Постанова

від 13.12.2016 по справі 910/26615/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2016 р. Справа№ 910/26615/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: Шевченко О.М. - представник за довіреністю від 03.10.2016 року;

від відповідача: Кіщук Т.В. - представник за довіреністю від 20.11.2016 року;

Гришко В.П. - представник за довіреністю від 20.11.2016 року,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 року

у справі № 910/26615/14 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність"

про стягнення 71 739, 46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення по договору № 00418/4-02 від 03.04.2002 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення №00418/4-02 від 03.04.2002 року, у зв'язку із чим, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 55383,83 грн., інфляційних втрат у розмірі 7501,64 грн., 3% річних у розмірі 2958,87 грн., пені у розмірі 356,74 грн., штрафу у розмірі 5538,74 грн.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі № 910/26615/14 позов задоволено частково, стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 6 015, 50 грн. заборгованості, 7 501, 64 грн. втрат від інфляції, 2 958,87 грн. 3% річних, 356,74 грн. пені та 1 827 грн. судового збору, припинено провадження у справі в частині стягнення 6 996,69 грн. боргу, у іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у справі № 910/26615/14 змінено; викладено абзац 2 резолютивної частини в іншій редакції; стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 13 012,79 грн. заборгованості, 7501,64 грн. втрат від інфляції, 2 958,87 грн. 3% річних, 356,74 грн. пені; в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.16 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2015 у даній справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили усіх обставин справи, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 року у справі № 910/26615/14 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 710, 17 грн. інфляційних втрат, 1 065, 19 грн. 3% річних та 356, 74 грн. пені.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 35 374, 95 грн. основного боргу, 4 791, 47 грн. інфляційних втрат, 1 893, 68 грн. 3% річних та 5 538, 38 грн. штрафу та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що чинним законодавством не передбачено право платника або одержувача коштів, які є взаємозобов'язаними особами, змінювати призначення платежу без згоди іншої сторонни, а тому відповідач не міг самостійно змінити призначення платежу, так як позивач не надавав такої згоди.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" по справі № 910/26615/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. (головуюча), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2016 року, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), Пономаренко Є. Ю., Руденко М. А. та призначено до розгляду на 29.11.2016 року.

Представник позивача у судовому засіданні 29.11.2016 року підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.11.2016 року заперечував протии задоволення апеляційної скарги, просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні 29.11.2016 року оголошена перерва до 13.12.2016 року.

Представники сторін у судовому засіданні 13.12.2016 року підтримали свої правові позиції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 03.04.2002 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" було укладено договір №00418/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого постачальник зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент - розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65.

Відповідно до пункту 2.2. договору, абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з пунктом 3.1. договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Пунктом 3.2 договору визначено, що якщо водолічильники відсутні або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. Згідно з пунктом 3.3. договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з пунктом 21.2. Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (пункт 3.4 договору).

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтею 1 якого унормовано, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За змістом статті 19 цього Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначався Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу №65 від 01.07.1994 року (далі - Правила № 65). Надалі з 18.10.2008 вступили в силу нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року (надалі - Правила № 190).

Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно п. 3.13 Правил № 190 встановлено, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що розрахунок заборгованості позивача містить не тільки нарахування за спожите холодне водопостачання та водовідведення, а й за постачання води, що йде на підігрів, яке не регулюється договором № 00418/4-02 від 03.04.2002 року.

Крім того, колегією суддів встановлено, що на підставі договору відповідачу було відкрито особові рахунки та присвоєно код 2-781, за яким здійснюється розрахунок питної води для потреб холодного водопостачання та стоків та код 2-50781, за яким здійснюється розрахунок питної води для потреб гарячого водопостачання та стоків.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів. Частиною 7 вказаної норми передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з п. 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України №190 від 27.06.2008 р. розрахунки з виробником послуг централізованого водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління. повне господарське відання, користування, концесію.

При цьому, виробником комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води є суб'єкт господарювання, на балансі якого знаходиться бойлер.

Із матеріалів справи вбачається, що тепловий пункт, з якого отримує гарячу воду відповідач, знаходяться на балансі Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Згідно статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний, зокрема, надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості, тощо.

Відповідно до статті 22 Закону виробник, зокрема, зобов'язаний: виробити житлово-комунальні послуги відповідно до умов договору, стандартів, нормативів, норм і правил.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» установлено істотні умови договору між виконавцем/виробником та споживачем, а частиною четвертою визначено, що у разі, якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті. При цьому істотними умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, зокрема, є: предмет договору; вичерпний перелік житлово-комунальних послуг, тарифи та їх складові на кожну з цих послуг, загальна вартість послуг; порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги; порядок перерахування розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості; порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг; визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу.

Крім того, умовами укладеного позивачем та відповідачем договору передбачено постачання позивачем відповідачу питної води, яка споживається відповідачем та обліковується лічильниками у кубічних метрах, та не передбачено оплати відповідачем питної води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів АЕК "Київенерго" у вигляді гарячої води за кількістю, визначеною позивачем розрахунковим методом.

Таким чином, зважаючи на те, що між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини, які регулюють постачання води, яка йде на підігрів, беручи до уваги, що згідно Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України № 190 розрахунок за постачання води, яка йде на підігрів здійснюється з балансоутримувачем теплових пунктів (котелень) та враховуючи, що на балансі відповідача не знаходяться бойлери чи теплові пункти, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що у відповідача наявний обов'язок щодо здійснення оплати вартості води, яка йде на підігрів.

Водночас, як було зазначено вище, згідно умов укладеного сторонами договору постачальник (позивач) зобов'язується надавати абоненту (відповідачу) послуги з постачання питної води та приймання від нього каналізаційних стоків, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг.

Крім того, пунктом 1.4 Правил користування №190, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі -Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил приймання №37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до п. 1.4 Правил приймання №37, абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до п. 2.4 означених Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу (позивача).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з частиною 4 цієї статті прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Колегією суддів встановлено, що позивач надав відповідачу послуги з постачання холодної води за період з вересня 2011 року по червень 2014 року на загальну суму 75 002, 81 грн, що підтверджується актами про зняття показань з приладу обліку, які наявні в матеріалах справи, та не заперечується сторонами. Крім того, позивач було прийнято стоків гарячої води на загальну суму 24 137, 32 грн.

Також, позивачем було нараховано відповідачу до оплати вартість холодної води, яка йде на підігрів на загальну суму 35 374, 95 грн.

При цьому, звертаючись до суду першої інстанції позивач зазначив, що відповідач сплатив кошти у сумі 11 825, 25 грн. за кодом 2-781 та 67 306, 00 грн. за кодом 2-50781.

Водночас, згідно розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, заборгованість відповідача на час звернення з позовом (листопад 2014 року) по спірному договору за послуги по постачанню холодної питної води та водовідведення (код 2-781) за період з вересня 2011 року по червень включно 2014 року складала 63177,56 грн., при цьому з суми боргу вирахувано переплату по коду 2-50781 в сумі 7793,73 грн., тому до стягнення заявлено 55 383,83 грн. боргу, який складається з вартості послуг постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води.

Матеріалами справи підтверджується, що по договору за надані послуги у спірний період відповідачем перераховувались грошові кошти в оплату послуг з постачання питної води та водовідведення з зазначенням у платіжних дорученнях обох кодів (2-781 - питна вода для потреб холодного водопостачання та стоків; 2-50781 питна вода для потреб гарячого водопостачання та стоків), на загальну суму 79 131,25 грн., ці кошти прийняті позивачем та відповідачу не повернуті. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що за кодом 2-50781 позивачем була нараховано заборгованість на суму 59 512, 27 грн., а відповідачем було здійснено оплату за вказаним кодом у розмірі 67 306, 00 грн.

Колегією суддів встановлено, що при сплаті коштів на загальну суму 67306,00 грн. відповідачем в платіжних дорученнях було вказано призначення платежу водопостачання та водовідведення за певний місяць, покази лічильника на холодну воду та код 2-50781 (гаряча вода та строки).

При цьому оплата в більшості випадків здійснювалась до закінчення поточного місяця та наперед за наступний місяць, посилання в платіжних дорученнях на рахунки, виставлені позивачем відсутні.

Однак, колегією суддів встановлено, що листом № 11/12 від 15.12.2014 року відповідач звернувся до керівника відділення «Позняки» Печерської філії ПАТ КБ «Приватбанк» із заявою, відповідно до якої просив останнього внести зміни до платіжних доручень №99 від 07.09.2011 року, № 11 від 24.01.2012 року, № 46 від 03.07.2012 року, № 23 від 27.03.2013 року, № 42 від 06.08.2013 року, № 49 від18.09.2013 року та № 9 від 22.01.2014 року, у яких слова «код абонента 2-50781» замінити на слова «код абонента 2-781».

Беручи до уваги викладене, колегія суддів зазначає, що позивач необгрунтовано не прийняв оплати, які здійсненні відповідачем за платіжними дорученнями №99 від 07.09.2011 року, № 11 від 24.01.2012 року, № 46 від 03.07.2012 року, № 23 від 27.03.2013 року, № 42 від 06.08.2013 року, № 49 від 18.09.2013 року та № 9 від 22.01.2014 року в якості оплати заборгованості за постання холодної води.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем за спірний період було надано відповідачу послуг з постачання питної води та стоків на суму 75002,81 грн., а також прийнято стоків гарячої води на суму 24137,32 грн., тобто всього надано послуг на загальну суму 99140,13 грн., а відповідачем було сплачено 79131,25 грн., які складаються із 11 825, 25 грн., що були сплачені відповідачем за кодом 2-781 та 67 306, 00 грн., що були сплачені відповідачем за кодом 2-50781 та вподальшому змінено призначення платежу на код 2-781.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що на час звернення з позовом із заявленої до стягнення суми основного боргу 55 383, 83 грн. обґрунтованою є заборгованість у розмірі 20008, 88 грн.

При цьому, 35 374,95 грн. заборгованості (55383,83 грн. - 20008,88 грн.) є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки дані кошти помилково були сплачені відповідачем за кодом 2-50781, однак вподальшому, у відповідності до листа відповідача, безпідставно не зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за постачання холодної води за кодом 2-781.

Щодо заявленої до стягнення обґрунтованої суми заборгованості у розмірі 20008, 88 грн., то апеляційний суд зазначає, що в ході розгляду справи, відповідачем платіжними дорученнями від 17.11.2015 сплачено 6996,69 грн. та від 14.04.2016 - 13578,22 грн., тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що провадження у справі в частині суми 20008,88 грн. основного боргу підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7501,64 грн. інфляційних втрат, 2958,87 грн. 3% річних на підставі ч.2. ст. 625 ЦК України.

З урахуванням встановлених обставин щодо загального розміру проведених відповідачем платежів вартості фактично наданих послуг протягом спірного періоду та розміру заборгованості станом на час звернення позивача з позовом, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині частково в сумі 2710,17 грн. інфляційних втрат та 1065,19 грн. 3% річних.

До того ж, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 356, 74 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору, за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, здійснивши перерахунок пені, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені у повному обсязі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача штраф у сумі 5 538, 38 грн. на підставі п. 4.1 договору.

Згідно із п. 4.1 договору за безпідставну відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів, погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення штрафу, оскільки позивачем не доведено суду та не надано належних доказів на підтвердження безпідставної відмови відповідача від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 року у справі № 910/26615/14 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 року у справі № 910/26615/14 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/26615/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко