Постанова

від 14.12.2016 по справі 820/6205/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 грудня 2016 р. № 820/6205/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватної фірми "Бобр" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Приватна фірма «БОБР», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд, скасувати податкові повідомлення - рішення Головного Управління ДФС у Харківській області від 27.10.2016 року №0001941402 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 82290,00 грн.; № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 251439,00 грн., № НОМЕР_2 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21606, 20 грн. та стягнути з державного бюджету України на користь Приватної фірми «БОБР» суму сплаченого судового збору у розмірі 5330,03 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що при формуванні валових витрат та податкового кредиту підприємством дотримані всі вимоги діючого податкового законодавства, акт виїзної позапланової податкової перевірки від 12.09.2016 року № 541/20-40-14-02-07/23143535, проведеної ГУ ДФС у Харківській області діяльності ПФ «БОБР», на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є неправомірним, необґрунтованим та таким, що складений с перевищенням службових повноважень та порушенням норм діючого законодавства. Податкові повідомлення - рішення від 27.10.2016 року № НОМЕР_3; № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 винесені з порушенням норм податкового законодавства та базуються на суб'єктивних висновках податкової інспекції, на підставі чого мають бути скасовані.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві та доповненнях до позовної заяви.

Відповідач - Головне управління ДФС у Харківській області, позов не визнав.

У письмові запереченнях на позов (т.2 а.с.237-241), зазначив, що в ході податкової перевірки зроблено висновок про відсутність доказів на підтвердження використання послуг, отриманих позивачем від ФОП ОСОБА_4 в господарській діяльності підприємства; не представлення на час перевірки усіх необхідних первинних документів по операціях згідно господарських договорів оренди та послуг постачання, та наявності у наданих первинних документах дефектів форми, змісту і відсутності необхідних реквізитів.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом з матеріалів справи встановлено, що позивач - Приватна фірма «БОБР», ідентифікаційний код 23143535, зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності і є платником податку на додану вартість, про що свідчить відповідне свідоцтво № 28318786, видане 22.12.20104 року. (т.1 а.с.12-13).

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області проведена податкова позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.13р. по 31.03.16 року, про що складений відповідний акт № 541/20-40-14-02-07/23143535 від 12.09.2016 року. (т.1 а.с.14-80).

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем по податку на прибуток підприємств: пп.44.1. ст.44, п.п. 14.1.36, п.14.1. ст.14, п.п. 138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-У1 (зі змінами та доповненнями); по податку на додану вартість: п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-У1 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 82290, 00 грн.; збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 214329,00 грн., зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 21606,20 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач надіслав свої заперечення до Головного управління ДФС у Харківській області.

Листом №5874/10/20-40-14-02-16 від 24.10.2016 року Головне управління ДФС у Харківській області повідомило позивача, що за результатами розгляду заперечень ПФ "Бобр", висновки акту № 541/20-40-14-02-07/23143535 від 12.09.2016 року залишаються без змін. (т.1 а.с.92-112).

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.10.2016р.:

- №0001941402, яким Приватній фірмі "Бобр" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 82290,00 грн. (т.1 а.с.115);

- № НОМЕР_1, яким Приватній фірмі "Бобр" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 251439,00 грн., з яких 214329,00 грн. - основний платіж та 37110,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.116);

- № НОМЕР_2, яким до Приватної фірми "Бобр" застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 21606,20 грн. (т.1 а.с.113-114).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті № 541/20-40-14-02-07/23143535 від 12.09.2016 р. на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне:

Судовим розглядом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що між ПФ «БОБР» та ФОП ОСОБА_4 укладений договір оренди № 0-11 від 01.11.2014 року про тимчасове користування транспортними засобами автокрана та автопогрузчика. Орендоване обладнання у кількості двох одиниць передано згідно акту прийому-передачі від 01.11.2014 р. до Договору оренди. В підтвердження виконання умов Договору оренди та фактичного здійснення оплати послуг між сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2014 року та від 31.12.2014 року. (т.2 а.с.218-219).

В підтвердження виконання умов договору оренди № 0-11 від 01.11.2014 року та операції по придбанню послуг позивачем надано суду відповідні акти приймання-передачі обладнання від 01.11.2014 року та від 31.12.2016 року; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2014 року та від 31.12.2014 року. Розрахунки між контрагентами проведені в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. (т.2 а.с.220-223).

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи первинні документи, складені на виконання укладеного договору, суд зазначає, що за формою та змістом вони відповідають вимогам, які чинним законодавством висуваються до первинних документів. Дефектів форми, змісту або походження зазначені первинні документи не мають, вимогам закону відповідають. За відсутності в цих документах недоліків, які згідно з ст. 215 Цивільного Кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості, немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Так, вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №1988 (зареєстровано в Мінюсті України 05.06.1995р. №168/704).

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та звітність в УкраїніВ» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Таким чином, належно оформлені між орендодавцем та орендатором первинні документи були достатньою законною підставою для позивача відобразити в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операції з придбання послуг, підтверджують товарність господарських операції, які здійснювалися відповідно до умов Договору оренди, фактичне отримання таких послуг задля виконання господарської діяльності у відповідності до мети основного виду діяльності ПП «БОБР».

Всі надані для податкової перевірки документи відповідають вимогам пп.44.1. ст.44, п.п.14.1.27, п.п. 14.1.36, п.14.1. ст.14, п.п. 138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-У1 (зі змінами та доповненнями), з урахуванням п.9 П(С)БО 9 В«ЗапасиВ» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за № 751/4044, п.10, п.11 П(С)БО 16 В«ВитратиВ» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, ст.9 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (далі - Положення №73), яким визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

Пунктом 3 Положення №73 передбачено, що витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248 .

Згідно з нормами Положення №318 до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) не включаються: адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України ( в редакції, чинної станом на внесення до декларації даних за 2014 рік ) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України ( в редакції, чинної станом на внесення до декларації даних за 2014 рік) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, належно оформлені між орендодавцем та орендатором первинні документи були достатньою законною підставою для позивача відобразити в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операції з придбання послуг по оренді транспортних засобів. Відповідачем не надано доказів, що наведені в первинних документах відомості не відповідають дійсності і не можуть вважатися підставою для здійснення платником податків витрат.

Отже, висновок податкової інспекції, викладений в акті податкової перевірки, щодо неможливості визнання витратами господарської діяльності ПФ «БОБР» сум, віднесених підприємством до собівартості виготовлених та реалізованих товарів по взаємовідносинам стосовно заниження податку на прибуток на загальну суму 214329 грн., в.т.ч. за 2013 рік в сумі 57137 грн., за 2014 рік в сумі 91313 грн., за 2015 рік в сумі 65889 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 кв. 2016 року на суму 82290 грн. є необгрунтованим, та таким, що не відповідає чинному податковому законодавству України.

Також судом встановлено, що між ПФ "БОБР" та ТОВ "СТАНДАРТ-2002" укладено договір № 02-01 від 02.01.2015 року. (т.3 а.с.12).

За умовами пункту 1.1. договору № 02-01 від 02.01.2015 року визначено, що ТОВ В«СТАНДАРТ-2002В» , як виконавець, надає ПФ В«БОБРВ» , як замовнику, послуги з переробки сировини, що надається замовником, в готову продукцію (товар - фанера ФК не шліфована, шпон лущений, гнуто-клеєні та плоско-клеєні фанерні деталі, дошка обрізна, брус, дошка необрізна, піддони (ящики) заготовки пілені для піддонів та ящики тари, ламелі, заготовки тарні з лущеного шпону). Вартість послуг, норми витрат сировини на виготовлення одиниці готової продукції, вимоги до якості та пакування продукції наведені в додатках до договору.

Згідно пункту 1.3. даного Договору № 02-01 від 02.01.2015 року визначено, що Виконавець надає Замовнику, а Замовник приймає та сплачує послуги зі зберігання, навантаження та розвантаження, транспортування ТМЦ. Обсяг, характер, якість послуг визначається на підставі акту приймання-передачі послуг. Ціни по наданню окремих послуг визначені в Додатках до Договору, що є невід'ємною частиною договору.

У додатку № 2/Х до Договору № 02-01 від 02.01.2015 року визначено, що вартість послуг по зберіганню рахується за вартістю 3,00 грн. з ПДВ за куб.м./сут. (т.3 а.с.13).

В підтвердження виконання умов Договору на підтвердження виконаних ТОВ «СТАНДАРТ - 2002» послуг та оплати цих послуг позивачем позивачем надані відповідні акти здачі - прийняття робіт, розшифровки до даних актів здачі - прийняття робіт, розрахунок фактичної вартості послуг до Договору № 02-01 від 02.01.2015 року. (т.1 а.с.120-250, т.2 а.с.1-217).

Як вбачається з наданих позивачем документів, вказаним договором чітко визначені та розмежовані види послуг, за виконання яких ПФ «БОБР» сплачує ТОВ «СТАНДАРТ- 2002» відповідну вартість за відповідний строк, впродовж якого надається послуга.

Суд зазначає, що відповідно до умов Договору № 02-01 від 02.01.2015 року послуги ТОВ «СТАНДАРТ -2002» передбачають переробку сировини у готову продукцію, до процесу якого відносяться послуги по навантаженню, розвантаженню, зберіганню, транспортування відповідного об'єму переданої сировини помноженої на тривалість діб, впродовж яких відбувалися дані дії та на вартість послуги, передбачену договором. При цьому, послуги по навантаженню, розвантаженню та транспортуванню супроводжуються наданням послуг зберігання, що не виключає нарахування вартості такої послуги, встановленої відповідно до умов Договору за кожну добу виконання дії зі зберігання ТМЦ під час її навантаження, розвантаження та транспортування.

Проте, при винесенні податкового акту податковою інспекцією не враховано, що умови Договору передбачають обов'язок ТОВ «СТАНДАРТ -2002» не тільки щодо надання послуг по навантаженню, розвантаженню, транспортуванню товарно-матеріальних цінностей, а і послуги з їх зберігання під час здійснення кожного з етапу технологічного циклу робіт щодо навантаженню, розвантаженню та транспортуванню за відповідний період (чотири доби). Однак, податковою інспекцію не враховано обсягу наданих послуг та періоду їх надання, що призвело до заниження показників, визначених в акті перевірки та їх невідповідності обсягу фактично наданих послуг за визначений період.

Окрім того, судом встановлено, що у даних акту податкової перевірки містяться арифметичні помилки при вказанні фактичних обсягів прийнятої та виготовленої ТОВ «СТАНДАРТ - 2002» сировини, з обсягами, визначеними в актах виконаних робіт. Однак, об'єм виготовленої продукції за січень 2013 року перевищує обсяг отриманої сировини, що насправді, суперечить характеру виконаних робіт виконавцем робіт. Окрім того, наявні арифметичні розбіжності між інформацією, наданої у первинній документації позивача з даними акту податкової інспекції.

При здійсненні розрахунків обсягів наданих ТОВ «Стандарт - 2002» послуг податковою інспекцією невірно використані одиниці вимірювання обсягів сировини та готової продукції готової: замість «куб.м» використано та розраховано одиниця виміру «кв.м».

Складання податкового акту з арифметичними помилками та невідповідність одиниць вимірювання призвело до наявності у акті недостовірної інформації, яку використовувала податкова інспекція для розрахунку обсягів наданих ТОВ «СТАНДАРТ - 2002» послуг та виготовленої готової продукції, що, в свою чергу, призвело до завищення суми нарахованого грошового зобов'язання, внесеного до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Висновки податкового органу про те, що дані, які, наведені в первинних документах позивача щодо послуг навантаження, розвантаження та зберігання ТМЦ, на які посилається Головне управління ДФС у Харківській області у своєму акті, не підтверджено належними доказами та спростовується матеріалами, поданими до позовної заяви.

Відповідач в судовому засіданні не заперечувала проти наявності у акті помилок, і зазначила, що вони є друкарськими і не впливають на показники обсягів робіт та витрат, відображених у податковому акті.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено, що твердження відповідача стосовно завищення позивачем суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту, є хибними та такими, що спростовуються матеріалам справи.

Податкова інспекція під час перевірки не дослідила обставин здійснення господарських операцій ПФ В«БОБРВ» по взаємовідносинам з ТОВ «СТАНДАРТ - 2002», на підставі яких були сформовані дані податкового обліку.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України п 138.2 ст. 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивачем отриманий від постачальника податковий кредит у зв'язку з придбанням послуг був задекларований в деклараціях з ПДВ, підтверджений первинними бухгалтерськими документами та відображений в реєстрі отриманих податкових накладних.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю або не є поданою, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операції між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Отже, в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів для винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Приватної фірми "Бобр".

За таких підстав, позов слід задовольнити.

Судові витрати слід розподілити відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КАС України.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71 ,158, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватної фірми "Бобр" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 27.10.2016 року №0001941402, №0001951402, №0001961402.

Стягнути на користь Приватної фірми "Бобр" (61072, м.Харків, проспект Науки, буд.58, к. 413, код ЄДРПОУ - 23143535) судовий збір у розмірі 5330 (п'ять тисяча триста тридцять) грн. 03 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 19 грудня 2016 року.

Суддя Панченко О.В.