Постанова

від 14.12.2016 по справі 922/2454/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р. Справа № 922/2454/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 22 квітня 2016 року;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 21 липня 2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2738 Х/1-42) на рішення господарського суду Харківської області від 22 вересня 2016 року у справі № 922/2454/16

за позовом ТОВ "Балпол", м. Харків

до ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону", с. Перемога

про стягнення 85267,68 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22 вересня 2016 року у справі № 922/2454/16 (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено частково, стягнуто з Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" (62422, Харківська область, Харківський район, село Перемога, вул. Першотравнева, буд. 11, ідентифікаційний код 24279194, п/р 26003052297445 в КБ "Приватбанк", м. Харків, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балпол" (61060, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36224407, п/р 26003013025702 в ПАТ "Сбербанк", МФО 320627) заборгованість у розмірі 45227,00 грн., 3% річних у розмірі 3263,78 грн., інфляційні у розмірі 31387,53 грн. та суму сплаченого судового збору у розмірі 1289,80 грн., в решті позову відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2016 року запропоновано позивачу надати суду:

1)рахунок-фактуру №04/07-03 від 04 липня 2013 року;

2)письмові пояснення з приводу відмінностей номеру та дати рахунку-фактури, яка надана до суду (датованої 22 липня 2013 року №22/07-1) з рахунком-фактурою, яка визначена в довіреності ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" від 22 липня 2013 року на отримання директором відповідача продукції (на підставі якої представником відповідача було отримано товар 22 липня 2013 року);

3)пояснення стосовно проведення ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" оплати 09 листопада 2013 року;

відповідачу:

1)рахунок-фактуру №04/07-03 від 04 липня 2013 року та інформацію щодо дати та способу її отримання ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону";

2)письмові пояснення з приводу видання 22 липня 2013 року довіреності директору ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" ОСОБА_3 на отримання продукції саме за рахунком-фактурою №04/07-03 від 04 липня 2013 року.

у зв'язку з чим було відкладено розгляд апеляційної скарги.

Під час судового засідання, яке відбулось 12 грудня 2016 року, було оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги у зв'язку з необхідністю отримання від господарського суду Харківської області інформації з приводу способу доставки позовної заяви ТОВ "Балпол" по справі №922/2454/16.

У судове засідання, яке відбулось 14 грудня 2016 року, з'явились належні представники сторін.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи.

01 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Балпол" (постачальник) та ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" (покупець) був укладений договір поставки № 38/13 (надалі - договір).

Пунктом 4.1. договору було встановлено, що покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання від постачальника по факсимільному зв'язку.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв дизельне паливо на загальну суму 158628,50 грн., а саме:

-згідно видаткової накладної № РН-0000233 від 04 липня 2013 року на суму 24319,50 грн., в тому числі ПДВ 4053,25 грн.;

-згідно видаткової накладної № РН-0000254 від 22 липня 2013 року на суму 45227,00 грн., в тому числі ПДВ 7537,83 грн.;

-згідно видаткової накладної № РН-0000282 від 09 серпня 2013 року на суму 89082,00 грн., в тому числі ПДВ 14847,00 грн.

Як зазначає позивач товар був оплачений відповідачем частково та на даний час у покупця перед постачальником рахується заборгованість в розмірі 45227,00 грн. У зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 45227,00 грн. - заборгованості; 3682,80 грн. - 3% річних; 33377,53 - інфляційних втрат; 2980,35 грн. - пені.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 31 серпня 2016 року за вх. № 28463, надав письмові заперечення проти позову та клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності до всіх позовних вимог.

Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що заборгованість відповідача за договором у розмірі 45227,00 грн. виникла 29 листопада 2013 року, після повернення позивачу товару (дизельне паливо) на суму 89082,00 грн. на підставі податкової накладної від 09 серпня 2013 року № 16 за договором від 01 липня 2013 року, у зв'язку з чим позивачем не пропущено строк позовної давності на звернення до суду з даним позовом. Поряд з цим судом було відмовлено в стягненні пені, оскільки позивач розрахунок пені у розмірі 2980,35 грн. здійснив за шість місяців з 26 серпня 2013 року по 26 лютого 2014 року, що не узгоджується з моментом виникнення заборгованості відповідача за договором, і дана позовна вимога заявлена з пропуском строку позовної давності. В частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних судом першої інстанції було здійснено перерахунок суми боргу виходячи зі встановленого судом періоду прострочення.

Не погоджуючись з вказаною позицією суду першої інстанції в апеляційній скарзі відповідач наголошує на необхідності застосування наслідків спливу позовної давності до заявленої до стягнення суми основного боргу. Відповідну обставину ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" обґрунтовує тим, що позивачем не було направлено рахунок фактуру на здійснену 22 липня 2013 року поставку товару згідно видаткової накладної № РН-0000254, а наданий позивачем рахунок фактура №22/07-1 від 22 липня 2013 року не надавався покупцеві в день передання товару, а відтак фактично не відповідає даті його складання. На підставі зазначеного відповідач зазначає, що необхідність оплати виникла 23 липня 2013 року, а відтак, на думку апелянта, позивач міг звернутися з даним позовом з 24 липня 2013 року по 24 липня 2016 року. А оскільки позовна заява була подана до господарського суду Харківської області 25 липня 2016 року, за твердженням відповідача позов заявлено поза межами строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі норм матеріального законодавства зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Балпол" (постачальник) та ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" (покупець) був укладений договір поставки № 38/13 (надалі - договір).

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1.1. договору було визначено, що постачальник постачає та передає у власність покупця нафтопродукти в асортименті, далі - товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно пункту 5.2. договору - асортимент, кількість, ціна та вартість кожної партії товару погоджується сторонами шляхом виставлення постачальником рахунків-фактур, які являються невід'ємною частиною даного договору. Постачальник передає покупцю рахунок-фактуру по факсимільному зв'язку в день його виставлення з послідуючим наданням оригіналу протягом 5 (п'яти) календарних днів. Оплата виставленого постачальником рахунку-фактури означає погодження покупця з умовами поставки та оплати товару.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв дизельне паливо на загальну суму 158628,50 грн., а саме:

-згідно видаткової накладної № РН-0000233 від 04 липня 2013 року на суму 24319,50 грн., в тому числі ПДВ 4053,25 грн.;

-згідно видаткової накладної № РН-0000254 від 22 липня 2013 року на суму 45227,00 грн., в тому числі ПДВ 7537,83 грн.;

-згідно видаткової накладної № РН-0000282 від 09 серпня 2013 року на суму 89082,00 грн., в тому числі ПДВ 14847,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору відповідачем 26 липня 2013 року було проведено оплату в сумі 24319,50 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку ТОВ "Балпол" №2600.5.01.0047343 (ОСОБА_1 1 а.с.66).

Таким чином відповідачем повністю погашено заборгованість за видатковою накладною № РН-0000233 від 04 липня 2013 року.

Крім того, відповідно до розрахунку № 19 від 29 листопада 2013 року коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 09 серпня 2013 року № 16 за договором від 01 липня 2013 року відповідачем був повернутий позивачу товар (дизельне паливо) на суму 89 082,00 грн. Дана інформація також відображена у картки рахунку: 361 позивача щодо відповідача за 2013 р.

Зазначене виключає необхідність погашення заборгованості за видатковою накладною № РН-0000282 від 09 серпня 2013 року на суму 89 082,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що не заперечується самим відповідачем, відсутність проведення оплати за видатковою накладною № РН-0000254 від 22 липня 2013 року на суму 45 227,00 грн.

Відтак до предмету доказування відноситься доведення відсутності з боку ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" оплати товару за видатковою накладною № РН-0000254 від 22 липня 2013 року у сумі 45 227,00 грн. у встановлений договором або законодавством строк.

З приводу строків виконання зобов'язання з оплати за видатковою накладною № РН-0000254 від 22 липня 2013 року на суму 45 227,00 грн. слід зазначити наступне.

Пунктом 4.1. договору було встановлено, що покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання від постачальника по факсимільному зв'язку.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що у відповідності до пункту 4.1 договору продавцем не було направлено на адресу ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" рахунок-фактуру по факсимільному зв'язку.

ТОВ "Балпол" стверджує, що в день поставки партії товару постачальником було направлено рахунок-фактуру №22/07-1 від 22 липня 2013 року на суму 45227,00 грн., в тому числі ПДВ 7537,83 грн. (ОСОБА_1 1 а.с.69).

Втім колегія суддів зазначає, що наданий позивачем доказ носить суперечливий характер, оскільки номер даного рахунку-фактури (та інших рахунків-фактури наданих позивачем) не співпадають з номером рахунку-фактури, визначеного в довіреності на отримання продукції від 22 липня 2013 року №220701 (ОСОБА_1 1 а.с.12 на обороті). При цьому надана позивачем роздруківка рахунку-фактури №22/07-1 від 22 липня 2013 року на суму 45227,00 грн. (ОСОБА_1 1 а.с.69) містить виключно підпис ТОВ "Балпол" без жодних даних щодо її передання наручно відповідачеві, направлення поштою або факсимільним зв'язком.

Відтак, враховуючи заперечення відповідача щодо факту складання та отримання рахунку-фактури №22/07-1 від 22 липня 2013 року на суму 45227,00 грн. (ОСОБА_1 1 а.с.67-69) та суперечливість даних, які містяться в них з даними, які містяться в довіреностях на отримання продукції від 04 липня 2013 року №040701 (ОСОБА_1 1 а.с.13 на обороті) від 22 липня 2013 року №220701 (ОСОБА_1 1 а.с.12 на обороті), колегія суддів не приймає даний документ в якості належних доказів складання та передання рахунку-фактури на отриману 22 липня 2013 року продукцію.

При цьому, не має правового зазначення визначення в довіреності на отримання продукції від 22 липня 2013 року №220701 (ОСОБА_1 1 а.с.12 на обороті) рахунку - фактури №04/07-03 від 04 липня 2013 року, оскільки як вбачається з пояснень позивача відповідна обставина є технічною помилкою при складанні даної документації.

В даному випадку, враховуючи відсутність жодних відомостей стосовно направлення рахунку - фактури на отриману 22 липня 2013 року продукцію факсимільним зв'язком, а також належні докази складання та направлення покупцеві рахунку - фактури, датованої 22 липня 2013 року, не застосовується договірний порядок розрахунків за отриману продукцію і колегія суддів вважає за правомірне застосувати в частині строків виконання зобов'язання загальні норми цивільного та господарського законодавства, що регулюють правовідносини сторін за договором поставки.

Згідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1.7 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14 передбачено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання ; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Таким чином обов'язок зі сплати отриманої продукції виник у покупця негайно після отримання продукції, а саме 22 липня 2013 року.

В даному випадку колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції що заборгованість відповідача у розмірі 45227,00 грн. виникла 29 листопада 2013 рок, (з моменту повернення товару за видатковою накладною № РН-0000282 від 09 серпня 2013 року на суму 89082,00 грн.) оскільки остання виникла саме з моменту неоплати покупцем товару 22 липня 2013 року, а не як результат часткового зменшення суми основного боргу за договором поставки.

Оскільки відповідачем було прийнято товар за видатковою накладною № РН-0000254 від 22 липня 2013 року та станом на момент розгляду спору у суді першої інстанції не проведено оплату на суму 45227,00 грн., позивачем доведено правомірність позовних вимог в частині стягнення сум основного боргу 45227,00 грн.

В той же час відповідач як в суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі зазначає на необхідності застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовних вимог оскільки позовна заява була подана до господарського суду Харківської області 25 липня 2016 року. З даного приводу слід зазначити наступне.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як зазначалось судом вище, обов'язок за сплати суми боргу виник у відповідача 22 липня 2013 року, (прострочення відбулось 23 липня 2013 року), відтак позивач мав можливість звернутись до суду за захистом своїх порушених прав з 23 липня 2013 року по 23 липня 2016 року.

На думку відповідача позовна заява була подана до господарського суду Харківської області 25 липня 2016 року. Однак відповідна обставина не відповідає дійсності.

При дослідженні судом апеляційної інстанції позовної заяви та доданих до неї матеріалів було встановлено наявність описа вкладення у цінний лист, направленого на адресу господарського суду Харківської області (ОСОБА_1 1 а.с.33) без підпису та штампу поштового відділення. У зв'язку з чим колегія суддів встановила необхідність дослідження способу надходження до господарського суду Харківської області позовної заяви.

Листом від 12 грудня 2016 року судом апеляційної інстанції було направлено запит до господарського суду Харківської області №017925 стосовно способу надходження до господарського суду Харківської області позовної заяви .

13 грудня 2016 року господарським судом Харківської області було направлено відповідь на запит, та повідомлено, що відповідно до системи "Діловодство спеціалізованого суду" позовна заява надійшла поштою.

При цьому самим позивачем було надано квитанцію від 22 липня 2016 року про направлення поштового відправлення на адресу господарського суду Харківської області (ОСОБА_1 1 а.с.118-119) та повідомлення про отримання господарським судом Харківської області 25 липня 2016 року (дата якою було зареєстровано позовну заяву) поштового відправлення.

Вищенаведені обставини в своїй сукупності свідчать про направлення позовної заяви ТОВ "Балпол" 22 липня 2016 року, тобто в межах трирічного строку, встановленого частиною шостою статті 261 Цивільного кодексу України.

З приводу заявлених до стягнення 3682,80 грн. - 3% річних; 33377,53 - інфляційних втрат; 2980,35 грн. - пені суд зазначає наступне.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 2 ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З огляду на той факт, що початковою датою прострочення заборгованості є 23 липня 2013 року, позивач міг заявляти позовну вимогу про стягнення пені з 23 липня 2013 року по 23 січня 2014 року.

Згідно приписів ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки відповідачем заявлено про сплив строків позовної давності до вимог позивача про стягнення пені, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 2980,35 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, колегія суддів, здійснив перерахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, в межах заявленого позивачем періоду прострочення (з 26 серпня 2013 року по 11 травня 2016 року) встановила правомірність стягнення 3682,80 грн. - 3% річних; 33377,53 - інфляційних втрат. У зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні 419,02 грн. 3% річних та 1990,00 грн. інфляційних втрат підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні 419,02 грн. 3% річних та 1990,00 грн. інфляційних втрат.

Керуючись ст. ст. 33 ,44, 49, 91, 99, 101, п.2 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ЮКПФ "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 22 вересня 2016 року у справі № 922/2454/16 скасувати в частині відмови в стягненні 419,02 грн. 3% річних та 1990,00 грн. інфляційних втрат.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Юридично - комерційної приватної фірми "Центр сприяння розвитку сільського господарства регіону" (62422, Харківська область, Харківський район, село Перемога, вул. Першотравнева, буд. 11, ідентифікаційний код 24279194, п/р 26003052297445 в КБ "Приватбанк", м. Харків, МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балпол" (61060, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36224407, п/р 26003013025702 в ПАТ "Сбербанк", МФО 320627) 419,02 грн. 3% річних та 1990,00 грн. інфляційних втрат.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2016 року.

Головуючий суддя Россолов В.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Тихий П.В.