Постанова

від 14.12.2016 по справі 2а-1899/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м. Львів № 2а-1899/10/1370

16 год. 21 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клименко О.М., за участю секретаря судового засідання Дорош Х.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Родіков Т.В.;

відповідача: представник Сенюк В.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислова заготівельна компанія» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислова заготівельна компанія» (далі - ТОВ «УЛПЗК») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Жидачівському районі Львівської області, яку відповідно до ст. 55 КАС України замінено правонаступником - Миколаївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Миколаївська ОДПІ), в якому із урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т. 4, а. с. 168) просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області № 0000312320/0/9289 від 15.07.2009 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.07.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі Львівської області від 15.07.2009 року № 0000312320/0/9289.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 лютого 2016 року зазначені судові рішення були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акта перевірки № 650/23-1/31579043 від 06 липня 2009 року, у якому податковий орган зазначив про те, що господарські операції між ТОВ «УЛПЗК» та його контрагентами ПП ОСОБА_3, ТОВ «Трансліссервіс», ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «Кано-Миколаїв», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ПП ОСОБА_4, ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Талан Агро», ТОВ «Агро-Сов» за період господарської діяльності позивача з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, мали безтоварний характер.

Позивач вважає висновки відповідача щодо допущення ТОВ «УЛПЗК» порушень вимог п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», шляхом безпідставного формування податкового кредиту з сум податку на додану вартість, сплачених у вартості товарів, отриманих згідно нікчемних договорів необґрунтованими, зазначає, що платник податків не несе відповідальності за недотримання податкового законодавства своїми контрагентами.

Стверджує, що ТОВ «УЛПЗК» правомірно на підставі первинних документів сформовано податковий кредит з податку на додану вартість. Вважає, що відповідачем не надано правової оцінки належно оформленим первинним документам податкового та бухгалтерського обліку щодо придбання товарно-матеріальних цінностей, які були вилучені згідно протоколів виїмки, відтак висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватись лише на документах, зібраними в ході розслідування кримінальної справи щодо його контрагента ПП ОСОБА_3

Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про заниження податку на додану вартість на загальну суму 2672659,00 грн. в результаті здійснення фінансово-господарських операцій із зазначеними вище контрагентами, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях та додаткових поясненнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта № 650/23-1/31579043 від 06 липня 2009 року, складеного за наслідками позапланової виїзної перевірки позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ПП ОСОБА_3, ТОВ «Свиспан Лімітед», ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «Кано-Миколаїв», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ПП ОСОБА_4, ТОВ «Трансліссервіс», ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов» за період господарської діяльності позивача з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року.

Вказує на те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, виписаних його контрагентами -ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ТОВ «Кано-Миколаїв», ПП ОСОБА_4, ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «Трансліссервіс», оскільки товари, що начебто придбані у таких контрагентів, насправді отримані від ПП ОСОБА_3, який не є платником податку на додану вартість. Стверджує, що безтоварність операцій по виконанню договорів з вищенаведеними контрагентами підтверджуються висновками спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області № 460 від 29 квітня 2009 року. Крім того, зазначає, що вищенаведені висновки підтверджуються документами, зібраними в процесі розслідування кримінальної справи, зокрема документами, вилученими в офісі ПП ОСОБА_3 та протоколами допиту свідків, відтак відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, з урахуванням вимог п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і підстав для його скасування немає.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

На виконання вимог подання УПМ ДПА в Рівненській області № 195/7/26-34дек, постанови старшого слідчого СВ ПМ Сарненської МДПІ від 20 травня 2009 року та від 16 червня 2009 року та на підставі направлень Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області № 64 від 23 червня 2009 року та № 69 від 30 червня 2011 року працівниками Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків: ПП ОСОБА_3, ТОВ «Свиспан-Лімітед», ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «Кано-Миколаїв», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ПП ОСОБА_4, ТОВ «Трансліссервіс», ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов» за період господарської діяльності позивача з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 650/23-1/31579043 від 06 липня 2009 року.

Як слідує зі змісту даного акта, під час перевірки ТОВ «УЛПЗК» ДПІ у Жидачівському районі вказано, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість відповідно до податкових накладних, виписаних його контрагентами -ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ТОВ «Кано-Миколаїв», ПП ОСОБА_4, ТОВ «Трансліссервіс», ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «Трансліссервіс», оскільки товари, що начебто придбані у таких контрагентів, насправді отримані від ПП ОСОБА_3, який не є платником податку на додану вартість. Безтоварність операцій по виконанню договорів з вищенаведеними контрагентами підтверджуються висновками спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області № 460 від 29 квітня 2009 року та документами, зібраними в процесі розслідування кримінальної справи, зокрема документами вилученими в офісі ПП ОСОБА_3 та протоколами допиту свідків.

Враховуючи зазначені обставини, ДПІ у Жидачівському районі встановлено, що позивачем порушено вимоги п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5, п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2672659,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2009 року № 0000312320/0/9289, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4008989,00 грн., в тому числі за основним платежем 2672659,00 грн. та 1336330,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вищенаведеного податкового повідомлення-рішення скарги позивача залишено без задоволення, а суми визначенні у вищенаведеному податковому повідомленні-рішенні - без змін. Не погодившись з таким рішенням податкового органу, платник звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4 та пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищенаведеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених платником у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту. Тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Так, на підтвердження реального характеру господарських операцій позивача із ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ТОВ «Кано-Миколаїв», ПП ОСОБА_4, ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «Трансліссервіс» до матеріалів справи долучено: договори, видаткові та податкові накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, реєстри бухгалтерських документів (т. 1, а. с. 115 - т. 3 а. с. 103).

Згідно умов, долучених договорів купівлі товару, саме «Продавець» зобов'язаний відвантажити товар в термін і по цінах, вказаних у договорі та в додатках до Договору. Поставка товару здійснюється транспортом «Продавця» до місця переробки: склад ВАТ «ЖЦПК», ТОВ «Свиспан Лімітед», ТОВ «Кроно Україна».

На підтвердження реалізації та використання у господарській діяльності придбаних товарів (лісоматеріалу), позивачем також долучено договір укладений з ТОВ «Свиспан Лімітед».

Зауважень щодо оформлення податкових накладних відповідач не зазначив. Виконання договірних зобов'язань позивача підтверджується належно оформленими первинними документами, які в цілому, у повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні показники. Отже, реальність господарських операцій ТОВ «УЛПЗК» по придбанню ТМЦ у зазначених вище контрагентів, підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

При цьому, суд враховує що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті обґрунтовуються висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області № 460 від 29 квітня 2009 року та документами, зібраними в процесі розслідування кримінальної справи, зокрема документами вилученими в офісі ПП ОСОБА_3 та протоколами допиту свідків.

Із урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених в ухвалі від 17 лютого 2016 року, суд, щодо доводів податкового органу про безтоварність господарських операцій, зазначає наступне.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 9999/10-19/1731/1732/11-19 від 17 лютого 2011 року, призначеній в межах розслідування кримінальної справи №82/232-09, за період з 01 січня 2006 року по 21 грудня 2008 року службовими особами ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ТОВ «Кано-Миколаїв», ПП ОСОБА_4, ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «Трансліссервіс» обґрунтовано сформований податковий кредит з податку на додану вартість, а з ПП ОСОБА_3 податковий кредит не формувався, оскільки останній не є платником ПДВ; за взаємовідносинами ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» із ТОВ «Свиспан Лімітед» сформовані податкові зобов'язання, так як останній є покупцем товару; донарахування податкового зобов'язання ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» з податку на додану вартість на підставі акту перевірки Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області від 06 липня 2009 року № 650/23-1/31579043 у сумі 2672659,00 грн. документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідно до постанови заступника начальника СВ ПМ ДПІ у м. Рівне від 04 березня 2011 року, кримінальну справу порушену щодо директора ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України та щодо ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.212, ч.2 ст.336 Кримінального кодексу України - закрито за недоведеністю участі у вчиненні злочину.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгрід-Південь ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантика-Україна» за участі третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» про застосування наслідків нікчемності правочинів, в задоволенні позову відмовлено та встановлено, що доводи податкового органу про нікчемність договорів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інгрід-Південь ЛТД», Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантика-Україна» не підтвердились.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2008 року у справі за позовом Фізичної-особи підприємця ОСОБА_3 до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції, за участю третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Рівненській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, позов задоволено повністю та встановлено відсутність зі сторони Фізичної-особи підприємця ОСОБА_3 порушень податкового законодавства у взаємовідносинах з ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія».

За результатами апеляційного та касаційного перегляду ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2013 року постанову Рівненського окружного адміністративного суду залишено без змін.

Частиною 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

А відтак, вищенаведені встановлені судом обставини ставлять під сумнів та спростовують висновки спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України у Рівненській області № 460 від 29 квітня 2009 року.

Щодо протоколів допиту свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, судом враховуються матеріали судового доручення Рівненського окружного адміністративного суду щодо відібрання показів у вказаних свідків. Жодних відомостей щодо отримання тріски технологічної саме від ПП ОСОБА_3, вказані особи не повідомили.

Також, скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції у вказаній справі, Вищий адміністративний суд України в ухвалі № К/800/24747/13 від 19 лютого 2016 року вказав, що суду слід дотриматися правової позиції Верховного Суду України щодо застосування підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», викладеної, зокрема в постанові від 27.03.2012 року у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

На реалізацію принципу офіційного з'ясування обставин справи суд витребував у відповідача додаткові докази на підтвердження таких обставин, проте такі докази до матеріалів справи не долучено, отже обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем не виконано.

Щодо транспортування придбаного товару (лісоматеріалу) необхідно вказати наступне.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568,

подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство;

товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Відтак, жоден з перерахованих вище документів (подорожній лист, товарно-транспортна накладна) не є документами, що засвідчують отримання будь-яким підприємством товарно-матеріальних цінностей (послуг). Це документи, які свідчать про фізичне переміщення цінностей, визначають осіб які відповідають за збереження майна під час транспортування.

В той же час, суд враховує, що документи щодо здійснення господарських операцій із вищевказаними контрагентами вилучались у позивача, про що свідчать протокол огляду від 12.09.2009 року, протокол огляду документів від 01.08.2011 року, в переліку якого міститься і інформація щодо накладних на відвантаження, та лист ДПА у Рівненській області від 29.04.2009 року, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 4, а. с. 188-209).

Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Таким чином, вищевикладене свідчить, що у позивача, відповідно до законодавства України, були наявні всі підстави щодо формування податкового кредиту на загальну суму 2672659,00 грн. в результаті здійснення фінансово-господарських операцій із зазначеними вище контрагентами.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо аналізу первинних документів під час проведення перевірки. Як слідує зі змісту висновку в акті перевірки від 06.07.2009 року (т. 1, а. с. 25), у ході перевірки ДПІ у Жидачівському районі на адресу керівництва «УЛПЗК» було направлено лист від 23.06.2009 року № 8305/10/23-1 «Про надання копій бухгалтерських документів» по господарських операціях із вищевказаними підприємствами. На дату написання акту перевірки відповіді від ТОВ «УЛПЗК» не отримано.

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що перевірка здійснювалась податковим органом шляхом аналізу відомостей, наявних у такого за результатами попередньої планової перевірки, та матеріалів, зібраних в процесі розслідування кримінальної справи, зокрема висновку спеціаліста № 460 від 29 квітня 2009 року, у відсутності необхідних первинні документи, на підставі яких можуть встановлюється факти щодо здійснення господарських операцій суб'єктом господарювання. Вказані документи були вилучені органами дізнання та попереднього слідства з метою розслідування кримінальної справи, про що свідчать долучені до матеріалів справи докази (т. 4, а. с. 189-210).

Такі дії відповідача не узгоджуються із вимогами п. 1.7. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 (чинного на момент проведення перевірки).

Також слід зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Під час складення акту перевірки ці вимоги податковим органом не виконані. Фактично, відповідачем без аналізу первинних документів під час проведення перевірки, необґрунтовано було зроблено висновок, що позивачем в результаті здійснення безтоварних операцій із ТОВ «Фортекси», ПП «Неллі», ПП «Севіна», ТОВ «Технол-В», ТОВ «АП Україночка», ТОВ «Інгрід-Південь ЛТД», ТОВ «Кано-Миколаїв», ПП ОСОБА_4, ТОВ «Трансліссервіс», ПП «Севіна Автотранс», ПП «Віксан-Е», ТОВ «Алан ЛТД», ТОВ «Атлантика Україна», ПП «Агротекс», ТОВ ТД «Галан Агро», ТОВ «Агро-Сов», ТОВ «Комерційні рішення лімітед», ТОВ «Рівне-метал», ТОВ «Трансліссервіс» допущено порушення вимог п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2672659,00 грн.

Тому прийняте на основі висновків акта перевірки від 06.07.2009 року податкове повідомлення-рішення 15 липня 2009 року № 0000312320/0/9289, яким позивачу визначено суму зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4008989,00 грн., в тому числі за основним платежем 2672659,00 грн. та 1336330,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

З урахуванням положень ч. 1 ст.94 КАС України, судові витрати на користь позивача присуджуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області № 0000312320/0/9289 від 15.07.2009 року.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лісова промислова заготівельна компанія» (вул. Будівельна, 1, м. Жидачів, Львівська область, 81700, код ЄДРПОУ 31579043) судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 19.12.2016 року.

Суддя Клименко О.М.