Рішення

від 28.02.2017 по справі 597/246/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 597/246/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Дудяк С.В. Провадження № 22-ц/789/155/17 Доповідач - Дикун С.І. Категорія - 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

при секретарі - Коваль О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області на рішення Заліщицького районного суду від 10 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 24 грудня 2015 року наказом Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області його звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією державної інспекції. Позивач указував про те, що відповідач при звільненні не провів нарахування та виплату всіх належних йому сум, з наказом про звільнення його не ознайомлено та трудову книжку не видано.

Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 10 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 9 278 грн. 77 коп. Зобов'язано Державну інспекцію сільського господарства у Тернопільській області видати ОСОБА_1 трудову книжку у зв'язку зі звільненням із займаної посади. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Державна інспекція сільського господарства в Тернопільській області просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування вимог зазначає, що судом було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів. Крім того суд не врахував, що відповідач був не ознайомлений зі зміною позовних вимог, оскільки не був присутнім в судовому засіданні, тому не мав можливості їх заперечити. Наголошує, що судом не врахована та не викладена належна оцінка у рішенні щодо актів №1 та №1а про відмову в отриманні документів від 24.12.2015 року, які мають важливе значення для встановлення факту ознайомлення та намагання відповідача вручити відповідні документи позивачу. Особа, яка подала апеляційну скаргу вказує, що судом першої інстанції також не врахований лист, надісланий позивачу в день звільнення 24.12.2015 року, із повторним намаганням вручити ОСОБА_1 документи, які відповідно до норм КЗпП України він мав отримати в день звільнення.

Сторони, будучи належно повідомленими про розгляд справи апеляційним судом, у судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили. Колегія суддів вважає, що розгляд справи слід проводити у відсутності осіб, які беруть участь у справі, та, у відповідності до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України, не здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою.

Задовольняючи позов про зобов'язання видати належним чином оформлену трудову книжку та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач в день звільнення позивача не видав йому належно оформлену трудову книжку, а тому, зв'язку з порушенням відповідачем вимог ст. 47 КЗпП України, за час затримки видачі трудової книжки з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Зазначений висновок суду є правильним, зроблений на підставі дослідження та оцінки наданих сторонами доказів (ст. 212 ЦПК України) та відповідає положенням КЗпП України.

Судом установлено, що з 22 січня 2013 року ОСОБА_1 працював на посаді головного спеціаліста відділу контролю насінництва Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області.

Наказом Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області №25 від 09.07.2015 року затверджено склад комісії та план заходів з ліквідації ДІСГ в Тернопільській області.

10.07.2015 року позивач попереджений про майбутнє звільнення його із займаної посади по закінченню двох місяців з дня цього попередження у зв'язку із ліквідацією Державної інспекції сільського господарства України та Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області.

24 грудня 2015 року наказом Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією державної інспекції.

Відповідно до актів від 24 грудня 2015 року № 1 і № 1а, складених працівниками Державної інспекції сільського господарства у Тернопільській області, ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з наказом про його звільнення та від отримання трудової книжки.

24 грудня 2015 року Державною інспекцією сільського господарства в Тернопільській області на адресу ОСОБА_1 направлено поштою трудову книжку, витяг з наказу про звільнення, акти від 24 грудня 2015 року, що підтверджується поштовим відправленням та описом направлених документів.

28 грудня 2015 року Державною інспекцією сільського господарства у Тернопільській області було виплачено ОСОБА_1 всі належні суми при звільненні.

19 липня 2016 року під час розгляду справи в апеляційному суді трудову книжку позивачу було передано представниками відповідача.

У трудових спорах обов'язок довести відсутність своєї вини покладається на роботодавця, а не на працівника.

Відповідно до вимог ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

За правилами ст. 48 КЗпП України основним документом про трудову діяльність працівника є його трудова книжка, а ст.47 цього Кодексу передбачено обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівнику в день звільнення належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до п. п. 2.4, 2.5 Інструкції Про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція), записи в трудову книжку при звільненні вносяться власником або уповноваженим ним органом після видачі наказу; з кожним записом, який вноситься до трудової книжки на підставі наказу про звільнення, власник зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особовій картці, а відповідно до п. 4 цієї Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

Частиною 4 ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, для застосування цієї норми необхідна наявність таких умов: затримки у видачі трудової книжки; вини власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

Відповідно до п. 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58, якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

Таким чином, висновки місцевого суду про наявність винних дій Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області в затримці видачі трудової книжки, у зв'язку з чим ухвалено виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, є правильними.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК).

Так, відповідачем не доведено, що ним було надіслано ОСОБА_1 письмове повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, що передбачено нормами трудового законодавства.

Апеляційним судом установлено, що ОСОБА_1 не надавав згоди на пересилання своєї трудової книжки поштою.

Доводи апеляційної скарги Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області про те, що ними вжито усі можливі заходи з вручення ОСОБА_1 документів (трудова книга, витяг з наказу про звільнення), які відповідно до КЗпП України він мав отримати в день звільнення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки складені 24.12.2015 року акти №1 і №1а про відмову ОСОБА_1 від отримання трудової книжки складені працівниками державної інспекції, які є заінтересованими особами, а інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту відмови позивача в отриманні трудової книжки відповідач суду не представив. Окрім того, поштовий лист від 24.12.2015 року, який відповідачем розцінюється як доказ видання ОСОБА_1 належно оформленої трудової книжки у день його звільнення, свідчить про порушення вимог чинного законодавства у зв'язку із пересиланням поштою трудової книжки без згоди працівника.

Оскільки затримка видачі трудової книжки позивачу сталася з вини відповідача, а трудову книжку позивач отримав не вчасно, то до відповідача застосовується норма ч. 4 ст. 235 КЗпП України про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного із затриманням видачі трудової книжки та зміни дати звільнення з роботи.

Разом з тим, колегія суддів частково погоджується із доводами апеляційної скарги щодо необгрунтованості рішення суду в частині розрахунку розміру суми 9278,77 грн стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, викликаного затримкою видачі його трудової книжки.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п.6 Постанови N 13 від 24.12.99 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд, в порушення наведеного, не привів розрахунків за час вимушеного прогулу, внаслідок чого стягнув суму, що не відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати цей Порядок застосовується, у тому числі, у випадку вимушеного прогулу. Відповідно до довідки про доходи позивача (а.с.71;82) його середньоденний заробіток за жовтень-листопад 2015 року становив 117,71 грн = заробіток за жовтень-листопад (99,11 грн+1784,14) : 16(кількість робочих днів).

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за період з 24.12.2015 року по 19.07.2016 року (час фактичного вручення трудової книжки відповідачем позивачу) у сумі 16 597,11 грн. = (141 робочий день за спірний період відповідно до календаря робочих днів, а саме: грудень - 6 робочих днів; січень - 19 робочих днів; лютий - 21 робочий день; березень - 22 робочих дні; квітень - 21 робочий день; травень - 19 робочих днів; червень - 19 робочих днів; липень - 14 робочих днів) х 117,71 грн (сума середнього заробітку позивача, визнана відповідачем).

Враховуючи наведене, рішення суду слід скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення 9278,77 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 16 597 грн. 11 коп. без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

Щодо решти вимог апеляційної скарги, то колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу і не можуть бути підставою для її задоволення.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316, 317 319, 324,325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області задовольнити частково.

Рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 10 травня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення 9278,77 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області, код ЄДРПОУ 38027013, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 16 597 грн. 11 коп. без утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.

У решті рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 10 травня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Дикун С.І.

Судді:

Парандюк Т.С.

Храпак Н.М.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області С.І. Дикун