Рішення

від 19.12.2016 по справі 543/505/16-ц

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

543/505/16-ц

2/543/281/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2016 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Гришка О.Я.

при секретарі - Федорині А.А.

з участю представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Виконавчого комітету Савинської сільської ради Оржицького району Полтавської області, третя особа: Приватний нотаріус Оржицького районного нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним і скасування заповіту, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 13.07.2016 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та Виконавчого комітету Савинської сільської ради Оржицького району Полтавської області про визнання недійсним і скасування заповіту.

В позовній заяві зазначено, що 14 грудня 2015 року помер батько позивача - ОСОБА_5, останнім місцем проживання якого було с. Савинці Оржицького району Полтавської області. Яквказує позивач, 26 травня 2016 року вона, як спадкоємиця першої черги, звернулася до Савинської сільської ради із заявою про прийняття спадщини, однак їй відмовили у її прийнятті та повідомили, що батько залишив заповіт, згідно якого все своє майно заповів своєму племіннику, а відповідачу по справі - ОСОБА_1. Позивач звернулась до нотаріуса двадцять першої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого 14.12.2015 року ОСОБА_5

Позивач у позовній заяві та своїх поясненнях зазначає, що підпис її батька на заповіті підроблений; секретар виконкому сільської ради не мав права посвідчувати заповіт батька, оскільки батько відповідача у справі є кумом голови Савинської сільської ради; печатка сільської ради міститься на звороті заповіту, а не на його лицевій частині; запис на заповіті про те, що він не змінений і не скасований виконано новим секретарем сільської ради, а не секретарем, який посвідчував заповіт; спадкодавець зловживав алкоголем, а при підписанні і посвідченні заповіту не були присутні свідки; зловживання заповідачем алкоголем дає привід сумніватися у його дієздатності на момент підписання заповіту; у заповіті відсутній запис, де заповідач власноручно підтверджує своє волевиявлення, а є лише підпис; спадкодавець був шульгою, а заповіт підписано правою рукою.

Посилаючись на це, позивач ОСОБА_3, змінивши свої позовні вимоги, просила суд визнати недійсним і скасувати заповіт ОСОБА_5, посвідчений 23.12.2013 року ОСОБА_6, яка на момент складання заповіту займала посаду секретаря виконкому Савинської сільської ради Оржицького району Полтавської області.

В судове засідання 19.12.2016 року позивач ОСОБА_3 не з'явилася, направила до суду заяву, в якій просила розглянути справу без її участі.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні та пояснила, що стороною позивача у справі не надано суду жодного доказу, на підставі якого можливо було б визнати заповіт ОСОБА_5 недійсним. Заповіт ОСОБА_5 було складено та посвідчено у відповідності до вимог чинного законодавства, цей заповіт було посвідчено посадовою особою, яка мала на це право, доказів того, що підпис на заповіті є підроблений суду не надано, законодавство не містить вимоги про те, щоб спадкодавець особисто писав на аркуші, на якому надруковано текст заповіту, що він прочитаний ним особисто вголос. Представник відповідача пояснила також, що доказів того, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі суду також не надано, як не надано і доказів того, що заповідач на момент підписання заповіту не мав відповідного обсягу цивільної дієздатності.

Від третьої особи - приватного нотаріуса Оржицького районного нотаріального округу ОСОБА_4 до суду надійшов лист про розгляд справи за її відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, показання свідків, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 помер 14 грудня 2015 року, про що виконавчим комітетом Савинської сільської ради Оржицького району Полтавської видане відповідне свідоцтво про смерть (а.с. 5). Він проживав та був зареєстрований в житловому будинку, що знаходиться в с. Савинці, Оржицького району, Полтавської області по вул. Нова, 8. В цьому житловому будинку постійно та на протязі шести місяців з дня смерті ОСОБА_5 ніхто не проживав (а.с. 138).

Згідно заповіту, посвідченого секретарем Савинської сільської ради ОСОБА_6 23 грудня 2013 року, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і все те, що буде належати йому на день смерті заповів ОСОБА_1. Заповіт зареєстрований в реєстрі за №61 (а.с. 6).

Згідно Інформаційної довідки із Спадкового реєстру що після померлого 14.12.2015 року ОСОБА_5 заведена спадкова справа (а.с. 27).

Частина 1 статті 1257 ЦК України передбачає, що нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спорів у зв'язку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК України. Заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочин, якщо у книзі шостій ЦК немає відповідного правила.

Відповідно до п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Згідно ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Таким чином визнання заповіту недійсним і визнання заповіту нікчемним є двома різними способами захисту прав осіб, які мають намір успадкувати відповідне майно.

Системний аналіз норм ЦК свідчить, що відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК виключно підстави недійсності правочину, визначені у ст. 225, ст. 231 ЦК, зумовлюють те, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.

Згідно з нормами статті 1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є: складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання; заповіт має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України.

Стаття 1251 ЦК України встановлює, що уразі якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

В судовому засіданні встановлено, що заповіт ОСОБА_5, посвідчений 23.12.2013 року секретарем Савинської сільської ради ОСОБА_6, яка на момент складання заповіту займала посаду секретаря виконкому Савинської сільської ради Оржицького району Полтавської області та згідно посадової інструкції на неї було покладено обов'язок проводити нотаріальні дії (а.с. 139-140).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 показала, що заповідач ОСОБА_5 сам звернувся до неї з проханням посвідчити його заповіт, при цьому, як вона пам'ятає, перебував у звичайному стані, вона не відчувала, що він був хворий, що він перебував у стані якогось сп'яніння, чи був чимось збентежений. Заповідач самостійно повідомив свідку про те, який має бути зміст заповіту, прочитав текст заповіту після того, як вона його роздрукувала, і підписав його.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що заповіт ОСОБА_5 повинен бути визнаний судом недійсним у зв'язку з тим, що він зловживав спиртними напоями, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_5 зловживав спиртними напоями, та того, що через зловживання спиртними напоями волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували, що заповідач у момент складання заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, чи підтверджували, що заповіт складений заповідачем проти справжньої волі внаслідок застосування до нього фізичного чи психологічного тиску з боку якихось осіб.

Суду також не надано належних та допустимих доказів того, що підпис заповідача на спірному заповіті було підроблено. Суду не надано належних та допустимих доказів того, що заповідач був шульгою, а заповіт підписано особою правою рукою. Суд не приймає до уваги заяву, датовану 08.12.2016 року, в якій зазначено, що вона написана ОСОБА_7, оскільки суду не надано доказів, що ця заява написана саме ОСОБА_7

Інші пояснення та докази сторони позивача не відносяться до предмету спору, при цьому суд приймає до уваги зміст позовних вимог позивача.

За положеннями ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

У відповідності до ч. 4 ст. 60 ЦПК України, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, проаналізувавши всю сукупність письмових доказів по справі разом з показаннями сторін, свідка, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1247, 1251, 1257 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Виконавчого комітету Савинської сільської ради Оржицького району Полтавської області, третя особа: Приватний нотаріус Оржицького районного нотаріального округу ОСОБА_4, про визнання недійсним і скасування заповіту ОСОБА_5, посвідченого 23.12.2013 року ОСОБА_6, яка на момент складання заповіту займала посаду секретаря виконкому Савинської сільської ради Оржицького району Полтавської області, відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час розгляду справи, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складене 23.12.2016 року.

Суддя