Ухвала

від 22.12.2016 по справі 1715/18707/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Кучина Н.Г.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"22" грудня 2016 р. Справа № 1715/18707/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Мацького Є.М.

Капустинського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Гунько Л.В.,

представника Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату м.Рівне: Юзвяк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від "17" липня 2015 р. у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Рівненської міської ради, Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату м.Рівне, треті особи: ОСОБА_8 , Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації", про визнання незаконним рішення ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до Рівненського міського суду з позовною заявою до Рівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату м.Рівне, третя особа: Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_8 про визнання незаконним рішення.

Представник відповідача подав суду заяву про застосування позовної давності та залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17 липня 2015 року позовну заяву ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Рівненської міської ради, Виконавчого комітету Рівненської міської ради, Релігійної громади Української Православної Церкви Київського патріархату м.Рівне, третя особа: Комунальне підприємство «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_8 про визнання незаконним рішення - залишено без розгляду у зв"язку з пропущенням строків звернення до адміністративного суду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 звернулися до суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати вищевказану ухвалу, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В апеляційній скарзі апелянти посилаються на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи слідує, що відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2015 року у справі № К\800\50779\13 справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с.205-207).

Вищим адміністративним судом в ухвалі вказано, що судом першої інстанції при розгляді справи не було наведено причин неврахування доказів, наданих відповідачем на підтвердження пропуску позивачами строку звернення до суду та наявності підстав для поновлення строку звернення.

У відповідності до ч.5 ст.277 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов"язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11.12.1991 № 482 будинок за адресою: АДРЕСА_1 передано на баланс Рівненській Святотроїцькій Автокефальній Українській православній церкві. Актом передачі будинку по вул.Басівкутська, 84 в м.Рівне від 18.06.1993 року, складеним комісією в складі представників ЖЕК-3 та Свято-Троїцької УАПЦ Київського патріархату, зазначений будинок загальною площею 141,7 кв.м. переданий на баланс Свято-Троїцької УАПЦ Київського патріархату. Згідно з Авізо від 18.06.1993 року зазначений будинок безкоштовно передано Свято-Троїцькій УАПЦ Київського патріархату (т.1 а.с. 6,7,8).

В подальшому, 05.11.1997 року Комунальним підприємством «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» видано реєстраційне посвідчення, яким посвідчено, що вказаний будинок зареєстрований на праві власності за релігійною громадою Свято-Троїцькою Українською Автокефальною Православною Церквою Київського патріархату (т.1 а.с. 9).

Позивачі стверджують, що виконавчий комітет Рівненської міської ради не мав повноважень для передачі спірного будинку на баланс релігійної громади, вважаючи, що внаслідок незаконної передачі будинку з комунальної власності на баланс релігійної громади порушені їх права як членів територіальної громади м.Рівне, тому вони звернулись до суду з даним позовом.

Оскаржуючи рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11.12.1991 №482 позивачі звернулися до суду 15.10.2012 року, тобто більш ніж через 20 років, при цьому зазначають, що про порушення їх права, позивачам стало відомо лише після отримання 26.04.2012 року зустрічного позову Релігійної громади Української Православної Церкви Київського Патріархату до ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи, без самостійних вимог на предмет спору Рівненська міська рада, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності, а отже строків звернення до суду вони не пропустили.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами позивачів та зазначає наступне.

У відповідності до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи слідує, що позивачі понад 20 років проживають у спірному будинку.

Із постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 20.09.2012 року у справі № 2-4717/2011 (т.1 а.с.18-24) слідує, що зазначене житло позивачі отримали у володіння від органу місцевого самоврядування та користувалися ним на умовах договору найму з житлово-експлуатаційною організацією виконавчого комітету Рівненської міської ради. З моменту передачі будинку на баланс Релігійної громади (рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11.12.1991 № 482) позивачі продовжували користуватися займаними жилими приміщеннями на умовах договору найму, з 1993 року по 1999 рік сплачували Релігійній громаді квартирну плату, а з 1999 року почали користуватися житлом безоплатно. Через фінансову неспроможність Релігійної громади в утриманні будинку, сторони домовились про безоплатне користування житлом.

Отже, спочатку виконавчий комітет Рівненської міської ради передав позивачам право користування жилими приміщеннями, потім це право було надано позивачам Релігійною громадою. При цьому, позивачі знали про обмежений характер свого права на жилі приміщення та про те, що їх право користування має певну підставу - право власності іншої особи, відповідно, органу місцевого самоврядування та Релігійної громади.

Таким чином, і на час заволодіння спірним майном, і на час передачі його у власність Релігійної громади, і на теперішній час будинок № 84 по вулиці Басівкутській в місті Рівне мав власника і цей власник був відомий позивачам, про що свідчать досліджені судом письмові звернення позивачів та їх представників до органів місцевого самоврядування та бюро технічної інвентаризації, що мали місце з 1996 року і по даний час.

У відповідності до ч.1 ст.72 КАС України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Окрім того у своїх додаткових поясненнях до позову позивачі самостійно вказують, що протягом довгого часу намагались приватизувати квартири у будинку за адресою: м.Рівне вул.Басівкутська 84.

Також, в матеріалах справи міститься лист Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26.05.2006 № ОП-01-148, за змістом якого можна зробити висновок, що ще в 2006 році позивачка ОСОБА_7 зверталась до відповідача із заявами про приватизацію квартири у будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 57).

В матеріалах справи міститься довідка про склад сім'ї від 20.10.2002 року відповідно до якої ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5 проживали та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1. При цьому, житлово-комунальною організацією, тобто, фактичним утримувачем будинку, зазначено відповідача у справі - Релігійну громаду Української Православної Церкви Київського Патріархату м.Рівне (т.1 а.с. 61).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що про існування рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 11.12.1991 року № 482 позивачам було відомо з 1993 року, оскільки вони сплачували Релігійній громаді квартирну плату за користування спірним житлом за адресою: АДРЕСА_1, а тому позивачами пропущено 6-ти місячний строк звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

За вказаних обставин, зважаючи на відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишити без задоволення, ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від "17" липня 2015 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: Є.М. Мацький

М.М. Капустинський

Повний текст cудового рішення виготовлено "22" грудня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_5 АДРЕСА_1,33000

ОСОБА_6 АДРЕСА_1,33000

ОСОБА_7 АДРЕСА_2,33000

представник ОСОБА_7 - ОСОБА_11: АДРЕСА_3, 33023

3- відповідачу/відповідачам: Виконавчий комітет Рівненської міської ради вул.Соборна,12а,м.Рівне,33028

Рівненська міська рада вул. Соборна, 12-А,м.Рівне,Рівненська область,33028

Релігійна громада Української Православної Церкви Київського патріархату м.Рівне вул.Басівкутська,60,м.Рівне,33025

ОСОБА_8 - АДРЕСА_4,33000

, Комунальне підприємство "Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" вул.Білякова, 4-а,м.Рівне,33027

- ,