Ухвала

від 14.12.2016 по справі 742/1049/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 742/1049/16-ц Провадження № 22-ц/795/1792/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Білокур В. І. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1 суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі:ОСОБА_4 за участю:представників Державної фіскальної служби України - ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника ТОВ В»Едельвейс-ПрилукиВ» - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 липня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В»Едельвейс-ПрилукиВ» до Державної фіскальної служби України, приватного підприємства В»АгатВ» , ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, - треті особи: ОСОБА_17, ОСОБА_18, Прилуцька об'єднана податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області, про виділ частки нерухомого майна із спільної часткової власності,

в с т а н о в и в:

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28.07.2016 року задоволено позовні вимоги ТОВ В»Едельвейс-ПрилукиВ» про виділ частки нерухомого майна із спільної часткової власності. Виділено ТОВ В»Едельвейс-ПрилукиВ» , з припиненням права спільної часткової власності, в окремий об'єкт нерухомого майна, належну на праві власності 3/100 частку нерухомого майна за договором купівлі-продажу частини підвального приміщення в м.Прилуки по вул.Леніна,214 (нині вул. Київська,214) від 27.09.2000 року за №109872 серії АВН, а саме: нежитлове підвальне приміщення загальною площею - 88,5 кв.м., в плані зазначено під номерами: XIІІ - пральня 83,7 кв.м, XXV - побутова кімната 4,8 кв.м.

В апеляційній скарзі Державна фіскальна служба України просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, при цьому суд неповно з'ясував обставини справи, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення суду. Державна фіскальна служба України вказує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено вирішення питання про відчуження нерухомого майна, яке перебуває у спільній частковій власності, в судовому порядку, минувши процедуру отримання згоди співвласників на такі дії та без виникнення спору між співвласниками майна. Доводи апеляційної скарги стверджують, що лише у випадку виникнення спору вказане питання вирішується в судовому порядку. Державна фіскальна служба України зазначає, що при вирішенні даного спору по суті суд першої інстанції не прийняв до уваги положення статті 55 Конституції України, статті 367 ЦК України, статей 3, 4, 15 ЦПК України та не врахував, що саме порушення, невизнання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд повинен встановити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про належність такого спору до юрисдикції цивільних судів, обґрунтованість позовних вимог, дотримання строків звернення до суду за захистом порушених прав. Державна фіскальна служба України в доводах апеляційної скарги зазначає, що позивач не навів жодного факту та не надав доказів порушення, невизнання чи оспорювання його прав жодним із відповідачів, в тому числі, і ДФС України, крім того, позовна заява не містить обставин обґрунтування вимог про виділ майна, зважаючи на порушення, невизнання або оспорювання певних прав позивача. Доводи апеляційної скарги вказують, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно зазначив про те, що представник відповідача в судовому засіданні заперечував по суті позову - виділу спільного майна, оскільки заперечував представник відповідача саме з процесуальних мотивів, а не по суті заявлених вимог.

В судове засідання апеляційного суду представник приватного підприємства В»АгатВ» , ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, представник Прилуцької об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи (а.с.234-240, том 1, а.с.8-13, 18-29, том 2) не з'явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ТОВ ''Едельвейс-Прилуки'' , відповідно до договору купівлі-продажу частини підвального приміщення по вул.Київська (Леніна), 214 в м.Прилуки від 27.09.2000 року, укладеного між позивачем та Прилуцькою міською радою та посвідченого державним нотаріусом Прилуцької міської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за №1-6080, є власником частини підвального приміщення за вказаною адресою, загальною площею 88,5 кв.м, зазначеного в плані під номерами : XIІІ- пральня 83,7 кв.м, XXV - побутова кімната 4,8 кв.м (а.с.4-5, том 1).

Позивач звернувся до нотаріуса щодо відчуження нерухомого майна. Як вбачається з відповіді приватного нотаріуса Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_19 від 29.10.2015року №573/02-17 (а.с.20,том 1), ТОВ ''Едельвейс-Прилуки'' є учасником спільної часткової власності, при цьому розмір частки від загального приміщення у правовстановлюючому документі не визначено, що стало причиною відмови у вчиненні нотаріальної дії. Нотаріусом було роз'яснено позивачу право на звернення до суду з питання встановлення розміру частки або виділу частини підвального приміщення в окремий об'єкт нерухомого майна.

В подальшому позивачем було здійснено запит до комунального підприємства ''Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації'' (а.с.21,том 1) щодо проведення розрахунку частки у спільній сумісній власності та надання висновку про можливість проведення виділу підвального приміщення відповідно до фактичного користування. Як вбачається з відповіді КП''Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації'' від 20.11.2015 року (а.с.22,том 1), для виконання зазначених робіт потрібно залучення всіх співвласників вказаної будівлі з метою надання ними заяв про займані приміщення, їх площі та надання взаємної (письмової) згоди на виконання вказаних робіт. Також було роз'яснено, що за відсутності заяв співвласників дане питання вирішується в судовому порядку.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що станом на час звернення позивача з даним позовом до суду першої інстанції частка нерухомого майна, яка належить ТОВ ''Едельвейс-Прилуки'' , не виділена в натурі та перебуває у спільній частковій власності відповідачів у справі, крім третіх осіб: ОСОБА_17 і ОСОБА_18, які виділили своє майно, що, як стверджує позивач, обґрунтовуючи доводи позовної заяви, завдає йому значні незручності щодо розпорядження своїм майном. Позивач в обґрунтування вимог заявленого позову зазначає, що відсутня можливість вирішення питання виділу частки нерухомого майна із спільної часткової власності за домовленістю сторін з підстав небажання всіх співвласників майна з'явитись в МБТІ для вирішення вказаного питання за домовленістю між співвласниками майна. Судом встановлено, що вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з даним позовом до відповідачів про виділ частки нерухомого майна із спільної часткової власності.

