Ухвала

від 24.06.2010 по справі 2а-22/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2а-22/10 24.06.2010

Провадження №22ц-3195/10

Державний герб України

Справа № 22ц-3195/10 Головуючий першої інстанції Янцова О.А.

Категорія: 57 Суддя - доповідач апеляційного суду Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Козаченка В.І.,

суддів: Колосовського С.Ю.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання: Аніщенко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою

управління Пенсійного фонду України

в м. Первомайську Миколаївської області

на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 січня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Миколаївської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

В листопаді 2009 р. позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного Фонду України в м. Первомайську Миколаївської області (далі - УПФ). Посилаючись на протиправну бездіяльність щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус «дитини війни», доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, просила поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду, зобов'язати УПФ здійснити перерахування такої допомоги та виплату відповідно до закону за 2006 - 2008 роки в сумі 4471 грн. 20 коп.

Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 січня 2010 р. позов задоволено частково.

Постановлено зобов'язати УПФ здійснити перерахунок підвищення до пенсії позивачки на 30% мінімального розміру пенсії за віком за період з 30 листопада 2008 р. по 31 грудня 2008 р. В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус «діти війни».

Положеннями ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак, пунктом 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в іншій редакції, яка зазначає виплату цього підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни.

Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., у 2008 р. мають «діти війни» та з 22 травня 2008 р.

Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства, чинного на час ухвалення рішення, повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку наявним доказам, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність. На підставі чого суд вірно, з урахуванням пропуску позивачкою строку звернення до суду по частині вимог задовольнив позовні вимоги частково.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору і не можуть бути підставою відмови у даному позові. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо виплати підвищення до пенсії в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні позовних вимог застосуванню підлягає розмір спірного підвищення до пенсії, встановлений саме Законом від 18 листопада 2004 р., а не визначений відповідачем розмір допомоги на підставі постанови КМУ № 530.

Крім того, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи ч. 3 ст. 22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсягну права, наданого Законом від 18 листопада 2004 р., є безпідставним.

Таким чином, суд вірно дійшов висновку про неправомірність дії відповідача щодо фактично здійснених виплат позивачу за 2008 р.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на безпідставне визначення розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись спірне підвищення до пенсії, то розрахунок необхідно проводити, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а судове рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Миколаївської області відхилити, а постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 січня 2010 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: