Ухвала

від 13.12.2016 по справі 752/15116/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/15116/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/14192/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Хоменко О.Л. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Шкоріна О.І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі головуючого судді: Шкоріної О.І.,

суддів: Антоненко Н.О., Стрижеуса А.М.,

при секретарі: Юрченко А.С.,

за участю: представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача та третьої особи: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 9 лютого 2016 року про забезпечення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рута-К», ОСОБА_8 про поділ майна спільної сумісної власності подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 9 лютого 2016 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рута-К» про поділ майна спільної сумісної власності подружжя.

Накладено арешт на майно:

-земельну ділянку під будівництво житлового будинку площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

-корпоративні права - 100% частки статутного капіталу ТОВ «Рута-К» у розмірі 1709375, 80 грн. (м.Київ, пр-т Науки, 35);

-нежитлове приміщення магазину по АДРЕСА_3 (літера А), загальною площею 239,4 кв.м.;

-1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_2, зареєстрованого на праві власності за ОСОБА_5;

-1/2 частину земельної ділянки розміром 0,0632 га за кадастровим номером НОМЕР_3, розташованої по АДРЕСА_2, зареєстрованої на праві власності за ОСОБА_5;

-автомобіль «Шевроле», модель «Епика», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1;

-автомобіль ГАЗ-3302 «Газель», державний номерний знак НОМЕР_2.

Допущено негайне виконання ухвали.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_4, подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, оскільки така постановлена з порушенням норм процесуального права, що регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, шляхом накладена арешту на майно, суд виходив із того, що знаючи про наявність спору щодо спільного майна подружжя, з метою уникнути його поділу за рішенням суду відповідач відступив своєму батьку 100% статутного капіталу ТОВ «Рута-К», якими він володів на час подання позивачем позову про поділ майна, а тому існує реальна загроза відчуження відповідачем у будь-який спосіб іншого майна, поділ якого є предметом розгляду у справі .

Колегія суддів погоджується з даним висновком виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

За ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Як убачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_9 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, посилаючись на те, що сторони не можуть дійти згоди щодо добровільного поділу набутих під час шлюбу об'єктів права спільної сумісної власності.

Предметом поділу позивачка зазначала: частину житлового будинку по АДРЕСА_2, земельну ділянка площею 0,15 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, корпоративні права - 100% частки статутного капіталу ТОВ «Рута-К», автомобіль «Шевроле», модель «Епика», 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобіль ГАЗ-3302 «Газель», державний номерний знак НОМЕР_2, нежитлове приміщення магазину по АДРЕСА_3 (літера А), загальною площею 239,4 кв.м., посилаючись на те, що сторони не можуть дійти згоди щодо добровільного поділу набутих під час шлюбу об'єктів права спільної сумісної власності.

Таким чином обраний позивачем вид забезпечення позову пов'язаний із змістом пред'явлених позовних вимог, є співмірним із заявленими вимогами, невжиття заходів може вплинути на невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а тому судом зроблено обґрунтований висновок про необхідність накладення арешту на спірне майно.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не надала жодних належних та допустимих доказів, що перелічене майно є власністю відповідача, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки майно, на яке накладено арешт, заявлено позивачем в позовній заяві до поділу, питання набуття майна, належності цього майна подружжю або іншій особі, законність його відчуження підлягають з»ясуванню в ході розгляду справи по суті.

Відповідно до вимог процесуального закону, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відповідність обраного виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_5 - відхилити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 9 лютого 2016 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: