Постанова

від 01.03.2017 по справі 910/26615/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 910/26615/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач), суддівКоробенка Г.П., Кравчука Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі№910/26615/14 Господарського судуміста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" простягнення суми за участю

- позивача:Шевченко О.М. (довіреність від 30.12.2016) - відповідача: 1) Кіщук Т.В. (довіреність від 01.03.2017) 2) Гришко В.П. (довіреність від 01.03.2017),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) просило стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Єдність" (далі - відповідач) 55 383,83 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, 7 501,64 грн. інфляційних втрат, 2 958,87 грн. три відсотки річних, 356,74 грн. пені та 5538,38 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати за надані послуги, у зв'язку з чим, у нього утворився борг на який були нараховані інфляційні втрати, три відсотки річних, пеня та штраф.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 20.09.2016 (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дідиченко М.А., судді Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.), позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 710,17 грн. інфляційних втрат, 1 065,19 грн. три відсотки річних, 356,74 грн. пені, вирішено питання щодо розподілу судових витрат, припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 20 008,88 грн., в іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення в частині відмови у стягненні з відповідача 35 374,95 грн. основного боргу, 4 791,47 грн. інфляційних втрат, 1 893,68 грн. три відсотки річних та 5 538,38 грн. штрафу, та прийняти в цій частині нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві відповідач, посилається на законність та обґрунтованість судових рішень.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.04.2002 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є позивач, та відповідачем було укладено договір №00418/4-02 на послуги водопостачання та водовідведення, за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач - розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65.

Відповідно до пункту 2.2 договору відповідач сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього договору.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача. Якщо водолічильники тимчасово знято представником позивача або їх зіпсовано не з вини відповідача, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з пунктом 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України. Відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня надання позивачем платіжних документів до банківської установи.

Також встановлено, що на підставі договору відповідачу було відкрито особові рахунки та присвоєно код 2-781, за яким здійснюється розрахунок питної води для потреб холодного водопостачання та стоків та код 2-50781, за яким здійснюється розрахунок питної води для потреб гарячого водопостачання та стоків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що заборгованість відповідача за договором за послуги з постачання холодної питної води та водовідведення (код 2-781) за період з вересня 2011 року по червень 2014 року складала 63 177,56 грн., але з цієї суми вирахувано переплату за кодом 2-50781 у сумі 7793,73 грн., у зв'язку з чим остаточною сумою боргу є 55 383,83 грн., на яку було здійснено відповідні нарахування інфляційних втрат, трьох відсотків річних, пені та штрафу.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення мотивував тим, що оскільки відповідач в ході розгляду справи оплатив заборгованість у сумі 20 008,88 грн., провадження у цій частині підлягає припиненню за відсутністю предмета спору, а заборгованість у розмірі 35 374, 95 грн. за холодну воду, яка йде на підігрів є необґрунтованою, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини з даної послуги, у зв'язку з чим, в позові відмовлено. Також суди визнали обґрунтованою суму пені, а також здійснили перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які частково стягнули. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу, суди виходили з його недоведеності позивачем.

Підстави для скасування судових рішень відсутні з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статей 525, 526 вказаного кодексу, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 901 цього кодексу за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судами встановлено, що у спірний період позивач поставив відповідачу питну воду та прийняв стоків на суму 75 002,81 грн., а також прийняв стоки гарячої води на суму 24 137,32 грн., тобто на загальну суму 99 140,13 грн., яку відповідач оплатив частково на суму 79 131,25 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 20 008,88 грн., яку відповідач оплатив в ході розгляду справи.

Відтак висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, щодо припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 20 008,88 грн. за відсутністю предмету спору, є законним та обґрунтованим.

Також, позивачем було нараховано відповідачу до оплати вартість холодної води, яка йде на підігрів на загальну суму 35 374, 95 грн.

Згідно з пунктом 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, які затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 N 190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

При цьому апеляційним судом встановлено, що тепловий пункт з якого відповідач отримує гарячу воду знаходиться на балансі Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та між сторонами у справі відсутні договірні відносини, які регулюють питання щодо постачання води, яка йде на підігрів.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками судів про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 35 374,95 грн., оскільки позовні вимоги у цій частині згідно встановлених судами обставин не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Врахувавши наявність часткової заборгованості у відповідача, суди попередніх інстанції дали належну оцінку обставинам справи та доводам сторін, та дійшли правильного висновку про часткове стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат, а також стягнення з відповідача пені, яка передбачена пунктом 4.2 договору.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу, який визначений сторонами п.4.1 договору, суди обґрунтовано виходили з відсутністю правових підстав для його стягнення, з огляду на не доведеність позивачем своїх вимог.

Посилання позивача на неправильність проведеного судами розрахунку, як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, не може бути підставою для такого скасування, оскільки зводяться до недоведеності обставин справи, що, відповідно до приписів статті 111 частини 2-ї Господарського процесуального кодексу України, не допускаються у касаційній скарзі.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2016 у справі Господарського суду міста Києва №910/26615/14, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Г.П. Коробенко

Г.А. Кравчук