Ухвала

від 05.07.2017 по справі 820/6205/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 р.Справа № 820/6205/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бондара В.О. , Калитки О. М.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

представник відповідача - Стріжков А.Р.

представники позивача - Хорошевська Т.В., Шевченко В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2016р. по справі № 820/6205/16

за позовом Приватної фірми "Бобр"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватна фірма "Бобр", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд: скасувати податкові повідомлення - рішення Головного Управління ДФС у Харківській області від 27.10.2016 року: №0001941402 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 82290,00 грн.; № 0001951402 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 251439,00 грн.; № 0001961402 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21606,20 грн. та стягнути з державного бюджету України на користь Приватної фірми БОБР суму сплаченого судового збору у розмірі 5330,03 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що при формуванні валових витрат та податкового кредиту підприємством дотримані всі вимоги діючого податкового законодавства, акт виїзної позапланової податкової перевірки від 12.09.2016 року № 541/20-40-14-02-07/23143535, проведеної ГУ ДФС у Харківській області діяльності ПФ БОБР , на підставі яких винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є неправомірним, необґрунтованим та таким, що складений с перевищенням службових повноважень та порушенням норм діючого законодавства. Податкові повідомлення - рішення від 27.10.2016 року № 0001941402; № 0001951402, № 0001961402 винесені з порушенням норм податкового законодавства та базуються на суб'єктивних висновках податкової інспекції, на підставі чого мають бути скасовані.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 року адміністративний позов Приватної фірми "Бобр" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - Приватна фірма БОБР , ідентифікаційний код 23143535, зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності і є платником податку на додану вартість, про що свідчить відповідне свідоцтво № 28318786, видане 22.12.2014 року (т.1 а.с.12-13).

Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області проведена податкова позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.13р. по 31.03.16 року, про що складений відповідний акт № 541/20-40-14-02-07/23143535 від 12.09.2016 року (т.1 а.с.14-80).

За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем по податку на прибуток підприємств: пп.44.1. ст.44, п.п. 14.1.36, п.14.1. ст.14, п.п. 138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-У1 (зі змінами та доповненнями); по податку на додану вартість: п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-У1 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 82290, 00 грн.; збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 214329,00 грн., зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 21606,20 грн.

Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач надіслав свої заперечення до Головного управління ДФС у Харківській області.

Листом №5874/10/20-40-14-02-16 від 24.10.2016 року Головне управління ДФС у Харківській області повідомило позивача, що за результатами розгляду заперечень ПФ "Бобр", висновки акту № 541/20-40-14-02-07/23143535 від 12.09.2016 року залишаються без змін. (т.1 а.с.92-112).

На підставі висновків акту перевірки ГУ ДФС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.10.2016р.:

- №0001941402, яким Приватній фірмі "Бобр" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 82290,00 грн. (т.1 а.с.115);

- № 0001951402, яким Приватній фірмі "Бобр" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 251439,00 грн., з яких 214329,00 грн. - основний платіж та 37110,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (т.1 а.с.116);

- № 0001961402, яким до Приватної фірми "Бобр" застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 21606,20 грн. (т.1 а.с.113-114).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. В ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів для винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Приватної фірми "Бобр".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи між ПФ БОБР та ФОП ОСОБА_4 укладений договір оренди № 0-11 від 01.11.2014 року про тимчасове користування транспортними засобами автокрана та автопогрузчика. Орендоване обладнання у кількості двох одиниць передано згідно акту прийому-передачі від 01.11.2014 р. до Договору оренди (т.2 а.с.218-219).

В підтвердження виконання умов договору оренди № 0-11 від 01.11.2014 року та операції по придбанню послуг позивачем надано суду відповідні акти приймання-передачі обладнання від 01.11.2014 року та від 31.12.2016 року; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2014 року та від 31.12.2014 року. Розрахунки між контрагентами проведені в повному обсязі в безготівковій формі, що підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами (т.2 а.с.220-223).

Вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №1988 (зареєстровано в Мінюсті України 05.06.1995р. №168/704).

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Колегія суддів, оцінивши наявні у матеріалах справи первинні документи, вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що первинні документи, складені на виконання укладеного договору, за формою та змістом відповідають вимогам, які чинним законодавством висуваються до первинних документів. Дефектів форми, змісту або походження зазначені первинні документи не мають, вимогам закону відповідають. За відсутності в цих документах недоліків, які згідно з ст. 215 Цивільного Кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості, немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що належно оформлені між орендодавцем та орендатором первинні документи були достатньою законною підставою для позивача відобразити в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операції з придбання послуг, підтверджують товарність господарських операції, які здійснювалися відповідно до умов Договору оренди, фактичне отримання таких послуг задля виконання господарської діяльності у відповідності до мети основного виду діяльності ПП БОБР .

Всі надані для податкової перевірки документи відповідають вимогам пп.44.1. ст.44, п.п.14.1.27, п.п. 14.1.36, п.14.1. ст.14, п.п. 138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п 139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-У1 (зі змінами та доповненнями), з урахуванням п.9 П(С)БО 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за № 751/4044, п.10, п.11 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, ст.9 Закону України від 16.07.1999 р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №336/22868 затверджено Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (далі - Положення №73), яким визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів.

Пунктом 3 Положення №73 передбачено, що витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248 .

Згідно з нормами Положення №318 до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) не включаються: адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній станом на внесення до декларації даних за 2014 рік ) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на внесення до декларації даних за 2014 рік) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів зазначаає, що належно оформлені між орендодавцем та орендатором первинні документи були достатньою законною підставою для позивача відобразити в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операції з придбання послуг по оренді транспортних засобів.

Відповідачем, в свою чергу, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів того, що наведені в первинних документах відомості не відповідають дійсності і не можуть вважатися підставою для здійснення платником податків витрат.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що твердження податкової інспекції, викладені в акті податкової перевірки, щодо неможливості визнання витратами господарської діяльності ПФ БОБР сум, віднесених підприємством до собівартості виготовлених та реалізованих товарів по взаємовідносинам стосовно заниження податку на прибуток на загальну суму 214329 грн., в.т.ч. за 2013 рік в сумі 57137 грн., за 2014 рік в сумі 91313 грн., за 2015 рік в сумі 65889 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 кв. 2016 року на суму 82290 грн. є необгрунтованими, та такими, що не відповідають чинному податковому законодавству України.

Також з матеріалів справи вбачається, що між ПФ "БОБР" та ТОВ "СТАНДАРТ-2002" укладено договір № 02-01 від 02.01.2015 року (т.3 а.с.12).

За умовами пункту 1.1. договору № 02-01 від 02.01.2015 року визначено, що ТОВ "СТАНДАРТ-2002", як виконавець, надає ПФ "БОБР", як замовнику, послуги з переробки сировини, що надається замовником, в готову продукцію (товар - фанера ФК не шліфована, шпон лущений, гнуто-клеєні та плоско-клеєні фанерні деталі, дошка обрізна, брус, дошка необрізна, піддони (ящики) заготовки пілені для піддонів та ящики тари, ламелі, заготовки тарні з лущеного шпону). Вартість послуг, норми витрат сировини на виготовлення одиниці готової продукції, вимоги до якості та пакування продукції наведені в додатках до договору.

Згідно пункту 1.3. даного Договору № 02-01 від 02.01.2015 року визначено, що Виконавець надає Замовнику, а Замовник приймає та сплачує послуги зі зберігання, навантаження та розвантаження, транспортування ТМЦ. Обсяг, характер, якість послуг визначається на підставі акту приймання-передачі послуг. Ціни по наданню окремих послуг визначені в Додатках до Договору, що є невід'ємною частиною договору.

У додатку № 2/Х до Договору № 02-01 від 02.01.2015 року визначено, що вартість послуг по зберіганню рахується за вартістю 3,00 грн. з ПДВ за куб.м./сут. (т.3 а.с.13).

В підтвердження виконання умов Договору на підтвердження виконаних ТОВ СТАНДАРТ - 2002 послуг та оплати цих послуг позивачем, позивачем надані відповідні акти здачі - прийняття робіт, розшифровки до даних актів здачі - прийняття робіт, розрахунок фактичної вартості послуг до Договору № 02-01 від 02.01.2015 року. (т.1 а.с.120-250, т.2 а.с.1-217).

Як вбачається з наданих позивачем документів, вказаним договором чітко визначені та розмежовані види послуг, за виконання яких ПФ БОБР сплачує ТОВ СТАНДАРТ- 2002 відповідну вартість за відповідний строк, впродовж якого надається послуга.

