Ухвала

від 13.12.2016 по справі 820/4755/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 р.Справа № 820/4755/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2016р. по справі № 820/4755/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маршаліт"

до Харківської митниці ДФС

про скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Маршаліт", звернувся до суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №807010001/2016/000034/2 від 30.06.2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2016/00038.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2016 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані позивачем рішення про коригування митної вартості товарів від №807010001/2016/000034/2 від 30.06.2016 рок та картка відмови в прийнятті митної вартості декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № №807010001/2016/00038 ґрунтуються на припущеннях, а отже є необґрунтованими і підлягають скасуванню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 52, 53 ч. 5 ст. 54, 55, 57 ст. 336 Митного кодексу України, ч.2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 року № 689, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

13.12.2016року від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю участі представника Харківської митниці ДФС у розгляді іншої справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи те, що відповідачем жодних належних доказів в підтвердження неможливості забезпечення явки уповноваженого представника в судове засідання не надано, не вбачає підстав для задоволення заявленого клопотання.

Також, відмовляючи в задоволенні клопотання щодо відкладення судового розгляду даної справи колегія суддів враховує положення ч. 1 ст. 195-1 КАС України, за якими: апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Клопотання про продовження строків розгляду справи не заявлено та не надано.

Більш того, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Отже, апеляційна інстанція наділена правом розгляду апеляційної скарги за відсутності сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 13.12.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Під час розгляду даної справи, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що 15 квітня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маршаліт» та компанією SINOMA ADVANСED MATERIALS CO., LTD (далі - постачальник) був укладений контракт № 1, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, найменування, одиниця виміру, кількість та асортимент якого визначено специфікацією до контракту, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар згідно з умовами визначеного контракту.

Поставка товару здійснювалася у повній відповідності з "Інкотермс 2010" на умовах FOB порт відвантаження Циндао, Китай. Валютою контракту є долар США, ціна товару - 22770,07 доларів США (а.с.15-18, специфікація - а.с.19).

На виконання умов контракту №1 від 15.04.2016 року на митну територію України відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №ZBSN-L16028 від 27.04.2016 (а.с.21) позивачем 25.06.2016 року ввезено товар: глиноземні мелючі кулі для кульових млинів діаметром 40 мм - 6000 кг; глиноземні мелючі кулі для кульових млинів діаметром 50 мм - 6000 кг; глиноземні мелючі кулі для кульових млинів діаметром 60 мм - 6000 кг; глиноземне футерування для кульових млинів товщиною 70 мм - 7700,08 кг.

Позивачем зазначено, що вищевказаний товар ліцензуванню не підлягає, а його страхування покупцем не здійснювалося.

За умовами контракту товар упакований глиноземні мелючі кулі - у мішки без логотипу по 25 кг, 1000 кг на оброблених дерев'яних піддонах, всього 18 піддонів; глиноземне футерування - у картонні коробки на дерев'яних піддонах, всього 8 піддонів. Відповідно п. 2.1 та п.п. 7.1-7.3 контракту тара не повертається та включена у вартість товару.

Товар, визначений інвойсом №ZBSN-L16028 від 27.04.2016 (а.с.21), доставлений відповідно до умов договору транспортного експедирування №02-02/16 від 02.03.2016 року (а.с.26-29) між позивачем та ТОВ «Компанія з іноземними інвестиціями «ДОЛЬФІН ГРУПП» (експедитор): на територію України (до порту вивантаження, м. Одеса) доставлений перевізником MRF INTERNATIONAL FORWARDING CO., LTD, що підтверджується коносаментом №MRFB16050517 від 10.05.2016 року (а.с.37); по території України (до місця митного оформлення, м. Куп'янськ) - ФОП ОСОБА_1, що підтверджується товарно-транспортною накладною CMR №5995 від 25.06.2016 року (а.с.36).

Відповідно довідки експедитора від 17.06.2016 року №0200926 транспортно-експедиційні витрати по доставці товару з порту Циндао (Китай) до митного кордону України (м. Одеса) склали 24282,03 грн. (а.с.31).

З метою митного оформлення вказаного товару 29.06.2016 року позивачем подано до митного посту «Куп'янськ» Харківської митниці ДФС вантажно-митну декларацію за формою МД-2 №807010001/2016/005629, якою задекларовано імпорт визначеного вище товару на загальну митну вартість 590650,98 грн. (23746,30 доларів США) з яких транспортно-експедиційні витрати - 24282,03, фактурна вартість товару - 566368,95 грн., з розрахунку: 0,88 доларів США за 1 кг глиноземної мелючої кулі * 18000 кг; 0,90 доларів США за 1 кг глиноземного футерування * 7700,08 кг.

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим) методом.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару, митному органу позивачем надано: контракт №1 від 15.04.2016 року; специфікацію №1 від 15.04.2016 року до контракту №1 від 15.04.2016 року; рахунок-проформа №ZBSN-L16028 від 15.04.2016 року; рахунок фактура (інвойс) №ZBSN-L16028 від 27.04.2016 року; прейскурант цін від 11.04.2016 року; розрахунок собівартості від 27.04.2016 року; пакувальний лист від 27.04.2016 року; сертифікати якості і хімічного аналізу від 27.04.2016 року; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR №5995 від 25.06.2016 року; коносамент № MRFB16050517 від 10.05.2016 року; митну експортну декларацію Китайської Народної Республіки; сертифікат походження товару №16С3703А0045/00089; платіжне доручення в іноземній валюті від 22.04.2016 року №138; платіжне доручення в іноземній валюті від 06.05.2016 року №142; рахунок на оплату від ТОВ «КзІІ «ОСОБА_2» від 17.06.2016 року №589; довідку ТОВ «КзІІ «ОСОБА_2» №0200926 від 17.06.2016 року; платіжне доручення №222 від 21.06.2016 року (а.с.15-40).

Митний орган не погодився з такою вартістю товару та прийняв спірне рішення про коригування вартості товару №807010001/2016/000034/2 від 30.06.2016 (а.с.12-13), яким підвищив митну загальну вартість товару до 26599,58 доларів США (661116,84 грн. згідно курсу на 30.06.2016 року), з розрахунку 1,0350 доларів США за 1 кг товару * 25700,08 кг., у зв'язку з цим донарахував митних платежів на загальну суму 18433,55 грн., у тому числі: мито 5% - 3544,92 грн., ПДВ 20% - 14888,63 грн.

У графі 33 оскаржуваного рішення митний орган в обґрунтування причин, через які заявлену 29.06.2016 року позивачем митну вартість не може бути визнано послався на те, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв'язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України та вимогою декларанта надати рішення про коригування.

Відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2016/00038 (а.с.14).

З метою прискорення митного оформлення, запобігання додаткових втрат і випуску товару у вільний обіг позивачем 30.06.2016 року було надано нову митну декларацію №807010001/2016/005703 (а.с.41-43), за результатами митного оформлення якої митний орган випустив товар у вільний обіг.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач ставить питання про скасування рішення про коригуванням митної вартості товару та картки відмови у митному оформленні товарів.

Перевіряючи правомірність прийняття рішення та картки відмови у митному оформленні товару, підстави за якими позивач пов'язує їх скасування колегія суддів виходить з наступного.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно приписів ч. 1, ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Отже, наведені норми Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч. 3 ст. 318 МКУ, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

При цьому слід зазначити, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи митний орган мав обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачем подано всі документи, перелік яких наведений у положеннях ст. 53 Митного кодексу України, що не заперечується й відповідачем. Разом з цим, відповідач під час розгляду справи не навів суду жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Сам же факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Відповідна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах №21-262а12 від 11.09.2012 року та №21-91а12 від 29.05.2012 року та яка за правилами ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митні за основним (першим) методом.

Як встановлено судовим розглядом, поставка товару здійснювалася відповідно до правил "Інкотермс 2010" на умовах FOB порт відвантаження Циндао, Китай. Відповідно визначених умов поставки продавець виконав поставку, коли товар перейшов через поручні судна (на борт судна) в зазначеному порту відвантаження, ризик втрати або пошкодження товару переходить від продавця, коли товар знаходиться на борту судна, з цього моменту покупець несе всі витрати.

З урахуванням цього, з огляду на відсутність страхування товару, у фактурну вартість товару включені всі наявні витрати, які впливають на митну вартість товару, а саме: перевезення товару до порту призначення (м. Одеса).

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Харківською митницею ДФС не доведено правомірність рішення про коригування митної вартості товарів 807010001/2016/000034/2 від 30.06.2016 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2016/00038.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову повністю.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони повністю ідентичні доводам заперечення на адміністративний позов, яким судом першої інстанції, з урахуванням матеріалів та обставин справи, було надано належну правову оцінку.

Згідно частини першої статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2016р. по справі № 820/4755/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2016 р.