Як вбачається з висновку експерта №С-119 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 08.06.2016 року (а.с.141- 151, том 1): 1.ТОВ 'Едельвейс-Прилуки'' є власником частини підвального приміщення загальною площею 88,5 кв.м, що становить від загальної площі нежитлової адміністративної будівлі - 3252 кв.м в м.Прилуки, вул.Київська,214, Чернігівської області - 3/100 частки. 2.Враховуючи будівельні норми та правила, є технічна можливість провести виділ даного об'єкту, - це нежитлове підвальне приміщення загальною площею 88,5 кв.м, що складається із пральні ХІІІ площею 83,7 кв.м та побутової кімнати XXV площею 4,8 кв.м, з окремим входом-виходом, яке належить на праві власності нерухомого майна ТОВ ''Едельвейс-Прилуки'' , придбаним за договором купівлі-продажу, як частину підвального приміщення по вул. Леніна (Київська), №214 від 27.09.2000 року за №109872 серії АВН, в окремий та цілий об'єкт нерухомого майна. Враховуючи будівельні норми та правила, є технічна можливість провести виділ кожному із співвласників частини даної адміністративної будівлі в м.Прилуки, вул.Київська.214, в окремий та цілий об'єкт нерухомого майна.

Приймаючи до уваги фактичні обставини справи та норми матеріального права, які регламентують спірні правовідносини, а саме, приписи статей: 356-358, 364 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення вимог заявленого позову ТОВ ''Едельвейс-Прилуки'' про виділ частки нерухомого майна із спільної часткової власності.

Відповідно до приписів ч.1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 4 ЦПК України, яка регламентує способи захисту, які застосовуються судом, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Пункт 1 частини першої статті 15 ЦПК України визначає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Доводи апеляційної скарги зазначають, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено вирішення питання про відчуження нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, в судовому порядку, минувши процедуру отримання згоди співвласників на такі дії та без виникнення будь-якого спору між співвласниками майна. Саме порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому доводи апеляційної скарги вказують, що позивач не наводить жодного факту та не надає доказів порушення, невизнання чи оспорювання його прав жодним із відповідачів, в тому числі, і ДФС України, позовна заява не містить обставин обґрунтування вимог про виділ майна, зважаючи на порушення, невизнання або оспорювання певних прав позивача.

На думку апеляційного суду, вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю ''Торговий Дім ''Кампус Коттон клаб'' щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), м.Київ, 9 липня 2002 року, №15-рп/2002, справа №1-2/2002, Конституційний Суд України, вирішив: '' 1.Положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист'' .

Як зазначив Конституційний Суд України у вказаному рішенні, обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Крім того, в ході судового розгляду даної справи встановлено, що позивач звернувся до нотаріуса щодо відчуження нерухомого майна. Як вбачається з відповіді приватного нотаріуса Прилуцького міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_19 від 29.10.2015року №573/02-17 (а.с.20,том 1), ТОВ ''Едельвейс-Прилуки'' є учасником спільної часткової власності, при цьому розмір частки від загального приміщення у правовстановлюючому документі не визначено, що стало причиною відмови у вчиненні нотаріальної дії. Нотаріусом було роз'яснено позивачу право на звернення до суду з питання встановлення розміру частки або виділу частини підвального приміщення в окремий об'єкт нерухомого майна. В подальшому позивачем було здійснено запит до комунального підприємства ''Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації'' (а.с.21,том 1) щодо проведення розрахунку частки у спільній сумісній власності та надання висновку про можливість проведення виділу підвального приміщення відповідно до фактичного користування. Як вбачається з відповіді КП ''Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації'' від 20.11.2015 року (а.с.22,том 1), для виконання зазначених робіт потрібно залучення всіх співвласників вказаної будівлі з метою надання ними заяв про займані приміщення, їх площі та надання взаємної (письмової) згоди на виконання вказаних робіт. Позивачу було роз'яснено, що за відсутності заяв співвласників дане питання вирішується в судовому порядку. В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що станом на час звернення позивача з даним позовом до суду першої інстанції частка нерухомого майна, яка належить ТОВ ''Едельвейс-Прилуки'' , не виділена в натурі та перебуває у спільній частковій власності відповідачів у справі, крім третіх осіб: ОСОБА_17 і ОСОБА_18, які виділили своє майно, що, як стверджує позивач, обґрунтовуючи доводи позовної заяви, завдає йому значні незручності щодо розпорядження своїм майном. Позивач в обґрунтування вимог заявленого позову зазначає, що відсутня можливість вирішення питання виділу частки нерухомого майна із спільної часткової власності за домовленістю сторін з підстав небажання всіх співвласників майна з'явитись в МБТІ для вирішення вказаного питання за домовленістю між співвласниками майна. Судом першої інстанції було встановлено, що вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з даним позовом до відповідачів про виділ частки нерухомого майна із спільної часткової власності.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ДФС України стверджувала, що оскільки об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля в м.Прилуки Чернігівської області по вул.Київській,214 знаходиться в оперативному управлінні Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби, то саме Прилуцька ОДПІ повинна бути відповідачем у даній справі. Апеляційний суд вважає, що вказані доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, дата формування: 18.06.2016 рік (а.с.40,том 2), вказаний об'єкт нерухомого майна дійсно знаходиться в оперативному управлінні Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби, проте, його власником є Держава Україна, в особі Державної фіскальної служби України, форма власності: державна, розмір частки: 1/1. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.71, том 1), ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 19.04.2016 року за клопотанням Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, в порядку статті 33 ЦПК України було проведено заміну первісного відповідача - Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області належним відповідачем - Державною фіскальною службою України.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 28 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: