Рішення

від 14.12.2016 по справі 902/844/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2016 р. Справа № 902/844/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Муніципальні платіжні системи", м. Вінниця

до: Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м. Вінниця

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВ "Фінансова компанія "ОСОБА_1 Кепітал", ПАТ "Банк "Київська Русь", м.Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Вінницька міська рада, Виконавчий комітет Вінницької міської ради. м.Вінниця

про стягнення 5 670 523,24 грн

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2, довіреність № 20 від 26.09.2016 р., паспорт серії АВ № 632025 виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 31.03.2005 р.

відповідача: ОСОБА_1, довіреність № Юр/2301 від 09.08.2016 р., паспорт серії АВ № 074314 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 27.01.2000 р.

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (Вінницька міська рада та Виконавчий комітет Вінницької міської ради): ОСОБА_3, довіреність № 42 від 15.01.2016 р., довіреність № 42 від 15.01.2016 р., посвідчення № 42 від 15.01.2016 р. (присутній до виходу суду в нарадчу кімнату).

треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (ТОВ "Фінансова компанія "ОСОБА_1 Кепітал" та ПАТ "Банк "Київська Русь") в судове засідання не з'явилися.

керівник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Муніципальні платіжні системи" подано позов до Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 6 720 280,10 грн, з яких 2 590 138,89 грн боргу, 677 455,22 грн процентів за користування кредитом, 164 231,71 пені за несвоєчасну оплату процентів, 1 616 100,51 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту, 1 052 905,03 грн 30 % за несвоєчасне повернення кредиту, 125 295,07 грн 30 % за несвоєчасне повернення відсотків, 468 140,41 грн інфляційні втрати за неповернення кредиту, 26 003,27 грн інфляційні втрати за неповернення відсотків.

Ухвалою суду від 03.10.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/884/16 та призначено до розгляду на 20.10.2016 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

05.12.2016 р. від ПАТ "Банк "Київська Русь" надійшли пояснення по суті спору.

13.12.2016 р. на адресу суду від позивача надійшла заява № 43 від 13.12.2016 р. про повернення надмірно сплаченого судового збору в сумі 15 746,36 грн у зв'язку з поданням заяви № 42 від 13.12.2016 р. про зменшення розміру позовних вимог до 5 670 523,24 грн.

Ухвалою суду від 14.12.2016 р. заяву позивача задоволено частково, повернуто позивачу з державного бюджету України 15 746, 35 грн судового збору, в стягненні 0,1 грн судом відмовлено.

13.12.2016 р. на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 5 670 523,24 грн заборгованості з яких 2 500 000,00 грн боргу, 90 138,89 грн процентів за користування кредитом, 39 820,54 грн пені за несвоєчасну оплату процентів, 1 556 240,87 грн пені за несвоєчасну сплату кредиту, 1 014 454,00 грн 30 % за несвоєчасне повернення кредиту, 28 427,97 грн 30 % за несвоєчасне повернення відсотків, 435 149,58 грн інфляційні втрати за неповернення кредиту, 6 291,39 грн інфляційні втрати за неповернення відсотків.

14.12.2016 р. від третіх осіб - Вінницької міської ради та Виконавчого комітету Вінницької міської ради надійшли пояснення (вх.№ 06-52/11957/16).

Треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ "Фінансова компанія "ОСОБА_1 Кепітал", ПАТ "Банк "Київська Русь" та викликаний попередньою ухвалою суду керівник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання останні були повідомлені належним чином - ухвалою суду від 30.11.2016 р., про що свідчать наявні в справі поштові повідомлення про вручення поштових відправлень № 0110306555413 та №0407129003726.

Принагідно слід вказати, що представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення з підстав неприбуття керівника відповідача ОСОБА_4 на виклик до суду з підстав перебування останнього у відрядженні в м.Києві (Наказ № 618 від 13.12.2016 р.).

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, треті особи своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористались, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду третіх осіб, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд зазначає, що станом на 14.12.2016 р. від третіх осіб не надійшло жодних письмових пояснень, клопотань чи заяв по суті спору.

В межах дня судом оголошувались в судовому засіданні перерви.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні від представників сторін надійшло ряд документів, а саме: письмове пояснення по суті спору представника позивача; письмове пояснення та відзив на позовну заяву представника відповідача, а також належні докази відсутності на місці керівника КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" у зв'язку з відрядженням останнього та письмові пояснення третьої особи на стороні позивача ОСОБА_5 міської ради та Виконавчого комітету Вінницької міської ради по суті спору.

Також в судовому засіданні представником відповідача було надано суду докази що підтверджують важкий фінансовий стан підприємства, а саме довідку про дебіторську заборгованість в розмірі 81 мільйон грн та кредиторську заборгованість в розмірі 150 мільйонів грн.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 03.09.2010 р. між Акціонерним банком "Київська Русь" та Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Позичальник, Відповідач) було укладено Кредитний договір № 157/2010-Ю, відповідно до умов якого (п.1.1) Банк відкриває Позичальнику відкличну невідновлювальну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах:

- ліміт кредитування - 25 000 000,00 грн (що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного у Додатку № 1 до цього Договору);

- строк кредитної лінії - з 03.09.2010 р. по 02.09.2011 р. включно;

- ціль використання коштів: поповнення обігових коштів;

- процентна ставка - 22 % річних;

- процентна ставка випадку невиконання Позичальником п.6.1.12 цього Договору - 35 % річних;

- комісія за підготовку та оформлення Договору - 360,00 грн;

- фіксована плата за надання кредиту (разова, від суми траншів) - 0,25 % без ПДВ (а.с.34-36, т.1).

Видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами. Підставою для видачі траншів ж заява Позичальника (п.2.1 Договору).

Повернення кредиту здійснюється шляхом перерахування із свого поточного рахунка на позичковий рахунок в відділені АБ "Київська Русь".

Заборгованість за Кредитом повертається Позичальником у відповідності до Графіка зменшення ліміту кредитування, а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п.1.1 цього Договору (п.4.1 Договору).

Сплата Позичальником процентів здійснюється щомісячно в строк до 25 числа по останній робочий день поточного місяця на рахунок Вінницького відділення Банку.

У випадку порушення Позичальником встановлених цим пунктом строків сплати процентів, сума несплачених в строк процентів вважається простроченою, переноситься Банком на рахунки для обліку прострочених нарахованих доходів. Проценти, нараховані за останній (несплачений) період користування кредитом, сплачуються одночасно з остаточним поверненням кредиту (п.4.4 Договору).

У разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує у строки, передбачені п.4.4 Договору проценти з розрахунку 22 % річних, що нараховуються на суму прострочення заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення (п.4.6 Договору).

Розділом 8 сторони обумовили відповідальність сторін.

Так, зокрема, у випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення (п.8.1 Договору).

ОСОБА_6 п.10.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань.

Додатком № 1 до даного Кредитного договору від 03.09.2010 р. сторони погодили графік повернення заборгованості (а.с.37, т.1).

Крім того, між сторонами було укладено ряд Договорів про внесення змін і доповнень до основного договору.

Так, Договором про внесення змін і доповнень № 1 від 02.09.2011 р. до Кредитного договору № 127/2010-Ю від 03.09.2010 р. сторони домовились внести зміни в розділи 1-11 Договору щодо предмету договору, умов надання кредиту, умов забезпечення кредиту, умови його повернення, права і обов'язки сторін, форс - мажор, відповідальність сторін, тощо, зокрема, сторони зменшили кредитний ліміт до 20 000 000,00 грн, збільшили термін виконання зобов'язань до 31.08.2012 р., зменшили процентну ставку за користування кредитом до 20 % річних та домовились про додаткову сплату фіксованої плати за надання кредиту в розмірі 0,25 % від суми кожної окремої частини кредиту, що надається без ПДВ (а.с.38-41, т.1).

Договором про внесення змін і доповнень № 1/1 від 30.12.2011 р. сторони внесли зміни в п.4.1 Кредитного договору № 157/2010-Ю від 03.09.2010 р. в частині повернення кредиту (а.с.43, т.1).

Договором про внесення змін і доповнень № 2 від 01.02.2012 р. сторони змінили % ставку за користування кредитом - 22 % (а.с.45, т.1).

Договором про внесення змін та доповнень № 2/1 від 29.03.2012 р. сторони внесли зміни до Кредитного договору в частині умов забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань (а.с.46, т.1).

Договором про внесення змін і доповнень № 3 від 07.09.2012 р. сторони зменшили кредитний ліміт та змінили кінцевий термін повернення кредиту (а.с.47, т.1).

Договором про внесення змін і доповнень № 4 від 08.10.2012 р. сторони збільшили ліміт кредитування до 18 595 000,00 грн та внесли зміни до п.4.1 Кредитного договору (а.с.49 т.1).

Договором про внесення змін № 5 від 29.08.2013 р. сторони зменшили кредитний ліміт, змінили кінцевий термін повернення кредиту, змінили обсяг зобов'язань сторін, тощо (а.с.51, т.1).

Договором про внесення змін № 6 від 29.07.2014 р. сторони внесли зміни в розділи 1-10 Кредитного договору (а.с.53-56, т.1).

На виконання умов Договору № 157/2010-Ю від 03.09.2010 р. на підставі банківських виписок по особовому рахунку відповідача за період з 08.09.2010 р. по 21.03.2014 р., які знаходяться в справі ПАТ "Банк "Київська Русь" видано відповідачу кредит на загальну суму 2 590 138,89 грн.

В забезпечення виконання даних зобов'язань 16.09.2011 р. між ПАТ "Банк "Київська Русь" та Виконавчим комітетом Вінницької міської ради було укладено Договір поруки № 157/2010-Ю-П2, відповідно до умов якого Поручитель (Виконавчий комітет Вінницької міської ради) зобов'язується солідарно та в повному обсязі відповідати перед Кредитором за виконання зобов'язань Боржника за Кредитним договором від 03.09.2010 р. (а.с.68-73, т.1).

01.06.2016 р. між ПАТ "Банк "Київська Русь" (Первісний кредитор) та ТОВ "Фінансова компанія "ОСОБА_1 Кепітал" (Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 208248/42 (а.с.32, 33 т.1), за умовами якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору своє право вимоги за Кредитним договором № 127/2010-Ю від 03.09.2010 р. з усіма договорами про внесення змін та доповнень з правом нарахування процентів, пені, штрафу та інших платежів (п.1.1 Договору).

В подальшому, 02.06.2016 р. Новий кредитор - ТОВ "Фінансова компанія "ОСОБА_1 Кепітал" згідно Договору, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Муніципальні платіжні системи", відступило останньому право вимоги до Боржника за Кредитним договором № 127/2010-Ю від 03.09.2010 р. з усіма договорами про внесення змін та доповнень з правом нарахування процентів, пені, штрафу та інших платежів (а.с.8, 9, т.1).

Загальна сума вимоги складає - 2 590 138,89 грн (п.1.2 Договору).

Відповідно до умов Договору про відступлення права вимоги, Первісний кредитор відступає Новому кредитору належне йому право вимоги до Боржника, визначене п. 1.2 Договору, а позивач Кредитор приймає це право вимоги та зобов'язується відшкодувати (сплатити) Первісному кредитору його вартість, а саме - 887 155,50 грн (п.4.1 Договору про відступлення права вимоги).

ОСОБА_6 з Актом- прийому передачі документації від 09.06.2016 р. Первісний Кредитор передав, а Новий прийняв всі документи, які стосуються укладення та виконання Кредитного договору від 03.09.2010 р. (а.с.10-19, т.1).

Також, 02.06.2016 р. Новий кредитор - ТОВ "Фінансова компанія "ОСОБА_1 Кепітал" згідно Договору за № 1235, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Муніципальні платіжні системи", відступило останньому право вимоги до Боржника за Договором іпотеки від 05.10.2010 р. за № 1919, укладеним між ПАТ "Банк "Київська Русь" та відповідачем на умовах Кредитного договору № 127/2010-Ю від 03.09.2010 р. з усіма договорами про внесення змін та доповнень (а.с.20, 21, т.1).

ОСОБА_6 - прийому передачі документації від 02.06.2016 р. Первісний Кредитор передав, а Новий прийняв всі документи, які стосуються укладення та виконання Договору іпотеки від 05.10.2010 р. (а.с.22, т.1).

Повідомленням № 8 від 21.06.2016 р. та претензією № 12 від 14.07.2016 р. позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги по укладених правочинах (а.с.23-28, т.1).

Листом № Юр /2379 від 18.08.2016 р. відповідач повідомив позивачу, що наразі оплатити виниклий борг можливості немає, оскільки розрахунки споживачів послуг Підприємства мають сезонний характер та підприємство фактично знаходиться у вкрай важкому становищі (а.с.29, т.1).

Із матеріалів справи даної справи слідує, що на виконання умов Договору про відступлення права вимоги від 02.06.2016 р. та Кредитного договору № 157/2010-Ю від 03.09.2010 р. відповідач в добровільному порядку решту суми заборгованості не повертає, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

ОСОБА_6 заяви позивача про зменшення позовних вимог від 13.12.2016 р. останній зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 2 500 000 грн 00 коп. боргу, 90 138 грн 89 коп. процентів за користування кредитом, 39 820 грн 00 коп. пені за несвоєчасну оплату процентів, 1 556 240 грн 87 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 1 014 454 грн 00 коп. 30 % за несвоєчасне повернення кредиту, 28 427 грн 97 коп. 30 % за несвоєчасне повернення відсотків, 435 149 грн 58 коп. інфляційних втрат за неповернення кредиту, 6 291 грн 39 коп. інфляційних втрат за неповернення відсотків.

У відзиві від 14.12.2016 р. відповідач не заперечує щодо суми основного боргу в розмірі 2 500 000,00 грн визнав повністю.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов таких висновків.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

ОСОБА_6 зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, законодавець передбачив право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

ОСОБА_6 зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За Договором відступлення права вимоги від 02.06.2016 р. Новий кредитор - ТОВ "Фінансова компанія "ОСОБА_1 Кепітал" відступає Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Муніципальні платіжні системи" право вимоги до Боржника за Кредитним договором № 127/2010-Ю від 03.09.2010 р. з усіма договорами про внесення змін та доповнень з правом нарахування процентів, пені, штрафу та інших платежів (а.с.8, 9, т.1).

Загальна сума вимоги складає - 2 590 138,89 грн (п.1.2 Договору).

ОСОБА_6 п.4.1 Кредитного договору № 127/2010-Ю від 03.09.2010 р. заборгованість за Кредитом повертається Позичальником у відповідності до Графіка зменшення ліміту кредитування, а у випадку, якщо такий не був укладений - не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п.1.1 цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором зокрема стосовно сплати боргу, що останнім не заперечується та визнається.

ОСОБА_6 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на вказане вимоги позивача про стягнення 2 500 000,00 грн боргу за Кредитним договором від 03.09.2010 р. № 157/2010-Ю та 90 138,89 грн процентів за користування кредитом являються правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При перевірці правильності нарахування процентів за користування кредитом судом виявлено відсутність помилок в обрахунках із врахуванням п.п.4.4, 4.5 Кредитного договору із внесеними змінами, в т.ч. із застосуванням методу факт/360 тощо.

Також судом розглянуто вимоги позивача (з урахування заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення з відповідача 39 820 грн 00 коп. пені за несвоєчасну оплату процентів нарахованих за період з 01.08.2015 р. по 31.08.2016 р., 1 556 240 грн 87 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту нарахованих за період з 01.04.2015 р. по 31.08.2015 р., 1 014 454 грн 00 коп. 30 % за несвоєчасне повернення кредиту нарахованих за період з 01.04.2015 р. по 31.08.2016 р., 28 427 грн 97 коп. 30 % за несвоєчасне повернення відсотків нарахованих за період з 01.08.2015 р. по 31.08.2016 р., 435 149 грн 58 коп. інфляційних втрат за неповернення кредиту нарахованих за період з 01.04.2015 р. по 31.08.2016 р., 6 291 грн 39 коп. інфляційних втрат за неповернення відсотків нарахованих за період з 01.08.2015 р. по 31.08.2016 р. за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_6 ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3,4 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

ОСОБА_6 ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

ОСОБА_6 ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У випадку порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним та/або комісій Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення (п.8.1 Кредитного договору зі змінами).

ОСОБА_6 з п.п.5.2.8, 8.6 Кредитного договору із змінами Банку надано право нараховувати штрафні санкції за весь час прострочення виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором, починаючи з дня, наступного за днем коли зобов'язання мало бути виконане до дня його фактичного виконання.

Пунктом 8.2 Кредитного договору зі змінами передбачено, що у випадку порушення Позичальником строків (термінів) повернення кредиту та/або процентів Позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 процентів річних від простроченої суми, за весь час прострочення.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 30 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку пені, інфляційних втрат та 30 % річних судом виявлено помилки, які полягають у невірному визначенні кінцевих сум, періодів прострочення боржника тощо.

Зокрема при розрахунку пені на відсотки та 30 % річних на відсотки позивачем невірно визначено період прострочення боржника оскільки сплата відсотків за умовами п.4.6 Кредитного договору здійснюється щомісячно в строк з 25-го числа по останній робочий день поточного місяця.

Разом з тим позивачем здійснено нарахування пені на суму відсотків в розмірі 47 361,11 грн за період з 01.08.2015 р. по 28.08.2015 р., в той час як вірним є період з 01.08.2015 р. по 31.08.2015 р.

В розрахунку інфляційних втрат судом виявлено помилку, яка також полягає у невірному визначенні кінцевої суми, яка спричинена хибною методикою обрахунку інфляційних втрат.

Так, з розрахунку інфляційних втрат долучених до заяви позивача № 42 від 13.12.2016 р. з урахуванням суми заборгованості, яка змінювалась впродовж місяця.

Суд зауважує, що інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу , що існувала на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції , визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

При перерахунку за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум пені, 30 % річних, інфляційних втрат з врахуванням допущених позивачем помилок судом отримано 39 675,06 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, 28 322,49 грн 30 % річних за прострочення сплати відсотків, 336 317,43 грн інфляційних втрат за прострочення сплати кредиту в зв'язку з чим в стягненні 145,48 грн пені за несвоєчасну оплату процентів, 105,47 грн 30 % за несвоєчасне повернення відсотків, 98 832,15 грн інфляційних втрат за неповернення кредиту слід відмовити, як заявлених безпідставно.

При перерахунку інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом судом отримано 7 101,04 грн.

При цьому, враховуючи те, що визначення ціни позову належить до виключної прерогативи позивача і на момент проведення судового засідання останнім не було подано, з поміж іншого, заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд задовольняє заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі вказаному позивачем.

Перевіркою правильності розрахунку 30 % річних та пені за прострочення сплати кредиту судом не виявлено помилок.

Разом з тим, оцінивши надані сторонами докази наявні в матеріалах справи, стосовно вимог про стягнення пені, суд дійшов висновку про зменшення її розміру враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

ОСОБА_6 з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені, суд взяв до уваги майновий стан відповідача (важке матеріальне становище , що підтверджується фінансовими звітами, звітами про фінансовий результат за 2015 - 2016 роки з яких вбачається, що діяльність відповідача є збитковою ), враховуючи спеціфічну діяльність відповідача, яка носить сезонний характер та залежить від тарифоутворення, а також те, що негативні наслідки заподіяні простроченням відповідача компенсовані заявленням вимог про стягнення інфляційних втрат та 30 % річних тощо.

Суд зауважує, що сума вимог по пені, 30 % річних та інфляційних втрат становить 3 080 384,35 грн, що перевищує суму існуючої заборгованості відповідача.

Враховуючи викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленої до стягнення пені за прострочення сплати процентів та прострочення сплати кредиту до 1 000,00 грн та 10 000,00 грн відповідно.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, судом також прийнято до уваги фактичне визнання відповідачем позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу висловлене у наданих усних та письмових поясненнях.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Задовольняючи позов суд взяв до уваги процесуальну позицію відповідача, яка свідчить про визнання позову.

Приймаючи рішення суд також акцентує увагу на тому, що ні відповідач, ні треті особи, в т.р. Вінницька міська рада та виконавчий комітет Вінницької міської ради у своїх поясненнях, відзивах не заявили про пропуск позивачем строку позовної давності стосовно вимог про стягнення штрафних санкцій .

Також суд приймає до уваги те, що матеріали справи не містять доказів оспорювання чи визнання недійсними як кредитного договору так і договорів про відступлення права вимоги.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо зменшення розміру пені та часткової відмови в стягненні пені, річних та інфляційних втрат.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог без урахуванням суми на яку зменшено пеню.

14.12.2016 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4 3 , 4 5 , 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, п.3 ст.83, ст.ст.84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", вул.600-річчя, 13, м.Вінниця, 21100 (ідентифікаційний код - 33126849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Муніципальні платіжні системи", вул.Соборна, 64, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 40375721) - 2 500 000 грн 00 коп. боргу, 90 138 грн 89 коп. процентів за користування кредитом, 1 000 грн 00 коп. пені за несвоєчасну оплату процентів, 10 000 грн 00 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 1 014 454 грн 00 коп. 30 % за несвоєчасне повернення кредиту, 28 322 грн 49 коп. 30 % за несвоєчасне повернення відсотків, 336 317 грн 43 коп. інфляційних втрат за неповернення кредиту, 6 291 грн 39 коп. інфляційних втрат за неповернення відсотків, 83 571 грн 60 коп. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою судового збору.

3. У стягненні 38 820 грн 54 коп. пені за несвоєчасну оплату процентів, 1 546 240 грн 87 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 105 грн 47 коп. 30 % за несвоєчасне повернення відсотків, 98 832 грн 15 коп. інфляційних втрат за неповернення кредиту.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законої сили.

5. Копію рішення надіслати третім особам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 19 грудня 2016 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи.

2 - ТОВ "Фінансова компанія "ОСОБА_1 Кепітал" - вул.Кіквідзе, 37-Б, офіс 4, м.Київ, 01103.

3 - ПАТ "Банк "Київська Русь" - вул.Хорива, 11А, м.Київ, 04071.

4 - Вінницькій міській раді - вул.Соборна, 59, м.Вінниця, 21050.

5 - Виконавчий комітет Вінницької міської ради - вул.Соборна, 59, м.Вінниця, 21050.