Відповідно до умов Договору № 02-01 від 02.01.2015 року послуги ТОВ СТАНДАРТ -2002 передбачають переробку сировини у готову продукцію, до процесу якого відносяться послуги по навантаженню, розвантаженню, зберіганню, транспортування відповідного об'єму переданої сировини помноженої на тривалість діб, впродовж яких відбувалися дані дії та на вартість послуги, передбачену договором. При цьому, послуги по навантаженню, розвантаженню та транспортуванню супроводжуються наданням послуг зберігання, що не виключає нарахування вартості такої послуги, встановленої відповідно до умов Договору за кожну добу виконання дії зі зберігання ТМЦ під час її навантаження, розвантаження та транспортування.

Проте, при винесенні податкового акту податковою інспекцією не враховано, що умови Договору передбачають обов'язок ТОВ СТАНДАРТ -2002 не тільки щодо надання послуг по навантаженню, розвантаженню, транспортуванню товарно-матеріальних цінностей, а і послуги з їх зберігання під час здійснення кожного з етапу технологічного циклу робіт по навантаженню, розвантаженню та транспортуванню за відповідний період (чотири доби). Податковою інспекцію не враховано обсягу наданих послуг та періоду їх надання, що призвело до заниження показників, визначених в акті перевірки та їх невідповідності обсягу фактично наданих послуг за визначений період.

Окрім того, судом встановлено, що у даних акту податкової перевірки містяться арифметичні помилки при вказанні фактичних обсягів прийнятої та виготовленої ТОВ СТАНДАРТ - 2002 сировини, з обсягами, визначеними в актах виконаних робіт. Однак, об'єм виготовленої продукції за січень 2013 року перевищує обсяг отриманої сировини, що насправді, суперечить характеру виконаних робіт виконавцем робіт. Окрім того, наявні арифметичні розбіжності між інформацією, наданої у первинній документації позивача з даними акту податкової інспекції.

При здійсненні розрахунків обсягів наданих ТОВ Стандарт - 2002 послуг податковою інспекцією невірно використані одиниці вимірювання обсягів сировини та готової продукції готової: замість куб.м використано та розраховано одиниця виміру кв.м .

Таким чином, складання податкового акту з арифметичними помилками та невідповідність одиниць вимірювання призвело до наявності в акті недостовірної інформації, яку використовувала податкова інспекція для розрахунку обсягів наданих ТОВ СТАНДАРТ - 2002 послуг та виготовленої готової продукції, що, в свою чергу, призвело до завищення суми нарахованого грошового зобов'язання, внесеного до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки податкового органу про те, що дані, які, наведені в первинних документах позивача щодо послуг навантаження, розвантаження та зберігання ТМЦ, на які посилається Головне управління ДФС у Харківській області у своєму акті, не підтверджено належними доказами та спростовується матеріалами, поданими до позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечувала проти наявності в акті помилок, і зазначила, що вони є друкарськими і не впливають на показники обсягів робіт та витрат, відображених у податковому акті.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що твердження відповідача стосовно завищення позивачем суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту, є хибними та такими, що спростовуються матеріалам справи.

Податкова інспекція під час перевірки не дослідила обставин здійснення господарських операцій ПФ "БОБР" по взаємовідносинам з ТОВ СТАНДАРТ - 2002 , на підставі яких були сформовані дані податкового обліку.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України п 138.2 ст. 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем, отриманий від постачальника, податковий кредит у зв'язку з придбанням послуг був задекларований в деклараціях з ПДВ, підтверджений первинними бухгалтерськими документами та відображений в реєстрі отриманих податкових накладних.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, податкова декларація якого не визнана податковою звітністю або не є поданою, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Встановлені судом фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми витрат на оплату вартості отриманих товарів (робіт, послуг), відповідно до первинних документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту та завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ внаслідок чого занижено суми зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у перевіреному періоді не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Отже, в ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірності мотивів для винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів Приватної фірми "Бобр".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає хибними доводи апелянта про наявність недоліків в первинних документах як на підставу не підтвердження господарських операцій, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2016 року по справі № 820/6205/16 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.12.2016р. по справі № 820/6205/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бондар В.О. Калитка О.М. Повний текст ухвали виготовлений 05.07.2017 р.