Ухвала

від 14.12.2016 по справі 540/1145/16-ц

МАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 540/1145/16-ц

Номер провадження 2/540/347/16

14.12.2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 року Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Кравець С.В.

за участю: секретаря Порохні І.І.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Альянс» про стягнення збитків, -

на підставі ч.3 ст. 209 ЦПК України в судовому засіданні 13 січня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення, -

в с т а н о в и в :

у вересні 2016 року позивач звернувся до суду зі вказаним позовом та наступним збільшенням позовних вимог (а.с. 73), посилаючись на те, що йому за договором оренди від 17.05.2016 року на праві користування, яке зареєстровано 19.05.2016 року, належить земельна ділянка кадастровий номер 5323083800:00:004:0023 на території Михайлівської сільської ради Машівського району, яку без правових підстав і всупереч волі користувача використовує відповідач. Маючи намір вирощувати урожай, а саме соняшник, позивач 26.05.2016 року звернувся до відповідача з вимогою повернути ділянку, але останній продовжував її використовувати для вирощування урожаю. Позивач вважає, що міг би отримати із належної йому земельної ділянки урожай соняшнику 21, 6 т, середня ціна реалізації якого по Машівському району складає 8953, 30 грн. У зв'язку з наведеним, в остаточній редакції позовних вимог, позивач просить витребувати і повернути з незаконного володіння відповідача земельну ділянку площею 5, 9670 га кадастровий номер 5323083800:00:004:0023, стягнути з відповідача збитки в розмірі 188556, 50 грн та заборонити відповідачу вчиняти дії по використанню зазначеної земельної ділянки.

Відповідач направив до суду заперечення в якому просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що наданий позивачем акт не є належним та допустимим доказом, оскільки складено позивачем та двома невідомими особами, які не мають повноваження на виявлення порушень земельного законодавства, в ньому також зазначено інше підприємство ТОВ «Приват-Альянс», крім цього його складено в смт Машівка по вул. Бригадній, 1, а не по місцю розташування земельної ділянки. В той час, відповідач, перевіривши межі свого землекористування стверджує, що ані 14.09.2016р., ані у 2016 році взагалі не використовував та не використовує земельну ділянку на яку вказує позивач. Крім цього, позивачем не надано доказів, що він мав намір вирощувати соняшник, не вказав з яких розрахунків виходив при визначенні середньої врожайності, а відтак розмір збитків не підтверджено. Також вимога про заборону відповідачу використовувати земельну ділянку може призвести до порушення прав відповідача, оскільки не вказано період на який вона повинна діяти, і вказана обставина може призвести до порушення прав відповідача в майбутньому на укладення договору оренди цієї земельної ділянки. При цьому, позивачем не підтверджено доказами, що відповідач здійснює будь-які дії спрямовані на використання спірної земельної ділянки (а.с. 43-46). Також зазначає, що листи Машівської РДА та Головного управління статистики не можуть бути належними доказами (а.с. 77).

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав викладених у його змісті та просять його задоволити. Представник відповідача заперечує проти позову, оскільки підприємство спірну земельну ділянку не використовує, іншого позивач не довів, а надані ним докази є неналежними.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані докази, прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що земельна ділянка площею 5, 9670 га з кадастровим номером 5323083800:00:004:0023, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області, перебуває в оренді позивача ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 17.05.2016 року, право користування зареєстровано 19.05.2016 року (а.с.4-8).

Відповідно до ст. ст. 152, 158 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою і відшкодуванням завданих збитків. Земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, вирішуються виключно судом.

За змістом ст. ст. 57-59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи та які мають бути належними та допустимими.

Виходячи з викладеного в судовому засіданні підлягає доказуванню факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, що перебуває в користуванні позивача.

Пунктом «б» ч.1 ст. 211 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, за самовільне зайняття земельних ділянок.

Поняття самовільного зайняття земельної ділянки визначено в ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі Закон № 963-IV), згідно якої це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

На підтвердження своїх вимог позивач надав лист від 26.05.2016, з яким він звернувся до відповідача з проханням повернути йому спірну земельну ділянку (а.с.9, 25).

З акту від 14.09.2016 року, складеного за участю позивача, його представника та ОСОБА_4, вбачається, що вказані особи у відповідності до раніше досягнутих домовленостей, прибули в смт Машівка, вул. Бригадна,1, для складання акту приймання-передачі спірної земельної ділянки. Проте директор ТОВ «Агро-Альянс» на місці був відсутній та працівники відмовилися підписувати будь-які документи. Земельні ділянка не передана і знаходиться в користуванні ТОВ «Агро-Альянс». На даний час урожай зібраний і поле оброблене та передисковане для подальшого обробітку (а.с.24). 09.12.2016р. цим же складом осіб складено акт проте,що земельна ділянка засіяна озимою пшеницею директором ТОВ «Приват-Агро-Альянс» ОСОБА_5 (а.с. 91).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 - син позивача показав, що його батько восени 2015 року обробив спірну земельну ділянку, земельною компанією були встановлені межові знаки, в той час весною 2016 року на ній працювала техніка ТОВ «Приват-Агро-Альянс» та межових знаків вже не було. Бачив як техніка відповідача культивувала та засівала земельну ділянку.

На звернення позивача з даного приводу до Полтавської обласної ради, останньою було надано відповідь від 05.10.2016р. № Є-29/230 про те, що ці питання вирішуються виключно судом (а.с. 93). Згідно повідомлення ГУНП в Полтавській області від 28.10.2016р., СВ Машівського ВП проводиться досудове розслідування у провадженні № 12016170250000293 від 28.09.2016р. щодо неправомірних дій посадових осіб ТОВ «Приват-Агро-Альянс» щодо заволодіння урожаєм соняшника з орендованої земельної ділянки (а.с. 88), але відомості про оголошення підозри будь-якій особі відсутні.

Разом з тим, в судовому засіданні позивач зазначив, що спірна земельна ділянка була весною 2016 року засіяна соєю, після збору якої відповідач засіяв її озимою пшеницею, а відтак вказані обставини свідчать, що повідомлення ГУНП не є належним доказом у даній справі, оскільки стосується інших обставин.

Відповідно до ч.1 ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

В судовому засіданні представник відповідача категорично заперечував, що відповідач використовував земельну ділянку вказану позивачем, хоча і підтвердив, що земельні ділянки, які використовує відповідач на правах оренди знаходяться поряд з земельною ділянкою вказаною позивачем (а.с. 102-146).

Таким чином, надані позивачем докази ґрунтуються виключно на його поясненнях та документах складених ним самим, його сином та представником, без залучення осіб, які відповідно до закону мають право встановлювати ці обставини.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Статтею 10 цього Закону передбачено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

Крім цього, постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007р., затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, за якою передбачено (п.1), що вона спрямована на визначення розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним та фізичним особам, на всіх категоріях земель внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - розмір шкоди).

Пунктом 7 цієї Методики передбачено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, в т.ч. внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок проводиться - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. N 1619.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку, затвердженого постановою КМУ № 1619, земельно-кадастрові роботи виконуються, а послуги надаються відповідно до законодавства та вимог нормативно-технічної документації із забезпеченням достовірності та цілісності кадастрової інформації про землю, доступності та відкритості зведених статистичних даних. Інформація стосовно земельних ресурсів органам державної влади та органам місцевого самоврядування, а також юридичним і фізичним особам у разі залучення їх до виконання завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування надається безоплатно.

Таким чином, діючим законодавством визначений перелік відповідних посадових осіб, які уповноважені державою перевіряти факт як самовільного зайняття земельних ділянок так і здійснювати розрахунок розміру завданих внаслідок цього збитків.

Позивач недотримав вказаних вимог закону, в той час він також не надав на пропозицію суду документи, які б підтверджували його намір посіяти соняшник, хоча ним в судовому засіданні було зазначено, що відповідне насіння він купив.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлено ст. 1166 ЦК України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до приписів ст. 22 цього Кодексу збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

За вказаних обставин пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі, якщо б відповідачем не було порушено його прав.

За таких обставин, враховуючи те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт самовільного зайняття відповідачем належної йому на праві оренди земельної ділянки, а, відповідно, завданої у зв'язку з цим шкоди, чим не виконав вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести свої вимоги чи заперечення, а відтак суд приходить до висновку, що в задоволенні даного позову слід відмовити за недоведеністю.

Виходячи з викладеного, не підлягає задоволенню і позов в частині заборони відповідачу користуватися спірною земельною ділянкою, оскільки факту незаконного використання її відповідачем не доведено.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, оскільки позивачу в задоволенні позову відмовлено, а тому судові витрати стягненню на його користь не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 1, 5, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»постановами Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007р. та N 1619 від 01.11.2000 р., суд, -

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Агро-Альянс» про стягнення збитків - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Машівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а особою, яка не була присутньою під час проголошення рішення в той же строк з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у випадку його оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст Рішення виготовлено та підписано 14 грудня 2016 року

Суддя: