Рішення

від 12.12.2016 по справі 910/18807/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2016Справа №910/18807/16

За позовом Керівника Київської місцевої прокуратури №9 в інтересах держави

до 1) Київської міської ради;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіл»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання недійсною угоди від 02.03.2016 № 35 про поновлення договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 19.12.2007 за № 72-6-00472,

за заявою третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ СІ ТІ»

до 1) Київської міської ради;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіл»

про визнання недійсною угоди від 02.03.2016 № 35 про поновлення договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 19.12.2007 за № 72-6-00472, та повернути ділянку.

Суддя Сташків Р.Б.

За участю представників:

від позивача (прокуратури) - Скляр Д.Ю. (посвідчення);

від відповідача-1 - Рог О.В. (представник за довіреністю);

від відповідача-2 - Бачинська Д.В. (представник за довіреністю);

від третьої особи без самостійних вимог - не з'явилися;

від третьої особи з самостійними вимогами - Коротченко Д.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про:

- визнання недійсною угоди від 02.03.2016 № 35 про поновлення договору оренди земельної ділянки, площею 2396 кв.м. на перетині вул. Кудряшова та вул. Петра Красикова у Солом'янському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:72:184:0060), укладену між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіл»;

- визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіл» права користування земельною ділянкою площею 2396 кв.м. на перетині вул. Кудряшова та вул. Петра Красикова у Солом'янському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:72:184:0060).

Вимоги позову мотивовані недотримання сторонами при поновленні дії договору та укладенні угоди передбачених законом процедур, та що Відповідачем-2 не було виконано умови договору та вимоги закону, які б дозволили йому претендувати на переважне право поновлення строку дії договору на новий строк. Також позов мотивований тим, строк дії договору було продовжено (поновлено) Відповідачем-1 після спливу значного строку після його закінчення та станом на час укладення угоди про поновлення строку дії договору земельна ділянка, яка є предметом вказаних правочинів, була віднесена до земель рекреаційного призначення, тому на час укладення Відповідачем-1 угоди її передача під офісно-житлову забудову була заборонена законом.

Відповідач-1 проти позову заперечує, та вважає, що продовжуючи строк дії договору оренди землі діяв у межах повноважень та з дотриманням усіх передбачених законом процедур, тому підстави для визнання угоди недійсною відсутні. Також Відповідач-1 підтримав наступні заперечення Відповідача-2

Відповідач-2 проти позову заперечує з посиланням, що завчасно звернувся до Київської міської ради про продовження дії договору оренди землі, але розгляд даного питання затягувався Київрадою, тому Відповідач-2 вважає, що правомірно користувався земельною ділянкою враховуючи своєчасне звернення до Київради та відсутність її заперечень проти такого користування.

Також Відповідач-2 посилається, що продовжуючи дію договору оренди землі Київська міська рада діяла у межах наданих їй повноважень та що Відповідачем-2 було дотримано встановленої законом процедури поновлення дії договору, оскільки на переконання Відповідача-2 основною метою договору оренди землі є отримання орендодавцем від орендаря орендної плати, докази сплати якої Відповідач-2 додав до відзиву.

Усупереч обґрунтуванням позову Відповідач-2 вважає, що здійснював діяльність, направлену на використання земельної ділянки за призначенням, а сама готував, збирав та погоджував документацію для здійснення будівництва. Натомість, планування скверу на земельній ділянці Відповідач-2 вважає неправомірним, оскільки користувався земельною ділянкою за відсутності заперечень Київської міської ради та своєчасно звернувся з клопотаннями про продовження строку дії договору.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору пояснень не подала.

Клопотання Відповідача-2 про відкладення розгляду справи для надання йому часу для ознайомлення з документами, які були витребувані судом, але ще не надійшли до матеріалів справи, судом розглянуто та відхилено, оскільки закінчився встановлений ст. 69 ГПК України строк вирішення спору, у межах якого суд міг би відкласти розгляд справи, та оскільки заявлені до ознайомлення документи були витребувані майже за місять до даного судового засідання, але ще не надійшли, та при цьому відсутні гарантії, що документи взагалі надійдуть, якщо не надійшли протягом такого тривалого строку. При цьому, судом враховано, що з усіма іншими матеріалами справи Відповідач-2 ознайомлювався.

Заявлені два клопотання Відповідачем-2 про витребування доказів у порядку ст. 38 ГПК України судом розглянуті та відхилені, оскільки всупереч ст. 38 ГПК України Відповідачем-2 не доведено, які обставини перешкоджали наданню цього доказу самим Відповідачем-2, оскільки частина заявленої ним до витребування інформації є відкритою (наприклад Генеральний план міста Києва), а щодо іншої інформації - то Відповідачем-2 не доведено, що він не міг її витребувати та подати до суду протягом судового розгляду справи, або що він її запитав, але у наданні інформації йому було відмовлено тощо.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю «АЙ СІ ТІ» було заявлено самостійні вимоги на предмет спору, у яких заявник просить суд:

- визнати недійсною угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:72:184:0060, розміром - 2396 (дві тисячі триста дев'яносто шість) кв.м, розташовану на перетині вул. Кудряшова та вул. Петра Красикова у Солом'янському районі міста Києва, укладену 02.03.2016 між Київським міським головою Віталієм Кличко та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіл»;

- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіл» повернути у розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:72:184:0060, розміром - 2396 (дві тисячі триста дев'яносто шість) кв.м, розташовану на перетині вул. Кудряшова та вул. Петра Красикова у Солом'янському районі міста Києва, у первісному стані на підставі акту прийому-передачі.

Вимоги заяви третьої особи с самостійними вимогами на предмет спору мотивовані допущеними порушеннями з боку Відповідачів тих самих норм закону та умов Договору, на порушення яких зокрема посилається і прокуратура. Порушення своїх прав, на захист яких третя особа заявила самостійні вимоги, мотивоване тим, що третя особа подала пропозицію облаштувати на земельній ділянці, переданій за оскаржуваної угодою Відповідачу-2, сквер за рахунок власних коштів третьої особи та готовність приймати активну участь у розробці проекту скверу та його спорудженні спільно з комунальними службами, тоді як Відповідач-2 огородив територію парканом та завіз будівельну техніку, а отже планує розпочати будівництво на місці де має бути облаштований сквер.

При цьому, третя особа також посилається на порушення її прав з боку Відповідача-1 тим, що всупереч визначеній процедурі третьою особою не було від Відповідача-1 отримано відповідь з погодженням або відмовою у погодженні документації землеустрою для подальшого влаштування скверу.

З указаних підстав вимоги позову прокуратури третя особа з самостійними вимогами не підтримала та просила задовольнити саме її заяву.

Відповідачі за заявою третьої особи з самостійними вимогами проти задоволення її вимог заперечили з посиланням як на недоведеність самих вимог, так і на недоведеність порушення її прав у межах заявленого нею предмету спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради (Відповідач-1) від 26.06.2007 №993/1654 було передано Відповідачу-2 у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:72:184:0060) площею 2396 кв.м для будівництва, обслуговування та експлуатації офісно-житлового комплексу з підземним паркінгом на перетині вул. Кудряшова та вул. Петра Красикова у Солом'янському районі міста Києва за рахунок земель, не наданих у власність чи користування.

На виконання вищевказаного рішення Київської міської ради та рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2007 № 17/387 між Київською міською радою та Відповідачем-2 було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) за № 72-6-00472 від 19.12.2007.

За умовами п. 3.1 Договору, його укладено на строк 5 (п'ять) років.

У подальшому, між Київською міською радою та Відповідачем-2 було укладено Угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки № 72-6-00472 від 19.12.2007 (далі - Договір), яка була зареєстрована ДЗР КМДА 16.03.2016 (далі - Угода).

Спір у справі про недійсність Угоди виник у зв'язку з твердженнями прокуратури про недотримання сторонами при поновленні дії Договору та укладенні Угоди передбачених законом процедур, та що Відповідачем-2 не було виконано умови Договору та вимоги закону, які б дозволили йому претендувати на переважне право поновлення строку дії Договору на новий строк.

Так, за приписами ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (тут і надалі - Закону у редакції на час закінчення 5ти річного строку дії Договору оренди 19.12.2012), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору , має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Пунктом 11.7 Договору встановлено, що про такий намір орендар зобов'язаний повідомити орендодавця, не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до спливу строку дії Договору.

Так, за умовами п. 8.4 Договору, орендар зобов'язаний приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим Договором, та після підписання цього Договору та акта приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації Договору; завершити забудову ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем-2 було отримано дозвіл на виконання будівельних робіт 18.12.2012 (КВ 11512507548 від 18.12.2012), тобто за один день до закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки.

При цьому, листом від 24.07.2012 Відповідач-2 звернувся 25.07.2012 до Київської міської ради (вх. 34240) про продовження (по суті про поновлення) дії Договору на новий 5ти річний строк з посиланням, що використовує земельну ділянку у відповідності з умовами Договору.

Згідно з цільовим призначенням земельна ділянка по Договору була надана для будівництва, обслуговування та експлуатації офісно-житлового комплексу з підземним паркінгом, та враховуючи, що дозвіл на виконання будівельних робіт Відповідачем було отримано лише 18.12.2012, то на момент звернення з листом до Київської міської ради про поновлення Договору оренди Відповідач-2 не мав відповідного дозволу, а отже майже весь строк оренди не використовував земельну ділянку за цільовим призначенням, тобто неналежним чином виконував своїх обов'язки по Договору. Доказів протилежного, а саме використання земельної ділянки за призначенням, Відповідач-2 суду не надав.

Невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням, та зокрема, не здійснення на ній протягом майже 5ти років будівництва офісно-житлового комплексу призвело до невиконання Відповідачем, на момент звернення з листом 25.07.2012 до Київської міської ради про поновлення Договору оренди, інших підпунктів пункту 8.4 Договору, а саме, Відповідачем-2 не було передано ГУЖЗ КМДА 7% загальної житлової площі офісно-житлового комплексу (крім службової), та не було у складі проекту будівництва виконано розрахунки щодо забезпеченості населення об'єктами соціальної інфраструктури і не передбачено їх розміщення та будівництво одночасно зі спорудженням офісно-житлового комплексу. Матеріали справи не місять доказів протилежного.

З огляду на наведене порушення умов Договору суд погоджується з доводами прокуратури, що Відповідач-2 неналежним чином виконував умови Договору тому не мав права претендувати на передбачене ст. 33 Закону переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

При цьому, посилання Відповідача-2, що він належним чином виконував умови Договору, оскільки належно сплачував орендну плату, а отже мав переважне право на продовження строку дії договору оренди судом відхиляються, оскільки предметом доведення позову прокуратури є не неналежна сплата орендної плати, а наведені вище порушення умов Договору та порушення процедури продовження строку дії Договору, які є істотними порушеннями, та зокрема невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням та відсутність такого використання (відсутність дозволу на виконання будівельних робі) станом на час звернення з клопотанням про продовження строку дії Договорі.

Суд погоджується з доводами Відповідача-2, що для орендодавця отримання орендної плати є суттєвою обставиною виконання орендарем умов Договору оренди землі, але на переконання суду такою з суттєвою умовою є використання землі за цільовими призначенням, тобто з метою, з якою земля була надана у користування.

Посилання Відповідача-2, що він здійснював діяльність, направлену на використання земельної ділянки за призначенням, а сама готував, збирав та погоджував документацію для здійснення будівництва судом відхиляються, оскільки в розумінні ЗК України та Закону України «Про оренду землі» це не є використанням землі за цільовим призначенням, а є питаннями господарської діяльності Відповідача-2 у сфері містобудування та питаннями оперативного вжиття ним заходів для своєчасного отримання документів.

Обставина фактичного користування Відповідачем-2 землею не доводить відсутність заперечень Відповідача-1 щодо її бездоговірного використання, а якщо останній таке допустив у зв'язку з тим, що у нього на розгляді перебувала заява про продовження строку дії Договору, то це є окремими питаннями правомірності діяльності Відповідача, як суб'єкта місцевого самоврядування.

Так, відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 33 Закону, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Як вбачається з дати укладення Угоди, сторонами при її укладенні було порушено встановлені Законом обов'язкові строки її укладення, та угода була укладена більше ніж через 3 роки після закінчення строку дії Договору, та у матеріалах справи відсутні докази оскарження зволікання в укладенні додаткової Угоди до Договору, а отже таке зволікання було волею сторін, що є порушенням ч. 8 ст. 33 Закону та призвело до бездоговірного користування Відповідачем земельною ділянкою земель територіальної громади міста Києва у строк понад три роки.

При цьому, судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-219цс14, а саме, що для застосування частини 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: 1) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 2) орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (частини 2-5 цієї статті), чого, як встановлено судом вище, Відповідачем-2 дотримано не було, а саме у частині належного виконання своїх обов'язків за Договором.

Також, відповідно до ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції на 02.03.2016 - на час підписання Угоди), планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються, зокрема, міськими радами та їх виконавчими органами, Київською міською державною адміністрацією в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.

Згідно з ст. 24 цього Закону, забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації (ст. 25 цього Закону).

Так, відповідно до детального плану території в межах Повітрофлотського проспекту, вулиць Солом'янської, Механізаторів, Кудряшова та залізничних колій, який затверджений рішенням Київської міської ради від 24.09.2015 № 46/1949, територія спірної земельної ділянки, наданої під забудову, за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування. Таку територію (яка включає парки, сквери, сади, бульвари, міські ліси, водойми) дозволено використовувати для повсякденного відпочинку населення.

Віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель зеленої зони також підтверджується відповіддю Комунальної організації «Інститут генерального плану міста Києва» від 20.04.2016 №11-726, залученою до справи.

Згідно із п. 10.4 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень», затверджених наказом Держкоммістобудування № 44 від 1992р., розміщення будинків, споруд і комунікацій не допускається на землях зелених зон міста.

Крім того, на розгляд Київської міської ради 17.12.2015 передано проект рішення про надання земельній ділянці, яка є предметом Угоди, статусу скверу.

За приписами ст.ст. 50-52 ЗК України, до земель рекреаційного призначення належать, зокрема, земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів. Землі рекреаційного призначення використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Тобто, укладаючи Угоду та поновлюючи через три роки після його закінчення Договір, Київська міська рада по суті поновила оренду земельної ділянки, яка за містобудівною документацією, затвердженою у 2015 році, тобто до укладення Угоди, визнана такою, що належить до території зелених насаджень загального користування, тобто до земель рекреаційного призначення, та всупереч законодавству, яке на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель, надала спірну земельну ділянку під забудову офісно-житловим комплексом.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для, зокрема, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст.215 ЦК України). Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема (ч. 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання Угоди недійсною, оскільки її було укладено усупереч вимогам закону та з порушенням встановленої законом процедури, що обгрунтовано вище судом,

Також, оскільки між сторонами існував спір про право, то за наслідками наведених вище висновків та встановлених судом обставин, судом задовольняється вимога про визнання відсутності у Відповідача-2 права користування земельною ділянкою площею 2396 кв.м. на перетині вул. Кудряшова та вул. Петра Красикова у Солом'янському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:72:184:0060).

Щодо права на звернення до суду з позовом, то суд проаналізував і погоджується з доводами прокуратури, та зазначає, що Керівник Київської місцевої прокуратури №9 правомірно звернувся до суду з даним позовом у порядку ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та вступив на захист прав та інтересів територіальної громади міста Києва на наявність земель рекреаційного призначення.

Проаналізувавши доводи та заперечення по заяві третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених вище норм дає змогу для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права , і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (постанова Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-670гс15).

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 29.06.2016 у справі № 6-370цс16, зазначено, що з урахуванням норм частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Досліджуючи питання порушення прав та охоронюваних законом інтересів третьої особи з самостійними вимогами суд зазначає, що посилання третьої особи на допущені при укладенні Угоди порушення не доводять порушення прав самої третьої особи, оскільки третя особа не є користувачем та не претендує на оренду спірної земельної ділянки.

А щодо наміру третьої особи профінансувати облаштування скверу на спірній земельній ділянці, то до реалізації цього наміру права та інтереси третьої особи жодним чином не порушуються, тобто вимога є заявленою передчасно.

Посилання третьої особи на порушення її прав з боку Відповідача-1 тим, що всупереч визначеній процедурі третьою особою не було від Відповідача-1 отримано відповідь з погодженням або відмовою у погодженні документації землеустрою для подальшого влаштування скверу, судом відхиляються як такі, що не стосуються предмету даного спору, оскільки предметом даного спору не є виконання Відповідачем-1 зобов'язань перед третьою особою щодо розгляду її звернення з приводу скверу.

Таким чином, пред'явлення третьою особою заяви з самостійними вимогами по суті спрямовано на захист наміру, а не охоронюваного законом права та інтересу, що не відповідає вимогам статті 1 ГПК України щодо права на звернення до господарського суду.

Враховуючи викладене у заяві третьої особи відповідно до вимог статті 16 ЦК України слід відмовити з вказаних підстав.

Інші доводи сторін, третіх осіб та прокуратури, наведені у наданих суду позові, відзиві та поясненнях, судом розглянуті, але до уваги при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору (задоволення позову прокуратури, відмова у заяві третьої особи з самостійним вимогами) не впливають.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторін та третю особу з самостійним вимогами пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Керівника Київської місцевої прокуратури №9 задовольнити повністю.

Визнати недійсною угоду від 02.03.2016 № 35 про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 2396 кв.м на перетині вул. Кудряшова та вул. Петра Красикова у Солом'янському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:72:184:0060), укладену між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіл».

Визнати відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю «Профіл» права користування земельною ділянкою площею 2396 кв.м на перетині вул. Кудряшова та вул. Петра Красикова у Солом'янському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:72:184:0060).

Стягнути з Київської міської ради на користь Прокуратури міста Києва (ідентифікаційний код 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р35215057011062, класифікації видатків бюджету 2800) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіл" на користь Прокуратури міста Києва (ідентифікаційний код 02910019, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, р/р35215057011062, класифікації видатків бюджету 2800) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору. Видати наказ.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙ СІ ТІ» відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.12.2016

Суддя Сташків Р.Б.