Рішення

від 13.12.2016 по справі 910/17813/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2016Справа №910/17813/16

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДА-АГРО»

про стягнення 70 078,00 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

28.09.2016 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДА-АГРО» про стягнення заборгованості у розмірі 70 078,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати послуг з перевезення вантажів відповідно до договору № 1 про надання транспортних послуг з перевезення вантажу від 06.01.2016.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.09.2016 порушено провадження у справі № 910/17813/16 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.10.2016.

18.10.2016 представником відповідача через загальний відділ суду подано письмові пояснення щодо виконання ухвали господарського суду міста Києва від 30.09.2016, клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.10.2016 у зв'язку із необхідністю витребування доказів по справі та поданим відповідачем клопотанням про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 15.11.2016.

01.11.2016 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, за змістом якого просив залишити позов без задоволення, посилаючись на те, що у нього відсутні відомості щодо укладення договору № 1 про надання транспортних послуг з перевезення вантажу від 06.01.2016, а в реєстрі товарно-транспортних накладних з 01.02.2016 по 05.02.2016 не міститься реквізитів, які б вказували, що документ відноситься до предмету спору, а товарно-транспортні накладні, як і акт здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) від 06.02.2016, не можуть бути визнані належним доказом надання послуг з перевезення вантажів.

15.11.2016 відповідач заявив клопотання про витребування доказів, а саме: оригіналу договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажу №1 від 06.01.2016, а також просив призначити у справі комплексну судову експертизу з метою встановлення справжності підпису та відбитка печатки відповідача на цьому договорі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2016 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДА-АГРО» та витребувано у Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 оригінал договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажу №1 від 06.01.2016; розгляд справи відкладено на 24.11.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2016 у зв'язку із неявкою представника позивача, неподанням ним витребуваних судом доказів, а також необхідністю витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено на 30.11.2016.

28.11.2016 позивач через загальний відділ діловодства суду подав пояснення на відзив відповідача, додаткові документи для долучення до матеріалів справи та клопотання про відкладення розгляду справи.

30.11.2016 позивач через загальний відділ діловодства суду подав оригінал договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажу №1 від 06.01.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2016 задоволено клопотання сторін про продовження строку вирішення спору, продовжено строк вирішення спору в межах розумних строків, та у зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено на 13.12.2016.

12.12.2016 представник відповідача через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення судового засідання.

У судове засідання 13.12.2016 представники сторін не з'явилися, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, виходячи з наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Перебування представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДА-АГРО» у період з 12.12.2016 по 16.12.2016 у відрядженні у м. Одесі не може бути належними підставами для відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

З урахуванням викладених обставин, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення.

Розглянувши у судовому засіданні 13.12.2016 клопотання відповідача про призначення у справі комплексної судової експертизи суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судову експертизу може бути призначено судом як у порядку підготовки справи до розгляду, так і в процесі розгляду на підставі пункту 5 статті 65 та пункту 1 частини другої статті 79 ГПК.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Як зазначається в пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи, що наявні у справі докази надають суду можливість зробити обґрунтовані висновки по суті спору, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі комплексної судової експертизи.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 13.12.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

06.01.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕДА-АГРО» (далі - відповідач, замовник) було укладено договір № 1 про надання транспортних послуг з перевезення вантажу (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого у порядку та на умовах, передбачених цим договором, клієнт доручає, а автоперевізник зобов'язується за плату та за рахунок клієнта виконати послуги, пов'язані з систематичним перевезенням вантажів. Автоперевізник за дорученням клієнта зобов'язується виконати види послуг, які уточнюються у відповідній специфікації до даного договору.

Сторони укладають відповідні додаткові угоди до даного договору, в яких визначаються: вид, найменування та кількість вантажу; пункт відправлення та пункт призначення вантажу; розмір оплати послуг автоперевізнику; період, в який здійснюються автоперевезення; інші необхідні відомості.

Специфікації до даного договору є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. п. 2.2.1 та 2.1.7 договору виконавець зобов'язується належним чином виконати прийняту від замовника заявку, а замовник зобов'язується вчасно сплатити за виконані перевезення.

За умовами п. 3.1 договору вартість кожного окремого перевезення вантажу узгоджується сторонами в специфікаціях. Сумою договору є загальна сума вартості всіх перевезень, здійснених на протязі дії даного договору.

Розрахунки між замовником та виконавцем здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України на підставі рахунку протягом 3 банківських днів з дати надання послуг або на умовах попередньої оплати. Акт виконаних робіт, що надісланий засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою, вважається таким, що має юридичну силу до заміни його на оригінал (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору у разі затримки оплати послуг транспортного перевезення вантажу, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу без обмеження строку нарахування та інфляцію за прострочений період.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. п. 8.1, 8.4 договору).

Специфікацією №1 до договору сторони погодили найменування вантажу - насіння соняшнику; кількість вантажу вказується у товарно-транспортних накладних та в актах виконаних робіт; вид транспорту - автотранспорт; пункт відправлення - Миколаївська область, Первомайський район, с. Іванівка; пункт призначення - АДРЕСА_2; тариф на перевезення - 140 грн., в т.ч. без ПДВ за кожну фактично перевезену тонну вантажу за вищевказаним маршрутом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що на виконання умов договору він виконав роботи з вантажоперевезення всього на загальну суму 236 065,20 грн., проте відповідач частково оплатив послуги за договором на суму 176 065,20 грн., у зв'язку із чим борг відповідача складає 60 000,00 грн.

Матеріали справи містять претензію позивача, направлену на адресу відповідача, про сплату у 10-ти денний термін з дня отримання претензії заборгованості у розмірі 60 000,00 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Загальні умови перевезення визначаються Цивільним Кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтею 920 ЦК України визначено що, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суд враховує, що Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 №363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 визначають товарно-транспорту накладну як обов'язковий документ, який має оформлюватись при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пунктів 1, 11.1 даних Правил товарно-транспортна накладна є основним документом на перевезення вантажів та єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Позивач належним чином виконав умови договору № 1 про надання транспортних послуг з перевезення вантажу від 06.01.2016, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 04.02.2016 №657653, від 02.02.2016 №657669, від 02.02.2016 №657670, від 01.02.2016 №657671, від 01.02.2016 №657672, від 01.02.2016 №657673, від 01.02.2016 №657674, від 01.02.2016 №657675, від 05.02.2016 №657676, від 05.02.2016 №657679, від 05.02.2016 №657680, від 04.02.2016 №657681, від 04.02.2016 №657682, а також виставленими рахунками на оплату: №1 від 13.01.2016 на суму 58844,80 грн., №2 від 17.01.2016 на суму 23620,80 грн., №3 від 31.01.2016 на суму 81023,60 грн. та №4 від 06.02.2016 на суму 72576,00 грн., та актами здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), які не були повернуті відповідачем з його підписом, проте відповідно до умов п. 4.1 договору акт виконаних робіт, що надісланий засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою, вважається таким, що має юридичну силу до заміни його на оригінал

Товарно-транспортні накладні оформлені належним чином, містять підписи уповноважених осіб отримувача вантажу та штамп відповідного складу.

Крім того згідно з випискою по рахунку позивача у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», відповідачем частково оплачено отримані послуги за договором на суму 176 065,20 грн. (призначення платежу - оплата транспортних послуг згідно з рахунком №1 від 13.01.2016 - 58844,80 грн., №2 від 17.01.2016 - 23620,80 грн., №3 від 31.01.2016 - у загальному розмірі 81023,60 грн., №4 від 06.02.2016 у загальному розмірі 12576 грн.).

Таким чином рахунок №4, за яким заявлена до стягнення заборгованість, частково оплачений відповідачем. У вказаному рахунку є посилання на укладений сторонами договір №1 від 06.01.2016, що спростовує доводи відповідача про відсутність факту укладання договору та надання транспортних послуг.

Отже, відповідач своїми діями (несвоєчасне та неповне проведення розрахунків за надані послуги) порушив умови договору № 1 про надання транспортних послуг з перевезення вантажу від 06.01.2016, наслідком чого є неотримання позивачем коштів у сумі 60 000,00 грн.

Згідно з положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з останнього пеню у розмірі 7357,80 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2721,00 грн.

При цьому, згідно з наданим 28.11.2016 позивачем розрахунку пені та інфляційних втрат, останнім зазначена пеня у розмірі 20 122,32 грн., а інфляційні втрати у розмірі 5309,92 грн. Заяв про збільшення позовних вимог від позивача на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питанні практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Як зазначалося вище, відповідно до п. 5.4 договору у разі затримки оплати послуг транспортного перевезення вантажу, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення платежу без обмеження строку нарахування та інфляцію за прострочений період.

Оскільки факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та пені підлягають задоволенню, проте враховуючи розбіжності стосовно заявлених до стягнення сум у прохальній частині позовної заяви та наданому позивачем розрахунку, а також враховуючи, що суд не може вийти за межі позовних вимог за відсутності відповідного клопотання позивача, суд, здійснивши розрахунок пені та інфляційних втрат, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2721,00 грн. та пені у розмірі 7357,80 грн., тобто у заявленому позивачем у позовній заяві до стягненні розмірі.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 60 000,00 грн., пені у розмірі 7357,80 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2721,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі на підставі положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕДА-АГРО» (04050, м. Київ, вул. Січових стрільців, 77, код 39014864) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (55001, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 7357 (сім тисяч триста п'ятдесят сім) грн. 80 коп., інфляційні втрати у розмірі 2721 (дві тисячі сімсот двадцять одна) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане - 19.12.2016.

Суддя В.О. Демидов