13.10.2016р., в якому експерт вказує на те, що за даними регістрів бухгалтерського обліку ТОВ «ХБВК» (оборотна-сальдова відомість по рахунку 36 «Контрагенти» за липень 2014р., журнал-ордер і відомість по рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» за липень 2014р.) заборгованість ТОВ «УкрАгроКом» за договором генерального підряду №41 від 31.05.2011р. станом на 31.07.2014р. складає 8085399,03 грн.,

Що стосується розрахунку 3% річних, нарахованих позивачем на суму заборгованості, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором генерального підряду №41 від 31.05.2011р., ТОВ «УкрАгроКом» має сплатити ТОВ «ХВБК» 3% річних від простроченої суми.

За розрахунками експерта 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором №41 від 31.05.2011р. за період з 24.12.2012р. по 10.11.2012р. складають 595198,19 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 3 відсотків річних прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак, апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення від 01.03.2016р. в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Судові витрати у справі підлягають розподілу між сторонами згідно зі ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-105

Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 01 березня 2016 року у справі №923/2051/15 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована механізована колона №23» та товариства з обмеженою відповідальністю «УкрАгроКом» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська виробничо-будівельна компанія» 3% річних в сумі 595198,19 грн. за несвоєчасні розрахунки по договору генерального підряду №41 від 31 травня 2011 року.

В іншій частині рішення господарського суду Херсонської області від 01 березня 2016 року у справі №923/2051/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 13.12.2016р.

Головуючий суддя: Будішевська Л.О.

Судді: Величко Т.А.

ОСОБА_5