Ухвала

від 14.12.2016 по справі 597/246/16-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Журавель В.І.,

Закропивного О.В., ШтеликС.П.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом ОСОБА_3 до Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 22 січня 2013 року він працював на посаді головного спеціаліста відділу контролю насінництва Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області. 24 грудня 2015 року наказом Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області його звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією державної інспекції.

Позивач указував про те, що відповідач при звільненні не провів нарахування та виплату всіх належних йому сум, з наказом про звільнення його не ознайомлено та трудову книжку не видано.

Вважав, що такими діями відповідача порушено вимоги трудового законодавства та його права.

З урахуванням наведеного ОСОБА_3 просив суд стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 9 278 грн 77 коп., зобов'язати відповідача видати йому трудову книжку.

Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 10 травня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 9 278 грн 77 коп. Зобов'язано Державну інспекцію сільського господарства у Тернопільській області видати ОСОБА_3 трудову книжку у зв'язку із звільненням із займаної посади. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2016 року рішення районного суду скасовано. Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області на користь ОСОБА_3 за затримку розрахунку при звільненні 470 грн 84 коп. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402- VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що при його звільненні відповідач не видав йому належним чином оформлену трудову книжку, зберігаючи її у себе, унаслідок чого підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, оскільки датою звільнення буде день ухвалення судом рішення.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції й частково задовольняючи позов ОСОБА_3, виходив із того, що відповідно до актів від 24 грудня 2015 року, складених працівниками відповідача, позивач відмовився від ознайомлення з наказом про його звільнення та від отримання трудової книжки. Проте відповідачем на адресу позивача поштою надіслано трудову книжку, витяг з наказу про звільнення, вказані акти, унаслідок чого відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки. Крім того, відповідачем в день звільнення не проведено виплату всіх належних сум позивачу, а, отже, наявні підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Проте повністюпогодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає .

Судом установлено, що з 22 січня 2013 року ОСОБА_3 працював на посаді головного спеціаліста відділу контролю насінництва Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області.

24 грудня 2015 року наказом Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області ОСОБА_3 звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією державної інспекції.

Відповідно до актів від 24 грудня 2015 року № 1 і № 1а, складених працівниками Державної інспекції сільського господарства у Тернопільській області, ОСОБА_3 відмовився від ознайомлення з наказом про його звільнення та від отримання трудової книжки.

24 грудня 2015 року Державною інспекцією сільського господарства в Тернопільській області на адресу ОСОБА_3 направлено поштою трудову книжку, витяг з наказу про звільнення, акти від 24 грудня 2015 року, що підтверджується поштовим відправленням та описом направлених документів.

28 грудня 2015 року Державною інспекцією сільського господарства у Тернопільській області було виплачено ОСОБА_3 всі належні суми при звільненні.

Разом з тим при перегляді справи апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України не звернув уваги на таке.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудовукнижку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цьогоКодексу.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки .

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника .

Судом установлено, що 24 грудня 2015 року позивача звільнено з роботи, трудову книжку йому не вручено, а акти від 24 грудня 2015 року № 1 і № 1а про відмову ОСОБА_3 від отримання трудової книжки складені працівниками державної інспекції.

Проте у порушення вимог ст. 212 ЦПК України апеляційний суд не дав належної оцінки доводам позивача про те, що в цей день трудову книжку йому не вручили, він не відмовлявся від її отримання, а акт склали працівники відповідача, які є заінтересованими особами і в судовому засіданні факт складання акту вони не змогли підтвердити.

Отже, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону та вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України не дослідив, чи виконав відповідач всі дії, передбачені вищевказаною Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників щодо своєчасного вручення позивачу трудової книжки, яку він не отримав.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції,у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 303, 316 ЦПК України на зазначені вище положення закону та на доводи позивача уваги не звернув, не встановив фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, не встановив, з вини кого позивач не отримав трудову книжку.

Отже , висновки апеляційного суду ґрунтуються на припущеннях, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 19 липня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: Б.І. Гулько

В.І.Журавель

О.В.Закропивний

С.П.Штелик