Рішення

від 19.12.2016 по справі 428/10179/16-ц

СЄВЄРОДОНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 428/10179/16-ц

Провадження №2/428/2038/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 року Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

судді Юзефовича І.О.

при секретарі Продченко О.А.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєверодонецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди ,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду із позовною заявою до ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 16.08.2016р., стягнення моральної шкоди у розмірі 25000грн., мотивуючи вимоги тим, що з 01.08.1994р. він працював у ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області, з 02.12.2009р. він був переведений на посаду головного інженера. Також з 2009р. позивач ОСОБА_1 являється інвалідом ІІІ групи. З жовтня 2015р. за згодою позивача ОСОБА_1 його було переведено на посаду механіка. 13.06.2016р. позивач ОСОБА_1 був повідомлений про скорочення посади механіка з цим позивач ОСОБА_1 не був згоден. Ніякої іншої вакантної посади йому не було запропоновано і 15.08.2016р. його було звільнено на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України. Оскільки внаслідок неправомірних дій адміністрації ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області стосовно його неправомірного звільнення та допущення дискримінації щодо нього, яка полягала у його душевних стражданнях, погіршенні стану його здоров'я, постійних переживаннях та витрачання часу та зусиль на відновлення виробничих стосунків та ділової репутації, йому була спричинена моральна шкода. Крім того, в період з 14.09.2016р. по 21.09.2016р. він проходив курс амбулаторного лікування. Тому, позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду і просить суд поновити йому строк для звернення до суду, поновити його на підприємстві ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області на посаді механіка; виплатити йому заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 16.08.2016р. по 28.11.2016р. у розмірі 8262,10грн.; стягнути з ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області моральну шкоду у розмірі 25000грн.. В уточненій позовній заяві позивач ОСОБА_1 просив суд поновити його на підприємстві ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області на посаді механіка; виплатити йому заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 16.08.2016р. по 19.12.2016р. у розмірі 9403,68грн.; стягнути з ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області моральну шкоду у розмірі 10000грн..

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав та пояснив, що з 01.08.1994р. він працював у ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області, з 02.12.2009р. він був переведений на посаду головного інженера. Також з 2009р. позивач ОСОБА_1 являється інвалідом ІІІ групи, інвалідність продовжена до 2018р.. З жовтня 2015р. за згодою позивача ОСОБА_1 його було переведено на посаду механіка. 13.06.2016р. позивач ОСОБА_1 був повідомлений про скорочення посади механіка з цим позивач ОСОБА_1 не був згоден. Ніякої іншої вакантної посади йому не було запропоновано і 15.08.2016р. його було звільнено на підставі ч.1 ст.40 КЗпП України. У серпні 2016р. він звернувся з позовом до Сєвєродонецького міського суду Луганської області, однак через свою хворобу в період з 14.09.2016р. по 21.09.2016р. він не зміг вчасно усунути недоліки визначені судом, а тому 22.09.2016р. він повторно звернувся з даним позовом до суду. Вважає, що стосовно нього було порушено процедуру скорочення, оскільки директор ОСОБА_4 палацу достовірно знав про майбутнє скорочення посади механіка 24.05.2016р., коли звернувся до відділу спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області зі службовою запискою, відділ спорту видав наказ про затвердження нового штатного розпису підприємства 25.05.2016р., наявні вакантні посади на підприємстві було розподілено 01.06.2016р. між іншими працівниками, тому 13.06.2016р. на момент його попередження йому не було запропоновано вакантних посад, що є порушенням чинного законодавства. Моральна шкода, яка оцінена ним у розмірі 10000грн., полягає у тому, що дії відповідача призвели до його душевних страждань стосовно його незаконного звільнення, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала та пояснила, що позивач ОСОБА_1 являється інвалідом ІІІ групи. Вважає, що адміністрацією підприємства було допущено дискримінацію щодо трудових прав позивача. Профспілкового органу на підприємстві не має. Станом на 24.05.2016р. - моменту звернення директора ОСОБА_4 палацу зі службовою запискою і до видачі наказу про зміну штатного розкладу підприємства існували такі вакансії - 1штатна одиниця посади прибиральниці та 0,25 штатної одиниці посади слюсаря, які керівництвом були розподілені між працівниками підприємства, які вже мали повні штатні одиниці та виконували іншу роботу. Тобто, на момент попередження позивача ОСОБА_1 про скорочення існували вакантні посади на підприємстві.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та пояснив, що право власника або уповноваженого ним органу визначати чисельність працівників і штатний розпис нормативно закріплене нормами ГК України та посадовою інструкцією директора ОСОБА_4 палацу. Процедура скорочення посади механіка в штатному розписі даного підприємства повністю відповідає нормам КЗпП України. У травні 2016р. адміністрація підприємства виконала раціональний розподіл функціональних обов'язків працівників, тобто вакантні посади були розподілені на інших працівників та закріплені за ними за сумісництвом, оскільки під час роботи ОСОБА_4 палацу проводяться заходи, що виходять за межі робочого часу працівників, як наслідок працівники можуть виконувати іншу роботу за сумісництвом. На момент попередження позивача ОСОБА_1 про майбутнє скорочення вакантних посад не було, а тому процедура вивільнення працівника повністю відповідає чинному законодавству України. Стосовно моральної шкоди пояснив, що позивачем ОСОБА_5 жодним чином не обґрунтовано факт заподіяння йому моральної шкоди. Тому, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи , суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до копії трудової книжки серії БТ-ІІ №3054592 ОСОБА_1, останній з 01.08.1994р. по 15.08.2016р. працював у ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області. Відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА №504486, виданої 30.08.2016р. Сєвєродонецькою міжрайонною МСЕК, ОСОБА_1, 15.01.1966р.н., продовжено ІІІ групу інвалідності до 01.08.2018р., маються протипоказання - важка фізична праця, підвищена психоемоційна напруга, нічні зміни. Відповідно до копії Службової записки директора ОСОБА_4 палацу спорту ОСОБА_6 на ім'я начальника відділу молоді та спорту ОСОБА_7 №23 від 24.05.2016р., з метою економії фонду заробітної плати, раціонального завантаження працівників та у зв'язку з перерозподілом обов'язків у ОСОБА_4 спорту, з 01.08.2016р. внести зміни у штатний розпис ОСОБА_4 спорту та виключити із штатного розпису одиницю механіка 6т.р.. Відповідно до копії Наказу начальника відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради №104 від 25.05.2016р., наказано директору ОСОБА_4 спорту підготувати штатний розклад зі змінами працівників з 13.08.2016р. та попередити працівників згідно чинного законодавства. Відповідно до копій наказів ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області №5/К від 31.05.2016р., №6/К від 31.05.2016р., №7/К від 31.05.2016р., прийнято на роботу з 01.06.2016р. ОСОБА_8 на посаду слюсаря-сантехніка на 0,25ст.; ОСОБА_9 на посаду прибиральниці виробничих приміщень на 0,5ст.; ОСОБА_10 на посаду прибиральниці виробничих приміщень на 0,5ст.. Відповідно до копії руху робітників ОСОБА_4 спорту за червень 2016р., виданого ОСОБА_4 Палацом спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області, станом на 01.06.2016р. маються 10 внутрішніх сумісників, вакансій не має. Відповідно до копії Наказу директора ОСОБА_4 спорту ОСОБА_6 №38 від 13.06.2016р., у зв'язку з внесенням змін в штатний розпис ОСОБА_4 спорту виключенням 1 одиниці механіка наказано про наступне вивільнення з 13.08.2016р. попередити механіка ОСОБА_4 спорту ОСОБА_1. З даним наказом ОСОБА_1 письмово ознайомлений 13.06.2016р., про що свідчить його особистий підпис. Відповідно до копії попередження механіка ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту ОСОБА_1, останнього повідомлено про майбутнє звільненні з займаної посади за п.1 ст. 40 КЗпП України 13.08.2016р.. Дане попередження ОСОБА_1 отримав 13.06.2016р. та не погодився з ним. Відповідно до копії Наказу ОСОБА_4 палацу спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області №58 від 15.08.2016р., скорочено 1 одиницю механіка зі штатного розпису ОСОБА_4 спорту з 16.08.2016р. та внести відповідні зміни в штатний розпис з 16.08.2016р.. Відповідно до копії Наказу ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області №8/К про припинення трудового договору від 15.08.2016р., звільнити 15.08.2016р. ОСОБА_1 механіка ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області за п.1 ст. 40 КЗпП України на підставі наказу №104 від 25.05.2016р. з урахуванням вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та заробітної плати за відпрацьовані дні. Відповідно до довідки №67 від 08.12.2016р. ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області, з 2010р. у ОСОБА_4 спорту профспілкової організації не існує. Відповідно до довідки б/н від 06.12.2016р. виданої Відділом молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області, ОСОБА_1 займав посаду механіка ОСОБА_4 палацу спорту до 15.08.2016р., середня місячна заробітна плата - 2190,63грн., середня денна заробітна плата - 106,86грн.. Відповідно до довідки Сєвєродонецького МЦЗ №2422 від 13.12.2016р., ОСОБА_1 зареєстрований як безробітний в Сєвєродонецькому МЦЗ з 18.08.2016р., дохід за період з 18.08.2016р. по 30.11.2016р. становить 5915,84грн..

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до ст. 233, 234 КЗпП України, працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільненні в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, встановлених ст. 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки. Враховуючи те, що позивача ОСОБА_1 було звільнено 15.08.2016р. (у цей же день ним отримано копію наказу про звільнення та трудову книжку), те, що 05.09.2016р. позивач ОСОБА_1 звертався з позовом до Сєвєродонецького міського суду Луганської області, який ухвалою суду від 06.09.2016р. було залишено без руху і 21.09.2016р. повернуто позивачу внаслідок не усунення зазначених недоліків, а також ту обставину, що в період з 14.09.2016р. по 21.09.2016р. позивач ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні в Комунальній установі «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня», що документально підтверджено матеріалами справи, то суд приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 пропущено строк на звернення до суду з позовом у справі про звільнення з поважних причин, а тому цей строк у даному випадку підлягає поновленню.

Відповідно до ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що 15.08.2016р. позивача ОСОБА_1 було скорочено з посади механіка ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області. Двомісячний строк повідомлення працівника, передбачений ч.3 ст.32 КЗпП України, закінчувався 13.08.2016р. і позивач ОСОБА_1 мав передбачене законодавством право або надати згоду його переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, або відмовитися від такої. Однак, всупереч вимогам законодавства України, ОСОБА_4 Палацом спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області протягом двомісячного строку (13.06.2016р. - 13.08.2016р.) не було запропоновано ОСОБА_1 вакантні посади. Посилання представника відповідача ОСОБА_3 на ту обставину, що позивачу ОСОБА_1 підприємство не мало можливості запропонувати вакантні посади у зв'язку з їх відсутністю не можуть бути взяті судом до уваги, адже матеріалами справи встановлено, що станом на 24.05.2016р. (момент звернення зі службовою запискою до Відділу спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області) директор ОСОБА_4 спорту достеменно був обізнаний про майбутнє скорочення посади механіка, яку обіймав позивач ОСОБА_1. Крім того, в період з 24.05.2016р. по 01.06.2016р. на даному підприємстві були вакантні посади, а саме - посада слюсаря-сантехніка 0,25ст. та посада прибиральниці виробничих приміщень 0,5ст., які 01.06.2016р. в період коли позивач ОСОБА_1 знаходився на лікарняному (27.05.2016р. - 10.06.2016р.) були розподілені на інших працівників даного підприємства за сумісництвом. Матеріалами справи встановлено, що дане підприємство має у своєму штатному розкладі 10 працівників сумісників, які окрім повної ставки, займають ще посади за сумісництвом, наприклад: ОСОБА_11 працює на повну ставку на посаді секретар-друкарка та водночас займає посаду робітника з комплексного обслуговування на 0,5 ставки, ОСОБА_12 працює на повну ставку на посаді робітник з комплексного обслуговування та водночас займає посаду робітник з комплексного обслуговування на 0,25 ставки, ОСОБА_13 працює на повну ставку на посаді робітника з комплексного обслуговування та водночас займає посаду слюсар-ремонтник на 0,5 ставки, при цьому суд зауважує, що представником відповідача не надано суду пояснень яким чином працівники-сумісники виконують роботу за сумісництвом і у той же час працюють за основною посадою, не надано пояснень також яким саме чином ведеться облік їх робочого часу на кожній посаді. Отже, суд приходить до висновку, що з 24.05.2016р. на даному підприємстві були вакантні посади, які не були запропоновані працівнику, посада якого планується до скорочення, що суперечить вимогам чинного законодавства України, внаслідок чого 15.08.2016р. ОСОБА_1 було звільнено у зв'язку із скороченням штату працівників ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області, п. 1 ст. 40 КЗпП України. При цьому суд зауважує, що письмової заяви про відмову від переведенням на іншу посаду у зв'язку із скороченням штату працівників позивач ОСОБА_1 не надавав, а профспілковий орган на даному підприємстві не існує.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що наказ ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області №8/К про припинення трудового договору від 15.08.2016р. не відповідає чинному законодавству, є незаконним та необґрунтованим в частині звільнення позивача ОСОБА_1. Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 слід поновити на роботі на посаді механіка ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області з 16.08.2016р..

Згідно із ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року №9, при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348).

Визначаючи розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу по день винесення рішення суду, суд враховує, що позивач ОСОБА_1 був звільнений 15.08.2016р., тобто його вимушений прогул розпочався 16.08.2016р.. Отже, розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу позивача має обчислюватися з 16.08.2016р. по 19.12.2016р. (день проголошення цього рішення суду).

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо. Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Аналогічна позиція щодо розрахунку розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку викладена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015р. по справі № 6-195цс134.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 106,86грн.. Час вимушеного прогулу позивача за період з 16.08.2016р. по 19.12.2016р., тобто станом на час винесення судом цього рішення, складає 11 робочих днів у серпні 2016 року, 22 робочих днів у вересні 2016 року, 20 робочих днів у жовтні 2016 року, 22 робочих днів у листопаді 2016 року, а також 13 робочих днів у грудні 2016р.. В кінцевому підсумку, час вимушеного прогулу позивача складає 88 робочих днів. Отже, 88 робочих днів затримки слід помножити на 106,86грн. середньоденної заробітної плати позивача, що складає 9403,68грн. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. При цьому суд враховує отриману позивачем ОСОБА_5 допомогу по безробіттю у розмірі 5915,84грн.. За таких обставин середній заробіток позивача ОСОБА_1 за весь час вимушеного прогулу складає 3487,84грн.. Саме у вказаному розмірі слід задовольнити відповідні позовні вимоги.

При цьому суд враховує, що позивачу ОСОБА_1 при звільненні було виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, що підтверджується матеріалами справи. Враховуючи, ст. 44, п.2 ч.1 ст. 82 КЗпП України, ст. 24 ЗУ «Про відпустки», законодавством про працю України не передбачено повернення працівникові грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки в разі поновлення його на роботі.

З метою утвердження принципу єдності судів загальної юрисдикції, який забезпечується в тому числі єдністю судової практики, суд вважає за необхідне вказати, що аналогічна правова позиція щодо повернення працівникові грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки в разі поновлення його на роботі викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 січня 2016 року по справі № К/9991/2076/12.

Після поновлення у трудових правовідносинах рішенням суду позивач не позбавлений права ставити перед роботодавцем питання щодо можливості використання ним невикористаної частини відпустки, проте роботодавець в такому випадку має право порушити питання щодо повернення виданих ним у якості компенсації грошових коштів при його звільненні.

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення з ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000грн., суд зазначає, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Відповідно до п.п.3,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у даному конкретному випадку, суд враховує душевні страждання позивача ОСОБА_1 стосовно його незаконного звільнення, втрати нормальних життєвих зв'язків і додаткових зусиль для організації його життя, погіршення стану здоров'я позивача ОСОБА_1 внаслідок неправомірних дій відповідача; ступень вини відповідача ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області , який не дотримався вимог чинного законодавства України при звільненні позивача ОСОБА_1 та ту обставину, що сам позивач ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтовує заявлений розмір спричиненої моральної шкоди у розмірі 10000грн., тому, суд вважає, що 2190грн. є достатнім розміром для відшкодування заподіяної йому моральної шкоди внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_4 Палацом спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області вимог КЗпП України, а тому позовна вимога позивача ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області моральної шкоди у розмірі 10000грн. підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позовні вимоги задоволені частково, позивача було звільнено від сплати судового збору, у зв'язку із чим судові витрати у розмірі 551,20грн. відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області в дохід держави.

На підставі п. 2, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд також вважає за необхідне допустити негайне виконання цього рішення в частині поновлення позивача на роботі, а також в частині стягнення з ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах одного місяця.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, 215, 218, 223, 367 ЦПК України, ст.ст. 32, 40, 233-235, 237-1 КЗпП України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області про поновлення на роботі на посаді механіка, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 16.08.2016р. по 19.12.2016р. у розмірі 9403,68грн., стягнення моральної шкоди у розмірі 10000грн., задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору у справі про звільнення.

Визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. директора ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області №8/К від 15.08.2016р. в частині звільнення 15.08.2016р. ОСОБА_1 механіка ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1, 15.01.1966р.н., і.н. НОМЕР_1, на роботі на посаді механіка ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області з 16.08.2016р..

Стягнути з ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області (код ЄДРПОУ 39028222) на користь ОСОБА_1, 15.01.1966р.н., і.н. НОМЕР_1, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто за період з 16.08.2016р. по 19.12.2016р., у розмірі 3487,84грн. з відрахуванням обов'язкових платежів.

Стягнути з ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області (код ЄДРПОУ 39028222) на користь ОСОБА_1, 15.01.1966р.н., і.н. НОМЕР_1, моральну шкоду у розмірі 2190грн..

Стягнути з ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області (код ЄДРПОУ 39028222) на користь держави судовий збір у розмірі 551,20грн..

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення з ОСОБА_4 спорту відділу молоді та спорту Сєвєродонецької міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 2190,63грн. з відрахуванням обов'язкових платежів.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Сєвєродонецький міський суд , шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя