Ухвала

від 14.12.2016 по справі 924/1108/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"14" грудня 2016 р.Справа № 924/1108/16

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Набутів Корсунь-Шевченківського району Черкаської області;

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРАНСКАРВ» , с. Підлісний Мукарів Дунаєвецького району Хмельницької області;

про стягнення збитків в сумі 531 316,48 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - згідно ордера від 07.11.2016р. №132556 серія ОД ;

від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 - згідно довіреності №45 від 13.12.2016р.;

ОСОБА_5 - директор товариства.

Суть спору : Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача збитків у сумі 531 316,48 грн., оскільки останній не виконав своїх зобов’язань щодо перевезення вантажу, не доставив його до пункту розвантаження та не видав його одержувачу.

Представник позивача у засідання суду 14.12.2016р. прибув, підтримав подану суду 29.11.202016р. письмову заяву (уточнена редакція) про забезпечення позову.

Відповідно до поданої заяви позивач просить накласти арешт на грошові кошти ТОВ „ТранскарВ» (ідентифікаційний код: 30172008, місце реєстрації: 32435, Хмельницька область, Дунаєвецький район, село Підлісний Мукарів, вул. Східна, буд.45), що знаходяться на його розрахункових рахунках у банківських установах в межах суми збитків у розмірі 531 316,48 грн. Також, просить суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю В»ТРАНСКАРВ» (ідентифікаційний код: 30172008 (місце реєстрації: 32435, Хмельницька область, Дунаєвський район, село Підлісний Мукарів, вул. Східна, буд.45) здійснювати відчуження транспортних засобів: автомобіля НОМЕР_1, н/причіп бортовий д/н НОМЕР_2.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що відповідач як виконавець послуг перевезення вантажу, не видав останній до пункту розвантаження особі, яка має право на одержання вантажу, що підтверджується відсутністю прізвища, ім'я, по батькові та підпису одержувача вантажу в товарно-транспортній накладній від 04.11.2016р., а отже заподіяв збитків ФОП ОСОБА_1 на суму 531 316, 48 грн.

Положеннями ч.1, ч.3 ст.314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини: за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

У відповідності до положень ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Також згідно положень п.1 та п.2 ч.1 ст.67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належить відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до положень п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позовуВ» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, в тому числі грошові суми, тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього; може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.

Також положеннями п.7.1. вказаної Постанови пленуму Вищого господарського суду України господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Вказує, що позивачем з метою досудового врегулювання спору проводилися переговори з відповідачем, однак останній ухиляється від виконання зобов'язання та ним не вчинено жодних дій, які б свідчили про його бажання врегулювати спір як в досудовому порядку так вже і після подання Позивачем позову до суду.

Сума збитків, завданих ТОВ „ТранскарВ» невиконанням зобов'язання, є значною, тому позивач вважає достатньо обґрунтованим припущення, що грошові кошти які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього можуть зникнути на момент виконання рішення і в такому разі є доцільним накласти арешт на грошові кошти, які обліковуються на рахунках, що належать відповідачеві у банківських установах, в межах суми заявлених позовних вимог, а також заборонити відповідачу проводити відчуження транспортного засобу.

Представники відповідача в засідання суду 14.12.2016р. прибули, при вирішенні заяви про забезпечення позову покладаються на думку суду.

При вирішенні заяви позивача про забезпечення позову від 29.11.2016р. (уточнена редакція) шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ „ТРАНСКАРВ» та заборони останньому здійснювати відчуження транспортного засобу, судом враховується таке.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено перелік заходів до забезпечення позову, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Зокрема, позов забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року №9 (з подальшими змінами від 12.06.2009р.) „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позовуВ» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено перелік заходів до забезпечення позову, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Зокрема, позов забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно із абз.2 п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від № 16 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позовуВ» (далі Постанова Пленуму ВГСУ №16) особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до абз.3 п.1. Постанови Пленуму ВГСУ №16 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Абзацом 2 пункту 3 Постанови Пленуму ВГСУ № 16 визначено, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

При цьому, відповідно до абз.3 п.3 Постанови Пленуму ВГСУ № 16 адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Абзацом 9 п.3 Постанови Пленуму ВГСУ №16 передбачено, що обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до п.9 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно зазначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Із матеріалів справи слідує, що спір по даній справі стосується стягнення збитків на суму 531 316,48 грн. як вартості вантажу перевезення, що здійснювався транспортним засобом автомобіля НОМЕР_1 (сідловий тягач), н/причіп бортовий д/н НОМЕР_2. Даний автомобіль та напівпричіп використовується відповідачем відповідно до нотаріально посвідченого договору оренди транспортного засобу від 26.04.2012р. Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК 781536 вказані транспортні засоби зареєстровані за ТОВ „ТранскарВ» .

Проаналізувавши матеріали справи, беручи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, суд вважає за необхідне заяву позивача про забезпечення позову задовольнити частково та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю В»ТРАНСКАРВ» (ідентифікаційний код: 30172008 (місце реєстрації: 32435, Хмельницька область, Дунаєвський район, село Підлісний Мукарів, вул. Східна, буд.45) та іншим особам здійснювати відчуження транспортних засобів: автомобіля НОМЕР_1, н/причіп бортовий д/н НОМЕР_2 до вирішення справи по суті.

При цьому, судом враховується, що в даному випадку існує достатньо обґрунтоване припущення продажу або відчуження іншим способом транспортного засобу, який пов’язаний із предметом спору, що в подальшому може призвести до неможливості виконання рішення господарського суду в майбутньому у разі визнання вимог позивача обґрунтованими та задоволення позову.

Натомість, заява позивача про забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ „ТРАНСКАРВ» (ідентифікаційний код: 30172008, місце реєстрації: 32435, Хмельницька область, Дунаєвецький район, село Підлісний Мукарів, вул. Східна, буд.45), що знаходяться на його розрахункових рахунках у банківських установах в межах суми збитків в розмірі 531 316,48 грн., судом не підлягає задоволенню, оскільки може призвести до зупинення діяльності товариства та утруднити проведення розрахунків із контрагентами, в тому числі щодо сплати податків, обов’язкових платежів до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

У Х В А Л И В:

Заяву позивача про забезпечення позову від 29.11.2016р. (уточнена редакція) шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ „ТРАНСКАРВ» та заборони здійснювати відчуження транспортного засобу задовольнити частково.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю В»ТРАНСКАРВ» (ідентифікаційний код: 30172008 (місце реєстрації: 32435, Хмельницька область, Дунаєвський район, село Підлісний Мукарів, вул. Східна, буд.45) та іншим особам здійснювати відчуження транспортного засобу: автомобіля НОМЕР_1 (сідловий тягач), н/причіп бортовий д/н НОМЕР_2, до вирішення справи №924/1108/16 по суті.

Дана ухвала набирає чинності „14В» грудня 2016 року.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 2 прим. :

1 - до справи,

2 - ВРЕВ ДАІ по обслуговуванню м.Хмельницький Хмельницького та Волочиського районів (вул. Західно-Окружна,1, м.Хмельницький, 29000) - прост.коресп