Постанова

від 14.12.2016 по справі 910/8481/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р. Справа№ 910/8481/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача: Цібізова О.О. - представник за довіреністю № 159 від 25.12.2015

від відповідача: Коваленко С.В. - представник за довіреністю № 56 від 01.12.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2016

у справі № 910/8481/16 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс»

про стягнення 31 884,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу за користування в період з квітня по жовтень 2015 року приміщеннями за договором оренди № 110-Упр(Ор)-10 від 30.11.2010 в сумі 18 683,21 грн., пені в сумі 4 390,85 грн. та 3 % річних в сумі 257,93 грн., а також основного боргу в сумі 8 497,31 грн. за період з квітня по грудень 2015 року за договором № В-3-10 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна від 16.07.2010, пені в сумі 51,41 грн. та 3 % річних в сумі 3,49 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2016, повний текст якого складений та підписаний 20.09.2016, у справі № 910/8481/16 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 20 864,01 грн. основного боргу (вказана сума складається з основного боргу за договором оренди № 110-Упр(Ор)-10 від 30.11.2010 в сумі 18 683,21 грн. та основного боргу за договором № В-3-10 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна від 16.07.2010 в сумі 2 180,80 грн. - примітка суду), 4 404,04 грн. пені та 258,83 грн. 3 % річних, в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факт користування відповідачем спірним об'єктом оренди в період з квітня 2015 року по 09.10.2015 року, з огляду на що саме за вказаний період підлягає стягненню заборгованість за спірними договорами, в той час як позивач за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна № В-3-10 від 16.07.2010 нарахував плату за період по грудень 2015 року.

Не погоджуючись з рішенням, Приватне акціонерне товариство «Київрічсервіс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 у справі № 910/8481/16 в частині задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач послався на ті саме обставини, що й при розгляду справи в суді першої інстанції, а саме на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не прийняв до уваги те, що з 01.04.2015 відповідач фактично не здійснював свою господарську діяльність у орендованому майні з вини позивача, який безпідставно та без будь-яких попереджень вимкнув електропостачання до орендованого майна, з огляду на що відповідач згідно з приписами ч. 4 та ч. 6 ст. 762 ЦК України звільняється від сплати орендної плати.

Крім того, відповідач зауважив на тому, що позивач нарахував плату за договором № В-3-10 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна від 16.07.2010 за період по грудень 2015 року, в той час як спірне майно відповідачем було позивачу передано за актом 09.10.2015 (вказані обставини судом першої інстанції при прийнятті рішення були прийняті до уваги - примітка суду), та на тому, що за умовами договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна № В-3-10 від 16.07.2010, строк дії якого закінчується 31.12.2010, у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення чи зміну договору протягом місця після закінчення строку його чинності, він продовжується на той саме строк, що свідчить про те, що строк дії такого договору був продовжений на 1 рік, тобто до 30.12.2011.

Ухвалою від 31.10.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

30.11.2010 позивач як орендодавець та відповідач як орендар уклали договір оренди № 110-Упр(Ор)-10 (далі Договір) (а.с. 13-15), відповідно до умов якого позивач на підставі рішення Київради від 28.05.2009 № 540/1596 передає, а відповідач приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП ПІ «Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) відповідача) (далі Об'єкт оренди), за адресою: станція метро «Мінська» (вестибюль № 1, для торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з п. 2.1 Договору Об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП ПІ «Укрметротунельпроект», огороджуючими конструкціями (кіосками) відповідача, загальною площею 19,9 кв.м згідно з викопіюванням з схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину Договору.

В п. 2.3 Договору сторони погодили, що опис технічного стану Об'єкта оренди та дату передачі його відповідачу, його склад зазначаються в акті приймання-передачі Об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1).

19.01.2010 сторонами підписано акт приймання-передачі майна в оренду (а.с. 16), яким зафіксовано передачу позивачем відповідачу в орендне користування Об'єкта оренди.

Згідно з п. 3.1 Договору, за користування Об'єктом оренди відповідач сплачує позивачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 28.05.2009 №540/1596 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 №34/91, та на дату підписання Договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною Договору, становить: 188,23 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому за Об'єкт оренди станом на серпень 2010 року складає 3 745,83 грн. без ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2 Договору).

28.12.2012 сторонами було укладені додаткову угоду № 1 (а.с. 18), якою п 3.1 Договору викладено в новій редакції.

Так, згідно з п. 3.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1, за користування Об'єктом оренди відповідач сплачує позивачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 №34/6250, та на дату підписання додаткової угоди, згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди становить без ПДВ: 74,22 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 1 477,01 грн.

В п. 3.4 Договору сторони визначили, що додатково відповідач сплачує позивачу разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, та що відповідач відшкодовує позивачу витрати на утримання об'єкта оренди за окремим договором, укладеним з позивачем.

Відповідно до ч. 2 п. 3.5 Договору оплата по договору проводиться відповідачем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні Об'єкта оренди позивачу.

09.10.2015 сторонами підписано акт приймання-передачі майна (а.с. 20), яким сторони зафіксували факт передачі Об'єкта оренди відповідачем позивачу.

Отже, виходячи з змісту п. 3.5 Договору, орендну плату відповідач має сплатити за період по 09.10.2015 включно.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендаря.

Згідно з п. 4.2 Договору відповідач зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до п. 9.1. Договору Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 28.05.2009 № 540/1596 діє з 01.12.2010 року до початку реконструкції, але не більш ніж 28.11.2013 року (2 роки 364 дні).

Згідно з п. 9.3 Договору, після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності, до якого відноситься спірне майно, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Частина 1 ст. 763 ЦК України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Умовами Договору не встановлено можливості його автоматичного продовження, а п. 9.3 Договору навпаки встановлює, що після закінчення строку дії цього договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради, доказів наявності якого матеріали справи не містять.

Отже, відповідно до умов Договору, які згідно з положеннями ст. 629 ЦК України є обов'язковими для сторін, та враховуючи приписи п. 9.1 Договору, Договір припинив свою дію 28.11.2013 у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Звертаючись до суду з цим позовом позивач, серед іншого, просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендної плати за Договором у сумі 18 683,21 грн., нараховану за період з 01.04.2015 (з врахуванням суми переплати - 411,54 грн., яка існувала на вказану дату - примітка суду) по 10.10.2015, а також нараховані на суму боргу пеню в розмірі 4 390,85 грн. та 3 % річних в розмірі 257,93 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Враховуючи, що за умовами Договору (ч. 2 п. 3.5) відповідач прийняв на себе зобов'язання сплачувати орендну плату по день підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні Об'єкта оренди позивачу, а Об'єкт оренди відповідач позивачу повернув по акту 09.10.2015, позивач має право на стягнення орендної плати за період по 09.10.2015 включно.

З таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задовооення у повному обсязі позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу за користування в період з квітня по 09.10.2015 приміщеннями за Договором в сумі 18 683,21 грн.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача, в заперечення проти позовних вимог в цій частині, на те, що з 01.04.2015 він фактично не здійснював свою господарську діяльність у орендованому майні з вини позивача, який безпідставно та без будь-яких попереджень вимкнув електропостачання до орендованого майна, з огляду на що відповідач згідно з приписами ч. 4 та ч. 6 ст. 762 ЦК України звільняється від сплати орендної плати, оскільки матеріали справи не місять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту відключення відповідача від електроживлення, адже сам лише лист позивача № 28 від 16.04.2015 на ім'я відповідача (а.с. 116) не може бути прийнятий судом як належний доказ на підтвердження зазначених обставин.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 257,93 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 257,93 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення пені за Договором в сумі 4 390,85 грн., нараховану позивачем за квітень-жовтень 2015 року, слід зазначити таке.

За приписами ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт припинення дії Договору з 28.11.2013, у позивач відсутні правові підстави для нарахування пені з 29.11.2013 з посиланням на умови Договору.

Оскільки докази про наявність між сторонами іншого укладеного в письмовій формі правочину щодо нарахування пені за прострочення зобов'язання по сплаті орендної плати за період після 28.11.2013. (дати припинення Договору) відсутні, у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 4 390,85 грн. слід відмовити. Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 4 390,85 грн. відмовляється.

Щодо решти заявлених позовних вимог, а саме вимог про стягнення основного боргу в сумі 8 497,31 грн. за період з квітня по грудень 2015 року за Договором № В-3-10 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна від 16.07.2010, пені в сумі 51,41 грн. та 3 % річних в сумі 3,49 грн. слід зазначити таке.

На виконання п. 3.4 Договору сторонами 16.07.2010 укладено договір № В-3-10 на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна № В-3-10 (а.с. 22, 22 зворот) (далі Договір 1), відповідно до умов якого позивач як балансоутримувач прийняв на себе обов'язок забезпечити утримання об'єктів оренди відповідно до переліку, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1) (в тому числі Об'єкта оренди - примітка суду), за цінами, визначеними в узагальненому розрахунку щомісячних витрат позивача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, а відповідач відшкодовує позивачу зазначені витрати.

Згідно з п. 2.3 Договору 1 розмір відшкодування витрат з утримання об'єктів оренди визначається відповідно до затвердженого узагальненого розрахунку витрат позивача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна, який є невід'ємною частиною Договору 1, і який переглядається позивачем у випадку офіційних змін цін, тарифів, заробітної плати, тощо та загальної площі об'єктів оренди, вказаній в додатку № 1 до Договору 1 і фактичного використання відповідачем об'єктів оренди. На момент укладення Договору розмір відшкодування витрат з врахуванням ПДВ складає 1 758,98 грн.

З наданого позивачем розрахунку (а.с. 132-133) слідує, що витрати з утримання об'єктів оренди складаються з:

- витрат на утримання та обслуговування 1 кв.м. орендованого майна, а саме вивіз сміття - 3,24 грн. (з ПДВ) на місяць;

- витрат на організацію та ведення договірної роботи на один об'єкт оренди становлять 282,22 грн. (з ПДВ) на місяць.

Отже, загалом за 1 місяць витрати з утримання об'єктів оренди щодо спірного майна становлять 346,70 грн. ((3,24*19,90)+282,22), відповідно, - 1 040,09 грн. за квартал.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, серед іншого, просить стягнути з відповідача заборгованість по сплаті платежів за Договором 1 за період з квітня по грудень 2015 року в сумі 8 497,31 грн.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, з огляду на повернення відповідачем позивачу 09.10.2015 Об'єкта оренди за Договором, стягнення з відповідача відшкодування витрат з утримання об'єктів оренди щодо спірного Об'єкта оренди в період після повернення такого майна позивачу не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

За таких обставин, та враховуючи, що за 1 місяць витрати з утримання об'єктів оренди щодо спірного майна становлять 346,70 грн., за період з 01.04.2015 по 09.10.2015 включно сума таких витрат становить 2 180,80 грн.

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу за Договором 1 в сумі 2 180,80 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

При цьому посилання відповідача на припинення 30.12.2011 строку дії Договору 1 до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки відповідно до п. 6.1 Договору 1 цей договір укладено строком на календарний рік і діє по 31.12.2010 включно.

В п. 6.4 Договору 1 сторони погодили, що, у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той саме терміні на тих саме умовах, які були передбачені Договором 1.

Отже, зі змісту Договору 1 слідує, що дія договору автоматично пролонгується на кожний наступний рік, аж поки договір не буде змінено чи його дію припинено у встановленому законом порядку, а відтак, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів направлення сторонами одна одній відповідних заяв щодо припинення або зміни Договору 1, він автоматично був продовжений до 31.12.2011, до 31.12.2012, до 31.12.2013, до31.12.2014 та, відповідно, до 31.12.2015.

Посилання відповідача на припинення 30.12.2011 строку дії Договору 1 не відповідають дійсним обставинам справи.

Згідно з п. 5.2 Договору 1, за несвоєчасно перераховані платежі відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки, але не більше розміру встановленого законодавством України.

З розрахунку позивача (а.с. 26) слідує, що пеню за Договором 1 він нараховує за період з 21.01.2016 по 25.01.2016 та виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України у період прострочення відповідача, що відповідає ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», де закріплено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що колегія суддів вважає вірним.

Водночас, враховуючи часткове задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу за Договором 1, частковому задоволенню підлягають й вимоги про стягнення з відповідача пені та 3 % річних, нарахованих на суму боргу за Договором 1.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені та 3 % за Договором 1 підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду першої інстанції в сумі 13,19 грн. пені та 0,90 грн. 3% річних. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, відповідач вказаних обставин належними та допустимим доказами не спростував.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, тому рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 у справі № 910/8481/16 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 20 864,01 грн. (18 683,21+2 180,80), пеня в сумі 13,19 грн. та 3 % річних в сумі 258,83 грн. ( 257,93+0,9), в решті позову відмовляється.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги розподіляються пропорційно розміру задоволених майнових вимог.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 у справі № 910/8481/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 у справі № 910/8481/16 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2016 у справі № 910/8481/16 в редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-б, ідентифікаційний код 25269720) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35, ідентифікаційний код 03328913) заборгованість за договором оренди від 30.11.2010 № 110-Упр(Ор)-10 у сумі 18 683,21 грн. (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 21 коп. та 3 % річних в сумі 257 (двісті п'ятдесят сім) грн. 93 коп.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-б, ідентифікаційний код 25269720) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35, ідентифікаційний код 03328913) заборгованість за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання та обслуговування орендованого нерухомого майна від 16.07.2010 № В-3-10 у сумі 2 180 (дві тисячі сто вісімдесят) грн. 80 коп., пені в сумі 13 (тринадцять) грн. 19 коп. та 3% річних у сумі 90 (дев'яносто) коп.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-б, ідентифікаційний код 25269720) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35, ідентифікаційний код 03328913) 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 48 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. У решті позову відмовити.»

4. Стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35, ідентифікаційний код 03328913) на користь Приватного акціонерного товариства «Київрічсервіс» (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-б, ідентифікаційний код 25269720) витрати по сплаті судового забору за подачу апеляційної скарги в сумі 510 (п'ятсот десять) грн. 98 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/8481/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова