Рішення

від 12.12.2016 по справі 904/9752/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.2016 Справа № 904/9752/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА СОДОВА КОМПАНІЯ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРОМ", м. Дніпро

про стягнення 430 875,49 грн. за договором переведення боргу

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. № 01/16 від 01.08.2016р.

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА СОДОВА КОМПАНІЯ" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРОМ" суми основного боргу у розмірі 400 000,00 грн., 3% річних - 2 695,89 грн. та пені - 28 179,60 грн. за договором про переведення боргу № 2 від 07.07.2015р.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог договору про переведення боргу № 2 від 07.07.2015р.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній вимозі, в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника у судове засідання, призначене для розгляду справи на 12.12.2016р. не забезпечив. 12.12.2016р. до канцелярії суду відповідачем надано клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки відзиву на позов.

Позивач проти клопотання відповідача заперечив, наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Також, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснювали, а неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи, а є затягуванням строків розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглянутись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленум Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

У судовому засіданні 15.11.2016р. оголошувалась перерва до 12.12.2016р.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

В судовому засіданні 12.12.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ТОРГОВИЙ ЦЕНТР СОДАВ» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЛІРОМВ» (далі - відповідач, покупець) укладено договір № 84 (далі - Договір поставки), 30.12.2013р. між постачальником та покупцем укладено додаткову угоду №6 до вказаного договору.

Відповідно п. 1.1. Договору поставки постачальник зобов'язується відвантажити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити: соду кальцініровану фасовану для побутового застосування в к/п 0,7 кг (в подальшому сода фасована, продукція) у кількості - 4,998 тонн; засіб "Сяйво", фасований в полімерні банки вагою 400 г. (в подальшому "Сяйво", товар) в кількості - 1,904 тони; натрій двовуглекислий (сода харчова) ГОСТ 2656-76, фасований в к/п по 0,5 кг (в подальшому сода харчова), у кількості 5,745 тони; соль йодована кухонна виварювальна (вакуумна) з проти стежувальною добавкою, фасована в к/п по 0,5 кг (в подальшому сіль йод), в кількості -2,355 тони.

Пунктом 3.1. Договору поставки в редакції додаткової угоди 6 встановлено, що оплата проводиться покупцем шляхом перерахування 100% вартості партії продукції, відповідно рахунка, виставленого постачальником, з відстрочкою сплати 40 календарних днів з моменту відвантаження продукції покупцю (по даті в накладній). Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2013р. (п. 9.1. Договору поставки).

Відповідно до ст.520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні, за згодою кредитора, може бути замінений іншою особою, якщо інше не передбачено законом.

07.07.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЛІРОМ"В» (далі - відповідач, первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю В«УКРАЇНСЬКА СОДОВА КОМПАНІЯВ» (далі - позивач, Новий боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ТОРГОВИЙ ЦЕНТР СОДАВ» (далі - кредитор) укладено Договір про переведення боргу №2 (далі - Договір про переведення боргу).

Відповідно п. 1. Договору про переведення боргу цим договором регулюються відносини, пов'язані із зміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобовязанні, що виникає із договору № 84 від 01.10.2013р., укладеного між первісним боржником та кредитором (надалі іменується - основний договір).

Пунктом 2. Договору про передання боргу встановлено, що первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 822 089,54 грн., що виник на підставі додаткової угоди № 6 від 30.12.2013р. до договору № 84 від 01.10.2013р. п.5, новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання перед кредитором.

За цим договором, первісний боржник, протягом одного року (до 07.07.2016р. включно) зобов'язується перерахувати на поточний рахунок нового боржника (який вказаний у чотирнадцятому розділі цього договору), суму у розмірі 822 089,54 грн. (п. 3. Договору про переведення боргу).

Новий боржник, підписуючи цей договір, підтверджує що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із основним договором, зокрема та, що стосується спорів і суперечностей за основним договором між первісним боржником та кредитором (п. 6. Договору про переведення боргу).

Відповідно до п. 8. Договору про переведення боргу цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Після набрання чинності цим договором всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього договору (п. 9. Договору про переведення боргу).

Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 8 цього договору та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами (п. 12 Договору про переведення боргу).

Відповідач, в порушення умов Договору про переведення боргу сплату боргу здійснив частково у сумі 422 089,54 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 739 від 24.07.2015р. на суму 222 089,54 грн., № 770 від 25.08.2015р. на суму 100 000,00 грн., № 800 від 24.09.2015р. на суму 100 000,00 грн. (а.с. 13-15).

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 400 000,00 грн., що і стало причиною звернення Позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Виходячи з викладеного, оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 400 000,00 грн. за Договором про переведення боргу належними та допустимими доказами не спростовані, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути пеню у сумі 28 179,60 грн. та 3% річних - 2 695,89 грн. за період з 08.07.2016р. по 27.09.2016р.

Згідно п. 11.1. Договору про переведення боргу в разі невиконання первісним боржником свого зобов'язання, яке встановлене у п. 3 цього договору, останній повинен сплатити новому боржнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючою на момент прострочення зобов'язання за кожен день такого прострочення.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого періоду не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строк, за який нараховуються штрафні санкції.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Перевіривши розрахунки надані Позивачем, судом встановлено, що пеня за період прострочення оплати з 08.07.2016р. по 27.09.2016р., що підлягає до стягнення становить 28 109,29 грн.

В частині стягнення пені у сумі 70,31 грн. слід відмовити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за період з 08.07.2016р. по 27.09.2016р., що підлягають стягненню становлять 2 688,52 грн.

В частині стягнення 3% річних у сумі 7,37 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу вказаної норми обов'язок доведення обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу у розмірі 400 000,00 грн., пені - 28 109,29 грн., 3% річних - 2 688,52 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІРОМ" (49017, м. Дніпро, вул. Авіаційна, буд. 39, код ЄДРПОУ 36980773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА СОДОВА КОМПАНІЯ" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська/Басейна, буд. №1-3/2, літера А, код ЄДРПОУ 39397380) 400 000,00 грн. (чотириста тисяч грн. 00 коп.) заборгованості, 2 688,52 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім грн. 52 коп.) - 3% річних, 28 109,29 грн. (двадцять вісім тисяч сто дев'ять грн. 29 коп.) - пені, 6 461,98 грн. (шість тисяч чотириста шістдесят одна грн. 98 коп.). витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 19.12.2016р.

Суддя ОСОБА_2