Рішення

від 19.12.2016 по справі 144/176/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

Справа № 144/176/16-ц Провадження № 22-ц/772/1974/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 23 Доповідач Копаничук С. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Копаничук С.Г.

Суддів: Матківської М.В., Берегового О.Ю.

при секретарі: Торбасюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» про визнання договору оренди землі недійсним, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» на рішення Теплицького районного суду від 22 квітня 2016 року ,-

В с т а н о в и л а :

В лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Теплик-Агро» про визнання недійсним договору оренди землі від 19.08.2015 року. Посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки, площею 3,5430 га, кадастровий номер 0523786900:02:000:0167, розташованої на території Сокирянської сільської ради Теплицького району. У листопаді 2015 року він дізнався про існування договору оренди землі, який був укладений нібито між ним та ТОВ «Теплик-Агро». Посилаючись на те, що підпис на договорі виконано не ним і його волевиявлення на укладення даного договору було відсутнє, просив визнати недійсним вказаний договір оренди.

Рішенням Теплицького районного суду від 22.04.2016 року позов задоволено. Визнано договір оренди землі, укладений 19.08.2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Теплик-Агро», зареєстрований 07.10.2015 року Реєстраційною службою Теплицького РУЮ за №25088930 - недійсним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Теплик-Агро» просить зазначене рішення суду скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права, а по справі ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вказали, що суд першої інстанції, для підтвердження підписання договору оренди землі позивачем, безпідставно відмовив в призначенні судової почеркознавчої експертизи за клопотанням їх представника. Суд невірно оцінив докази по справі, вважаючи належним та допустимим доказом відсутності волевиявлення ОСОБА_2 на укладення договору лише покази свідка ОСОБА_3, сестри позивача, яка зацікавлена в розгляді справи на користь брата. Також суд порушив ст.88 ЦПК України, стягнувши витрати на правову допомогу, за відсутності їх документального підтвердження.

Перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що ухвалене у справі рішення повинно бути гранично повним, ясним, чітким, а висновки суду про встановлені обставини, правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами й не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини, щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч.1 ст.16 ЗУ «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ст. 215 ч.1 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зі змісту ст.203 ЦК України,зокрема,ч.ч.1,3 вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, площею 3,5430 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Сокирянської сільської ради Теплицького району. Згідно з договором оренди землі від 12.01.2011 року, позивач передав зазначену земельну ділянку в оренду СВК «Сокирянський», який зареєстрований відділом Держкомзему у Теплицькому районі 04.05.2011 року (а.с.9-10). Відповідно до Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.08.2015 року між ТОВ «Теплик -Агро» та ОСОБА_4 укладено договір оренди на належну останньому земельну ділянку, строком на 10 років. Даний договір зареєстрований 07.10.2015 року Реєстраційною службою Теплицького РУЮ. З довідок № 01-15/12 від 03.03.2016 року, №01-15/12 від 09.03.2016 року вбачається, що ОСОБА_4 працює в Ічнянському національному природному парку і в день підписання договору оренди (19.08.2015 року) він знаходився на робочому місці (а.с.27, 28).

Ухвалюючи рішення про визнання договору недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі ОСОБА_4 не підписував, його волевиявлення на укладення договору було відсутнє і він нікого не уповноважував на вчинення даної дії, що підтверджується показами його представника і свідків, а тому задовольнив позовні вимоги.

Проте, з такими висновками погодитись не можна, оскільки суд допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для розгляду справи щодо яких у сторін та інших осіб є спір.

Відповідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують

вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені

певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 59 ЦПК України).

Відповідно ч.ч.3, 4 ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_2 належними та допустимим доказами повинен був довести суду факт непідписання ним договору оренди землі.

Однак таких доказів по справі позивач не надав і в матеріалах справи вони відсутні. Покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5 про непідписання договору оренди ОСОБА_2 не є допустимими доказами даного факту і не відповідають вимогам ст.59 ЦПК України про допустимість доказів. Допустимим доказом підписання чи непідписання ОСОБА_2 договору оренди землі є висновок судової почеркознавчої експертизи, з приводу встановлення цього факту.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про доведеність факту відсутності волевиявлення позивача на укладення договору оренди ґрунтуються на не допустимих доказах, що у результаті призвело до постановлення рішення, яке ґрунтується на припущеннях.

У зв'язку з цим та відмовою суду першої інстанції у призначені експертизи, ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 04.07.2016 року за клопотанням ТОВ «Теплик-Агро» була призначена судово почеркознавча експертиза і обов'язок щодо її оплати покладено на товариство.

Однак, оплату проведення судової почеркознавчої експертизи товариство не здійснило, позивач ОСОБА_2 клопотання про проведення даної експертизи не заявляв, відтак в матеріалах справи її висновок відсутній.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивач не довів обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, доводи скарги заслуговують на увагу, рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.10, 57 - 60, 307, 309, 316 ЦПК України ,-

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» задовольнити.

Рішення Теплицького районного суду від 22 квітня 2016 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Теплик-Агро» про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: