Рішення

від 19.12.2016 по справі 922/5071/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2016 р.Справа № 922/5071/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі - Харків", м. Харків про стягнення 13 079,97грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1, дов. б/н від 17.10.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 251 336,92грн., збитки від інфляції в розмірі 163 620,33грн., 3% річних в розмірі 9 502,60грн., пеню в розмірі 28 770,68грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 203-12 від 09.11.2012р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції в розмірі 9 973,48грн. та 3% річних в розмірі 3 106,49грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 203-12 від 09.11.2012р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 10.05.2016р. у справі № 922/536/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі-Харків" задоволено та стягнуто з відповідача суму основного боргу, 3% річних за період з 25.05.2014р. по 18.02.2016р., збитки від інфляції за період з 25.05.2014р. по 31.01.2016р. та пеню за період з 27.04.2014р. по 24.11.2014р., за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № 203-12 від 09.11.2012р.

Розглянувши заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, враховуючи те, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач до прийняття рішення по суті має право зменшити розмір позовних вимог, суд дійшов висновку, що дана заява підлягає задоволенню та подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням, в якому просить суд відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість забезпечити явку свого повноважного представника в судове засідання.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з наступних підстав.

Про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений судом своєчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та надана телефонограма.

Посилання позивача на зайнятість свого представника в іншому судовому засіданні не приймається судом, оскільки позивач не позбавлений можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника (ч.1-5 ст.28 ГПК України) з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ч.1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд обмежений строк розгляду спору, суд не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи вважає за необхідне відмовити.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника позивача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача відзив на позов не надав, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, однак в чому саме полягають його заперечення не зазначив.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

09.11.2012р. між Приватним акціонерним товариством «ОСОБА_1 Україна» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фалбі-Харків», (відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № 203-12, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення у власність відповідача, а відповідач приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов зазначеного договору.

Відповідно до п.1.2 договору купівлі-продажу товар передається по найменуванню та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних.

Ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії, за умовами п.2.4 договору купівлі-продажу, визначаються сторонами відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим сторонами замовленням та зазначаються у видаткових накладних.

У п.4.2 договору купівлі-продажу відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 зазначеного Договору.

Пунктами 5.1-5.4 договору купівлі-продажу сторони погодили порядок здійснення розрахунків, а саме: відповідач зобов'язався проводити оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Оплата кожної товарної партії проводиться у повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії. У розрахункових документах покупець повинен вказувати номер та дату видаткової накладної згідно з якою здійснюється сплата за поставлений товар та номер і дату Договору.

05.06.2014р. між Приватним акціонерним товариством «ОСОБА_1 Україна» (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Банк "Київська Русь» (новий кредитор, позивач) було укладено договір відступлення права вимоги № 71303-20/14-7, за умовами якого первісний кредитор відступив, а позивач набув право вимоги за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалбі-Харків» у сумі 300 336, 92грн., що випливає з договору купівлі-продажу № 203-12 від 09.11.2012р.

Пунктом 7.1. договору відступлення права вимоги сторони погодили, що позивач набуває право вимоги від відповідача належного виконання зобов'язання по оплаті коштів відповідачем в сумі, яка зазначена у п.1.1 вказаного договору, а саме: 300 336,92грн.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу належним чином не виконав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу, 3% річних, збитків від інфляції та пені.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.05.2016р. у справі № 922/536/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.11.2016р., позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 249 336,92грн. суми основного боргу, 28 546,62грн. пені за період з 27.04.2014р. по 24.11.2014р., 13 013,34грн. 3% річних за період з 25.05.2014р. по 18.02.2016р. та 159 575,63грн. збитків від інфляції за період з 25.05.2014р. по 31.01.2016р.

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначив позивач, рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2016р. у справі № 922/536/16 відповідачем до теперішнього часу не виконано.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором купівлі-продажу грошових зобов'язань, позивач, на суму основного боргу в розмірі 249 336,92грн., встановлену рішенням суду у справі № 922/536/16, нарахував відповідачу за період з 19.02.2016р. по 19.07.2016р. 3% річних в розмірі 3 106,49грн. та за період з лютого 2016р. по червень 2016р. збитки від інфляції в розмірі 9 973,48грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, в матеріалах справи відсутні докази виконання рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2016р. у справі № 922/536/16.

Частинами 1, 3 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов’язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов’язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов’язання передбачені ст.ст. 202-205 Господарського кодексу України, ст.ст.599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов’язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на які заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивачем наданий обґрунтований розрахунок індексу інфляції за лютий 2016р. - червень 2016р. в сумі 9 973,48грн. та 3 % річних за період з 19.02.2016р. по 19.07.2016р. в сумі 3 106,49грн., які нараховані останнім на суму основного боргу в розмірі 249 336,92грн., встановлену рішенням суду від 10.05.2016р. у справі № 922/536/16.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем за договором купівлі-продажу, стягнуту рішенням суду від 10.05.2016р. у справі № 922/536/16, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є цілком обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Оскільки на момент подання відповідного позову до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, останній підлягає стягненню на користь державного бюджету України.

Керуючись ст. ст.526, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі-Харків" (61057, м. Харків, проспект Косіора (Олександрівський), буд. 122А, код ЄДРПОУ 33676381) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11а, код ЄДРПОУ 24214088) - 3 106,49грн. 3% річних, 9 973,48грн. інфляційних втрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі-Харків" (61057, м. Харків, проспект Косіора (Олександрівський), буд. 122А, код ЄДРПОУ 33676381) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1 378,00грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_2