Постанова

від 08.10.2018 по справі 540/1145/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 540/1145/16-ц

провадження № 61-15316св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_4 , відповідач -товариство з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Альянс

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Машівського районного суду Полтавської області складі судді Кравець С. В. від 13 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області у складі колегії суддів: Мартєва С. Ю., Абрамова П. С., Лобова О. А., від 23 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Альянс про стягнення збитків.

Встановив:

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Агро-Альянс (далі - ТОВ Приват-Агро-Альянс ) про стягнення збитків .

Позовна заява мотивована тим, що йому за договором оренди від 17 травня 2016 року на праві користування, яке зареєстровано 19 травня 2016 року, належить земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 на території Михайлівської сільської ради Машівського району Полтавської області, яку без правових підстав і всупереч волі користувача використовує відповідач. Маючи намір вирощувати урожай, а саме соняшник, позивач 26 травня 2016 року звернувся до відповідача з вимогою повернути ділянку, але останній продовжував її використовувати для вирощування урожаю. Позивач вважає, що міг би отримати із належної йому земельної ділянки урожай соняшнику 21,6 т, середня ціна реалізації якого по Машівському району складає 8 953,30 грн.

З урахуванням уточнених позовних вимог, просив витребувати і повернути з незаконного володіння відповідача земельну ділянку площею 5,9670 га кадастровий номер НОМЕР_1, стягнути з відповідача збитки в розмірі 188 556,50 грн та заборонити відповідачу вчиняти дії по використанню зазначеної земельної ділянки.

Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 13 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності своїх вимог.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 23 лютого 2017 року рішення Машівського районного суду Полтавської області від 13 грудня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції на предмет доведеності та обґрунтованості позову є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при розгляді справи дійшли односторонніх та передчасних висновків про відмову у задоволенні позову, оскільки такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У запереченнях на касаційну скаргу, поданих у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ Приват-Агро-Альянс просить касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

28 березня 2018 року вказану справу передано на розгляд Верховного Суду.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до статей 152, 158 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землею, навіть якщо ці обставини не пов'язані з позбавленням прав володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян юридичних осіб, вирішуються виключно судом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення.

Судами установлено, що ОСОБА_4 на праві користування належить земельна ділянка на підставі договору оренди землі від 17травня 2016 року, кадастровий № НОМЕР_1 ,яка знаходиться на території Михайлівської сільської ради. Право користування земельною ділянкою зареєстровано 19 травня 2016 року.

Із акту від 14 вересня 2016 року складеного за участю позивача, його представника та ОСОБА_5, вбачається, що вказані особи у відповідності до раніше досягнутих домовленостей, прибули до смт Машівка для складання акту приймання-передачі спірної земельної ділянки. Проте директор ТОВ Приват-Агро-Альянс на місці був відсутній та працівники відмовилися підписувати будь-які документи. Земельні ділянка не передана і знаходиться в користуванні ТОВ Приват-Агро-Альянс . На даний час урожай зібраний і поле оброблене та передисковане для подальшого обробітку . 09 грудня 2016 року цим же складом осіб складено акт проте, що земельна ділянка засіяна озимою пшеницею директором ТОВ Приват-Агро-Альянс Сидоренко І. І. Будь-які акти перевірок державними інспекторами спірної земельної ділянці у справі відсутні.

ОСОБА_5 - син позивача зазначив, що його батько восени 2015 року обробив спірну земельну ділянку, земельною компанією були встановлені межові знаки, в той час весною 2016 року на ній працювала техніка ТОВ Приват-Агро-Альянс та межових знаків вже не було. Бачив як техніка відповідача культивувала та засівала земельну ділянку.

На звернення позивача з даного приводу до Полтавської обласної ради, останньою надано відповідь від 05 жовтня 2016 року № Є-29/230 про те, що ці питання вирішуються виключно судом. Згідно із повідомленням ГУНП в Полтавській області від 28 жовтня 2016 року, СВ Машівського ВП проводиться досудове розслідування у провадженні № 12016170250000293 від 28 вересня 2016 року про неправомірні дії посадових осіб ТОВ Приват-Агро-Альянс щодо заволодіння урожаєм соняшника з орендованої земельної ділянки, але відомості про оголошення підозри будь-якій особі відсутні.

Позивач зазначав, що спірна земельна ділянка весною 2016 року засіяна соєю, після збору якої відповідач засіяв її озимою пшеницею, а відтак вказані обставини свідчать, що повідомлення ГУНП не є належним доказом у даній справі, оскільки стосується інших обставин.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволення позову, оскільки надані позивачем докази ґрунтуються виключно на його поясненнях та документах складених ним самим, його сином та представником, без залучення осіб, які відповідно до закону мають право встановлювати ці обставини.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ними неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Посилається на те, що судами не встановлено всі обставини справи та не надано належної оцінки усім вимогам позивача.

Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшли висновку про те, що позов є безпідставним, задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено факт самовільно зайняття земельної ділянки, а тому відсутні будь-які підстави для нарахування збитків.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У липні 2017 року ОСОБА_4 надіслав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ уточнення до касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження.

Оскільки зазначені уточнення подано до суду після спливу строку на касаційне оскарження судових рішень, а цивільно-процесуальним законодавством не передбачено поновлення строку для подання уточненої касаційної скарги, тому вказані уточнення до касаційної скарги ОСОБА_4 слід повернути.

Керуючись статтями 398, 400, 401, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII Перехідні положення ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 13 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 23 лютого 2017 року залишити без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на ОСОБА_4.

Повернути уточнення до касаційної скарги ОСОБА_4 з доданими до них матеріалами.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

В.С. Висоцька

І.М. Фаловська